Користувач:Vlas pogreb/Чернетка

________________________________________

ПРОЇЗД БЄЛЬСЬКОГО

Проїзд Бєльського
Населений пункт	Житомир
Місцевість	Видумка — Соколова Гора
Район	Богунський
Історичні відомості
Назва на честь	Бєльський Степан Володимирович
Загальні відомості
Протяжність	200 м
Поштові індекси	10020
Транспорт
Рух	двосторонній
Інфраструктура
Забудова	малоповерхова житлова
Зовнішні посилання
Мапа

Проїзд Бєльського — проїзд у Богунському районі міста Житомира.

Характеристики

Розташований на північно-західній околиці Житомира, відомій як Видумка, на теренах Соколової Гори. Бере початок з 2-го провулка Праці. Прямує на північ. Завершується глухим кутом.

Історичні відомості

Проїзд отримав назву у 1997 році. Проїзд та його забудова почали формуватися у 1990-х роках на вільних від забудови землях, що раніше являли собою околиці хутора Видумка. З 1961 по 1971 рік землі перебували у складі смт Соколова Гора. У 1971 році територія приєднана до Житомира.

Джерела

• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 276 — ISBN 966-690-84-X.
• Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 Грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Генеральний план міста Житомира. План існуючого використання території. [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.]

атегорія:Вулиці Житомира _____________________________________________

ОСОКОРОВИЙ ПРОЇЗД

Осокоровий проїзд
Населений пункт	Житомир
Місцевість	Видумка — Соколова Гора
Район	Богунський
Загальні відомості
Протяжність	530 м
Поштові індекси	10020
Транспорт
Рух	двосторонній
Інфраструктура
Забудова	малоповерхова житлова
Зовнішні посилання
Мапа

Осокоровий проїзд — проїзд у Богунському районі міста Житомира.

Характеристики

Розташований на північно-західній околиці Житомира, відомій як Видумка, на теренах Соколової Гори. Бере початок з вулиці Праці. Прямує на захід. Завершується глухим кутом.

Історичні відомості

Проїзд отримав назву у 1997 році. Проїзд та його забудова почали формуватися у 1990-х роках на вільних від забудови землях, що раніше являли собою околиці хутора Видумка. З 1961 по 1971 рік землі перебували у складі смт Соколова Гора. У 1971 році територія приєднана до Житомира.

Джерела

• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 276 — ISBN 966-690-84-X.
• Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 Грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Генеральний план міста Житомира. План існуючого використання території. [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.]

атегорія:Вулиці Житомира _____________________________________________

РУДНЯНСЬКИЙ МАЙДАН

Майдан Короленка
Населений пункт	Житомир
Місцевість	Старе місто
Район	Богунський
Історичні відомості
Назва на честь	Володимир Галактіонович Короленко
Загальні відомості
Поштові індекси	10003
Транспорт
Автобуси	23
Тролейбуси	2, 3, 7, 7А
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Інфраструктура
Забудова	громадська, малоповерхова і багатоповерхова житлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r14680098
Мапа

Майдан Короле́нка — майдан в Богунському районі міста Житомира. Названий на честь Короленка Володимира Галактіоновича, який народився й провів дитячі роки поруч з майданом та залишив про майдан спогади у повісті «История моего современника».

Характеристики

Розташований у Старому місті, на перетині вулиць Перемоги, Старовільської й Короленка.

Від майдану бере початок вулиця Короленка. Виходом на майдан завершується Старовільська вулиця. Крізь майдан проходить вулиця Перемоги.

Заклади та установи

№ 1 — Літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка;

№ 4 — Відділення поштового зв'язку № 3 (індекс 10003) Державного поштового оператора «Укрпошта»;

№ 7 — Загальноосвітня школа № 6 ім. В.Г. Короленка.

Історія

Майдан почав формуватися у XVIII ст. на північній околиці тодішнього міста, де Черняхівська вулиця (нині Старовільська) розгалужувалася на два напрямки: на північ — шлях до села Вільськ і далі на Звягель (нині це вулиця Перемоги на північ від майдану) та на захід — шлях на Барашівку (сучасна вулиця Короленка).

На плані 1781 року майдан трикутної форми, утворений вулицями: Черняхівською (нині Старовільська), Залізною (сучасна вулиця Короленка), дорогою на село Вільськ (нині вулиця Перемоги). На майдан виходила також тодішня Руська вулиця (нині Володимирська). Навколо майдану існували поодинокі садиби.

У 1810 —1820-х рр. на майдані стояв міський шлагбаум — тоді тут була міська межа.

У першій половині ХІХ ст. сформувався також провулок, що виходив на майдан — Глухий провулок. В одній із міщанських садиб Глухого провулка провів дитинство та юність письменник Володимир Галактіонович Короленко.

Станом на середину ХІХ ст. сформувалася забудова західної частини майдану, що була представлена переважно дерев'яними садибами; східна частина майдану була малозабудованою. Крізь цю частину згідно з генпланом передбачалася нова ділянка нинішньої вулиці Перемоги, що мала з'єднувати нинішні майдани Короленка та Соборний. Протягом другої половини ХІХ ст. ця ділянка сучасної вулиці Перемоги відбулась та отримала назву Вільська вулиця; майдан став перехрестям для старої та нової ділянок Вільської вулиці (нині Перемоги), Старовільської вулиці, Руднянської вулиці (нині вулиця Короленка) й Глухого провулка.

До кінця ХІХ ст. сформувалася історична забудова майдану Короленка — переважно одно-двоповерхова. У 1899 році за місцем розташування нинішньої школи № 6 розпочав роботу цементний завод І. Кальницького. Поруч, у тому ж році, статським радником, місцевим меценатом Михайлом Дуриліним завершене будівництво садиби, що складалася з двоповерхового житлового будинку, одноповерхового будинку для прислуги, прибрамної, конюшні, великого саду й басейну та розміщувалася на місці нинішнього скверу перед школою № 6 з пам'ятником Короленкові.

З 1899 року по 1963 рік крізь сучасний майдан Короленка з Соборного майдану до Вільського кладовища курсував трамвай. З 1963 року курсує тролейбус.

У 1963 році збудовано першу на майдані п'ятиповерхівку (№ 5) з гастрономом «Тетерів». До кінця 1960-х років збудували п'ятиповерхівку (№ 2), що зайняла частину старого Глухого провулка.

