Біблійна хронологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Християнство
Christian cross.svg
Категорія КатегоріяПортал Портал

Біблійна хронологія — це історична послідовність і датування подій (хронологія), описаних в Біблії, а також наука, що досліджує й уточнює цю послідовність і датування.

Загальні принципи[ред. | ред. код]

Для духовного та богословського розуміння Біблії хронологія має другорядне значення. Відповідно до історизму Святого Письма цілком достатньо загальної картини послідовності подій, як це подавалося в апостольській проповіді (Дії 7:2 і далі). Проте в ісагогіці і біблійній екзегетиці хронологія відіграє важливу роль. Уточнення послідовності біблійних подій та їхнє датування допомагає зв'язати їх із відповідним історичним контекстом, що, у свою чергу, проливає світло на розуміння священної історії. Питання біблійної хронології не відносяться до віровчення, а належать до галузі історичної біблійної критики.

У давнину і в Середні віки біблійна хронологія реконструювалася на підставі одного лише біблійного тексту, зокрема. на його числових даних. Найвідоміша з таких реконструкцій належала Ашеру (Ушер). Проте подібний метод слабкий через: а) хронологічні прогалини у Біблії, б) схематичний, узагальнений виклад багатьох подій, в) часте вживання символічних чисел, г) відсутність в Біблії і взагалі у Стародавньому світі єдиного літочислення. Тому хронологічні дані Писання доповнюються вивченням дат позабіблійних подій, синхронних подіям біблійним.

Джерела і методи[ред. | ред. код]

Одним з основних джерел стародавньої хронології є епонімічні хронологічні таблиці, тобто списки правителів із зазначенням часу їхнього правління. Так, існують епонімічні списки царів Шумеру, Вавилону, Ассирії та інших країн, список афінських архонтів, римських консулів. Їхня абсолютна хронологія уточнюється згадуванням у літописах астрономічних явищ, котрі можна точно датувати. Для біблійної хронології важливий також відлік часу за ерами. До них, наприклад, належить «Селевкідська ера», введена еллінським царем Селевко I з початку його правління (312-311 до н. е.).

У Старому Заповіті роль початку ери іноді грає дата побудови Єрусалимського храму. В елліністичний період Ератосфен увів обчислення років за олімпіадами. Римлянин Варрон узаконив «Римську еру», тобто обчислення років від передбачуваної дати заснування Риму (бл. 753 до н. е.). Дати за епонімами й ерами коригуються за допомогою матеріальних пам'яток культури (написів правителів тощо). Зіставляючи їх з даними епонімічних списків, астрономічних спостережень, повідомленнями древніх письменників, історики реконструюють загальну синхронну послідовність і датування подій.

Є складність у тому, що у різних народів рік починався в різний час. Крім того, є відмінності в епонімічіних списках, оскільки існували різні правила датування царювання. Так, у Вавилоні період від вступу монарха на престол до нового року називався «початком царювання», а «перший рік царювання» обраховувався з нового року. Єгиптяни, навпаки, вели рахунок з моменту інтронізації. Багато царів і правителі починали рахунок не з інтронізації, а від того року, коли вони були призначені співправителями. Крім письмових джерел і матеріальних пам'яток культури, для вивчення хронології використовується радіовуглецевий метод дослідження, хоча він дає великі тимчасові коливання. До нього вдаються головним чином при вивченні хронології найдавнішої дописемниї історії.

Проблеми[ред. | ред. код]

Проблеми старозавітної хронології[ред. | ред. код]

Зважаючи на відмінність числових даних Прологу Книги Буття у Масоретському тексті та Септуагінті (наприклад, за Масоретським текстом Ламех жив 777 років, а за LXX — 753) перші спроби побудови найдавнішої хронології не дали єдиного результату. Існувало кілька дат створення людини, запропонованих Юлієм Африканом, свт. Іполитом Римським, Климентом Олександрійським та іншими (3761, 5509, 5493, 5508 до н. е. тощо). Нині більшість екзегетів вважає, що Біблія містить не наукову, а головним чином символічну хронологію. Палеоархеологія відносить появу перших людей до 40 тисячоліття до н. е., а перших міст — до 10 тисячоліття до н. е.

