МіГ-15

МіГ-15
МіГ-15
Призначення:	винищувач
Перший політ:	30 грудня 1947
Прийнятий на озброєння:	1949
Знятий з озброєння:	2005
Період використання:	1947—2005
Розробник:	МіГ
Виробник:	ОКБ Мікояна і Гуревича
Всього збудовано:	понад 15 000
Модифікації:	МіГ-15 «СВ», МіГ-15 «СО», МіГ-15 «СШ», МіГ-15 «СУ», МіГ-15УТІ, МіГ-15біс
Конструктор:	Артем Іванович Мікоян
Екіпаж:	1 особа
Максимальна швидкість (МШ):	1076 км/год
Дальність польоту:	1330 км
Дальність польоту з ППБ:	2520 км
Практична стеля:	15500 м
Довжина:	10,1 м
Висота:	3,7 м
Розмах крила:	10,08 м
Площа крила:	20,60 м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд:	35°
Порожній:	3,680 кг
Максимальна злітна:	6,105 кг
Двигуни:	1×РД-45Ф
Тяга (потужність):	1×2700 (1×22,3 кН)
Гарматне озброєння:	1×37 мм Н-37Д, 2×23 мм НС-23 (або 2×НР-23 на МіГ-15біс)
Боєзапас:	1×40 сн., 2×80 сн.
Кількість точок підвіски:	2
Підвісне озброєння:	до 200 кг бомб (2×ФАБ-100)
	МіГ-15 у Вікісховищі

МіГ-15 — радянський винищувач, розроблений ОКБ Мікояна і Гуревича в кінці 1940-х років. Перший у світі сучасний реактивний літак. Наймасовіший реактивний бойовий літак в історії авіації, що перебував на озброєнні багатьох країн світу.

Історія[ред. | ред. код]

При створенні перших реактивних винищувачів радянські конструктори зіткнулися з проблемою відсутності потужних і надійних реактивних двигунів. Перші радянські реактивні винищувачі оснащувалися копіями трофейних німецьких двигунів BMW-003 і Jumo-004, крім того, було створено декілька типів дослідних і малосерійних винищувачів з комбінованою силовою установкою, а також декілька винищувачів ракетопланів. В ОКБ Мікояна у цей період були створені МіГ-9, МіГ-13 і ракетоплан І-270.

Новий етап у розвитку радянського авіабудування настав із закупівлею в Англії ТРД Rolls-Royce Derwent V і Nene. В ОКБ Мікояна опрацьовувалися два варіанти винищувача з двигуном Rolls-Royce Nene, перший з них І-320, шифр «ФН», був винищувач МіГ-9 з прямим крилом, оснащений новим двигуном, другий — прогресивнішої схеми з осесиметричним розташуванням двигуна у хвостовій частині фюзеляжу і стрілоподібним крилом. Проєкт був позначений І-310 і отримав шифр «С». Згодом цей винищувач під позначенням МіГ-15 став наймасовішим реактивним літаком в історії літакобудування. Було випущено понад 15 тисяч машин, які надійшли на озброєння ВПС і ППО СРСР, а також військово-повітряних сил близько сорока інших країн. Перші МіГ-15 були прийняті на озброєння в 1949 році в Радянському Союзі, досі зостаються на озброєнні ВПС Північної Кореї^[1].

МіГ-15 став одним з основних (поруч із F-86 Сейбр з іншого боку) винищувачів Корейської війни 1950—1953 років, застосовувався в арабо-ізраїльських війнах та в численних менш значних конфліктах по всьому світу.

Навчально-тренувальний варіант МіГ-15УТІ на багато років став основним радянським навчальним літаком, а також країн-учасниць Варшавського договору, КНР і багатьох інших.

Понад півтисячі одиниць МіГ-15УТІ випущені впродовж 1950—1954 років Харківським авіазаводом.