Микола Святоша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Святоша
Nikolaj Svjatosha.jpg
Микола Святоша (ікона пензля Васнєцова)
Печерський чудотворець
Мирське ім'я князь Святослав (Святоша) -Панкратій Давидович Чернігівський
Чернече ім'я Микола
Народився 1080(1080)
Помер 14 жовтня 1143(1143-10-14)
Києво-Печерська лавра, Київ, Київське князівство, Київська Русь
Шанується преподобний
День пам'яті 14 жовтня

Мико́ла Свято́ша (* бл. 1080 — † 14 жовтня 1143) — в миру князь Святослав (Святоша) Давидович Чернігівський (Святоша було скороченим ім'ям від Святослава — так називали його рідні); печерський чудотворець, преподобний.

Народився близько 1080 року. Син чернігівського князя Давида Святославича, онук чернігівського і київського князя Святослава II, засновника чернігівської князівської династії. У 80-90-х роках XI століття був луцьким князем. Володів землями у Чернігівському князівстві. Мав дружину Анну, доньку київського князя Святополка Ізяславича, та дітей (його донька згодом була одружена з Новгородським князем Всеволодом Мстиславичем), онуком Володимира Мономаха.

Вигнаний у 1097 році Давидом Ігоревичем з Луцька, втік до батька у Чернігів.

17 лютого 1106 року князь Святослав-Панкратій, залишивши родину, прийняв постриг та з іменем Микола (на честь святого покровителя Миколая Мірлікійського) провів 36 років у Києво-Печерському монастирі, ведучи суворий аскетичний спосіб життя.

Йому належали села Пакуль та Навози (сучасне Дніпровське) на Чернігово-Сіверщині, а також урочище Лісковиця в Чернігові.

Він переніс монастирську лікарню на інший бік обителі й розширив настільки, що утворився цілий «лікарняний монастир». На його кошти було збудовано Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерського монастиря, лікарню та лікарняну церкву св. Миколи. Біля своєї келії Микола Святоша розвів чудовий сад. Мав власну бібліотеку в Києво-Печерському монастиреві. Мирив своїх розсварених братів.

Мав дар ясновидіння (передбачив власну смерть), лікував людей молитвами (зокрема, власного лікаря Петра, котрий пішов за ним у Києво-Печерський монастир). Його волосяниця вилікувала його брата Ізяслава Давидовича, чернігівського і київського князя.

Після смерті князя-ченця було канонізовано. Святі мощі зберігаються у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерської Лаври.

Найвірогіднішою є версія походження назви місцевості Святошин від імені Миколи Святоши, котрий, за літописом, володів землями Борщагівки, що межувала зі Святошиним.

Днями його пам'яті є 14 жовтня (день смерті) та 28 вересня (Собор преподобних отців Києво-Печерських, які спочивають у Ближніх печерах).

Родовід[ред.ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ярослав Мудрий
 
 
 
 
 
 
 
Святослав II Ярославич
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Інгігерда
 
 
 
 
 
 
 
Давид Святославич
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кілікія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Микола Святоша
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Феодосія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Абрамович Д. І. Києво-Печерський Патерик / (Авт. післямови В. І. Крекотень). - К., 1991.
  • Зотов Р. О черниговских князьях по Любецкому Синодику и о Черниговском княжестве в татарское время. - СПб., 1882. - С. 24, 38, 261.
  • Коваленко В. П. Микола Святоша – перший князь-інок на Русі // Слов’яни і Русь: археологія та історія. Збірник праць на пошану дійсного члена НАН України П. П. Толочка з нагоди його 75-річчя. - К., 2013. - С. 105–113.
  • Чугаєва І. K. Чернігівський князь Микола Святоша // Семінаріум. Церква-ментальність-культура: питання історії та історіографії. - Чернігів, 2010. - Вип. 2. - С. 42–54.
Попередник
 —
Herb Lutsk.svg Князь луцький
1099
Herb Lutsk.svg Наступник
Давид Ігорович