Либохора (Турківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Либохора
Панорама Либохори
Панорама Либохори
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Турківський район
Рада/громада Либохорська сільська рада
Код КОАТУУ 4625584901
Основні дані
Засноване 1553
Населення 2302
Площа 5,7 км²
Густота населення 403,86 осіб/км²
Поштовий індекс 82555
Телефонний код +380 3269
Географічні дані
Географічні координати 48°55′26″ пн. ш. 22°56′25″ сх. д. / 48.92389° пн. ш. 22.94028° сх. д. / 48.92389; 22.94028Координати: 48°55′26″ пн. ш. 22°56′25″ сх. д. / 48.92389° пн. ш. 22.94028° сх. д. / 48.92389; 22.94028
Середня висота
над рівнем моря
694 м
Водойми р. Либохора
Відстань до
районного центру
42 км
Найближча залізнична станція Турка
Відстань до
залізничної станції
42 км
Місцева влада
Адреса ради 82555, Львівська обл., Турківський р-н, с. Либохора, тел. 3-38-36
Карта
Либохора is located in Україна
Либохора
Либохора
Либохора is located in Львівська область
Либохора
Либохора
Либохора is located in Турківський район
Либохора
Либохора

Либохо́ра — село Турківського району (Львівська область), розташоване в міжгір'ї Українських Карпат.

Географія[ред.ред. код]

Відстань до залізничної станції Сянки 17 км, до райцентру Турка — 41 км. Неподалік від села розташовані перевал Руський Путь, гора Пікуй і Либохорівський заказник.

У селі річка Смочельська впадає у Либохору.

Історія[ред.ред. код]

Засноване 918 року. Стара назва населеного пункту — Алексанка.

У Радянсько-німецькій війні брали участь 207 селян, з них 71 загинув. 1967 року в селі у пам'ять про жертв війни встановлено обеліск.

Примусова колективізація з боку СРСР призвела до створення в Либохорі філії бітлянського радгоспу «Дружба».

Населення — 2302 особи (1921 року в селі проживали 2082 особи).

Церкви[ред.ред. код]

Найдавнішою з церков, які дійшли до нашого часу, у Либохорі є дерев'яний храм Собору Пресвятої Богородиці, що стоїть на цвинтарі біля сільської дороги. Зведена 1798 року, церква входить до пам'яток архітектури національного значення.

Тридільна будова в неоукраїнському стилі, зведена на підмурівку. Складається з квадратних нави та віваря і прямокутного бабинця. При вівтарі з півдня розташоване невелике прямокутне захристя. Всі три зруби завершені наметовими баням на високих світлових восьмериках та увінчані сліпими ліхтарями і маківками з хрестами. Оточує церкву піддашшя, оперте на профільовані виступи вінців зрубів. На початку 2000-х років стіни підопасання, надопасання та восьмериків були ошальовані вертикально пластмасовою вагонкою.

Поруч з церковю стоїть її дерев'яна дзвіниця, що датується кінцем XIX ст й також входить до переліку пам'яток архітектури національного значення. Дзвіниця триярусна, квадратна в плані. Перший ярус зрубний, а два інших — стовпової будови. Дзвіниця вкрита восьмибічним наметовим верхом.

Третім об'єктом, який входить до переліку пам'яток архітектури національного значення, є дзвіниця церкви святого Михаїла, зведена у XVIII ст. Вона квадратна у плані, вкрита восьмибічним наметовим дахом. Перший ярус зрубний, два інших — стовпової будови. Верхній ярус опоясує відкрита аркада.

Найновішим у селі є дерев'яний храм Успення Пресвятої Богородиці, що постав 2002 року за проектом турківських архітекторів Михайла Лофія та Івана Бесєдіна. Розташована церква при дорозі у центрі села. Споруда має багато відмінностей від церковної архітектури бойківського краю. Будівля має восьмибічну структуру, невеликий присінок зі сходу. Над великим восьмибічним, з приплюснутими банями, дахом здіймається п'ять четвериків (більший в центрі і менші по сторонах світу) завершених восьмериками (центральний — світловий), вкритими приплюснутими банями. Стіни восьмибічника ошальовані вертикально пластиковою вагонкою, а четвериків і восьмериків — дошками.

Господарство[ред.ред. код]

У радянські часи в селі був столярний цех районного побутового комбінату[1], взуттєва майстерня.

Село займалося вирощуванням льону і картоплі, а також м'ясо-молочним тваринництвом.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Одинадцятирічна школа, два народні доми (на 250 та 200 місць), два ФАПи, дві бібліотеки (загалом 15 000 книг), поштове відділення, 8 крамниць.

Персоналії[ред.ред. код]

Західна околиця Либохори. Вигляд з гори Журовки (1226 м), що на Верховинському Вододільному хребті.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область/ — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — стор. 695
  2. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму.— Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с. 159