Якщо округлити числові дані Масоретського тексту і Септуагінти, початок епохи патріархів відноситься приблизно до 2 тисячоліття до Р. Х. Це датування відобразило справжні історичні перекази. Свідоцтва кодексу Хаммурапі, Нузійських текстів та інших пам'яток показують, що звичаї, описані в Книзі Буття, відповідають початку 2 тисячоліття до н. е., а в пізніший час вони зникають.

Вих. 12:40-41 обчислює час перебування ізраїльтян в Єгипті 430 роками. Однак Септуагінта поширює цей термін на весь патріархальний період, тобто починаючи з Авраама. На цій підставі екзегети святоотецького періоду (свт. Йоан Золотоустий, свт. Епіфаній Кіпрський, блж. Августин) скорочували період перебування в Єгипті до 200 років. Відносячи час Йосифа до правління гіксосів, більшість новітніх біблеїстів датує переселення синів Якова до Єгипту бл. 1700 до н. е.

Щодо дати Виходу існує дві теорії. Згідно з першою, за основу датування слід прийняти вказівку 3 Цар. 6:1 про те, що Вихід відбувся за 480 років до побудови Єрусалимського храму. Храм був побудований в 4-й рік правління Соломона — бл. 966 до н. е. Отже, Вихід повинен бути датований бл. 1446. Проте ряд історичних міркувань дозволяє розглядати 480 як символічне число (40 х 12), а Вихід віднести до кінця 13 століття до н. е.

Найбільш безперечною є старозавітна хронологія періоду, що почалася з появи монархії. Однак і тут залишається багато нез'ясованого. Історики мають лише окремі синхронні дані з позабіблійних джерел, що дозволяють уточнювати біблійну хронологію. Серед них згадка біблійних подій в пам'ятках Ассирії, Вавилону, Єгипту. Вивченню хронології міжзаповітного періоду допомагають матеріали елліністичної літератури, епіграфіки та археології, а також твори Йосифа Флавія.

Проблеми новозавітної хронології[ред. | ред. код]

У загальних рисах хронологія подій, описаних в Євангеліях і Діяннях та відображених у посланнях, досить ясна. Земне життя Христа Спасителя припадає на 1-у третину 1 століття. Проповідь апостолів Петра і Павла та поява Церков у країнах Середземномор'я — від Єрусалиму до Риму — припадає на 30-ті — 60-ті роки 1 століття. Що ж стосується окремих подій, то в їхньому датуванні залишається низка спірних питань.

Дата Різдва Христового[ред. | ред. код]

Обидва євангелісти, що розповідають про Різдво, кажуть, що Христос народився за царювання Ірода (Мт. 2:1; Лк. 1:5). Першу спробу точніше встановити дату Різдва зробив Климент Олександрійський. Він відніс цю подію за 194 роки до смерті імператора Коммода, який помер в 192 році (Стромати I, 21). Потім римський монах Діонісій Малий (помер бл. 540), працюючи за дорученням Папи над пасхаліями, відніс Різдво до 753 року після заснування Риму (за традиційною Варронового датування). Ця дата стала загальноприйнятим початком християнської ери. Однак згодом з'ясувалося, що Діонісій помилився на кілька років. Згідно з Йосифом Флавієм, у рік смерті Ірода сталося місячне затемнення (Древн., XVII, 6, 4), а розрахунки астрономів показали, що воно мало місце у березні 4 до н. е. Отже, Христос народився не пізніше цього часу.

З Мф. можна вивести, що Різдво здійснилося не в рік смерті Ірода, а принаймні років за два до цього (Мт. 2:16). Непрямим підтвердженням дати 7-6 до н. е. стала гіпотеза астронома Кеплера, котрий вважав, що різдвяна зірка означає зближення Юпітера й Сатурна у сузір'ї Риб. Примітно, що ретельне спостереження за цими планетами зафіксовано в клинописних вавилонських таблицях, опублікованих в 1925 сходознавцем Паулем Шнабелем (таблиці відносяться до 7 до н. е.). Питання про Квірінієвий перепис, згаданий у Лк. 2:2, залишається відкритим, оскільки з документів відомий лише один перепис Квірінія, проведений у 6 році. На думку Лагранжа, євангеліст хотів сказати, що перепис, згадана ним, був до правління Квірінія. Інші екзегети припускають, що Квіріній правив у Сирії двічі, як про це, можливо, свідчить напис, знайдений у 1764 у Тіволі.

