Бучацькі: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Немає опису редагування
Рядок 5: Рядок 5:


=== Походження ===
=== Походження ===
Походження роду до цього часу є дискусійним ([[русини|руське]], [[литвини|литовське]], [[поляки|польське]], можливо, вони не пов'язані між собою). В Енциклопедії Українознавства вони вказані як польський рід.<ref>Бучацькі…&nbsp;— С. 200.</ref> Дослідник [[Однороженко Олег Анатолійович|Однороженко Олег]] вважає їх (поряд з [[Кміти гербу Шренява|Кмітами]], [[Одровонжі|Одровонжами]] та іншими) нащадками шляхти з [[Малопольща|Малопольщі]].<ref>''Однороженко О.'' Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада.&nbsp;— К.: Темпора, 2011.&nbsp;— 422&nbsp;с.; іл.&nbsp;— C.&nbsp;72. ISBN 978-617-569-025-3</ref> Віталій Михайловський також висловив припущення про їх приналежність до поляків на прикладі Теодорика Бучацького.<ref>Віталій Михайловський. [http://shron.chtyvo.org.ua/Mykhailovskyi_Vitalii/Podole_po_Grunwaldzie_14101430_walka_Witolda_z_Jagie_pol.pdf Podole po Grunwaldzie (1410—1430): walka Witolda z Jagiełłą].&nbsp;— S.&nbsp;124. {{ref-pl}}</ref>
Походження роду до цього часу є дискусійним ([[русини|руське]], [[литвини|литовське]], [[поляки|польське]], можливо, вони не пов'язані між собою). В Енциклопедії Українознавства вони вказані як польський рід.<ref>Бучацькі…&nbsp;— С. 200.</ref> Дослідник [[Однороженко Олег Анатолійович|Однороженко Олег]] вважає їх (поряд з [[Кміти гербу Шренява|Кмітами]], [[Одровонжі|Одровонжами]] та іншими) нащадками шляхти з [[Малопольща|Малопольщі]].<ref>''Однороженко О.'' Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада.&nbsp;— К. : Темпора, 2011.&nbsp;— 422&nbsp;с.; іл.&nbsp;— C.&nbsp;72.&nbsp;— ISBN 978-617-569-025-3.</ref> Віталій Михайловський також висловив припущення про їх приналежність до поляків на прикладі Теодорика Бучацького.<ref>Віталій Михайловський. [http://shron.chtyvo.org.ua/Mykhailovskyi_Vitalii/Podole_po_Grunwaldzie_14101430_walka_Witolda_z_Jagie_pol.pdf Podole po Grunwaldzie (1410—1430): walka Witolda z Jagiełłą].&nbsp;— S.&nbsp;124. {{ref-pl}}</ref>


=== Відомості про представників ===
=== Відомості про представників ===
Рядок 30: Рядок 30:
**** Анна&nbsp;— дружина львівського каштеляна [[Ян Каменецький (гетьман)|Яна Каменецького]]
**** Анна&nbsp;— дружина львівського каштеляна [[Ян Каменецький (гетьман)|Яна Каменецького]]
**** Зузанна&nbsp;— дружина сондецького каштеляна Станіслава, матір [[тлумач|тлумацького]] старости [[Гієронім Шафранєц|Геронім Шафранців]]
**** Зузанна&nbsp;— дружина сондецького каштеляна Станіслава, матір [[тлумач|тлумацького]] старости [[Гієронім Шафранєц|Геронім Шафранців]]
*** [[Якуб Бучацький]] (1430—1501)&nbsp;— [[Руські воєводи|воєвода руський]]
*** [[Якуб Бучацький (воєвода)|Якуб]] (1430—1501)&nbsp;— [[Руські воєводи|воєвода руський]]
**** [[Якуб Бучацький з Підгаєць|Якуб Бучацький (молодший)]] (бл.&nbsp;1470-1541/1542)&nbsp;— релігійний та освітній діяч, меценат; єпископ [[РКЦ]] Кам'янецький (від 1518), згодом&nbsp;— холмський і плоцький (від 1538); останній представник роду власне Бучацьких (гербу [[Абданк]]) по чоловічій лінії
**** [[Якуб Бучацький (єпископ)|Якуб (молодший)]] (бл.&nbsp;1470-1541/1542)&nbsp;— релігійний та освітній діяч, меценат; єпископ [[РКЦ]] Кам'янецький (від 1518), згодом&nbsp;— холмський і плоцький (від 1538); останній представник роду власне Бучацьких (гербу [[Абданк]]) по чоловічій лінії
**** Катажина (бл.[[1490]]&nbsp;— по [[1558]])&nbsp;— після смерті братів успадкувала значну частку родинної «фортуни», дружина [[Подільські воєводи|подільського воєводи]] [[Ян Творовський (Бучацький)|Яна Творовського]]
**** Катажина (бл.[[1490]]&nbsp;— по [[1558]])&nbsp;— після смерті братів успадкувала значну частку родинної «фортуни», дружина [[Подільські воєводи|подільського воєводи]] [[Ян Творовський (Бучацький)|Яна Творовського]]
** [[Теодор Бучацький Язловецький|Теодор Бучацький-Язловецький]]&nbsp;— один з перших власників [[Язловець|Язловця]] (середина [[XV століття]]), вважаєтся засновником язловецької та монастириської гілок роду<ref name="ДА84"/>
** [[Теодор Бучацький Язловецький|Теодор Бучацький-Язловецький]]&nbsp;— один з перших власників [[Язловець|Язловця]] (середина [[XV століття]]), вважаєтся засновником язловецької та монастириської гілок роду<ref name="ДА84"/>
Рядок 66: Рядок 66:


== Література ==
== Література ==
* Бучацькі // {{ЕУ}}&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 200. * {{SgKP|VII|734|Ostrynia}}&nbsp;— S. 734. {{ref-pl}}
* Бучацькі // {{ЕУ}}&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— С. 200. * {{SgKP|VII|734|Ostrynia}}&nbsp;— S. 734. {{ref-pl}}
* {{ББ}}
* {{ББ}}
* ''Дуда І.'' Бучацькі / {{ТЕС|1|211}}
* ''Дуда І.'' Бучацькі / {{ТЕС|1|211}}

Версія за 11:31, 7 червня 2016

Бу́чацькі — прізвище давніх шляхетських родин гербів «Абданк» («Габданк»), Тарак. Інші гілки роду гербу Абданк — Язловецькі, Монастирські.

