Аксенин Василь Степанович
Василь Степанович Аксенин | |
---|---|
Народився |
4 лютого 1962 Литячі, Заліщицький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
Помер |
12 березня 2014 (52 роки) Ряшів, Польща ·Рани, отримані 20.02.2014 на Майдані |
Поховання | Центральний цвинтар Чернівців |
Громадянство |
![]() |
Національність | українець |
Місце проживання | Чернівці |
У шлюбі з | Тетяна |
Діти | сини Юрій (24 р.), Богдан (17 р.) |
Нагороди | |
Василь Степанович Аксенин (4 лютого 1962, Литячі, Заліщицький район, Тернопільська область — 12 березня 2014, Ряшів, Польща) — інженер, приватний підприємець, громадський активіст, учасник Євромайдану, один із Героїв Небесної сотні. Герой України. Помер у лікарні від ран, отриманих від куль снайпера.
Життєпис[ред. | ред. код]
Василь Аксенин народився 4 лютого 1962 року в с. Литячі (Заліщицький район, Тернопільська область) у сільській родині. Мати Ольга працювала дояркою, а батько Степан — місцевим лісником.
У 1979 році закінчив 10 класів Дорогичівської середньої школи. Після закінчення школи переїхав до міста Чернівці. Через рік у 1980 закінчив технічне училище № 3.
Трудову діяльність розпочав на заводі «Вимірювач» у Чернівцях. Працював радіомонтажником, потім інженером. Згодом організував власну справу. Працював приватним підприємцем. Був одружений, разом із дружиною Тетяною виховував двох синів — Юрія 1990 року народження та Богдана 1997 року народження. Відзначався принциповістю, відгукувався на потреби інших, завжди був готовий прийти на допомогу потребуючим. Був орнітологом-любителем, на дозвіллі розмножував та вирощував рідкісних та екзотичних птахів, виходжував поранених тварин.
На Майдані[ред. | ред. код]
Неодноразово приїздив до столиці на Майдан, щоб підтримати протестувальників. Востаннє вирушив до Києва 18 лютого 2014 року, дізнавшись про загострення протистоянь у середмісті столиці.
Уранці 20 лютого 2014 року війська спецпідрозділу «Беркут», які дві доби вели активні бойові дії проти протестувальників на Майдані Незалежності, почали відступ. Ще о сьомій ранку Василь Аксенин зателефонував дружині та повідомив, що йде у наступ. О 8:55 на тодішній вулиці Інститутській, а нині вже алея Героїв Небесної Сотні, почався етап подій, який отримав назву «перший прорив», але після загибелі кількох мітингувальників о 9:07 люди відступили вниз по Інститутській. Біля Жовтневого палацу знаходився підрозділ спецназівців у чорній формі з жовтими пов’язками. О 9:12 вони взяли під контроль майданчик перед центральним входом до Жовтневого палацу та всю верхню терасу. Потім з’явилися бійці внутрішніх військ, а бійці у чорному однострої відступили. Протестувальники почали наступ на схили, щоб відтіснити силовиків від Жовтневого палацу.
Того ранку Василь Аксенин був одягнений у захисний бронежилет та металеву каску, а тому прикривав побратимів, з якими підіймався вгору до будівлі Жовтневого палацу. Незважаючи на бронежилет, приблизно в 9:16—9:17 отримав важке вогнепальне поранення у черевну порожнину. Куля пошкодила тазостегнову кістку. Побратими підхопили пораненого, поклали його на щит і винесли з-під обстрілу. Важкопораненого Василя було доправлено до 18-ї київської лікарні, а наприкінці лютого його скерували на лікування до клініки міста Ряшів у Польщі.
12 березня 2014 року Аксенин Василь помер у польській клініці внаслідок зупинки серця через отримане на Майдані поранення. Василю було 52 роки.
Зі слів Василя:[1]
![]() |
|
![]() |
Родина[ред. | ред. код]
Залишилися дружина Тетяна та двоє синів: Богдан та Юрій.
