Перейти до вмісту

Гаджа Петро Миронович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петро Гаджа
Народився3 липня 1966(1966-07-03) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рахів, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 березня 2014(2014-03-22) (47 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
·Газові опіки бронхів та легень
Поховання25 березня, Броварський р-н
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанняКиїв
Відомий завдякиГерой України/ Майдану
БатькоМирон
МатиМарія Миколаївна
У шлюбі зМарина
ДітиКостянтин Проскурко
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Петро́ Гаджа (нар. 3 липня 1966(19660703), м. Рахів, Закарпатська область, Українська РСР — пом. 22 березня 2014, Київ, Україна) — учасник і захисник Євромайдану, один із загиблих Небесної сотні. Герой України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в м. Рахів Закарпатської області. Під час служби в армії брав участь в Афганській війні 1979—1989. Працював та жив у Києві, на Преображенській вулиці, 27.[1] Був членом Української спілки ветеранів Афганістану.

На Майдані

[ред. | ред. код]

Був на Майдані з перших днів, займався нічними чергуваннями, входив в восьму сотню. Брав активну участь у запобіганні спроб разігнати Євромайдан. 18 лютого 2014, беручи участь у зіткненнях зі співробітниками правоохоронних органів, отримав ураження від сльозогінного газу, що використовувався співробітниками правоохоронних органів під час загострення подій Євромайдану. Товариші хотіли дати йому респіратор, але він сказав, що їх на всіх не вистачить і віддав свій респіратор молодшому товаришеві. Будучи отруєним газом, до останнього не хотів лягати в лікарню, адже вважав, що лікуватися можна тільки після перемоги над диктаторською владою. Наприкінці лютого 2014 потрапив до лікарні. Майже місяць лікувався від газових опіків бронхів і легенів. За кілька днів до смерті покинув лікарню, збирався їхати в складі Афганської сотні на фронт. Помер 22 березня 2014.

У нього залишилася дружина Марина та 19-річний син Костянтин — студент. Ще є старенька мама Марія Миколаївна (1938 р.н.), яка мешкає у селі під Полтавою.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Ховали Петра Мироновича 25 березня у селі Гоголеві Броварського району.[2] Прощання відбулося на Майдані Незалежності в Києві об 11:00. Перепохований 2015 у м. Рахів.

У Києві на будинку по вул. Преображенській, 27, де мешкав Петро Гаджа, встановлено меморіальну дошку[1][3].

На фасаді Бутенківської школи, що в Кобеляцькому районі на Полтавщині (яку закінчив в 1981 році) у березні 2017 року було урочисто відкрито меморіальну дошку

Нагороди

[ред. | ред. код]

В літературі

[ред. | ред. код]

Київська поетеса Ірина Рассвєтная присвятила Герою вірш[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б На честь Героїв Небесної Сотні та киян, які загинули у зоні АТО, у столиці встановлять меморіальні дошки[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. На Броварщині поховали Героя Небесної сотні Петра Гаджу. Маєш право знати. 25.03.2014
  3. Небесна Сотня (9 жовтня 2015), Відкриття меморіальної дошки Петру ГАДЖІ, процитовано 15 червня 2016
  4. Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  5. Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015
  6. Він пішов... Петру Гаджі. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]