Львівське воєводство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Львівське воєводство

пол. Województwo lwowskie

Герб Львівського воєводства (проект)
Місто Львів
Найбільше місто Львів
Країна  Польська Республіка
Регіон Галичина
Межує з: Краківське воєводство
Келецьке воєводство
Люблінське воєводство
Волинське воєводство
Тернопільське воєводство
Станиславівське воєводство
Чехословаччина
Повіти 26
Номерний знак LW
Офіційна мова польська
Населення
 - повне 2.718.014 жителів (1921)
3.126.300 жителів (1931)
 - густота 100,6 жителів/км² (1921)
110 жителів/км² (1931)
Площа
 - повна 27,024тис.км² (1921)
28,4 тис.км² (1939) км²
Дата заснування 23 грудня 1920
Дата ліквідації 4 грудня 1939
Воєвода останній — Альфред Білик
Адреса Lwów, ul. Czarneckiego 16
Скорочення LW
Львівське воєводство на карті Другої Речі Посполитої
Львівське воєводство на карті Другої Речі Посполитої

Львівське воєводство на карті Другої Речі Посполитої

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Львівське воєводство
1938

Льві́вське воєво́дство — історична адміністративно-територіальна одиниця Республіки Польща на українських землях Галичини часів міжвоєнної Польщі.

Історія

[ред. | ред. код]

Утворене 23 грудня 1920[1] з міста Львів і 19 повітів Східної Галичини (у 17 було переважно українське населення — Бібрка, Чесанів, Добромиль, Дрогобич, Городок, Яворів, Львів повіт, Лісько, Мостиська, Перемишль, Рава, Рудки, Самбір, Сокаль, Старий Самбір, Сянік, Жовква; у двох українці становили меншість — Березів, Ярослав) та 8 повітів Західної Галичини (у шести українці становили меншість — Кросно, Ланьцут, Нисько, Переворськ, Ряшів, Стрижів; два повіти були з чисто польським населенням — Тарнобжеґ, Кольбушова)[2].

17 грудня 1920 польський сейм ухвалив закон «Про надання землі солдатам Війська Польського», виконуючи свою обіцянку під час війни з більшовиками, коли Варшава опинилася під загрозою захоплення. Уряд заходився реалізовувати свою обіцянку на українських землях, де розпочалося так зване осадництво — створення польських поселень з селян і колишніх військових[3].

Повіти

[ред. | ред. код]

Площа повіту дана станом на 1939. Населення за даними загального перепису населення 1931 року. Для повітів, скасованих раніше — площа станом на останній рік існування, населення на основі даних перепису 1921 року.

Повіт Площа (км²) Населення Центр повіту Населення центру
Львівське воєводство
Бібрський 891 97 100 Бібрка 5441
Березівський 684 83 200 Березів 4242
Чесанівський (до 1922) 4 1136 86 549 Чесанів 4 2248
Добромильський 994 94 000 Добромиль 5531
Дрогобицький 1499 194 400 Дрогобич 32 300
Городоцький 889 85 000 Городок 12 942
Ярославський 1337 148 000 Ярослав 22 330
Яворівський 977 86 800 Яворів 10 690
Кольбушовський 873 69 600 Кольбушова 3112
Коросненський ¹ 934 113 400 Кросно 12 125
Ліський 1832 111 600 Лісько 3943
Любачівський (з 1923) 4 1146 87 300 Любачів 4 6245
Львівський 1276 142 800 Львів 312 200
Львів-місто 67 312 200 Львів 312 200
Ланьцутський 889 97 700 Ланьцут 7535
Мостиський 755 89 500 Мостиська 4770
Нисківський 973 64 200 Нисько 5461
Перемиський 1002 162 500 Перемишль 51 000
Переворський 415 61 400 Переворськ 5941
Равський 1401 122 100 Рава-Руська 11 146
Рудківський 670 79 200 Рудки 3649
Ряшівський ¹ 1270 185 100 Ряшів 26 900
Самбірський ² 1133 133.800 Самбір 21 900
Сяноцький 1282 114 200 Сянок 14 262
Сокальський 1324 109 100 Сокаль 12 135
Старосамбірський (до 1932) ² 689 82 135 Старий Самбір 4867
Стрижівський (до 1932) ¹ 524 56 400 Стрижів 3060
Тарнобжезький 949 72 200 Тарнобжеґ 3643
Турківський (з 1931) ³ 1829 114 400 Турка 10 145
Жовківський 1111 95 500 Жовква 10 348
¹ 1 квітня 1932 розформований Стрижівський повіт, а його території ввійшли до складу Ряшівського і Коросненського повітів.
² 1 квітня 1932 розформований Старосамбірський повіт, а його територія включена до Самбірського повіту.
³ 17 квітня 1931 до складу Львівського воєводства переданий Турківський повіт з Станиславівського воєводства.
4 1 січня 1923 перенесений центр Чесанівського повіту з Чесанова в Любачів, а назва повіту змінено на Любачівський повіт.