Дата Хрещення Господнього[ред. | ред. код]

Єв. Лука вказує, що початок проповіді Хрестителя припадало на 15-й рік царювання Тиберія, коли Понтій Пілат правив Юдеєю. У цей час Ісусові Христу було близько 30 років (Лк. 3:1, 23). 15-й рік правління Тиберія падає на період з серпня 28 року по серпень 29 року. У. Ремзі вважав, що рахунок слід вести не з воцаріння Тиберія, а з того моменту, коли Август зробив його співправителем. Якщо так, то в Лк. маються на увазі 25-26 роки. Відомо, що Пілат був прокуратором близько 10 років і був відкликаний незадовго до смерті Тиберія в 37 році. Отже, найбільш вірогідною датою Хрещення Господнього буде початок 27 року. Незабаром після Хрещення юдеї говорили Господу, що Храм будувався 46 років (Ін. 2:20), а реконструкція Храму була розпочата Іродом на 18-му році його царювання, тобто 19 до н. е. (Древн., XV, 11). Тому бесіда Спасителя з юдеями повинна була відбуватися близько 27 року.

Тривалість служіння Господа[ред. | ред. код]

Розповідь синоптиків створює враження, що проповідь Христова тривала близько року (або навіть менше), у той час як з 4-го Євангелія можна вивести, що її тривалість була більшою («неповні чотири роки», як вважає Євсевій Кесарійський у «Церковній історії», I, 10). Однак у синоптиків немає точної вказівки на один рік. Досить відзначити, що в Мк. 6:39 мовиться про зелену (весняну) траву, хоча мова йде не про ту весну, коли відбулося Розп'яття. У Лк. 10:38 йдеться про відвідини Господом будинку Марфи задовго до Його останньої подорожі до Єрусалиму, що побічно підтверджує хронологію Йоана.

Дата Розп'яття[ред. | ред. код]

Євангеліє, Діяння та одностайне Передання Церкви свідчать, що смертний вирок Господу виніс Понтій Пілат. Отже, Розп'яття не могло відбутися пізніше 37, коли Пілат був зміщений. Останній тиждень земного життя Ісуса збігся з днями старозавітної Пасхи. Згідно з Йоаном, переддень Пасхи, тобто 14 нісана, припадав того року на п'ятницю, і саме цього дня Господь був розп'ятий (18:28; 19:14). Цю дату можна вважати найбільш вірогідною. Щодо року Розп'яття єдності думок серед екзегетів не досягнуто. Астрономічні обчислення показують, що під час правління Пілата переддень Пасхи міг збігатися з п'ятницею у 27, 30 і 33, але немає впевненості в тому, що тодішній календар був досить точним. Найправдоподібнішою датою зазвичай називають 30. Якщо врахувати передбачувану дату Різдва, Господь був розп'ятий на 36 або 37-й рік Свого земного життя. Свт. Іриней Ліонський, однак, вважає, що Йому було більше 40 (Проти єресей, II, 22). Ця думка, заснована на Ін. 8:56, 57, багатьма екзегетами не поділяється.

Хронологія апостольської епохи[ред. | ред. код]

Обчислюється за свідченнями самого Нового заповіту та позабіблійних джерел. Серед останніх є кілька, які дають найнадійніші дати, що служать опорними пунктами для хронологічних викладок. Після свого навернення апостол Павло три роки провів у Набатеї (Аравії), після чого повернувся в Дамаск, де його намагався заарештувати намісник царя Арети (Гал. 1:17, 2 Кор. 11:32). Відомо, що імператор Гай Калігула поступився Ареті Дамаском близько 37, а в 40 Арета помер. Отже, тільки у ці три роки могла мати місце спроба заарештувати апостола, а його навернення здійснилося за три роки до цієї спроби.

Страта ап. Якова Зеведеєвого, і арешт ап. Петра у Єрусалимі відбулися у рік смерті Ірода Агріппи I (Дії 12), тобто навесні 44.

У Дії 18:12 і далі розповідається про те, що ап. Павло був приведений на суд до проконсула Ахайї Галліону. Знайдений у 1905 дельфійський напис вказує, що Галліон правив Ахайєю в 51-52.

Апостол Павло перебував під вартою в Кесарії при прокураторах Феліксі й Фесті (Дії 23:24; 24:27). За даними Йосифа Флавія і Тацита, Антоній Фелікс правив у 52-58, а Порцій Фест у 58-61 (або 60-62).