У 1970-х роках історичну забудову переважної частини майдану було знесено — з боку гастроному «Тетерів», на місці старої забудови облаштовано сквер. З протилежного боку знесено стару будівлю школи № 6, що являла собою особняк Дуриліна 1899 року побудови. У 1972 році на майдані збудовано сучасні корпуси школи № 6, а на місці знесеної будівлі школи розбито сквер з пам'ятником Володимирові Короленку. У 1973 році у збереженій садибі, де проживала родина Короленків у дитячі роки письменника, розпочав роботу Літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка.

У 1990 році майдану надано назву та здійснено адресацію будівель до нього.

У 2013 році знесено колишню садибу поміщиці Коляновської, що боковим фасадом виходила на майдан Короленка та про яку залишив спогади Володимир Галактіонович Короленко у повісті «История моего современника».

Джерела

• Геопортал Житомирської міської ради з використанням шару «Історичні плани».
• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 100-102. — ISBN 966-690-84-X.
• Костриця Микола Юхимович, Кондратюк Руслан Юрійович. Житомир: Підручна книга з краєзнавства.— Житомир: Косенко, 2006. — 464 с., іл. — Бібліогр.: с. 161, 397. — ISBN 966-8123-41-7.
• Мокрицький Георгій Павлович. Житомирське трамвайно-тролейбусне управління : 100 років трамвайному руху : іст.-краєзн. нарис / Г. П. Мокрицький ; [за заг. ред. С. І. Кутішенка ; фотоілюстр. Г. П. Мокрицького]. — Житомир: Волинь, 1999. - 144 с. : фотогр. - (Історія підприємств Житомирщини). — ISBN 966-7390-54-3.

______________________________________

ВУЛИЦЯ ПАВЛОВСЬКА ГОРА

Львівська вулиця
Населений пункт	Житомир
Місцевість	Старе місто
Район	Богунський
Історичні відомості
Назва на честь	Львів
Колишні назви	Мала Петербурзька вулиця, Комуністична вулиця
Загальні відомості
Протяжність	350 м
Поштові індекси	10030
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Інфраструктура
Забудова	багатоповерхова житлова, громадська
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r11136884
Мапа

Вулиця Павловська Гора — вулиця у Богунському районі міста Житомира.

Характеристики

Розташована на Павлівській Горі, на теренах колишнього населеного пункту Соколова Гора. Г-подібна на плані. Прямує на північ та повертає на захід. Бере початок з вулиці Свободи, огинає Павлівську Гору та завершується глухим кутом неподалік вершини пагорба.

Історичні відомості

Історія назви

Перша назва вулиці — Мала Петербурзька. У 1914 році Мала Петербурзька вулиця перейменована на Львівську вулицю. З 1929 по 1993 рік мала назву Комуністична вулиця. За часів німецької окупації тимчасово називалася Віденською вулицею. У 1993 році Комуністичній вулиці повернули її історичну назву — Львівська вулиця.

Історія формування вулиці

Вулиця виникла у другій половині ХІХ століття внаслідок реалізації генеральних планів міста, якими передбачалася радіально-відцентрова система планування міста, утворена рядами радіальних та поперечних вулиць. У 1852 році вулиця запроєктована від існуючої тоді Покровської вулиці до проєктної вулиці, що нині має назву Небесної Сотні переважно на вільних від забудови землеволодіннях.

Траса вулиці та її історична забудова формувалися упродовж другої половини ХІХ століття. З кінця ХІХ століття до початку 1970-х років була довшою та сягала Хлібної вулиці. У 1972 — 1973 рр. внаслідок будівництва дев'ятиповерхового житлового будинку (нині  №30 по вул. Небесної Сотні) та п'ятиповерхового житлового будинку № 25 по Хлібній вулиці, вулиця стала коротшою на квартал.

У 1960-х роках розпочалася забудова вулиці п'ятиповерховими житловими будинками. У 1977 році вулицею почав курсувати тролейбус.

Джерела

• Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 Грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Житловий фонд міста Житомира [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Генеральний план міста Житомира. План існуючого використання території. [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.]
• З історії Житомира. Район "Старе місто"

Шкільний провулок

Шкільний провулок
Населений пункт	Житомир
Місцевість	Східний мікрорайон
Район	Корольовський
Загальні відомості
Протяжність	600 м
Поштові індекси	10025
Інфраструктура
Забудова	багатоповерхова житлова, громадська
Зовнішні посилання
Мапа

Шкільний провулок — провулок в Корольовському районі міста Житомира. 2

Характеристики

Розташований у східній частині, в Східному мікрорайоні. Починається від вулиці Корольова, прямує на південь та завершується на вулиці Ціолковського. Протяжність 600 м.

Забудова провулка представлена 5-9 поверховими багатоквартирними житловими будинками та будівлями соціально-побутового обслуговування населення (школою та дитячим садком).

Історичні відомості

Провулок виник наприкінці 1960-х років. Провулок та його забудови сформувалися у першій половині 1970-х років внаслідок розбудови Східного мікрорайону на вільних від забудови землях (полях) південніше колишнього хутора Леніна. До 1993 року безіменний. У 1993 році отримав чинну назву.

Джерела

• Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань».
• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — ISBN 966-690-84-X.

__________________________________________________________

Старий бульвар

Старий бульвар
Населений пункт	Житомир
Місцевість	Старе місто
Район	Корольовський
Загальні відомості
Протяжність	1,1 км
Поштові індекси	10008
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Інфраструктура
Забудова	громадська,багатоповерхова житлова, малоповерхова житлова
Зовнішні посилання
Мапа

Старий бульвар — бульвар в Корольовському районі Житомира.

Характеристики

Розташування

Знаходиться в центральній частині міста, в Старому місті. Починається з Великої Бердичівської вулиці, прямує на південний захід, завершується в Шодуарівському парку. Має перехрестя з вулицями Пушкінською, Фещенка-Чопівського, Синельниківською та Шодуарівським провулком.

Старий бульвар з комплексом фонтанів і благоустроєм є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Історія

Бульвар та його історична забудова формувалися упродовж другої половини ХІХ століття згідно з генеральними планами міста середини ХІХ століття у вільній від забудови місцевості Дівоче Поле, що до 1863 року належала жіночому католицькому монастиреві сестер-милосердя (шаріток).

Вперше запроєктований генеральним планом 1827 року, яким передбачалася радіально-відцентрова система планування міста, утворена рядами радіальних та поперечних вулиць. у вигляді вулиці. Передбачався у вигляді бульвару генеральними планами 1847, 1852, 1859 років, згідно з якими закладений у 1870-х роках.

