Котляр Євген Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Котляр.
Котляр Євген Миколайович
Народився 14 квітня 1980(1980-04-14)
Харків, Українська РСР
Помер 20 лютого 2014(2014-02-20) (33 роки)
Київ, Україна
·загинув від кулі снайпера на Інститутській вулиці
Поховання Міське кладовище № 17 (Харків)d
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність активіст екологічної організації «Зелений Фронт», промисловий альпініст.
Відомий завдяки активіст Євромайдану
Alma mater Харківський національний університет радіоелектроніки
Батько Микола Іванович Котляр
Родичі сестра Надія Котляр
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Євге́н Микола́йович Котля́р (нар. 14 квітня 1980, Харків, УРСР — пом. 20 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст екологічного руху, учасник Євромайдану, герой Небесної сотні. Загинув від кулі снайпера на вулиці Інститутській у Києві. Герой України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився і виріс у Харкові. Випускник Харківського педагогічного ліцею № 4, навчався у Харківському державному технічному університеті радіоелектроніки. Останні роки працював промисловим альпіністом.

У 2010 році брав участь у громадських протестах проти незаконної вирубки[1] Парку Горького. Став одним із активістів новоствореної екологічної організації «Зелений Фронт»[2]. Щоб перешкодити вирубці, протестуючі прив'язували себе до дерев, а альпіністи сиділи на них. Збереглись зйомки зрубу дерева, на якому сидить Євген[3].

Впродовж 2010—2013 рр. брав участь в екологічних і політичних акціях протесту в Харкові.

З перших днів Революції Гідності був на харківському Євромайдані. Після побиття студентів приїхав до Києва, де залишався до кінця з кількаденними перервами. Записався до Третьої сотні, майже всі ночі чергував, переважно на барикаді біля Лядських воріт.

Після початку «мирного наступу» негайно повернувся з Харкова, куди поїхав на кілька днів до батька, прибув до Києва ввечері 18 лютого. 18—19 лютого провів на Майдані, чергував і відбудовував барикади.

Зранку 20 лютого від початку штурму був на Інститутській вулиці, виносив поранених до готелю «Україна». На численних відео з Інститутської Євген у синьому спортивному шоломі та зеленому дощовику з металевим щитом прикриває винесення поранених та загиблих[4]. О 9.55 був поранений навиліт у шию та в стегно. Першу допомогу отримав у холі готелю «Україна». Від отриманих ран помер в машині швидкої допомоги.

Громадянська панахида по Жені Котляру відбулася 23 лютого 2014 року біля пам'ятника Тарасові Шевченку[5][6] Похований на 17-му міському кладовищі[7].

Залишилися батько й молодша сестра Надія.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка
Євгену Котляру
Меморіальна дошка на стіні Іоано-Богословського храму

Про Євгена Котляра знято два фільми. 14 березня 2015 року в кінотеатрі «Боммер» відбулася прем'єра фільму Володимира Чистиліна «Герої не вмирають» про трьох харків'ян-героїв Небесної сотні[8].17 квітня 2015 року в харківському кінотеатрі імені О. Довженка відбувся прем'єрний показ фільму «Герой України Євген Котляр», який був знятий на основі спогадів рідних, друзів, світлин із сімейного архіву та документальних кадрів[9]. Фільм онлайн[10].

Створено збірку спогадів рідних і друзів Євгена та його фотографій[11].

Відкриті меморіальні дошки в ліцеї, де вчився Євген, в ХНУРЕ[12][13][14] та на Іоано-Богословському храмі[15].

На честь Небесної сотні в Харкові названа площа, ім'я Євгена дано вулиці[16]. Планується встановлення пам'ятника[17].

Батько героя — харків'янин Микола Іванович Котляр — написав вірш на смерть сина:

Сыну
Моя кровинка, я горжусь тобой
В тылу не ждал огонь заградотряда
Ты мог уйти. Ты принял этот бой,
Хотя свистели роем пули рядом.
Когда на землю падали друзья
— С фанерками нельзя в такую драку! —
Казалось — даже выстоять нельзя,
Вы поднялись и Вы пошли в атаку
Я б так не смог. Немногие б смогли.
Склоняюсь к дорогому изголовью.
Вы гордость, совесть, честь своей земли,
И землю эту Вы полили кровью
Прости, я снова плачу, мой герой.
Ты принял не спонтанное решенье.
Как ты мне нужен здесь, сейчас, живой
Я ненавижу жертвоприношенье

Герої не вмирають!