Апостол Павло відправився до Риму близько 61. Розповідь Діянь не може тягнутися далі 63 року, оскільки, згідно з Тацитом (Аннали, XV, 44), у 64 спалахнуло перше гоніння на християн в Римі, про котре євангеліст Лука не згадує.

Згідно з Йосифом Флавієм (Древн., XX, 9), апостол Яків, брат Господній, був побитий камінням після смерті Феста, але до прибуття в Єрусалим нового прокуратора Альбіна, тобто близько 62 року.

Біблійні хронологічні таблиці[ред. | ред. код]

Існують певні відмінності у періодизації біблійної хронології між християнством та традиційним юдаїзмом, особливо стосовно періоду після Христа. Біблійна історія охоплює періоди:

  • Шість днів творіння: від початку створення світу до створення першої людини — Адама;
  • від Адама до Потопу;
  • від Потопу до народження Ісуса:
    • від Потопу до Виходу з Єгипту;
    • від Виходу з Єгипту до Завоювання Ханаану;
    • період Суддів;
    • період Першого Храму;
    • початок періоду Другого Храму;
  • від народження Ісуса Христа до другого пришестя Ісуса Христа:
    • від народження Ісуса до апостола Павла у християнстві, а також пророцтва щодо майбутнього розвитку світу аж до приходу Месії в юдаїзмі;
    • друге пришестя Ісуса Христа, страшний суд, воскресіння мертвих.

Покоління від Адама до Авраама[ред. | ред. код]

Патріарх Тора та Вульгата Септуагінта
Рік народження від
Створення Адама
Вік до
народження сина
Рік смерті від
Створення Адама
Років життя Рік народження від
Створення Адама
Вік до
народження сина
Рік смерті від
Створення Адама
Років життя
Доба творіння (Бут. 5:1-32)
Адам 0 130 930 930 0 230 930 930
Сет (Шет) 130 105 1042 912 230 205 1142 912
Енос (Енош) 235 90 1140 905 435 190 1340 905
Кинан (Кенан) 325 70 1235 910 625 170 1535 910
Магалалієл (Магалал'їл) 395 65 1290 895 795 165 1690 895
Яред 460 162 1422 962 960 162 1922 962
Енох (Ханох) 622 65 987 365 1122 165 1487 365
Мафусаїл (Метушелах) 687 187 1656 969 1287 187 2256 969
Ламех 874 182 1651 777 1474 188 2227 753
Ной (Ноах) 1056 500/502 2006 950 1662 502 2612 950
1656 Всесвітній потоп 2262
Доба розселення (Бут. 11:10-26)
Сим (Шем) до 1558 100 2158 600 2164 100 2764 600
Арфаксад (Арпахшад) 1658 35 2096 438 2264 135 2729 465
Каїнам 2399 130 2859 460
Шелах (Сала) 1693 30 2126 433 2529 130 2989 460
Евер (Євер) 1723 34 2187 464 2659 134 3163 504
Фалек (Пелег) 1757 30 1996 239 2793 130 3132 339
Реу (Рагав) 1787 32 2026 239 2923 132 3262 339
Серуг (Серух) 1819 30 2049 230 3055 130 3385 330
Нахор 1849 29 1997 148 3185 79 3393 208
Терах (Фарра) 1878 130 2083 205 3264 130 3469 205
Авраам 1948 100 2123 175 3394 100 3569 175

Патріархи і перебування в Єгипті[ред. | ред. код]

Подія Масоретська традиція Традиція Септуагінти
від Сотворіння світу за Григоріанським
календарем
від Сотворіння світу за Григоріанським
календарем
Створення світу та людини (Адама) 0 −3761 0 −5509
Всесвітній потоп 1656 −2104 2262 −3247
Народження Евера 1723 −2037 2659 (397 від Потопу) −2850
Вавилонська вежа 1996 −1764 2792 (530 від Потопу) −2717
Народження Авраама 1948 −1812 3394 (1132 від Потопу) −2115
Союз Бога с Авраамом 2018 −1742 3464 −2045
Переселення Авраама в Ханаан 2023 −1737 3469 −2040
Знищення Содомського пятіградія 2047 −1713 3493 −2016
Народження Ісаака 2048 −1712 3494 −2015
Жертвопринесення Ісаака 2085 −1675 3531 −1978
Народження Якова 2108 −1652 3554 −1955
Продаж Йосипа братами в рабство 2216 −1544 3662 (Початок рабства) −1847
Переселення родини Якова у Єгипет 2238 (Початок рабства) −1522 3684 −1825
Народження Мойсея 2368 −1392 4012 −1497
Вихід з Єгипту 2448 (210 років в рабстві) −1312 4092 (430 років в рабстві) −1417