Забудова бульвару розпочалася наприкінці ХІХ століття. Первинна (історична) забудова здійснювалася на рубежі ХІХ та ХХ століть, представлена значною мірою елітними особняками та окремими громадськими будинками, серед яких:

Прибутковий будинок 1870-х років Мані Шапіро в стилі еклектики на розі з Великою Бердичівською вулицею /Дубман Бульвар/

Особняк Старосвєтського побудови кінця ХІХ століття на розі з Пушкінською вулицею. Знесений в 1994 році. Головний та частково правий фасади особняка збережено, вбудувавши їх у відповідні фасади першого та другого поверхів нової будівлі, зведеної у 1995 році.

Будівля окружного суду 1897 року будівництва /Костриця а.131/ в стилі модернізованого бароко. (нині корпус Поліського національного університету)

Особняк Житомирського міського голови Івана Оскаровича Доманевського, побудований в 1904 році у стилі модерн (нині Старий бульвар, 16/1 — пам'ятка архітектури місцевого значення);

Особняк родини де Шодуар побудови початку ХХ століття (нині Старий бульвар, 22 — щойно виявлена пам'ятка архітектури місцевого значення).

Поряд з вищенаведеними наприкінці ХІХ — початку ХХ століття здійснювалося будівництво більш простих особняків.

У розмовній практиці з початку ХХ століття містяни розділяли нинішній Старий бульвар на чотири бульвари в межах чотирьох кварталів, сформованих обабіч бульвару. Відлік розпочинався від Великої Бердичівської вулиці. Перший бульвар — в межах вулиць Великої Бердичівської й Пушкінської, другий — між вулицями Пушкінською й Ніколаєвською (нині Фещенка-Чопівського), третій — в межах вулиць Ніколаєвської та Синельниковської, четвертий — від Синельниковської вулиці до берега Тетерева.

У 1899 році на вході до Першого бульвару урочисто відкрито перший в місті пам'ятник Пушкіну О.С., // п'ятий на території тодішньої Російської імперії /джерело/

У 192* році на Другому бульварі, навпроти будівлі Окружного суду постав пам'ятник Леніну, // як тоді зазначалося, перший у республіці.

У 1931 році на вході до Другого бульвару відкрито пам'ятник революціонеру Миколі Щорсу.

Джерела

• Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — ISBN 966-690-84-X.
• Костриця Микола Юхимович, Кондратюк Руслан Юрійович. Житомир: Підручна книга з краєзнавства.— Житомир: Косенко, 2006. — 464 с., іл. — Бібліогр.: с. 178. — ISBN 966-8123-41-7.
• Петро Ричков. Картографічні джерела до урбаністичної історії губернського Житомира.

атегорія:Вулиці Житомира Шаблон:EFAULTSORT:Фещенка-Чопівського вулиця (Житомир) __________________________________________________________________________________________

Вулиця Бориса Тена

Установи

• Поштове відділення № 5 поштового оператора «Нова пошта» — буд. № 9;
• Управління праці та соціального захисту Житомирського району — буд. № 18;
• Дошкільний навчальний заклад № 35 «Горобинка» — буд. № 34а;
• Торгівельний майданчик «Реал» — буд. № 80;
• Дошкільний навчальний заклад № 73 — буд. № 82а;
• Центр науково-технічної творчості учнівської молоді — буд. № 82а;
• Торгівельно-оздоровчий комплекс «Східний» — буд. № 83/38;
• Поштове відділення № 20 поштового оператора «Нова пошта» — буд. № 83/38;
• Навчально-виховний комплекс № 25 — буд. № 84а;
• Клініка «Medibor» — буд. № 143;

__________________________________________________________________________________________

Пушкінська вулиця

Пушкінська вулиця
Вулиця Пушкінська на розі з Новим бульваром
Населений пункт	Житомир
Місцевість	Старе місто
Район	Корольовський район
Історичні відомості
Назва на честь	Пушкін Олександр Сергійович
Колишні назви	Зелена вулиця (до 2-ої пол. XIX століття) Жандармська вулиця (з 2-ої пол. XIX століття) Пушкінська вулиця (з 1899 р.)
Загальні відомості
Протяжність	2,0 км
Координати початку	50°15′19″ пн. ш. 28°39′31″ сх. д.
Координати кінця	50°16′07″ пн. ш. 28°41′37″ сх. д.
Поштові індекси	10008
Транспорт
Рух	двобічний, дві смуги
Покриття	асфальт
Інфраструктура
Архітектурні пам'ятки	Водонапірна вежа, Будівля міського театру, Будівля обласної бібліотеки для дітей
Заклади культури	Житомирське музичне училище імені Віктора Косенка
Зовнішні посилання
Мапа

Пу́шкінська ву́лиця — вулиця в Корольовському районі міста Житомира, в його Старому місті.

Характеристики

Розташування

Вулиця знаходиться у центральній частині міста. Починається від вулиці Професора Кравченка і закінчується на вулиці Шевченка.

Пушкінську вулицю перетинають вулиця Миколи Лисенка та Старий бульвар. Від вулиці Пушкінської розпочинаються: Студентський провулок, Лермонтовська вулиця, вулиця Червоного Хреста. Перехрестям з вулицею Пушкінською завершуються: вулиця Дмитра Донцова, Новий бульвар, вулиці Чорновола та Коцюбинського.

Пролягає у Старому місті. Початок вулиці знаходиться в урочищі Петровська Гора.

Забудова

Вздовж вулиці зосереджені переважно житлові багатоквартирні будинки малої поверховості. Наявні декілька багатоповерхових житлових будинків. Вулиця зосереджує низку будівель громадського призначення.

Установи

• Житомирський обласний медичний консультативно-діагностичний центр — № 1;
• Художня школа ім. В. Шкуринського — на розі зі Студентським провулком;
• Дошкільний навчальний заклад № 30 «Журавлик» — № 17;
• Центр науково-технічної творчості учнівської молоді — № 19;
• Водонапірна вежа — № 24;
• Житомирська обласна філармонія ім. Святослава Ріхтера — № 26;
• Будинок офіцерів — № 27;
• Музичне училище ім. В.С.Косенка — № 28;
• ПАТ «Житомиробленерго» — № 31;
• Обласна бібліотека для дітей — № 36;
• Управління УМВС в Житомирській області — № 37;
• Головний корпус Поліського національного унверситету — № 40;
• Природничий факультет Житомирського державного університету ім. Івана Франка — № 42;
• Державна міграційна служба Житомирської області — № 44;
• Інститут іноземної філології Житомирського державного університету ім. Івана Франка — № 47;
• Корпуси Житомирського державного університету ім. Івана Франка — між вулицями Чорновола й Коцюбинського;
• Факультет лісового господаства та екології Поліського національного унверситету — № 55;
• Житомирська обласна наукова медична бібліотека — № 62.

