Ког

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ког на печатці німецького міста Штральзунд

Ког (давньоверхньонімецька — kogho, середньо-нижньонімецька — kogge, koggen) — середньовічне однощоглове палубне судно з високими бортами і потужним корпусом, споряджене прямим вітрилом площею 150–200 м2. Використовувався як основний вантажний і військовий бойовий корабель Ганзи.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «ког» споріднене німецькому «кугель», англ. Kugel — куля, кулеподібний[1]. В цьому значенні воно перейшло в старофранцузьку, староскандинавську і інші європейські мови. На фризькому діалекті Kogge означає «бочка», «посудина». В деяких джерелах, зокрема в російських, також вказується походження назви «ког» від давньогерманського «kugg» — випуклий[2].

Історія[ред.ред. код]

Походження кога залишається суперечним. По найбільш поширеній версії, коги були винайдені фризами для потреб і умов неглибокої акваторії Ваттового моря поблизу берегів Фрісландії. Деякі історики звертають увагу на те, що починаючи з IX століття в складі флотилій вікінгів звичні стрункі і довгі драккари, починають все частіше з'являтися в супроводі масивних вітрильно-весельних вантажних кноррівKnorren»). Однак ця версія спорідненості коггів з кноррами визнається недоведеною. Найбільш ранні археологічні знахідки окремих деталей судна датуються VII ст. Відомі також письмові міркування короля Англії Альфреда Великого, з яких випливає, що фрізькі судна по конструкції відрізняються від перш за все відомих скандинавських та англійських.

Перша документальна письмова згадка про ког відноситься до 948 року[3]. За період X–XV ст. конструкція кога безперервно покращується. Під час XII–XIV століть і більш ніж 200 років ког був головним морським судном Ганзи. В XIV столітті з'являється новий тип 2-3 щоглового судна — «Холк» (hulk, holk). Він був збільшеним гібридом традиційного річного плоскодонного «холка» пізньоримського періоду з когом. Його вантажопідйомність досягала 300 тон та більше. В середині XV століття і ког, і холк в Європі поступово витісняються каравелами. Вантажопідйомність каравел досягала 400 тон, окремі знайдені археологами екземпляри досягали 800 тон.

Технічні характеристики[ред.ред. код]

  • Довжина: від 15 до 25 м
  • Ширина 5-8 м.
  • Висота борту: 3-5 м
  • Висота щогли: бл. 25 м
  • Площа вітрила: бл. 200 м2
  • Об'єм вантажного трюму: бл. 150 м3
  • Вантажопідйомність: до 100 «ластів» (200 тонн)
  • Осад (з вантажем): бл. 2, 25 м
  • Екіпаж: 10-18 чол.

Особливості конструкції[ред.ред. код]

Тривалість збирання одного судна, по оцінкам, становить в середньому три роки. Основний будівельний матеріал — деревина дубу. Масивні елементи конструкції (балки) випилювались з дубових стовбурів, а не вирубались, як в суднах вікінгів. Для найбільш товстих балок використовувалась деревина нижчих сортів, що значно знижувало загальну вартість кожного корабля. Прямий кіль, короткий корпус судна — співвідношення довжини кіля і ширини корпусу становить 3:1. Майже прямий доволі крутий форштевень. Відкрита палуба.

На когах вперше з'явилось кермо, що прикріплений до форштевня, споряджений румпелем. До цього як кермо судна служило рульове весло. Характерною рисою когів були високі зубчасті надбудови на баках та юті, призначені для розміщення озброєної команди, пращників та стрільців з лука й арбалетів. Щогла на північноєвропейських когах була одна, з єдиним прямим вітрилом. Характерною особливістю кога є навісне кермо. В носу і кормі судна споруджували надбудови з зубчатими огородженнями для захисту, в них розміщувались бійці та гармати. При наявності кіля, судно практично по собі є плоскодонним, завдяки підвищеній ширині середньої частини корпусу.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Duden. Deutsches Universalwörterbuch. — Dudenverlag, Bibliogr. In-t Brockhaus AG: Mannheim-Leipzig-Wien-Zürich, 6. Aufl., 2007. — S. 975
  2. Морской энциклопедический словарь. Санкт-Петербург. Судостроение. 1993. ISBN 5-7355-0281-6
  3. A. Dudszus, E. Henriot, A. Köpcke, F. Krumrey. Das große Buch der Schiffstypen. — Berlin 1987. ISBN 3-613-59313-1

Посилання[ред.ред. код]