Хронологія історії давнього Ізраїля[ред. | ред. код]

Подія Масоретська традиція Септуагінта Історична хронологія
від Сотворіння світу за Григоріанським
календарем
від Сотворіння світу за Григоріанським
календарем
за Григоріанським
календарем
Вихід з Єгипту та дарування Тори 2448 −1312 4092 −1417 ?
Вторгнення в Ханаан 2488 −1272 4132 −1377 ?
Період суддів 2516—2870 −1244—890 4160-е—4460-е −1340-е—1040-е ?
Початок правління царя Давида 2884 −876 4488 −1021 −1007
Початок правління царя Соломона 2924 −836 4528 −981 −971
Завершення будівництва Храму Соломона 2935 (487 р. вiд Вихіду) −825 4539 (447 р. вiд Вихіду) −970 −960
Руйнування Храму Соломона 3338 −422 4922 −587 −587
Декларація Кіра 3390 −370 4971 −538 −538
Чудо Пуриму 3405 −355 5036 −473 −473
Завершення будівництва Другого Храму 3412 −348 4993 −516 −516
Завоювання Юдеї Александром Македонським 3442 −318 5177 −332 −332
Остаточне формування складу Танаху 3460 −300 ? ?

Покоління від Авраама до Давида[ред. | ред. код]

Патріарх Єврейська традиція Християнська традиція (по Септуагінті) Історична хронологія
від Сотворіння світу за Григоріанським
календарем
від Сотворіння світу за Григоріанським
календарем
за Григоріанським
календарем
Авраам 1948—2123 −1813—1638 3394—3569 −2115—1940 ?
Ісаак 2048—2228 −1712—1532 3494—3674 −2015—1835 ?
Яків 2108—2255 −1652—1505 3554—3701 −1955—1808 ?
Юда (Иехуда) 2195—2314 −1565—1446 3641—3760 −1868—1749 ?
Перец (Фарес) ? ? ?
Хецрон (Хацрон) ? ? ?
Арам (Рам) ? ? ?
Амінадав ? ? ?
Нахшон (Наассон) ? ? ?
Салмон ? ? ?
Боаз (Вооз) ?—2793 ?—967 ? ?
Овед (Овід) ? ? ?
Єссей (Ішай) ? ? ?
Давид 2854—2924 −906—836 4458—4528 −1051—981 ?

Період царств[ред. | ред. код]

Об'єднане Ізраїльське царство
Давид бл. 1005 до н. е.965 до н. е.
Соломон (Шломо) бл. 968 до н. е.928 до н. е.
Юдейське царство Ізраїльське царство
Ровоам (Рехав‘ам) 928—911 Єровоам I (Іоров‘ам) 928—907
Авія (Авіям) 911—908 Надав 907—906
Аса 908—867 Вааса (Ба‘ша) 906—883
Ела 883—882
Зімрі (Замврій) 882
Омрі (Амврій) 882—871
Йосафат (Ієхошафат) 870—846 Ахав 873—852
Ахазія 853—851
Йорам (Ієхорам) 851—843*
Охозія (Ахазія) 843—842 Йорам (Єгорам) 851—842
Гофолія (Аталія) 842—836 Єгу (Ієху) 842—814
Йоас (Ієхоаш) 836—798 Йоахаз (Ієхоахаз) 817—800*
Амасія (Амація) 798—769 Йоас (Ієхоаш) 800—784
Уззія (Озія) / Азарія 785—733 Єровоам II (Иоров‘ам) 788—747*
Йотам (Іотам) 759—743 Захарія (Зхарія) 747
Шаллум 747
Ахаз 743—727 Менахем (Манаїм) 747—737
Пекахія 737—735
Пеках 735—732
Єзекія (Хізкіяху) 727—698 Осія (Хошеа) 732—724
Манасія (Менаше) 698—642
Амон 641—640
Йосія (Іошияху) 639—609
Йоахаз (Ієхоахаз) 609
Йоаким (Ієхояким) 608—598
Йоахин (Ієгояхин) 597
Седекія (Цидкіяху) 596—586