Історія

Почала формуватися у другій пол. XVIII ст. За 250 років існування вулиця зазнала істотних топографічних і топонімічних змін.

У XVIII ст. та протягом першої половини ХІХ ст. починалася на Петровській горі і закінчувалася кутком перед садибою адвоката Словацького — дядька видатного польського і українського поета Юліуша Словацького (в районі нинішнього Нового бульвару). На плані 1781 р. показана під назвою Зелена вулиця. Назва пояснювалася тим, що вулиця межувала з великим зеленим гаєм, що тягнувся від Петровської гори на південний схід суцільним масивом і виходив до берегів річки Тетерів. Пролягала на пагорбі вздовж південного берега безіменної річки, що починалася від ставка в районі нинішньої вул. Івана Кочерги та впадала у Кам'янку. З містом Зелена вулиця була зв'язана дорогою, що вела у так зване Передмістя (так називалася місцевість в районі нинішнього майдану Корольова). З цієї дороги і виникла нинішня вулиця Театральна, а тоді вона називалася Глиняною.

На початку ХІХ ст. Зелена вулиця продовжилася до Великої Бердичівської вулиці. Окрім Глиняної вулиці, Зелену вулицю також перетинала дорога від Юридики Поєзуїтської (Єзуїтського монастиря) до кладовища, розташованого на Петровській горі. Нині це вулиця Миколи Лисенка. Згідно з мапою міста початку ХІХ ст., Зелена вулиця з північної сторони забудувалася садибними житловими будинками від Петровської гори до місця, де нині розташовано Будинок офіцерів. Південна сторона була забудованою від Петровської гори до місця, де нині сходяться вулиця Дмитра Донцова та Лермонтовська. Далі на схід вздовж вулиці простягалися незабудовані землі, що належали монастирю Шаріток — місцевість відома тоді як Дівоче поле.

Лише за новим Генеральним планом Житомира 1847 р. вона прийняла ту конфігурацію, яка збереглася дотепер. У другій пол. ХІХ ст. були прокладені Молчанівська вулиця (нині Новий бульвар) та Старий бульвар, і Зелена продовжилася від Молчанівської, зробила поворот на південь та завершилася з'єднавшись зі Старим бульваром. Тоді ж вона змінила і назву на Жандармську вулицю (тут знаходилася губернська жандармерія). Згодом почало формуватися продовження Жандармської від Старого бульвару до Монастирської вулиці (тепер вулиця Шевченка).

До кінця ХІХ ст. це продовження мало самостійну назву — Новожандармська вулиця, а стара частина вулиці у другій пол. ХІХ ст. носила назву Старожандармська вулиця. У 1899 р. обидві вулиці були об'єднані під новою назвою — Пушкінська вулиця — яка існує й дотепер. Характерно, що Пушкінська вулиця — одна з небагатьох великих історичних вулиць, яка має лише один дотичний до неї провулок. Це говорить про великий ступінь урбанізованості, високу щільність забудови вулиці на кшталт західноєвропейських міст, а також великі прибудинкові садиби, що засвідчує елітність помешкань вулиці у дореволюційні часи.

У 2016 році в пам'ять про співака і композитора Андрія Кузьменка Пушкінську вулицю було запропоновано перейменувати на вулицю імені Кузьми Скрябіна.

Антропонім «Пушкінська» досі існує за старими назвотворчими традиціями у формі прийменника (тобто відповідає на питання яка?), а не займенника (у сучасних традиціях антропонім, як правило, відповідає на запитання чия? або на честь кого?). Тобто вулиця яка? (на честь кого?) — Пушкінська, а не чия? — Пушкіна. У такій формі в місті існує з дореволюційних часів ще лише чотири антропоніми: Гоголівська, Новогоголівська, Бальзаківська та Лермонтовська вулиці.

1-й Богунський провулок (Житомир)

1-й Богунський провулок
Населений пункт	Житомир
Місцевість	Кокоричанка-Чулочка
Район	Богунський
Загальні відомості
Протяжність	250 м
Координати початку	50°16′56″ пн. ш. 28°38′12″ сх. д.
Координати кінця	50°16′56″ пн. ш. 28°37′59″ сх. д.
Поштові індекси	10020
Інфраструктура
Забудова	садибна житлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r10757440
Мапа

1-й Богунський провулок — провулок в Богунському районі міста Житомира.

Характеристики

Бере початок від вулиці Вільський Шлях, прямує на захід, завершуючись на Богунській вулиці. Протяжність провулка 250 м.

Історія

Станом на 1915 рік північніше місця, де пізніше утвориться провулок, проходила межа між землями села Соколова Гора та землями підпорядкованими місту

Провулок показаний на мапі 1930-х років як дорога з відсутньою забудовою. Сформувався у другій половині ХХ ст. У 1958 році отримав назву.

Джерела

• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — ISBN 966-690-84-X.

2-й Богунський провулок (Житомир)

2-й Богунський провулок
Населений пункт	Житомир
Місцевість	Кокоричанка-Чулочка
Район	Богунський
Історичні відомості
Колишні назви	Богунський об'їзд
Загальні відомості
Протяжність	220 м
Координати початку	50°16′57″ пн. ш. 28°38′11″ сх. д.
Координати кінця	50°16′57″ пн. ш. 28°37′59″ сх. д.
Поштові індекси	10020
Інфраструктура
Забудова	садибна житлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r14535703
Мапа

2-й Богунський провулок — провулок в Богунському районі міста Житомира.

Характеристики

Бере початок від вулиці Вільський Шлях, прямує на захід, завершуючись на Богунській вулиці. Протяжність провулка 250 м.

Історія

Станом на 1915 рік північніше місця, де пізніше утвориться провулок, проходила межа між землями села Соколова Гора та землями підпорядкованими місту

Провулок виник і забудований у другій половині ХХ ст. У 1958 році отримав назву Богунський об'їзд.

Джерела

• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — ISBN 966-690-84-X.

