Сольчаник Богдан Зіновійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Богдан Зіновійович Сольчаник
Богдан Сольчаник
Богдан Сольчаник
Народився 25 липня 1985(1985-07-25)
Старий Самбір, Львівська область
Помер 20 лютого 2014(2014-02-20) (28 років)
Київ
Країна Україна Україна
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Галузь Історія, політологія, суспільствознавство
Заклад Український католицький університет
Відомий завдяки: Євромайдан, Українська революція 2014 року
Батько Зіновій Сольчаник
Мати Оксана Сольчаник
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»

Богда́н Зіно́війович Сольча́ник (25 липня 1985, Старий Самбір, Львівська область) — 20 лютого 2014, Київ) — український історик, громадський діяч, активний учасник «Чорної Пори», викладач Кафедри нової та новітньої історії України Українського католицького університету у Львові. Загинув від кулі «беркутівця» на Майдані 20 лютого 2014 року. Герой України.

Біографія[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Додаткове навчання[ред. | ред. код]

  • 2004—2008 — Міжінституційні індивідуальні гуманітарні студії (МІГуС) при ЛНУ ім. Франка, Український католицький університет, Варшавський університет.

Літні школи[ред. | ред. код]

  • 21—28 вересня 2008 — Вільнюська літня школа для студентів-докторантів «Challenges of Democracy in Post-Communist Europe: Social Tolerance» (Mykolo Romerio universitetas, Вільнюс, Литва).

Навчальні сесії[ред. | ред. код]

  • 3—10 грудня 2007 — сесія OBTA «Tożsamość, Wolność, Suwerenność» (Варшава).
  • 11—17 грудня 2007 — сесія OBTA «Interdyscyplinarna Humanistyka. Część III» (Варшава).

Дослідницькі стипендії[ред. | ред. код]

  • 2008—2012 — грант для навчання на докторській програмі від Higher Education Support Program (HESP).
  • 2007—2008 — кількаразовий стипендіат Міністерства національної освіти Республіки Польща.
  • 2006—2007 — кількаразовий стипендіат фундації «Academia Artes Liberales» (Варшава).

Участь у наукових конференціях[ред. | ред. код]

  • 9—10 червня 2011 — V Konferencja Młodych Naukowców, prezentacja: «20 lat transformacji w Ukrainie. Próba podsumowania dorobku socjologii Ukraińskiej» (Вроцлав, Польща).
  • 27 травня 2011 — V-й Львівський соціологічний форум, доповідь: «Методологія вивчення локальної системи політичної влади: презентація та аналіз напрацювань польських соціологів Вініц'юша Нароєка та Яцка Тарвковського» (Львів, Україна).
  • 12—15 липня 2010 — Warsaw East European Conference 2010, 7th annual session, paper: «Formal structure of subordination of local self-government organs in Soviet and post-Soviet Ukraine» (Варшава, Польща).
  • 28 травня 2010 — IV-й Львівський соціологічний форум, доповідь: «Новий інституційний підхід до вивчення поскомуністичних суспільств: Дослідницький проєкт» (Львів, Україна).
  • 19—20 травня 2007 — І-й Львівський соціологічний форум, доповідь: «Посткомуністичні трансформації у Центрально-Східній Європі: вплив початкового етапу реформування» (Львів, Україна).
  • 10 жовтня 2006 — Наукова конференція студентів історичного факультету ЛНУ імені Івана Франка, доповідь: «Типологія українських політичних партій Східної Галичини 1921—1939 років» (Львів, Україна).
  • 1 жовтня 2004 — науково-практична конференція «Адміністративний ресурс у виборчій кампанії»,  представник і дискутант від ГК «ПОРА!» (Львів, Україна).

Додатково[ред. | ред. код]

28 серпня—2 вересня 2009 — співорганізатор Лаврівської літньої школи для студентів програми Міжінституційних індивідуальних гуманітарних студій (Лаврівський монастир, село Лаврів, Львівська область).

2006 року закінчив історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка з дипломом бакалавра, а згодом — міждисциплінарний центр магістерських програм з соціології та культурології ЛНУ з дипломом магістра.

Один із найактивніших учасників «Чорної Пори»[1] у 2004—2005 роках.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Старому Самборі ім'ям Богдана Сольчаника 14 березня 2014 року названо вулицю. На честь героя на фасаді будинку, в якому він проживав, а також на фасаді Старосамбірської загальноосвітньої школи № 1, в якій навчався, встановлено меморіальні таблиці. Цій школі надано ім'я Богдана Сольчаника[2].

У 2014 році друзі та близькі люди Богдана Сольчаника видали його вірші, які автор ніколи не публікував і навіть намагався нікому не показувати[3][4][5].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Три дні перед весною. «Тексти». 28.03.2017
  2. У Старому Самборі буде вулиця імені героя Небесної сотні Богдана Сольчаника
  3. Богдан Сольчаник Кухні мого покоління: вірші / Передмова Олександра Неберикута; Ілюстрації та обкладинка Олени Голубятникової; Відповідальні за випуск Ірина Швець та Марічка Погорілко. – Львів, 2014. – 76 с.
  4. Данило Ільницький Чистий звук мого покоління // Zbruč, 20.02.2015
  5. Яр Левчук Я їду на Майдан». Наречена героя Небесної сотні Богдана Сольчаника видала збірку його віршів «Кухні мого покоління» // Україна молода. — 2014. — № 175, 25 листопада. — С. 12.
  6. Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  7. Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015

Посилання[ред. | ред. код]

Добірка у журналі «Дзвін», 2015, № 6 (848), червень[ред. | ред. код]

  • Данило Ільницький Чистий звук мого покоління [рец. на кн.: Богдан Сольчаник. Кухні мого покоління: вірші / Передмова Олександра Неберикута; Ілюстрації та обкладинка Олени Голубятнікової; Відповідальні за випуск Ірина Швець та Марічка Погорілко. — Львів, 2014. — 76 с.] // С. 169—172.
  • Юрій Горблянський «Я вже знаю дорогу…»: роздум про життя і смерть, про Богдана Сольчаника // С. 172—175.

Добірка у «Буковинському журналі», 2015, № 3 (97)[ред. | ред. код]

  • Богдан Сольчаник Де моя революція: вірші // С. 15—19.
  • Михайло Зарічний Час, що манить відсутністю у нім (про книгу Богдана Сольчаника «Кухні мого покоління») // С. 20—23.
  • Данило Ільницький Бодя Солч // С. 24-30.
  • Микола Майданський Погляд, що окрилює (спогад про Богдана Сольчаника) // С. 31—40.

Про Богдана Сольчаника англійською мовою[ред. | ред. код]