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Сайти[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Климишин И. А., Календарь и хронология, Москва, 1985
  • Лопухин А. П., Библейская история Ветхого Завета, 3-е изд., Монреаль, 1986
  • архиеп. Аверкий, Четвероевангелие, (раздел — Евангелие от Иоанна), Москва, 2000
  • Архим. Алексий, Год Рождества Спасителя и Вифлеемская звезда, «Странник», 1914, № 12;
  • прот. Алфеев П. И., Перепись Квириния как неизгладимый историч. документ неопровержимой достоверности евангел. событий Рождества, Рязань, 1915;
  • архим.(впосл. митр.) Анатолий (Грисюк), Дельфийская надпись и ее значение для Х. ап. Павла, ТКДА, 1913, № 1;
  • Бикерман Э., Х. древнего мира, М., 1975;
  • прот. *Богдашевский Д., Х. книги Деяний Апостольских, ТКДА, 1911, № 1;
  • Введенский Д. И., Патриарх Иосиф и Египет, Серг. Пос., 1914, гл. 3;
  • Гладков Б. И., Опыт разработки вопроса о последовательности евангел. событий, Пг., 1915;
  • Глубоковский Н. Н., О Квириниевой переписи по связи ее с Рождеством Христовым, К., 1913;
  • Глубоковский Н. Н., Х. Ветхого и Нового Завета, ТКДА, 1910, № 6, 7/8, 1911, № 3, 6, 7/8;
  • прот. Гречулевич В., О времени поклонения волхвов в порядке евангел. событий, «Странник», 1869, № 12;
  • Добротворский В. И., Библейская Х. в связи с Х. древних народов по новейшим исследованиям, ПО, 1877, т. II, № 5;
  • Дроздов Н., К вопросу о соглашении библ. свидетельств с данными ассириологии, ТКДА, 1896, № 8;
  • Елеонский Н., О ст. Дорра: Сравнение библ. текстов с саргонидскими летописями, ПО, 1864, № 1, с. 59—60;
  • диак. Кудрявцев А. Н., Соглашение евангел. повествований о событиях страдания и погребения Господа нашего Иисуса Христа, ХЧ, 1867, т. I, II;
  • Лебедев Д. А., День рождения Христова по Х. св. Ипполита Римского, ХЧ, 1915, № 1;
  • Лопухин А. П., Квириниева перепись, в его кн.: Приложения ученых изысканий в Библ. истории НЗ, СПб., 1895, гл. 2;
  • Лучицкий К. И., В к-ром году родился Иисус Христос? ХЧ, 1838, т. 4;
  • Мелихов В., О времени рождения Иисуса Христа, ВиР, 1913, № 18;
  • Муретов М. Д., Народоперепись в эпоху рождения Господа, ПТО, 1884, № 34;
  • Муретов М. Д., Звезда волхвов, ПО, 1884, т. II, № 5, 6;
  • Муретов М. Д., В каком году родился Господь наш Иисус Христос? ПТО, 1885, № 35;
  • Некрасов А. А., Год Рождества и крестных страданий Господа нашего Иисуса Христа, ПС, 1886, т. I;
  • Необходимость Х. при изучении свящ. истории, ЧОЛДП, 1876, № 3;
  • Скабалланович М., О звезде волхвов, К., 1912;
  • Спасский И. А., Исследование библ. Х., К., 1857;
  • Тураев Б. А., История древнего Востока, Л., 1936, т. 1 (гл. «Хронология»);
  • свящ. Фоменко Кл., Место и время крещения Господня, ВЧ, 1881, № 2;
  • Хронология, ЕЭ, т. 15; Ф. Р., Библейская Х., ЧОЛДП, 1874, № 2, 3, 5, 7;
  • Эфросман А. М., К вопросу о происхождении нашего летоисчисления, в кн.: Историко-астрономич. исследования, М., 1984, вып. 17;
  • Якимов Н. С., Опыт соглашения библ. свидетельств с показаниями памятников клинообразных письмен, ХЧ, 1884, т. II;
  • Янусов Н., Вопрос о времени и обстоятельствах Рождества Христова, ВиР, 1911, № 24;
  • Edwards O., The Time of Christ: A Chronology of the Incarnation, Hudson, N. Y., 1990;
  • NCCS, p. 150—55, 898—901;
  • ODCC, p. 284;
  • PCB, p. 70—72, 728—32;
  • RGG, Bd. 1, S. 1812—18.