Грудецький повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Грудецкий повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Львівське
Утворений: 1867
Населення: 85 000[1] (1931) р.
Площа: 889[1] км²
Густота: 96 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: Грудек Ягеллонський
Міські гміни: 2
Сільські гміни: 8
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада

Грудецкий повіт (пол. Powiat gródecki)[1] — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР.

У складі Львівського воєводства[ред.ред. код]

3 грудня 1920 р. після окупації поляками ЗУНРу був включений до новоутвореного Львівського воєводства.

1 лютого 1922 р. розпорядженням Ради Міністрів село Рокитне вилучене з Грудецького повіту і включене до Львівського[2].

1 квітня 1929 року село Залісся було приєднане до міста Янова[3].

1 квітня 1930 року села Тучапи і Збадинь-Кутенберг вилучені з Яворівського повіту і включені до Грудецького[4].

15 червня 1934 р. з Рудківського повіту до Грудецького передане село Годвишня[5].

Станом на 1934 рік площа Грудецького повіту становила 889 км²; населення (1931 р.) — 85 тис. осіб[1].

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Грудецький повіт

1 серпня 1934 р. здійснено об'єднання сільських гмін у великі сільські гміни[6] — рівнозначні волостям.

Міста (Міські ґміни)[ред.ред. код]

  1. м. Грудек-Ягелонський (Городок)
  2. містечко Янів - місто з 1934 року[7].

Сільські гміни[ред.ред. код]

Кількість:

1920-1922 рр. - 67

1922-1929 рр. - 66

1929-1930 рр. - 65

1930-1934 рр. - 66

1934 рік - 68

1934-1939 рр. - 8

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна

Бялоґура

Бялоґура (Біла Гора), БурґтальВоля Добростаноска (Воля-Добростанська), Галічанув (Галичани), ГартфельдДобростаниДроздовіце (Дроздовичі)Цунюв (Заверещиця), ЗатокаЗушице (Зущиці), Камєнобруд (Кам'янобрід)Лєсьньовіце (Лісновичі)Жечичани (Речичани) 13
2 Ґміна Вішенка ВальддорфВерешицаВішенка (Велика Вишенька)Лєлєхувка (Лелехівка), Майдан 5
3 Ґміна Домажир Вєлькополє (Великополе)Вроцув (Вороців), ДомажирЖорніска (Жорниська), Зєлюв (Зелів), Карачинув (Карачинів)Пожече Яновскє (Поряччя), РотенганСтрадч, Шонталь, Ямельна 11
4 Ґміна Лозіна Домбровіца (Дубровиця)Лозіна (Лозино)Ставкі, Ясьніска (Ясниська) 4
5 Ґміна Любєнь Вєлькі Артищув (Артищів)Брундорф (Керниця)Годвішня (з 15.06.1934), Зашковіце (Зашковичі), Завідовіце (Завидовичі), КєрніцаКосовєц (Косівець), Любєнь ВєлькіЛюбєнь Мали (Малий Любінь)Малковіце (Мавковичі), НойгофПожече Любєньскє (Поріччя), Ебенав, Стодулкі (Стоділки), Угерце Нєзабитовскє (Угри), Черляни 16
6 Ґміна Мшана Залуже (Залужжя), Мальчице (Мальчиці)МшанаПовітно, Стронна, Суховоля 6
7 Ґміна Родатиче БарБратковіце (Братковичі)Волчухи (Вовчухи), Добжани (Добряни)ДоліняниЗбадинь-Куттенберґ (з 01.04.1930), МілятинПутятиче (Путятичі)Родатиче (Родатичі)Тучапи (з 01.04.1930) 10
8 Ґміна Ставчани Бартатув (Бартатів)Оброшин, Ставчани 3
передано до Львівського повіту Рокитне (до 01.12.1922) 1

Поселення[ред.ред. код]

Рішенням міністра внутрішніх справ 11 березня 1939 року змінені німецькі назви на польські[8]:

Рішенням міністра внутрішніх справ 4 травня 1939 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські[9]:

Населення[ред.ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 66% населення повіту[10].

У 1939 році в повіті проживало 92 610 мешканців (63 400 українців-грекокатоликів — 68.46 %, 6 510 українців-латинників — 7 %, 15 430 поляків — 16,66 %, 325 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,35 %, 5 190 євреїв — 5,6 % і 1 755 німців та інших національностей — 1,9 %)[11].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 93 970 населення ніби-то було аж 33 228 (39,09%) поляків при 47 812 (56,24%) українців, 2 975 (3,5%) євреїв і 846 (0,99%) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), допольським (австрійським 1907 року) та післяпольським (радянським 1940 і німецьким 1942) пропорціям.

Радянський період[ред.ред. код]

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Львівської області[12].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Городокський і Янівський райони.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa 1935.
  2. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 12 stycznia 1922 r. o włączeniu do powiatu lwowskiego gminy "Rokitno" oraz niewcielonego jeszcze do tej gminy obszaru dworskiego Rokitno. (пол.)
  3. Rady Ministrów z dnia 27 marca 1929 r. o zmianie granic miasta Janowa w powiecie Gródek Jagielloński, województwie lwowskiem. (пол.)
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 4 grudnia 1929 r. o zmianie granic powiatów: Jaworów i Gródek Jagielloński w województwie lwowskiem. (пол.)
  5. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów rudeckiego i gródeckiego w województwie lwowskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 426
  6. Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Грудецкого повіту в львівській провінції на гміни(сільські муніципалітети). Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu gródeckiego w województwie lwowskiem na gminy wiejskie. (пол.)
  7. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. (пол.)
  8. Zmiana niemieckich nazw miejscowości. „Gazeta Lwowska”, s. 2, Nr 60 z 15 marca 1939. 
  9. Zarządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 maja 1939 r. o ustaleniu nazw niektórych miejscowości w powiecie gródeckim, jaworowskim, lwowskim, niżańskim, samborskim i żółkiewskim w województwie lwowskim. (пол.)
  10. Українці. Частка у населенні повітів
  11. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 26-28
  12. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)

Див. також[ред.ред. код]