Населення

[ред. | ред. код]
Мапа населення Львівського воєводства: помаранчевим — регіони з переважно польським населенням; зеленим — з переважно українським

Згідно з переписом населення 1931 року, у Львівському воєводстві (разом зі Львовом) налічувалося 3 127 409 осіб. У 16 східних повітах воєводства, що відійшли в 1939 р. до СРСР, проживало 1  840 635 людей, з них 1 036 875 українців-грекокатоликів — 56,33 %, 99 140 українців-латинників — 5,39 %, 13 600 польськомовних українців — 0,74 %, 433 355 поляків — 23,54 %, 15  125 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,82 %, 227 245 євреїв — 12,35 % і 15 295 німців та інших національностей — 0,83 %.[2]

Мова

[ред. | ред. код]

Мовний склад населення Львівського воєводства (разом зі Львовом) відомий лише за даними перепису 1931 року, що був проведений польською владою часів санаційного режиму. Відповідно до цих даних, мовний розподіл виглядав так:[4]

  • польська — 1 805 035 (57,7 %)
  • українська — 1 067 110 (34,1 %)
    • українська — 579 475
    • руська (галицька) — 487 635
  • єврейська — 232 938 (7,4 %)
    • їдиш — 211 002
    • іврит — 21 936
  • німецька — 12 049 (0,4 %)
  • російська — 753 (0,02 %)

Рідна мова населення повітів Львівського воєводства за переписом 1931 року.[4]

повіт населення польська українська єврейська німецька
Березівський 83 205 81,9 12,8 4,6 0,0
Бібрський 97 124 31,7 62,2 5,7 0,2
Городоцький 85 007 39,1 56,2 3,5 1,0
Добромильський 93 970 38,3 55,8 5,3 0,4
Дрогобицький 194 456 47,3 40,7 10,5 1,2
Ряшівський 185 106 93,9 0,5 4,9 0,0
Жовківський 95 507 37,5 58,7 3,5 0,2
Колбушовський 69 565 94,0 0,1 5,3 0,1
Коросненський 113 387 82,6 12,9 3,9 0,0
Ланцутський 97 679 94,3 2,8 2,4 0,1
Ліський 111 575 28,5 63,0 7,6 0,5
Любачівський 87 266 49,6 43,8 6,3 0,1
Львів (місто) 312 231 63,5 11,3 24,1 0,8
Львівський 142 800 56,5 40,9 1,1 1,3
Мостиський 89 460 55,9 41,6 2,4 0,0
Ниськівський 64 233 94,3 0,2 4,8 0,1
Переворський 61 388 95,5 0,7 3,5 0,0
Перемиський 162 544 53,2 36,9 9,8 0,0
Равський 122 072 22,4 67,3 9,0 0,9
Рудківський 79 170 48,5 45,8 5,4 0,0
Самбірський 133 814 42,5 51,0 5,8 0,5
Сяноцький 114 195 59,5 33,4 6,4 0,0
Сокальський 109 111 39,3 55,0 5,4 0,1
Тарнобжезький 73 297 92,3 0,1 7,1 0,0
Турківський 114 457 22,8 70,3 6,6 0,1
Яворівський 86 762 31,0 64,4 3,5 0,7
Ярославський 148 028 81,4 14,2 4,1 0,0
Львівське воєводство 3 127 409 57,7 34,1 7,4 0,4

Релігія

[ред. | ред. код]

Релігійний склад населення за переписом 1931 року[4]

Релігійний склад населення повітів Львівського воєводства за переписом 1931 року[4]

повіт населення римо-католики греко-католики юдеї православні
Березівський 83 205 79,1 15,3 5,2
Бібрський 97 124 23,5 68,0 8,2
Городоцький 85 007 26,4 66,7 5,9
Добромильський 93 970 27,6 63,5 8,0
Дрогобицький 194 456 26,8 56,7 14,9 0,3
Ряшівський 185 106 88,6 1,8 9,2
Жовківський 95 507 21,2 69,9 8,2
Колбушовський 69 565 92,0 0,1 7,3
Коросненський 113 387 80,4 9,6 5,8 3,7
Ланцутський 97 679 88,1 4,9 6,4
Ліський 111 575 16,3 73,1 9,8
Любачівський 87 266 37,8 51,2 10,7
Львів (місто) 312 231 50,4 15,9 31,9 0,3
Львівський 142 800 47,2 47,3 3,6 0,1
Мостиський 89 460 38,7 55,0 6,1
Ниськівський 64 233 92,0 1,4 6,2
Переворський 61 388 89,3 4,9 5,5
Перемиський 162 544 41,3 45,2 13,2 0,1
Равський 122 072 18,4 68,9 11,0 0,5
Рудківський 79 170 35,0 57,8 6,8
Самбірський 133 814 32,6 58,7 8,4
Сяноцький 114 195 42,9 47,8 8,3 0,3
Сокальський 109 111 23,3 63,5 12,3 0,6
Тарнобжезький 73 297 89,9 0,2 8,6
Турківський 114 457 5,5 84,4 9,3 0,7
Яворівський 86 762 21,2 72,4 5,9 0,1
Ярославський 148 028 56,5 35,3 7,9
Львівське воєводство 3 127 409 46,3 41,7 10,9 0,3

