Позняк Андрій Анатолійович
| Андрій Анатолійович Позняк | ||
|---|---|---|
 | ||
| Народився |
30 квітня 1988 с. Борівка, Макарівський район, Київська область, Українська РСР | |
| Помер |
3 березня 2014 (25 років) Київ, Україна | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Діяльність | охоронна служба | |
| Відомий завдяки | Герой Майдану | |
| Нагороди |
| |
Андрій Анатолійович Позняк (нар. 30 квітня 1988, с. Борівка, Макарівський район, Київська область, УРСР — пом. 3 березня 2014, м. Київ, Україна) — один із Небесної сотні. Герой України.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився Андрій 30 квітня 1988 р. у селі Борівка Макарівського району. У 2003 р. закінчив Борівську середню загальноосвітню школу. Любив природу, під час навчання у школі разом з друзями висадив величезну алею фруктових дерев, за що отримав «Похвальну грамоту» від директора школи. Займався спортом, їздив на змагання. У 2006 р. був призваний на строкову службу до Збройних сил України, служив в інженерних військах. Після демобілізації мешкав у Києві. Працював в охоронній фірмі. Був доброю, спокійною та врівноваженою людиною.
Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ'ям та соціальною несправедливістю. Тому не осторонився подій, що розгорнулися в столиці.[1]
На Майдані[ред. | ред. код]
Взимку 2013—2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, був активним учасником Революції гідності. 3 березня 2014 року тіло Андрія Позняка було знайдено в центрі Києва з вогнепальним пораненням у голову. Похований у рідному селі Борівка.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- У червні 2015 в Борівському навчально-виховному об'єднанні «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів — дитячий садок» Макарівського району відкрито меморіальну дошку Герою Небесної Сотні Позняку Андрію Анатолійовичу[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[3]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 25 червня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015
Джерела[ред. | ред. код]
- Гедз Віталій. Герой Небесної Сотні Андрій Позняк // Макарівські вісті. — 3 березня 2018 [Архівовано 3 березня 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