3-й Індустріальний провулок (Житомир)

3-й Індустріальний провулок Житомир
Місцевість	Видумка
Район	Богунський
Загальні відомості
Протяжність	200 м
Координати початку	50°17′05″ пн. ш. 28°38′07″ сх. д.
Координати кінця	50°17′12″ пн. ш. 28°38′08″ сх. д.
поштові індекси	10020
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	садибна житлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r14527041
Мапа

3-й Індустріальний провулок — провулок у Богунському районі міста Житомира.

Характеристики

Бере початок від 1-го Індустріального провулка, прямує з півдня на північ та завершується на вулиці Тараса Бульби-Боровця. Довжина — 200 м.

Від провулку бере початок Індустріальний проїзд.

Забудова — садибна житлова, що сформувалася у 1950-х роках.

Історія

Провулок виник і сформувався у 1950-х роках. Дістав назву у 1958 році. Назва провулка пояснюється тим, що провулок, як і розташовані поруч вулиця та дотичні до неї провулки виникли неподалік невеликого промислового вузла, підприємства якого представляли переважно галузь будівельної індустрії.

Провулок розташований на землях колишнього хутора Видумка при Крошні. Станом на 1915 рік там, де нині розташований початок провулка, паралельно 1-му Індустріальному провулку проходила межа між землями, підпорядкованими місту та селом Крошнею.

Джерела

• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 80 — 81. — ISBN 966-690-84-X.

2-й Індустріальний провулок (Житомир)

2-й Індустріальний провулок Житомир
Місцевість	Видумка
Район	Богунський
Загальні відомості
Протяжність	200 м
Координати початку	50°17′05″ пн. ш. 28°38′11″ сх. д.
Координати кінця	50°17′12″ пн. ш. 28°38′11″ сх. д.
поштові індекси	10020
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	садибна житлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r14527040
Мапа

2-й Індустріальний провулок — провулок у Богунському районі міста Житомира.

Характеристики

Бере початок від 1-го Індустріального провулка, прямує з півдня на північ та завершується на вулиці Тараса Бульби-Боровця. Довжина — 200 м. Забудова — садибна житлова, що сформувалася у 1950-х роках.

Історія

Провулок виник і сформувався у 1950-х роках. Дістав назву у 1958 році. Назва провулка пояснюється тим, що провулок, як і розташовані поруч вулиця та дотичні до неї провулки виникли неподалік невеликого промислового вузла, підприємства якого представляли переважно галузь будівельної індустрії.

Провулок розташований на землях колишнього хутора Видумка при Крошні. Станом на 1915 рік там, де нині розташований початок провулка, паралельно 1-му Індустріальному провулку проходила межа між землями, підпорядкованими місту та селом Крошнею.

Джерела

• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 80 — 81. — ISBN 966-690-84-X.

Індустріальна вулиця (Житомир)

Індустріальна вулиця Житомир
Місцевість	Кокоричанка-Каракулі, Видумка
Район	Богунський
Колишні назви
1-й Старопоштовий провулок
Загальні відомості
Протяжність	400 м
Координати початку	50°16′59″ пн. ш. 28°38′08″ сх. д.
Координати кінця	50°17′11″ пн. ш. 28°38′15″ сх. д.
поштові індекси	10020
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	садибна житлова, багатоповерхова житлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r13045619
Мапа

Індустріальна вулиця — вулиця в Богунському районі міста Житомира.

Характеристики

Бере початок від вулиці Вільський Шлях, завершується на перехресті з вулицею Тараса Бульби-Боровця. Довжина — 400 м.

Від вулиці бере початок 1-й Індустріальний провулок.

Забудова — садибна житлова, що сформувалася у 1950-х роках та багатоповерхова житлова, що формувалася упродовж кінця 1970-х — кінця 1980-х рр.

Історія

Вулиця складається з двох частин, які згодом з'єдналися.

Північна частина вулиці (між садибами № 11 та № 29) сформувалася у 1950-х роках як нова вулиця на вільних від забудови землях колишнього хутора Видумка. Отримала нинішню назву у 1958 році. Назва Індустріальна обумовлена тим, що вулиця та дотичні до неї провулки виникли неподалік невеликого промислового вузла, підприємства якого представляли переважно галузь будівельної індустрії.

Південно-західна частина вулиці, тобто її нинішній початок (до повороту на північ), формувалася протягом першої половини ХХ ст. В 1958 році отримала назву 1-й Старопоштовий провулок. Назва похідна від колишньої назви вулиці Вільський Шлях (Старопоштова вулиця) з якої брав початок провулок.

У 1968 році обидві ділянки були об'єдані під назвою Індустріальна вулиця, здійснено переадресацію будинків з 1-го Старопоштового провулка до Індустріальної вулиці. 1-й Старопоштовий провулок ліквідовано.

Наприкінці 1970-х років на початку вулиці зі східного боку збудовано три багатоквартирні чотириповерхові будинки. У 1986 році здійснено будівництво п'ятиповерхового будинку за № 10.

Протягом другої половини ХІХ — початку ХХ ст. на землях, де пізніше сформувався початок Індустріальної вулиці (колишній 1-й Старопоштовий провулок), знаходилися ділянки приміської слободи Каракулі. Станом на 1915 рік вісь майбутньої Індустріальної вулиці перетинала межа між підпорядкованими місту землями та селом Крошня Житомирського повіту. Межа проходила приблизно між нинішніми садибами № 9 та № 11 та паралельно нинішній південній межі гаражного кооперативу "Промінь".

Джерела

• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 80 — 81. — ISBN 966-690-84-X.
• Житловий фонд

1-й Індустріальний провулок (Житомир)

1-й Індустріальний провулок Житомир
Місцевість	Видумка
Район	Богунський
Колишні назви
4-й провулок Дружби
Загальні відомості
Протяжність	450 м
Координати початку	50°17′05″ пн. ш. 28°38′15″ сх. д.
Координати кінця	50°17′12″ пн. ш. 28°38′00″ сх. д.
поштові індекси	10020
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	садибна житлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r10757436
Мапа

1-й Індустріальний провулок — провулок у Богунському районі міста Житомира.

Характеристики

Бере початок від Індустріальної вулиці, завершується на перехресті з вулицею Тараса Бульби-Боровця. Довжина — 450 м.

Від провулка беруть початок 2-й та 3-й Індустріальний провулки. Перехрестям з 1-м Індустріальним провулком завершуються 2-й Старопоштовий провулок та Індустріальний проїзд.

