Паньків Микола Олександрович
| Микола Олександрович Паньків | ||
|---|---|---|
 | ||
| Псевдо |
Олег Горошко Mykola Pankiv | |
| Народився |
6 лютого 1975 с. Липники, Пустомитівський район, Львівська область, Українська РСР | |
| Помер |
20 лютого 2014 (39 років) Київ, Україна ·кульове поранення на Майдані | |
| Поховання | с. Липники, Пустомитівський район, Львівська область, Україна | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Місце проживання |
Львівська область: c. Холодновідка, Пустомитівський район | |
| Відомий завдяки | загибель під час Євромайдану | |
| Конфесія | християнин | |
| Родичі | Марія Паньків (мати) | |
| Діти | 3 дітей: донька (13 р.), син (8 р.) | |
| Нагороди |
| |
Микола-Олег Олександрович Паньків (6 лютого 1975, с. Липники, Пустомитівський район, Львівська область, УРСР — 20 лютого 2014, Київ, Україна) — учасник Євромайдану. Активіст «Правого сектору». Герой України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Микола-Олег Паньків народився 6 лютого 1975 у селі Липники Пустомитівського району Львівської області. Мешкав у селі Холодновідка Пустомитівського району Львівської області. Займався приватною підприємницькою діяльність.
Без батька залишилось двоє неповнолітніх дітей.
На Майдані[ред. | ред. код]
Мати загиблого Марія Паньків розповіла, що він їздив на київський Євромайдан близько п'яти разів. Окрім того, Микола Паньків брав активну участь у блокуванні військових частин.
Востаннє поїхав до Києва увечері 18 лютого 2014 року. Микола помер від кулі снайпера в груди 20 лютого 2014 року у Києві. Помер по дорозі до лікарні. Був застрелений тоді, коли він витягував поранених та вбитих з передової. Без батька залишилось двоє дітей. Говорить мати героя: "Я його просила: Сину не їдь! Він відповів: «Я не поїду, другий не поїде, а в цій державі будуть жити мої діти». Він завжди був на передовій, бо був дуже сміливим. Мабуть тому і записався у «Правий сектор». Олег завжди йшов напролом. Я завжди йому казала: «Сину, зважай». На що він відповідав: «Скільки того життя».
Похований на цвинтарі у с. Липники Пустомитівського району Львівської області.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Прощання з померлим відбулося 22.02 о 19:00 у с. Липники. Похорони відбулися 23.02 о 14:00 у с. Липники.
На честь Миколи Паньківа перейменовані вулиці у с. Холодновідка та с. Липники, а також школа в с. Солонка[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[2]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[3]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ОЗЗСО І-ІІІ ступенів імені Героя України Миколи Паньківа Солонківської сільської ради. solonzosh.blogspot.com. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015
Посилання[ред. | ред. код]
- Книга пам'яті
- Небесна сотня: Микола-Олег Паньків
- Львів та Львівщина прощаються з героями Євромайдану
- Особливий погляд: Діти війни (10.03.2014 Їхніх батьків зробили героями, але чи легше від цього дітям. На Львівщині їх дванадцятеро.)
