Гаджа Петро Миронович
| Петро Гаджа | ||
|---|---|---|
 | ||
| Народився | 3 липня 1966  Рахів, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР | |
| Помер | 22 березня 2014 (47 років) Київ, Україна ·Газові опіки бронхів та легень | |
| Поховання | 25 березня, Броварський р-н | |
| Громадянство |  Україна | |
| Національність | українець | |
| Місце проживання | Київ | |
| Відомий завдяки | Герой України/ Майдану | |
| Батько | Мирон | |
| Мати | Марія Миколаївна | |
| У шлюбі з | Марина | |
| Діти | Костянтин Проскурко | |
| Нагороди |
| |
Петро́ Гаджа (нар. 3 липня 1966, м. Рахів, Закарпатська область, Українська РСР — пом. 22 березня 2014, Київ, Україна) — учасник і захисник Євромайдану, один із загиблих Небесної сотні. Герой України.
Народився в м. Рахів Закарпатської області. Під час служби в армії брав участь в Афганській війні 1979—1989. Працював та жив у Києві, на Преображенській вулиці, 27.[1] Був членом Української спілки ветеранів Афганістану.
Був на Майдані з перших днів, займався нічними чергуваннями, входив в восьму сотню. Брав активну участь у запобіганні спроб разігнати Євромайдан. 18 лютого 2014, беручи участь у зіткненнях зі співробітниками правоохоронних органів, отримав ураження від сльозогінного газу, що використовувався співробітниками правоохоронних органів під час загострення подій Євромайдану. Товариші хотіли дати йому респіратор, але він сказав, що їх на всіх не вистачить і віддав свій респіратор молодшому товаришеві. Будучи отруєним газом, до останнього не хотів лягати в лікарню, адже вважав, що лікуватися можна тільки після перемоги над диктаторською владою. Наприкінці лютого 2014 потрапив до лікарні. Майже місяць лікувався від газових опіків бронхів і легенів. За кілька днів до смерті покинув лікарню, збирався їхати в складі Афганської сотні на фронт. Помер 22 березня 2014.
У нього залишилася дружина Марина та 19-річний син Костянтин — студент. Ще є старенька мама Марія Миколаївна (1938 р.н.), яка мешкає у селі під Полтавою.
Ховали Петра Мироновича 25 березня у селі Гоголеві Броварського району.[2] Прощання відбулося на Майдані Незалежності в Києві об 11:00. Перепохований 2015 у м. Рахів.
У Києві на будинку по вул. Преображенській, 27, де мешкав Петро Гаджа, встановлено меморіальну дошку[1][3].
На фасаді Бутенківської школи, що в Кобеляцькому районі на Полтавщині (яку закінчив в 1981 році) у березні 2017 року було урочисто відкрито меморіальну дошку
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[4]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[5]
Київська поетеса Ірина Рассвєтная присвятила Герою вірш[6].
- ↑ а б На честь Героїв Небесної Сотні та киян, які загинули у зоні АТО, у столиці встановлять меморіальні дошки[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ На Броварщині поховали Героя Небесної сотні Петра Гаджу. Маєш право знати. 25.03.2014
- ↑ Небесна Сотня (9 жовтня 2015), Відкриття меморіальної дошки Петру ГАДЖІ, процитовано 15 червня 2016
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015
- ↑ Він пішов... Петру Гаджі. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
- Петро Гаджа — ще один герой вже Небесної сотні (24.03.2014). Фото. [Архівовано 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- «Героям слава! Повний перелік загиблих на Майдані» // «Незалежне Бюро Новин», 21 лютого 2014
- Повідомлення на сторінці Євромайдан SOS у мережі Facebook
- Постольник І.В. Гаджа Петро Миронович // Енциклопедія історії України: Додатковий том. ‒ Кн. 1: А–Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. - К.: В-во «Наукова думка», 2021. - 773 с.