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[18].
  • Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[19]
  • Грамота Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (УГКЦ, травень 2016)(посмертно)[20],
  • Чин українського шляхтича (посмертно) від «Українського шляхетського товариства»[21].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ История противостояния в парке Горького. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
  2. ↑ Сегодня Харьков будет прощаться с Евгением Котляром. Зелений Фронт. 23 лютого 2014. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 19 квітня 2015.
  3. ↑ Горький парк.
  4. ↑ Carnage on Institutskaya Street on February 20, 2014 Maidan, Kiev, Ukraine.
  5. ↑ Харьков простился с Евгением Котляром, погибшим на Евромайдане в Киеве (ФОТО, ВИДЕО). Архів оригіналу за 12 вересня 2014. Процитовано 26 травня 2016.
  6. ↑ В Харькове сотни людей простились с расстрелянным на Майдане активистом (фото,видео). Архів оригіналу за 23 січня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
  7. ↑ Євген Котляр. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 31.05.2019.
  8. ↑ В «Боммері» відбулася прем'єра фільму «Герої не вмирають» (фото). Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
  9. ↑ Друзі Євгена Котляра презентували фільм про Героя Небесної сотні. Харківська ОДА. 17 квітня 2015. Процитовано 19 квітня 2015.
  10. ↑ Герой України Євген Котляр. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 26 травня 2016.
  11. ↑ Памяти Героя Небесной Сотни Евгения Котляра посвящается (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 серпня 2016. Процитовано 2 квітня 2022.
  12. ↑ В ХНУРЭ открыли памятный знак Герою Украины Евгению Котляру. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
  13. ↑ На здании ХНУРЭ открыли мемориальную доску Евгению Котляру. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
  14. ↑ В Харькове установили мемориальную доску герою Небесной Сотни Евгению Котляру (ВИДЕО). Архів оригіналу за 28 березня 2015. Процитовано 26 травня 2016.
  15. ↑ У Харкові відкрили меморіальну дошку на честь трьох Героїв Небесної Сотні. Харківська обласна військова адміністрація. 21 вересня 2021. Процитовано 7 січня 2024.
  16. ↑ В Харькове появились проспект Независимости и станция "Защитников Украины". Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
  17. ↑ В Харькове установят памятник Небесной сотне.
  18. ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  19. ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015
  20. ↑ [rodini_geroiv_nebesnoi_sotni_podyakuvali_glavi_ugkts_76689.html Родини Героїв Небесної сотні подякували Главі УГКЦ]. {{cite web}}: Перевірте схему |url= (довідка)
  21. ↑ [za_smert_u_slavi_bezsmertniy_chin За смерть у славі безсмертний чин]. {{cite web}}: Перевірте схему |url= (довідка)

Посилання[ред. | ред. код]

Василь Аксенин • Георгій Арутюнян • Олександр Бадера • Сергій Байдовський • Олександр Балюк • Ігор Бачинський • Іван Бльок (Іван Тур) • Володимир Бойків • Сергій Бондарєв • Сергій Бондарчук • Олексій Братушка • Валерій Брезденюк • Ольга Бура • Богдан Вайда • Роман Варениця • Віталій Васільцов • Юрій Вербицький • В'ячеслав Веремій • Назарій Войтович • Петро Гаджа • Устим Голоднюк • Іван Городнюк • Максим Горошишин • Едуард Гриневич • Олександр Гриценко • Роман Гурик • Антоніна Дворянець • Микола Дзявульський • Андрій Дигдалович • Сергій Дідич • Ігор Дмитрів • Анатолій Жаловага • Володимир Жеребний • Михайло Жизневський • Яків Зайко • Владислав Зубенко • Богдан Ільків • Богдан Калиняк • Олександр Капінос • Сергій Кемський • Давид Кіпіані • Володимир Кіщук • Олександр Клітинський • Анатолій Корнєєв • Андрій Корчак • Ігор Костенко • Михайло Костишин • Євген Котляр • Віталій Коцюба • Володимир Кульчицький • Артем Мазур • Павло Мазуренко • Дмитро Максимов • Володимир Мельничук • Андрій Мовчан • Василь Мойсей • Іван Наконечний • Володимир Наумов • Анатолій Нечипоренко • Сергій Нігоян • Валерій Опанасюк • Віктор Орленко • Дмитрій Пагор • Іван Пантелєєв • Микола Паньків • Юрій Паращук • Юрій Пасхалін • Ігор Пехенько • Олександр Плеханов • Олександр Подригун • Андрій Позняк • Леонід Полянський • Василь Прохорський • Віктор Прохорчук • Андрій Саєнко • Роман Сеник • Василь Сергієнко • Ігор Сердюк • Юрій Сидорчук • Сергій Синенко • Тарас Слободян • Віталій Смоленський • Богдан Сольчаник • Іван Тарасюк • Ігор Ткачук • Володимир Топій • Роман Точин • Олег Ушневич • Віктор Хомяк • Олександр Храпаченко • Зураб Хурція • Олександр Царьок • Андрій Цепун • Володимир Чаплінський • Андрій Черненко • Віктор Чернець • Дмитро Чернявський • Віктор Чміленко • Сергій Шаповал • Віктор Швець • Василь Шеремет • Людмила Шеремет • Йосип Шилінг • Максим Шимко • Олександр Щербанюк
Включені помилково або виключені
Інше
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Котляр_Євген_Миколайович&oldid=42398646