Забудова — садибна житлова, що сформувалася у 1950-х роках.

Історія

Провулок виник і сформувався у 1950-х роках. Дістав назву у 1958 році. Назва провулка похідна від назви вулиці, з якої провулок бере початок — Індустріальної.

Переважна частина провулку розташована на землях колишнього хутора Видумка.

Станом на 1915 рік по лінії майбутнього 1-го Індустріального провулка (по відрізку провулка від садиби № 8 до № 20) проходила межа між землями, підпорядкованими місту та селом Крошнею. До 1971 року частина провулка підпорядковувалася смт Соколова Гора та мала назву 4-й провулок Дружби. Тоді провулок складався з двох топонімічних об'єктів: міського Індустріального провулка та Соколовогірського 4-го провулка Дружби. Обидві частини отримали нинішню назву після приєднання смт Соколова Гора до меж міста у 1971 році.

Джерела

• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 80 — 81. — ISBN 966-690-84-X.

2-й Старопоштовий провулок (Житомир)

2-й Старопоштовий провулок Житомир
Місцевість	Кокоричанка-Каракулі
Район	Богунський
Загальні відомості
Протяжність	170 м
поштові індекси	10020
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	садибна житлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r13045620
Мапа

2-й Старопоштовий провулок — провулок у Богунському районі міста Житомира.

Характеристики

Бере початок від вулиці Вільський Шлях, завершується з'єднанням із 1-м Індустріальним провулком. Довжина — 170 м. Забудова — садибна житлова, сформувалася у першій половині XX ст.

Історія

Провулок дістав назву у 1958 році. Назва провулка похідна від колишньої назви вулиці Вільський Шлях, з якої бере початок провулок. Вулиця Вільський Шлях у тодішніх межах міста мала назву Старопоштова вулиця.

Станом на початок ХХ століття на землях, де нині розташований провулок знаходилися ділянки приміської слободи Каракулі.

Станом на 1915 рік місце, де згодом сформувався провулок, було крайнім північним заходом земель, підпорядкованих місту — межа між землями, підпорядкованими місту та селом Крошнею проходила по лінії майбутнього 1-го Індустріального провулка.

Джерела

• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 83, 96 — 97, 278, 368, 391, 420, 423. — ISBN 966-690-84-X.

Джерела

• Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 83, 96 — 97, 278, 368, 391, 420, 423. — ISBN 966-690-84-X.
• Мокрицький Георгій Павлович. Житомирське трамвайно-тролейбусне управління : 100 років трамвайному руху : іст.-краєзн. нарис / Г. П. Мокрицький ; [за заг. ред. С. І. Кутішенка ; фотоілюстр. Г. П. Мокрицького]. — Житомир: Волинь, 1999. - 144 с. : фотогр. - (Історія підприємств Житомирщини). — Бібліогр.: с. 94, 100 — 102. — ISBN 966-7390-54-3.
• Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер. Електротранспорт України : Еницклопедичний путівник / Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер.— К.: Сидоренко В.Б., 2010. — 912 с. : іл., схеми. — Бібліогр.: с. 224 — 228, 231, 236. — ISBN 966-690-84-X.

2-й Госпітальний провулок Житомир
Місцевість	Путятинка
Район	Корольовський
Загальні відомості
Протяжність	300 м
поштові індекси	10002
Транспорт
Рух	двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	садибна житлова, малоповерхова житлова, громадська
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r14437041
Мапа

2-й Госпітальний провулок (Житомир)

2-й Госпітальний провулок — провулок у Корольовському районі міста Житомира.

Розташування та забудова

Провулок протяжністю 300 м. Розташований на Путятинці. Бере початок з вулиці Святослава Ріхтера, повертаючи, прямує у північно-східному напрямку та завершується з'єднанням з вулицею Івана Мазепи. Перетинається з Парашутним провулком. Забудова провулка — різних типів. Переважає садибна житлова забудова, що сформувалася у першій половині ХХ ст. На початку провулка наявна малоповерхова житлова (кінця 1950-х років — початку 1960-х років) та багатоповерхова громадська забудова.

Історія

Провулок виник на початку ХХ століття. Вперше згадується та показаний на мапах міста як Костельний. Ця назва пояснюється тим, що землі, на яких виник провулок, у ХІХ столітті та на початку ХХ століття належали Кафедральному костьолу св. Софії (католицькому капітулу). Тривалий час провулок був значно коротший, розпочинався з тодішньої Міщанської вулиці та прямуючи у сторону Путятинського майдану, завершувався кутком. Довжина провулка не перевищувала 100 м.

Нинішній початок провулка до 1950-х рр. являв собою північну-західну межу Путятинського майдану. Права сторона провулка була незабудованою до перетину з нинішнім Парашутним провулком, який своєю чергою являв собою північну частину Путятинського майдану. Початок провулка виник у 1957-1960-х рр., коли територія Путятинського майдану почала забудовуватися житловими будинками працівників електростанції. Отримав назву «2-й Госпітальний», оскільки провулок брав початок з Госпітальної вулиці (сучасної вулиці Гагаріна). Тоді провулок оминав Путятинський майдан із південного заходу, затим повертаючи під кутом 90 градусів, перетинав вулицю Святослава Ріхтера і прямуючи на північний схід, з'єднувався з колишнім Костельним провулком. Пізніше частину провулка від вулиці Гагаріна до вулиці Святослава Ріхтера переадресовано до сусідніх вулиць, а згодом до Путятинського майдану.

Джерела

1. Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
2. Генеральний план міста Житомира. План існуючого використання території. [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.]

