Паньків Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Олександрович Паньків
ПсевдоОлег Горошко
Mykola Pankiv
Народився6 лютого 1975(1975-02-06)
с. Липники, Пустомитівський район, Львівська область, Українська РСР
Помер20 лютого 2014(2014-02-20) (39 років)
Київ, Україна
·кульове поранення на Майдані
Похованняс. Липники, Пустомитівський район, Львівська область, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанняЛьвівська область:
c. Холодновідка, Пустомитівський район
Відомий завдякизагибель під час Євромайдану
Конфесіяхристиянин
РодичіМарія Паньків (мати)
Діти3 дітей: донька (13 р.), син (8 р.)
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Микола-Олег Олександрович Паньків (6 лютого 1975, с. Липники, Пустомитівський район, Львівська область, УРСР — 20 лютого 2014, Київ, Україна)  — учасник Євромайдану. Активіст «Правого сектору». Герой України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Микола-Олег Паньків народився 6 лютого 1975 у селі Липники Пустомитівського району Львівської області. Мешкав у селі Холодновідка Пустомитівського району Львівської області. Займався приватною підприємницькою діяльність.

Без батька залишилось двоє неповнолітніх дітей.

На Майдані

[ред. | ред. код]

Мати загиблого Марія Паньків розповіла, що він їздив на київський Євромайдан близько п'яти разів. Окрім того, Микола Паньків брав активну участь у блокуванні військових частин.

Востаннє поїхав до Києва увечері 18 лютого 2014 року. Микола помер від кулі снайпера в груди 20 лютого 2014 року у Києві. Помер по дорозі до лікарні. Був застрелений тоді, коли він витягував поранених та вбитих з передової. Без батька залишилось двоє дітей. Говорить мати героя: "Я його просила: Сину не їдь! Він відповів: «Я не поїду, другий не поїде, а в цій державі будуть жити мої діти». Він завжди був на передовій, бо був дуже сміливим. Мабуть тому і записався у «Правий сектор». Олег завжди йшов напролом. Я завжди йому казала: «Сину, зважай». На що він відповідав: «Скільки того життя».

Похований на цвинтарі у с. Липники Пустомитівського району Львівської області.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Прощання з померлим відбулося 22.02 о 19:00 у с. Липники. Похорони відбулися 23.02 о 14:00 у с. Липники.

На честь Миколи Паньківа перейменовані вулиці у с. Холодновідка та с. Липники, а також школа в с. Солонка[1].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ОЗЗСО І-ІІІ ступенів імені Героя України Миколи Паньківа Солонківської сільської ради. solonzosh.blogspot.com. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
  2. Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  3. Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015

Посилання

[ред. | ред. код]