Бучацькі гербу Абданк

Прізвище взяли від назви поселення (або вже міста) Бучача, яким володіли від XIII до початку XVI ст.

Походження

Походження роду до цього часу є дискусійним (руське, литовське, польське, можливо, вони не пов'язані між собою). В Енциклопедії Українознавства вони вказані як польський рід.[1] Дослідник Однороженко Олег вважає їх (поряд з Кмітами, Одровонжами та іншими) нащадками шляхти з Малопольщі.[2] Віталій Михайловський також висловив припущення про їх приналежність до поляків на прикладі Теодорика Бучацького.[3]

Відомості про представників

Першим Бучацьким, який згадується в доступних джерелах, був Ґабріель (Гаврило) Бучацький — староста кам'янецький у книзі Бартоша Папроцького «Gniazdo Cnoty, zkąd herby Herby rycerstwa polskiego swój początek mają» (1578, Краків),[4] на яке посилається кс. Садок Баронч у своїй розвідці «Pamiątki buczackie» (Пам'ятки бучацькі).[5]

Після сутичок за спадок Романовичів близько 1366 р. територія між Віслоком, Карпатами, Серетом та Поліссям відійшла Польщі до кінця життя короля Казимежа III (пом. 1370). Східні кордони терену отримали польські Абданки, які назвались Бучацькими гербу Абданк, змогли поширити вплив вглиб Пониззя[6]. Володіючи маєтками на Поділлі в часи його управління великим князем Витовтом, представники роду були лояльними до нього, але по його смерті зразу стали на сторону короля Ягайла.[7]

Бучацькі відіграли помітну роль в історії Поділля, зокрема, його прилученні до Корони,[8] кінця XIV–XV, меншу — Галичини. Близько 1440 року збудували родинну каплицю-усипальницю (зусиллями Анни з Бучацьких) у Латинському катедральному соборі Львова (пізніше — перебудована, тепер на її місці, за одними даними — каплиця Святих Дарів, третя від входу біля північної нави; за іншими — каплиця святого Казимира[9]).

Каплиця Святих Дарів (каплиця Вишневецьких; на дальньому плані)

Представники

Власність

У різні часи представники роду володіли містами Бучачем, Язловцем, Підгайцями, Червоногородом, Кацюбіївом, Баришем[19], Монастириськами, Устям[20], Чернелицею[21], багатьма селами.

Бучацькі гербу Тарак

Представниками Бучацьких гербу Тарак були Якуб Мурза Бучацький, син Селім, внук Ян.[22]

Сучасники, їх попередники

Примітки

  1. ↑ Бучацькі… — С. 200.
  2. ↑ Однороженко О. Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада. — К. : Темпора, 2011. — 422 с.; іл. — C. 72. — ISBN 978-617-569-025-3.
  3. ↑ Віталій Михайловський. Podole po Grunwaldzie (1410—1430): walka Witolda z Jagiełłą. — S. 124. (пол.)
  4. ↑ а б в Paprocki B.Herby rycerstwa polskiego… — S. 609.
  5. ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… S. 40.
  6. ↑ Kowalski S. J. Powiat buczacki i jego zabytki. — Biały Dunajec — Ostróg: Wołanie z Wołynia, 2005. — 248 s. — S. 33. ISBN 83-88863-16-9 (пол.)
  7. ↑ В. Михайловський. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.-жовт.). — 240 с. — С. 39. — ISSN 0130-5247.
  8. ↑ Никола Андрусяк. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
  9. ↑ Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 81. (пол.)
  10. ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… C. 4.
  11. ↑ Barącz S.. Pamiątki buczackie… S. 40.
  12. ↑ Barącz S. Pamiątki jazłowieckie… S. 29.
  13. ↑ а б в Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1392)… — S. 84.
  14. ↑ Rudniki (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 939. (пол.). — S. 939. (пол.)
  15. ↑ Jazlowieccy (01) (пол.)
  16. ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… S. 44.
  17. ↑ Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Lw. — Cz. 1. — t. 8. — S. 276. (пол.)
  18. ↑ Короткий родовід Давида Бучацького
  19. ↑ Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Baryszu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2010. — Cz. I, tom 18. — 368 s., 508 il. — S. 13. ISBN 978-83-89273-79-6 (пол.)
  20. ↑ Betlej A. Kościoł parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 295. ISBN 978-83-89273-79-6
  21. ↑ Zaucha Т. Kościół parafialny p. w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. — 386 s., 509 il. — S. 53. ISBN 978-83-89273-79-6 (пол.)
  22. ↑ Kryczyński S. Buczacki Jakub Murza, h. Abdank (um. 1835) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. 3. — 480 s.— S. 83-84. (репринт 1989 р.) ISBN 83-04-03291-0 (пол.)
  23. ↑ Розпорядження № 613 від 7 листопада 2011 року Вінницької ОДА

Література

Посилання


Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бучацькі&oldid=18266191