Прохорський Василь Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Петрович Прохорський
Prohorsky.jpg
Народився 4 травня 1980(1980-05-04)
Щуча Гребля, Бахмацький район, Чернігівська область, Українська РСР
Помер 18 лютого 2014(2014-02-18) (33 роки)
Київ, вулиця Інститутська
·вбитий пострілом з боку підрозділу «Беркут»
Поховання смт. Дмитрівка, Бахмацький район, Чернігівська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність електрик
Конфесія православний
Батько Петро Прохорський
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»

Василь Петрович Прохорський (* 4 травня 1980, Щуча Гребля, Чернігівська область, УРСР — пом.18 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану, волонтер Медичної служби. Загинув під час штурму Євромайдану спецпідрозділами «Беркут». Електрик торговельного обладнання.[1] Герой України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у козацькій родині Прохорських — вихідців з Прохорівської сотні Ніжинського полку. Закінчив Дмитрівську середню школу. Працював певний час у органах МВС України, після звільнення — в охоронній фірмі у Києві. Займався спортом, вів сторінку у соціальних мережах із гаслом «Рабів до раю не пускають».

Участь у Євромайдані[ред. | ред. код]

За свідченням друзів та колишніх однокласників, активно брав участь у акціях Євромайдану з початку грудня 2013 року. Перевагу надавав волонтерській роботі у медичній службі, з якою зустрів штурм спецпідрозділів «Беркут» 18 лютого 2014 року. Завантажуючи поранених у карети швидкої допомоги, отримав кульове поранення у потилицю, від чого помер на місці. Це сталося в районі Львівської барикади на вулиці Інститутській, ближче до 18.00.

Мати загиблого Світлана Діденко свідчить:

У січні, коли «Беркут» почав наступати, Василь вирішив бути на барикадах постійно. Але мамі Світлані Діденко вдалося відмовити сина.

— Він був віруючою людиною, — говорить Світлана Миколаївна. Наступного дня після похорону її забрали до лікарні. Зовсім погано із серцем. — Останнім часом, вітаючись, говорив: «Слава Україні!». Ще й мене навчив, як правильно відповідати: «Героям слава!»

[2]

Після тривалих розшуків зниклого без вісті Прохорського, його тіло знайшли у морзі Центру судово-медичної експертизи МОЗ України (на вулиці Оранжерейній) 22 лютого.

Із ФБ:

«18.02.14 после работы в 17 час. поехал на Майдан. В 19 час. уже на связь не выходил. Ночевать не пришел. На работу утром не вышел. Друзьями найдены около Михайловского собора его куртка и телефон. Сегодня ходили на опознание – выбиты зубы, весь синий...»
[3]

Без годувальника залишилися стара мати та бабуся, молодший брат.

Вшанування[ред. | ред. код]

21 вересня, відкриття пам'ятника В. Прохорському у Дмитрівці

Поховано 23 лютого у смт. Дмитрівка на Алеї Слави. Репортаж про похорон активіста Майдану, одного з героїв «Небесної Сотні», показав 5-ий загальнонаціональний телеканал. 26 вересня у Дмитрівці встановлений пам'ятник на честь Прохорського, елеметном якого стала символічна майданна шина. Портрет Василя Прохорського у терновому вінці розташований у фойє Верховної Ради України — поруч з іншими фотопортретами загиблих учасників Євромайдану.

21 вересня, відкриття пам'ятника В. Прохорському у Дмитрівці

18-та сесія (позачергова) Чернігівської обласної ради, яка відбулася 4 березня 2014, прийняла рішення: «Про порушення клопотання про присвоєння звання „Герой України“ Мовчану Андрію Сергійовичу, посмертно» та «Про порушення клопотання про присвоєння звання „Герой України“ Прохорському Василю Петровичу, посмертно».[4]

Підтримуючи ці рішення голова обласної ради, зазначив: «це молоді хлопці, які віддали своє життя за демократичний і європейський вибір нашої держави. Вони заслуговують на всенародну вдячність і вшанування». Пам'ять загиблих земляків-майданівців присутні вшанувати хвилиною мовчання.

У Чернігові, розпорядженням міського голови від лютого 2016 року, вулицю Ленінградську перейменовано на честь Героя України Василя Прохорського[5].

Нагороди[ред. | ред. код]

Застереження[ред. | ред. код]

Василь Прохорський — один із трьох загиблих учасників Євромайдану з Чернігівської області.

У багатьох джерелах помилково вказано місце народження загиблого — Чернівецька область, також існують різночитання дати загибелі — 18 чи 20-те лютого.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]