Дідич Сергій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дідич Сергій Васильович
Didich.jpg

Сергій Дідич, 18 лютого 2014
Народився 3 листопада 1969(1969-11-03)
Стрільче, Городенківський район, Івано-Франківська область, Українська РСР
Помер 18 лютого 2014(2014-02-18) (44 роки)
Київ, Україна
світло-шумова граната.
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Проживання Стрільче, Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна
Діяльність депутат Городенківської районної ради, приватний підприємець
Відомий громадський активіст
Alma mater Львівський університет імені Івана Франка 1996 року випуску
Посада голова Городенківської районної організації ВО «Свобода»
Партія ВО «Свобода»
Конфесія християнин
Батько Василь Іванович
Мати Ніна Миколаївна
Дружина Галина
Діти дочка Ірина та син Андрій
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»

Дідич Сергій Васильович (нар. 3 листопада 1969, Стрільче Городенківський район, Івано-Франківська область, УРСР — пом. 18 лютого 2014, Київ, Україна) — громадський активіст, голова Городенківської районної організації ВО «Свобода», Сотник івано-франківської сотні на столичному Майдані, депутат Городенківської районної ради, в якій очолював комісію з соціально-економічного розвитку, засновник та директор туристичного клубу «Золоте Руно». Герой України.

Життєпис[ред.ред. код]

Сергій Васильович Дідич народився 3 листопада 1969 року в селі Стрільче Городенківського району Івано-Франківщини у робітничій родині. Батьки Сергія Дідича, Василь Іванович та Ніна Миколаївна — працювали будівельниками. Дитинство провів у м. Городенка, куди сім'я переїхали у 1972 році.

Навчався в Городенківській середній школі № 1 з 1977 по 1987 роки. Школу закінчив зі срібною медаллю. Захоплювався математикою, фізикою, а особливо, географією. Займався в туристичному гуртку, неодноразово виборював призові місця на обласних змаганнях з туризму. Мріяв стати моряком.

У 1987 році вступив до Одеського морського інженерного училища. Після І курсу був призваний до лав армії, службу проходив у десантних військах з 1988 по 1990 рік. Проходив службу спочатку у Прибалтиці, а закінчив у Амурській області.

Після демобілізації, у 1990 році вступив на економічний факультет Львівського державного університету ім. І.Франка, який закінчив у 1995 році.

Свій трудовий шлях Сергій Дідич почав у Податковій адміністрації в Городенківському районі, працював державним податковим інспектором з 1995 по 1997 роки. У 1999 – 2003 роках — головний бухгалтер Городенківського управління юстиції. З 2007 по 2008 рік працював на посаді головного спеціаліста відділу культури і туризму Городенківської РДА.

З 2008 року Сергій Дідич — приватний підприємець, засновник та голова громадської організації "Клуб мандрівників «Золоте руно»[1]. Сергій першим почав розробляти маршрути туристичних сплавів по Дністру, мріяв перетворити його в центр туристичного розвитку Прикарпаття, підтримував тісні зв'язки з каяковим клубом «Гонорні» з польського міста Немодлін. Організовував полякам сплави по Дністру, Серету, Збручі, Лімниці, Стрию[2].

Сергій Дідич понад усе любив рідний край і більшу частину свого життя присвячував його туристичному розвитку. Його громадську організацію «Золоте Руно», яка займалася перш за все сплавами по Дністру, знають в усій Україні та за її межами.

Сергій Дідич був життєрадісний, ініціативний, творчий. Він створив регіональний центр розвитку сільського туризму «Дністровський каньйон». Завжди був душею туристичного товариства Прикарпаття. Він перший почав розробляти туристичні маршрути сплавів по рідному Дністру. Він мріяв про те, щоб люди в Україні жили так, як живуть в розвинутих Європейських країнах. Дністер, за планами Сергія, мав стати другим масштабним центром туристичного розвитку Івано-Франківщини. Планував зняти ще багато туристичних телепрограм про відпочинок на Дністрі.

