Котляр Євген Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Котляр Євген Миколайович

Євген Миколайович Котляр

Котляр Євген Миколайович.jpg
Народився 14 квітня 1980(1980-04-14)
Харків, Українська РСР
Помер 20 лютого 2014(2014-02-20) (33 роки)
Київ, Україна
загинув від кулі снайпера на Інститутській вулиці
Поховання Харків
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність активіст екологічної організації «Зелений Фронт», промисловий альпініст.
Відомий активіст Євромайдану
Батько Микола Іванович Котляр
Родичі сестра Надія Котляр
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»

Котля́р Євге́н Микола́йович (нар. 14 квітня 1980, Харків, УРСР — пом. 20 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст екологічного руху, учасник Євромайдану, герой Небесної сотні. Загинув від кулі снайпера на вулиці Інститутській у Києві. Герой України.

Біографія[ред.ред. код]

Народився і виріс у Харкові. Випускник Харківського педагогічного ліцею № 4, навчався у Харківському інституті радіоелектроніки. Останні роки працював промисловим альпіністом.

У 2010 році брав участь у громадських протестах проти незаконної вирубки[1] Парку Горького. Став одним із активістів новоствореної екологічної організації «Зелений Фронт»[2]. Щоб перешкодити вирубці, протестуючі прив'язували себе до дерев, а альпіністи сиділи на них. Збереглись зйомки зрубу дерева, на якому сидить Євген[3].

Впродовж 2010-2013 рр. брав участь в екологічних та політичних акціях протесту в Харкові.

З перших днів Революції Гідності був на харківському Євромайдані. Після побиття студенів приїхав в Київ, де залишався до кінця з кількаденними перервами. Записався до Третьої сотні, майже всі ночі чергував, переважно на барикаді біля Лядських воріт.

Після початку «мирного наступу» негайно повернувся з Харкова, куди поїхав на кілька днів до батька, прибув до Києва ввечері 18 лютого. 18-19 лютого провів на Майдані, чергував і відбудовував барикади.

Зранку 20 лютого від початку штурму був на Інститутській вулиці, виносив поранених до готелю «Україна». На численних відео з Інститутської Євген у синьому спортивному шоломі та зеленому дощовику з металевим щитом прикриває винесення поранених та загиблих[4]. О 9.55 був поранений навиліт у шию та в стегно. Першу допомогу отримав у холі готелю «Україна». Від отриманих ран помер в машині швидкої допомоги.

Громадська панахида по Жені Котляру відбулася 23 лютого 2014 року біля пам'ятника Тарасові Шевченку[5][6].

Залишилися батько й молодша сестра Надія.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Про Євгена Котляра знято два фільми. 14 березня 2015 року в кінотеатрі «Боммер» відбулась прем'єра фільму Володимира Чистиліна «Герої не вмирають» про трьох харків'ян-героїв Небесної сотні[7].17 квітня 2015 року в харківському кінотеатрі імені О. Довженка відбувся прем'єрний показ фільму «Герой України Євген Котляр», який був знятий на основі спогадів рідних, друзів, світлин із сімейного архіву та документальних кадрів[8]. Фільм онлайн[9].

Створено збірку спогадів рідних і друзів Євгена та його фотографій[10].

Відкриті меморіальні дошки в ліцеї, де вчився Євген, та в ХНУРЕ[11][12][13].

Меморіальна дошка
Євгену Котляру

На честь Небесної сотні в Харкові названа площа, ім'я Євгена дано вулиці[14]. Планується встановлення пам'ятника[15].

Батько героя — харків'янин Микола Іванович Котляр — написав вірш на смерть сина:

Сыну
Моя кровинка, я горжусь тобой
В тылу не ждал огонь заградотряда
Ты мог уйти. Ты принял этот бой,
Хотя свистели роем пули рядом.
Когда на землю падали друзья
— С фанерками нельзя в такую драку! —
Казалось — даже выстоять нельзя,
Вы поднялись и Вы пошли в атаку
Я б так не смог. Немногие б смогли.
Склоняюсь к дорогому изголовью.
Вы гордость, совесть, честь своей земли,
И землю эту Вы полили кровью
Прости, я снова плачу, мой герой.
Ты принял не спонтанное решенье.
Как ты мне нужен здесь, сейчас, живой
Я ненавижу жертвоприношенье

Герої не вмирають!

Нагороди[ред.ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[16].
  • Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[17]
  • Грамота Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (УГКЦ, травень 2016)(посмертно)[18],
  • Чин українского шляхтича (посмертно) від «Українського шляхетського товариства»[19].

Примітки[ред.ред. код]

  1. История противостояния в парке Горького. 
  2. Сегодня Харьков будет прощаться с Евгением Котляром. Зелений Фронт. 23 лютого 2014. Процитовано 19 квітня 2015. 
  3. Горький парк. 
  4. Carnage on Institutskaya Street on February 20, 2014 Maidan, Kiev, Ukraine. 
  5. Харьков простился с Евгением Котляром, погибшим на Евромайдане в Киеве (ФОТО, ВИДЕО). 
  6. В Харькове сотни людей простились с расстрелянным на Майдане активистом (фото,видео). 
  7. В «Боммері» відбулася прем’єра фільму «Герої не вмирають» (фото). 
  8. Друзі Євгена Котляра презентували фільм про Героя Небесної сотні. Харківська ОДА. 17 квітня 2015. Процитовано 19 квітня 2015. 
  9. Герой України Євген Котляр. 
  10. Памяти Героя Небесной Сотни Евгения Котляра посвящается. 
  11. В ХНУРЭ открыли памятный знак Герою Украины Евгению Котляру. 
  12. На здании ХНУРЭ открыли мемориальную доску Евгению Котляру. 
  13. В Харькове установили мемориальную доску герою Небесной Сотни Евгению Котляру (ВИДЕО). 
  14. В Харькове появились проспект Независимости и станция "Защитников Украины". 
  15. В Харькове установят памятник Небесной сотне. 
  16. Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  17. Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015
  18. [rodini_geroiv_nebesnoi_sotnі_podyakuvali_glavі_ugkts_76689.html Родини Героїв Небесної cотні подякували Главі УГКЦ] Перевірте схему |url= (довідка). 
  19. [za_smert_u_slavi_bezsmertniy_chin За смерть у славі безсмертний чин] Перевірте схему |url= (довідка). 

Посилання[ред.ред. код]