На території нинішньої української частини Львівського воєводства релігійний розподіл населення був наступним: 903 349 осіб (54,35 %) — греко-католики, 521 084 осіб (31,35 %) — римо-католики, 218 995 осіб (13,18 %) — юдеї, 11 184 осіб (0,67 %) — протестанти, 4 017 осіб (0,24 %) — православні.

Освіта

[ред. | ред. код]

За переписом 1931 р. серед населення Львівського воєводства старше 10 років вміли читати та писати 74,9 % осіб, вміли тільки читати 1,4 % населення, а 23,1 % населення не вміли читати і писати.[4]

Серед юдеїв вміли читати і писати 85,3 % населення старше 5 років, серед римокатоликів — 78,0 %, серед грекокатоликів — 60,6 %.[4]

Вміння читати і писати серед населення старше 10 років за даними перепису 1931 р., %[4]

повіт населення вміють читати
і писати		 вміють тільки
читати		 не вміють
читати і писати		 невідомо
Березівський 62 105 80,7 2,3 16,6 0,5
Бібрський 71 882 80,5 0,5 17,7 1,2
Городоцький 61 596 67,0 0,4 32,3 0,3
Добромильський 68 854 62,4 0,6 35,6 1,5
Дрогобицький 149 511 71,2 0,5 27,4 0,9
Ряшівський 138 550 80,0 4,2 15,5 0,4
Жовківський 73 036 72,4 0,8 26,5 0,3
Колбушовський 50 680 75,7 3,7 20,5 0,2
Коросненський 84 567 83,0 2,7 14,0 0,3
Ланцутський 73 327 77,9 5,5 16,2 0,4
Ліський 79 231 43,0 0,8 55,4 0,9
Любачівський 64 976 73,9 1,1 24,5 0,4
Львів (місто) 267 043 90,8 0,6 7,9 0,6
Львівський 106 381 84,9 0,5 14,1 0,5
Мостиський 65 790 67,4 1,1 31,3 0,3
Ниськівський 47 099 81,0 3,1 15,7 0,3
Переворський 45 613 85,2 2,4 12,1 0,3
Перемиський 126 653 78,6 0,8 20,3 0,3
Равський 90 677 63,6 0,7 34,6 1,1
Рудківський 58 414 68,0 0,9 30,5 0,6
Самбірський 101 700 73,1 0,6 25,6 0,7
Сяноцький 84 066 73,4 0,8 24,7 1,1
Сокальський 83 835 80,6 0,8 18,0 0,5
Тарнобжезький 55 365 82,8 3,3 13,4 0,5
Турківський 81 572 44,1 0,6 54,0 1,3
Яворівський 64 065 61,2 0,6 37,5 0,6
Ярославський 112 009 78,4 0,9 19,8 0,9
Львівське воєводство 2 368 597 74,9 1,4 23,1 0,6

Воєводи

[ред. | ред. код]
Будинок Галицького намісництва. У період між двома світовими війнами тут розташовувалося польське воєводське управління.

Ліквідація воєводства

[ред. | ред. код]

Припинило існування 27 листопада 1939 року після анексії Галичини Союзом Радянських Соціалістичних Республік: місто Львів і 8 повітів (Львівський, Сокальський, Бібрський, Рава-Руський, Любачівський, Яворівський, Городоцький і Жовківський) включені до новоутвореної Львівської області та ще 8 (Дрогобицький, Рудківський, Мостиський, Перемиський, Ліський, Турківський, Самбірський і Добромильський) — до Дрогобицької області УРСР, а західна частина ввійшла до Краківського та Люблінського дистриктів.

У 1945—1946 р. з території колишнього Львівського воєводства репатрійовано 269,5 тис. поляків.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Dz.U. 1920 nr 117 poz. 768 Закон від 3 грудня 1920 набрав чинності з 23 грудня 1920
  2. ↑ а б Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — С. 113.
  3. ↑ Операція «Колонізація». Польське осадництво на західноукраїнських землях[недоступне посилання]
  4. ↑ а б в г д е ж Drugi Powszechny Spis Ludności 1931 — Województwo lwowskie
  5. ↑ (пол.) Hryciuk G. Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931—1948. — Toruń: Wyd. Adam Marszałek, 2005. — S. 334. — ISBN 83-7441-121-X.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Львівське_воєводство&oldid=43549592