Нагороди[ред. | ред. код]
- 21 листопада 2014 — Указом Президента України № 890/2014 звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[2]. 20 лютого 2015 року Петро Порошенко вручив 107 орденів «Золота Зірка» Героя України родичам загиблих під час Революції гідності та АТО[3].
- 4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно)[4].
- Верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно).
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Похований на Алеї слави центральному цвинтарі Чернівців.
27 березня 2014 року Рішенням 48-ї сесії Чернівецької міської ради VI скликання Василю Аксенину присвоєно звання почесний громадянин Чернівців. За це проголосували всі 46 депутатів, присутніх на сесії[5]. Також вулицю Фрунзе перейменували на вулицю Василя Аксенина[6].
7 квітня 2016 року у Чернівцях на фасаді будівлі музею воєнної історії Буковини Чернівецької гімназії № 5 (вулиця Аксенина Василя 2-Б) у пам’ять про подвиг Героя було відкрито меморіальну дошку.
7 квітня 2016 року відкрито пам’ятний знак на честь Героя Небесної сотні Василя Аксенина на фасаді музею воєнної історії в Чернівцях.
8 травня 2016 року під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).
У Чернівецькому обласному центрі еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді був відкритий контактний зоомайданчик пам’яті Василя Аксенина.
Ім’я та портрет Героя викарбувані на меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, що на алеї Героїв Небесної Сотні, та на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові (вул. Кривоноса).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Кулю в руку не відчув, пер далі зі щитом на „беркутів“. Друга потрапила в живіт» [Архівовано 13 березня 2014 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua. — 2014. — 12 березня.
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Петро Порошенко вручив сьогодні 107 орденів Золота зірка Героя України [Архівовано 2 березня 2016 у Wayback Machine.] // ТСН, 20 лютого 2015
Порошенко вручив ордени рідним та близьким Героїв Небесної сотні [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода. — 2015. — 21 лютого. - ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН. — 2015. — 5 липня.
- ↑ Герой Майдану Василь Аксенин став почесним громадянином Чернівців [Архівовано 7 травня 2014 у Wayback Machine.] // «Від і до», 27 березня 2014
- ↑ У Чернівцях вулицю Фрунзе перейменували на Аксенина, а Худякова — на Поштову [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Молодий Буковинець. — 2014. — 27 березня.
Джерела і посилання[ред. | ред. код]
![]() | |
---|---|
![]() |
Герой Майдану Василь Аксенин став почесним громадянином Чернівців на YouTube // 2014. — 27 березня. |
- Василь Аксенин на сайті пам'яті Небесної сотні [Архівовано 7 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Василь Аксенин [Архівовано 6 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Небесна сотня.
- «Кулю в руку не відчув, пер далі зі щитом на „беркутів“. Друга потрапила в живіт» [Архівовано 13 березня 2014 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua. — 2014. — 12 березня.
- У Чернівцях попрощалися з героєм Небесної Сотні Василем Аксеніним [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода. — 2014. — 15 березня.
- До Небесної сотні приєднався ще один Герой [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Uainfo. — 2014. — 13 березня.
- У філармонії прощаються з Василем Аксениним [Архівовано 4 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Молодий Буковинець. — 2014. — 15 березня.
- Чернівці попрощалися з Героєм Майдану Василем Аксениним [Архівовано 30 березня 2015 у Wayback Machine.] // Молодий Буковинець. — 2014. — 15 березня.
- У Чернівцях відкрито меморіальну дошку // Чернівецька ОДА. — 2016. — 7 квітня.
|
|
- Народились 4 лютого
- Народились 1962
- Уродженці Литячів
- Померли 12 березня
- Померли 2014
- Померли в Ряшеві
- Поховані на центральному цвинтарі Чернівців
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Нагороджені медаллю «За жертовність і любов до України»
- Загиблі учасники Євромайдану
- Почесні громадяни Чернівців
- Люди, на честь яких названі вулиці
- Померли від ран