Гаджа Петро Миронович
| Петро Гаджа | ||
|---|---|---|
 | ||
| Народився |
3 липня 1966 Рахів | |
| Помер |
22 березня 2014 (47 років) Київ, Україна ·Газові опіки бронхів та легень | |
| Поховання | 25 березня, Броварський р-н | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Місце проживання | Київ | |
| Відомий завдяки | Герой України/ Майдану | |
| Батько | Мирон | |
| Мати | Марія Миколаївна | |
| У шлюбі з | Марина | |
| Діти | Костянтин Проскурко | |
| Нагороди |
| |
Петро́ Гаджа (нар. 3 липня 1966, м. Рахів, Закарпатська область, Українська РСР — пом. 22 березня 2014, Київ, Україна) — учасник і захисник Євромайдану, один із загиблих Небесної сотні. Герой України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Проживав у Києві, на Преображенській вулиці, 27[1].
У нього залишилася дружина Марина та 19-річний син Костянтин — студент. Ще є старенька мама Марія Миколаївна (1938 р.н.), яка мешкає у селі під Полтавою.
На Майдані[ред. | ред. код]
Був на Майдані з перших днів, займався нічними чергуваннями, входив в восьму сотню. Брав активну участь у запобіганні спроб разігнати Євромайдан. Під час подій під Верховною Радою, коли для розгону активістів застосовували газ невідомого походження, товариші хотіли дати йому респіратор, але він сказав, що їх на всіх не вистачить і віддав свій респіратор молодшому товаришеві. Будучи отруєним газом, до останнього не хотів лягати в лікарню, адже вважав, що лікуватися можна тільки після перемоги над диктаторською владою. В кінці лютого потрапив до лікарні. Майже місяць лікувався від газових опіків бронхів і легенів. За кілька днів до смерті покинув лікарню, збирався їхати в складі Афганської сотні на фронт, але 22 березня помер.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Ховали Петра Мироновича 25 березня у селі Гоголеві Броварського району.[2] Прощання відбулося на Майдані Незалежності в Києві об 11:00.
У Києві на будинку по вул. Преображенській, 27, де мешкав Петро Гаджа, встановлено меморіальну дошку[1][3].
На фасаді Бутенківської школи, що в Кобеляцькому районі на Полтавщині (яку закінчив в 1981 році) у березні 2017 року було урочисто відкрито меморіальну дошку
Нагороди[ред. | ред. код]
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[4]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[5]
В літературі[ред. | ред. код]
Київська поетеса Ірина Рассвєтная присвятила Герою вірш[6].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б На честь Героїв Небесної Сотні та киян, які загинули у зоні АТО, у столиці встановлять меморіальні дошки[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ На Броварщині поховали Героя Небесної сотні Петра Гаджу. Маєш право знати. 25.03.2014
- ↑ Небесна Сотня (9 жовтня 2015), Відкриття меморіальної дошки Петру ГАДЖІ, процитовано 15 червня 2016
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015
- ↑ Він пішов... Петру Гаджі. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Петро Гаджа — ще один герой вже Небесної сотні (24.03.2014). Фото. [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- «Героям слава! Повний перелік загиблих на Майдані» // «Незалежне Бюро Новин», 21 лютого 2014
- Повідомлення на сторінці Євромайдан SOS у мережі Facebook