Старе місто

У Старому місті зосереджена більшість пам'яткок архітектури, збудованих протягом другої половини ХІХ — початку ХХ ст.:

• Преображенський собор (майдан Перемоги, № 12/14);
• Житловий будинок пожежної частини (майдан Перемоги, № 8);
• Волинська духовна семінарія (вулиця Михайла Грушевського, № 10);
• Житловий (прибутковий) будинок А. Аршеневського (вулиця Михайла Грушевського, № 9);
• Ремісниче училище (вулиця Небесної Сотні, № 39);
• Хмелефабрика купця Псахіса (вул.Михайла Грушевського, № 36);
• Будинок працелюбства (Хлібна вулиця, № 19);
• Житловий будинок, в якому проживав О.І. Купрін (Хлібна вулиця, № 15);
• Житловий будинок (меморіальний будинок-музей С.П. Корольова) (Дмитрівська вулиця, № 5);
• Пожежна вежа (вулиця Святослава Ріхтера, № 33);
• Очисні склади (вулиця Святослава Ріхтера, № 38);
• Будинок купця Журавльова (вулиця Святослава Ріхтера, № 45);
• Особняк нотаріуса І.М. Філіпова (Велика Бердичівська вулиця, № 61);
• Дитяча обласна лікарня (вулиця Шевченка, № 2);
• Серафімівська церква, комплекс монастиря Шаріток (вулиця Фещенка-Чопівського, № 22);
• Селянський земельний банк (вулиця Фещенка-Чопівського, № 7);
• Окружний суд (Старий бульвар, № 7);
• Публічна бібліотека (Пушкінська вулиця, № 36);
• Друга чоловіча гімназія (Пушкінська вулиця, № 42);
• Прибутковий будинок Г. Осипова (Пушкінська вулиця, № 54);
• Лютеранська кірха (вулиця Коцюбинського, № 5);
• Комплекс будівель Першої чоловічої гімназії (Велика Бердичівська вулиця, № 38-42);
• Дохідний будинок (Велика Бердичівська вулиця, № 28/1);
• Жіноче духовне училище (Пушкінська вулиця, № 27);
• Міський театр (Пушкінська вулиця, № 26);
• Водонапірна башта (Пушкінська вулиця, № 24);
• Житловий будинок (Пушкінська вулиця № 20);
• Особняк графині М.М. фон Белль (Пушкінська вулиця, № 8);
• Будинок, в якому перебував О. Ольжич та редакція газети "Українське слово" (Лермонтовська вулиця, № 13);
• Житловий будинок, в якому проживав Г.О. Мачтет (Лермонтовська вулиця, № 4);
• Житловий будинок Б. Липського (вулиця Миколи Лисенка, № 2/12);
• Житловий будинок (Шодуарівський провулок, № 3);
• Особняк міського голови І.О. Доманевського (Старий бульвар, № 16/1);
• Маріїнський дитячий притулок (Синельниківська вулиця, № 12);
• Особняк баронів де Шодуар (Старий бульвар, № 22);
• Парк ім. Ю.О.Гагаріна (південно-західна частина).

Назва Старе місто відображена в найменуваннях підприємств та закладів в межах Старого міста. Зокрема, назва закладу громадського харчування по Старому бульвару, магазину продовольчих товарів по вулиці Лермонтовській, а також речовий ринок «Староміський» в районі перетину вулиць Житній Базар, Небесної Сотні, Бориса Тена.

Фабричні провулки (Житомир)

Фабричні провулки Житомир
Місцевість	Кокоричанка
Район	Богунський
Загальні відомості
поштові індекси	10020
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	житлова садибна
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа

1-й, 2-й Фабричні провулки — провулки у Богунському районі міста Житомира.

Розташування

Провулки розташовані у північно-західній частині Житомира, в історичній місцевості Кокоричанці. Розташовані в межах житлового масиву житлової малоповерхової (садибної) забудови, що межує, зокрема, із територією Житомирської панчішної фабрики (на заході). Саме через це, а також те, що у даному житловому масиві розбудовувалися робітники фабрики, спричинена назва провулків. Широкорозповсюдженою у місті є назва мікрорайону, де розташовані провулки Фабричні — "Панчішна фабрика" (або "Чулочна (фабрика)" / "Чулочка"). Провулки сформувалися протягом 1950-х років та отримали назви 1958 року.

1-й Фабричний провулок розпочинається від провулку Тайберів, закінчується з'єднанням із провулком 1-м Богунським. Протяжність — 200 м. Від 1-го Фабричного провулку розпочинається 2-й Фабричний провулок протяжністю близько 250 м, що завершується кутком трохи далі перетину з Козацькою вулицею.

Джерела

1. Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шару «Історичні плани», «Адресний реєстр»..
2. Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира / Енциклопедія Житомира. — Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. — 1000 прим. — ISBN 966-690-084-X.

Кар'єрні провулки (Житомир)

Кар'єрні провулки Житомир
Місцевість	Кокоричанка
Район	Богунський
Загальні відомості
поштові індекси	10020
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	житлова садибна
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа

1-й, 2-й, 3-й Кар'єрні провулки — провулки у Богунському районі міста Житомира.

Розташування

Провулки розташовані у північно-західній частині Житомира, в історичній місцевості Кокоричанці. Розміщуються у межах житлового кварталу малоповерхової (садибної) житлової забудови, оточеного із південого сходу проспектом Незалежності, з півдня майданом Визволення, із південного заходу Вільським Шляхом, з північного заходу та півночі провулком 4-м Вільським та з північного сходу колишнім глиняним кар'єром цегельного заводу.

1-й Кар'єрний провулок розпочинається з майдану Визволення, закінчується з'єднанням із провулком 3-м Вільським. Протяжність 150 м.

2-й Кар'єрний провулок протяжністю 250 м розпочинається з 1-го Кар'єрного провулку та завершується з'єднанням із провулком 4-м Вільським.

3-й Кар'єрний провулок протяжністю 140 м розпочинається з Вільського Шляху і завершується кутком.

Історія

Саме розташування поруч кар'єру цегельного заводу є причиною назви провулків. Власне цегельний завод, що належав Бевензе (пізніше — ім. Сталіна), знаходився у провулку Бевензе.

1-й та 2-й Кар'єрні провулки здобули нинішні свої назви у 1958 році. Виникли у 1952 році. Протягом 1950-х років обидва провулки забудовувався одноповерховими житловими будинками робітників цегельного заводу ім. Сталіна, панчішної фабрики, молокозаводу та Держмлина №5.

Останнім сформувався 3-й Кар'єрний провулок. Фактично утворений не раніше 1961 року. Отримав назву 1968 року.

Джерела

1. Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шару «Історичні плани», «Адресний реєстр»..
2. Планъ Житоміра, 1915.
3. Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира / Енциклопедія Житомира. — Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. — 1000 прим. — ISBN 966-690-084-X.

2-й Вільський провулок (Житомир)

2-й Вільський провулок Житомир
Місцевість	Кокоричанка
Район	Богунський
Загальні відомості
Протяжність	89 м
поштові індекси	10020
Транспорт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	житлова садибна
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r13073790
Мапа

2-й Вільський провулок — провулок у Богунському районі міста Житомира. Бере початок від проспекту Незалежності, прямує на північний схід та завершується кутком. Довжина — 89 м.