Сергій Дідич мешкав у селі Стрільче, де власноруч відбудовував батьківську хату.

Революція Гідності[ред.ред. код]

Сергій із дружиною на Майдані був з початку грудня. Був сотником Івано-франківської сотні. Двічі додому в Городенку подружжя приїжджало на кілька днів і знову поверталося до столиці[3]. Востаннє з родиною бачилися на Різдво. Він був на передовій, а його дружина — на Майдані.

Разом зі своєю сотнею стримував атаку «Беркута» у Кріпосному провулку. 18 лютого 2014 року, під час проведення МВС та СБУ операції «Хвиля» та «Бумеранг»[4], граната розірвала йому сонну артерію на шиї (за іншою версією, після розриву гранати, він знепритомнів, і в цей час на голову йому наїхав водомет). Сергія Дідича впізнали найшвидше з усіх жертв «чорного» вівторка. На ньому був бейдж коменданта Майдану. У Центрі культури та мистецтв він відповідав за порядок на другому поверсі[5].

Громадська панахида і прощання з героєм відбулося 20 лютого 2014 року в Городенці. В останню путь з рідного дому Сергія проводжали 21 лютого. Кілька тисяч людей — родина, друзі та односельчани, колеги-туристи та однопартійці, представники районного та місцевого самоврядування, — прийшли попрощатися з ним і висловити співчуття сім'ї загиблого. Тричі по шість — залпами з мисливських рушниць ушанували героя його друзі-лісівники[6].

Політична діяльність[ред.ред. код]

Сергій Дідич з 2010 року очолював Городенківську районну організацію ВО «Свобода». Був депутатом Городенківської районної ради шостого демократичного скликання, головою фракції «Свободи» у районній раді, головою постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку та земельних відносин[7].

Будучи депутатом райради — владою ніколи не зловживав. Їздив на стареньких «Жигулях» і завжди намагався допомагати людям.

Особисте життя[ред.ред. код]

Сергій Дідич був одружений. Дружина Галина працює в косметичній компанії «Оріфлейм». Син Андрій, випускник Київського національного університету ім. Т.Шевченка, програміст британської фірми. Донька Ірина – учениця Городенківської гімназії ім. А.Крушельницького. Батьки — літнього віку — обом по 70 років.

У червні 2017 року Галина Дідич отримала компенсацію у розмірі 200 тисяч гривень, половину суми вона віддала на потреби армії[8].

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

  • 22 лютого 2014 року, Рішенням сесії Городенківської міської ради від 22.02.2014 р. № 1940 Сергію Дідичу присвоєно (посмертно) звання «Почесний громадянин міста Городенки».
  • 21 березня 2014 року в Івано-Франківську з'явилася Вулиця Сотника Сергія Дідича.
  • 11 червня 2014 року в Стрільченській школі відкрита меморіальна кімната Героя Небесної сотні Сергія Дідича[9].
  • 8-10 серпня 2014 року відбувся сплав Дністром на честь Сергія Дідича[10].
  • 22 лютого 2014 року, Рішенням Городенківської міської ради, перейменовано вулицю Юрія Гагаріна на вулицю Сергія Дідича[11].
  • 26 лютого 2014 року в Городенці відбувся «Всеукраїнський гандбольний турнір імені Сергія Дідича»[12].
  • 24 серпня 2014 року на будинку № 20 по вул. Сергія Дідича, де він проживав 14 років, встановлено меморіальну дошку[11].
  • З 2015 року на Городенщині проходить районний «Туристичний турнір імені Сергія Дідича»[13][14].
  • 24 травня 2016 року пройшли обласні змагання з пішохідного туризму серед учнівської молоді пам'яті Сергія Дідича[15].
  • 17 листопада 2016 року в Івано-Франківському дитячо-юнацькому клубі «Легінь» відбувся «Відкритий турнір з шахів пам'яті сотника Сергія Дідича»[16].
  • 20 листопада 2016 року в рідному селі встановлено пам'ятник на могилі Сергія Дідича[17].

