Менора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реконструкція Менори, призначеної для використання у Третьому Храмі. Виготовлена Інститутом дослідження Храму[1].

Мено́ра (дав-євр. מְנוֹרָה — менора́, букв. «світильник») — золотий семистовбурний світильник, або семисвічник, який, згідно з Біблією, розташовувався в Скинії Зборів під час поневіряння євреїв пустелею, а потім і в Єрусалимському храмі до моменту руйнування Другого Храму. Є одним з найдавніших символів юдаїзму і єврейських релігійних атрибутів. Символ менори широко поширився Римською імперєю з I століття і, ймовірно, символізував очікування Месії. Своєрідністю відрізняються ханукальні лампи у вигляді менори з дев'ятьма гілками, які були поширені в побуті євреїв. Ханукію мала кожна єврейська родина, в зв'язку з цим в XVIII—XIX століттях вони стали предметом масового виробництва.

У XX—XXI століттях зображення менори (разом з Зіркою Давида) є найпоширенішою національною і релігійною єврейською емблемою. Менора зображена, зокрема, на гербі Держави Ізраїль.

Символ менори використовують також самаритяни. Християни приблизно до 800-х років використовували менору нарівні з хрестом. Церковний семисвічник одночасно вказує на менору храму Соломона і Дух Святий; за формою християнський семисвічник відрізняється від єврейської та самаритянської менори.

Менора в Біблії[ред. | ред. код]

У Старому Завіті розповідається, що Мойсей поставив культовий світильник із золота усередині святилища ізраїльтян, де той мав постійно горіти перед Богом (Вих. 25, 31-40). Свічник переносився, замінювався впродовж усіх тих нещасть, що трапилися із Храмом. У 70 р. н. е. Тит забрав свічник, подарований Іродом Великим, який стояв у тій частині святилища, що називалася «Святе» (Євр. 9, 2). В Апокаліпсисі золоті світильники символізують сім церков Азії (Од. 1, 12).

Див.також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]