Історія

Траса провулка як і його забудова сформувалася у 1950-х роках, внаслідок прокладання вулиці Транзитної. Назву провулку надано у 1958 році.

Джерела

1. Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шару «Історичні плани», «Адресний реєстр»..
2. Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира / Енциклопедія Житомира. — Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. — 1000 прим. — ISBN 966-690-084-X.

4-й Вільський провулок (Житомир)

4-й Вільський провулок Житомир
Місцевість	Кокоричанка
Район	Богунський
Загальні відомості
Протяжність	500 м
поштові індекси	10020
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	житлова садибна, житлова багатоповерхова, промислова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r13070488
Мапа

4-й Вільський провулок — провулок у Богунському районі міста Житомира.

Розташування

Знаходиться в районі Кокоричанки. Бере початок від Вільського Шляху, прямує у північно-східному напрямку та завершується кутком біля багатоповерхівки № 51 по вул. Крошенській. З'єднанням з провулком 4-м Вільським завершуються провулки 2-й Кар'єрний та 3-й Вільський. Довжина приблизно 500 м.

Історія

Історична назва провулка — провулок Бевензе — на честь власника цегельні, що розташовувалася на початку провулка. У 1890-х роках братами Бевензе, чехами по національності, викуплено землі у старообрядців хутора Каракулі та започатковано виробництво цегли у глинистій місцевості поблизу річки Кокоричанки. Траса провулка сформувалася до революції та на плані міста 1915 року нанесена під назвою провулок Бевензе. Тоді провулок закінчувався кутком на межі земель села Крошня.

У 1930-1950-ті роки провулок Бевензе мав назву провулок Побєжимова. Проте на картах часів німецької окупації провулок все ще позначений під назвою Бевензе. Назва була стійка і у дійсності — увесь район цегельні тривалий час мав назву "Бевензе". Притім, що цегельня працювала у 1930-ті роки під назвою "ім. Сталіна".

До 1941 року була сформована садибна житлова забудова провулку (по праву сторону). По ліву сторону відносно початку провулка розташовувалися цегельня та глиняний кар'єр цегельні. У другій половині XX ст. на землях колишнього глиняного кар'єру облаштовано гаражний кооператив "Світанок". У 2018 році споруджено декілька корпусів багатоквартирних житлових будинків житлового комплексу "Полісся" на території колишнього цегельного заводу.

Джерела

1. Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шару «Історичні плани», «Адресний реєстр»..
2. Планъ Житоміра, 1915.
3. Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира / Енциклопедія Житомира. — Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. — 1000 прим. — ISBN 966-690-084-X.

3-й Вільський провулок (Житомир)

3-й Вільський провулок Житомир
Місцевість	Кокоричанка
Район	Богунський
Загальні відомості
Протяжність	420 м
поштові індекси	10020
Транспорт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	житлова садибна
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r11179495
Мапа

3-й Вільський провулок — провулок у Богунському районі міста Житомира. Бере початок від майдану Визволення, завершується з'єднанням із 4-м Вільським провулком. Довжина — 420 м. Забудова житлова садибна, сформувалася у першій половині XX ст.

Історія

Траса провулка сформувалася до початку XX ст. На план 1915 року провулок нанесений і позначений як провулок Соколовського. Назва походить від прізвища домовласника Соколовського. До 1950-х років провулок розпочинався з нинішньої вулиці Перемоги. Внаслідок прокладання вулиці Транзитної та утворення розв'язки на з'єднанні вулиць Транзитної — Карла Лібкнехта (Перемоги) — Старопоштової, що нині має назву майдан Визволення, провулок став коротшим і розпочинається з нього.

На мапах періоду німецької окупації, провулок зазначений як Weg-Gasse, тобто Шляховий провулок. У 1958 році Шляховий провулок набуває нинішню назву.

Забудова переважної частини провулка відбувалася у поствоєнний період. Садиби на початку провулка, в районі майдану Визволення — довоєнної побудови.

Джерела

1. Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шару «Історичні плани», «Адресний реєстр»..
2. Планъ Житоміра, 1915.
3. Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира / Енциклопедія Житомира. — Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. — 1000 прим. — ISBN 966-690-084-X.

Болото (місцевість Житомира)

Болото Житомир
Загальна інформація
Район	Богунський район
Поштовий індекс	10003
Головні вулиці	пров. 2-й Чехова
Транспорт
Автобус	14

Болото - неофіційне найменування невеликого мікрорайону у Богунському адміністративному районі.

Забудова - багатоповерхова житлова.

Мікрорайон розташований на північний захід від середмістя. Будівлі мікрорайону адресуються до провулку 2-го Чехова та вулиці Лесі Українки.

Історичні відомості

Назва місцевості пояснюється тим, що тривалий час землі, на яких розташовується мікрорайон були незаселеними та частково заболоченими. Крізь нинішній мікрорайон проходила річка Коденка, яка витікала південніше у річку Кам'янку (устя досі існує). Як бачимо з плану міста 1950-х років, Коденка протікала на поверхні в районі провулків Чехова, перетинала вулицю Чехова та далі на схід до вулиці Перемоги. Тоді ж, на берегах річки почалося садибне будівництво. Так сформувались провулки 1-й та 2-й Чехова.

У 1973 році зведені житлові багатоквартирні панельні будинки №№ 12,14,16 по провулку 2 Чехова, за типовим проектом. До будівництва, безпосередньо на місці цих будинків, на правому березі Коденки, розташовувалися парники, оранжереї, а також сливовий сад. У цьому ж році збудовано будинок №4 по вул. Лесі Українки, прозваний серед місцевих жителів мікрорайону "малосімейкою". Пізніше, у 1978, з'являється дев'ятиповерхівка №2, а згодом будівля Житомирської районної державної адміністрації.

Транспортне забезпечення

На півдні мікрорайон оточує вулиця Короленка, яка являє собою значну вулицю з автобусним рухом.

Інфраструктура

• Житомирська районна державна адміністація (вулиця Лесі Українки, 1);
• Амбулаторія сімейної медицини №18 (вулиця Лесі Українки, 4).

Джерела

1. Геопортал Житомирської міської ради з використанням шару "Історичні плани".
2. Дубман Борис "История Житомира. Кокоричанка или как строили микрорайон «Хмельники»" (http://zhzh.info/publ/4-1-0-5010).
3. Геопортал "Житловий фонд міста Житомира".
4. Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира / Енциклопедія Житомира. — Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. — 1000 прим. — ISBN 966-690-084-X.