Поетичне присвячення[ред.ред. код]

Автором і упорядником Поетичної енциклопедії «Герої Майдану» (1том) Оксаною Федишин присвячено вірш Дідичу Сергію

___За долю народну, а не за… ідею___[ред.ред. код]

Плели нашу долю Московії спиці, Петляли законами гаки облудні, Тому  розпочався протест у столиці

І Дідич очолив штаб спротиву  в грудні, Коли мирних діток-студентів побили.

Здригнулась душа городенківських хлопців, Летіли у Київ неначе на крилах, Щоб якось спинити лихих «охоронців»:                

- За що змолотили студентів кийками?!  

- За що владним чоботом ребра ламали?!.. 

Вузлами стискали Вкраїну роками 

І  волю давили криваві вандали.                            

Майдан не вдалось  обхопити петлею, Бо перші шеренги стояли, мов скелі, За долю народну, а не за… ідею;

Мов факели, в  небі  горіли «коктейлі», Спиняючи натиск машини злодіїв.

Мішалися з димом невинні сніжинки, Не знали наївні про смертні події…

Та й хто б здогадався про варварські вчинки, Про крові потоки, про гори побитих, Про план шахраїв і проект казнокрадів…

По трупах ступають престольні бандити.

Ще зранку Сергій вивів сотню до Ради

І всім повідомив: «Йдемо ходом мирним». 

Та ось в Кріпосному провулку неждано

Попали в облогу. Шквал вдарив мундирний - 

Кров… Вибухи… Галас… Трусило Майданом.                

Прийшлось  відступати. Відходив останнім, Своїх побратимів прикривши собою. 

Немов в казані величезнім вулканнім         

Кипіло, крутило. Смерть рвалась до бою. 

Невдовзі знайшли понівечене тіло

З проламаним черепом. Вбито Сергія.

День в розпачі меркнув. Сніжинки тремтіли, Стікали сльозою.  Це танула мрія?..

А мріяв козак про ходу в Городенці

На честь українських незламних героїв…

В день  смерті Сергія засмучені хлопці  

несли смолоскипи, крокуючи строєм.

Немов фіміам, линув дим попід хмари, А в іскрах  блищали вогні херувимів, Наповнивши груди нетліючим жаром, Топилися воском серця побратимів!

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Срібні ворота» в Карпати — Дністер
  2. Маршрути «Золотого руна»
  3. Герой «Небесної сотні» Сергій Дідич дуже любив дітей, їхні імена обирав сам
  4. Операції «Хвиля» та «Бумеранг» (18-20 лютого)
  5. В Городенці готуються до похорону героя Євромайдану (див. ВІДЕО).
  6. Прикарпаття попрощалося зі Сергієм Дідичем.
  7. Сергій Дідич на сайті ВО «Свобода»
  8. Дружина загиблого сотника Майдану віддала 100 тис. гривень на армію // Вікна.if.ua, 25 червня 2017
  9. У Стрільченській школі відкрита меморіальна кімната Героя Небесної сотні Сергія Дідича
  10. На честь Героя Небесної сотні Сергія Дідича його побратими з Майдану організували сплав Дністром
  11. а б Рішення сесії Городенківської міської ради від 22.02.2014р
  12. Всеукраїнський гандбольний турнір в Дні скорботи
  13. На Городенківщині відбувся туристичний турнір імені Сергія Дідича
  14. Туристичний турнір імені Сергія Дідича стартував на Івано-Франківщині
  15. Змагання пам'яті Сергія Дідича визначили переможців (Фото)
  16. Франківські школярі змагалися за першість на шаховому турнірі імені Сергія Дідича (ФОТО)
  17. На Прикарпатті встановили пам'ятник Героєві «Небесної сотні». ФОТО
  18. Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  19. Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015

Посилання[ред.ред. код]