Українці Татарстану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українці Татарстану (рос. Украинцы в Татарстане)— одна з етнічних громад на території Республіки Татарстан. За даними перепису населення 2010 року чисельність українців становить 18 241 осіб - це одна з найбільших етнічних груп в Татарстані після татар і росіян.

Історія[ред. | ред. код]

У Середньому Поволжі і в Татарстані зокрема склався значний український анклав, спочатку в результаті сільських міграцій кінця XVIII-XIX ст., пізніше в радянську епоху під час великого промислового будівництва в республіці. Фактично українська діаспора сформувалася переважно під впливом індустріальних міграційних потоків, починаючи з середини XX століття.

Чисельність[ред. | ред. код]

Динаміка чисельності українців Татарстану згідно з даними перепису населення:

1926

 ос.

1939

 ос.

1959

 ос.

1979

 ос.

1989

 ос.

2002

 ос.

2010

 ос.

всього 2593779 2915277 2850417 3445412 3641742 3779265 3786488
Українці 3143 13087 16099 28577 32822 24016 18241

Зниження чисельності українців в Татарстані пояснюється процесами асиміляції серед російського населення, високим відсотком національно-змішаних шлюбів. Рідною мову своєї національності вважають менше половини українців, проте це не заважає їм зберігати українську самоідентифікацію. В останні роки намітилася деяка активізація культурного життя українців Татарстану, створюються національно-культурні організації.

Українські організації в Татарстані[ред. | ред. код]

У Республіці Татарстан офіційно зареєстровані і діють наступні українські національно-культурні організації:

  • РОО «Татарстанська об'єднана регіональна українська національна-культурна автономія». Голова: Любченко Володимир Миколайович.

У 1994 році, міське громадське об'єднання "Україна", пізніше придбала статус автономії, утворилося і в Казані. Ініціатором його створення став професор КДУ М. С. Матвійчук, а кістяк об'єднання склали представники старшого покоління: А.Т. Щербань, Т.А. Корзун, В.І. Селюк, С.Ф. Протас, Н.П.Демченко, Л.М. Васюта та інші. Саме вони, зберегли у своїй пам'яті національні звичаї, обряди, пісні і танці, є найактивнішими учасниками всіх культурних програм і заходів української громади, передаючи молодим своє вміння виготовляти предмети народного промислу, грати на музичних інструментах, співати пісні рідною мовою. За участю об'єднання розігруються старовинні вечорниці, молодіжні посиденьки, що проходять в Різдвяні дні, ставляться спектаклі для дітей українською мовою, а в літні дні на берегах озер в передмісті Казані відзначається свято Івана Купала.

У громаду приходять всі, хто небайдужий до української культури, пісень, національної кухні. З теплом і привітністю тут зустрічають всіх. Особлива шана надають ветеранам Великої Вітчизняної війни, інвалідам міського товариства «Віра». Для них організовуються концерти, накриваються святкові столи і, що найголовніше, створюється тепла атмосфера доброзичливості і добросусідства, коли всі - і старі, й малі - відчувають себе членами однієї великої родини.

У казанської багатонаціональної недільної школи успішно діє українське відділення, в якому утворено дві групи - дитяча та доросла. Тут вивчають фольклор, мову, культуру та історію України. Викладачі відділення беруть участь в семінарах для вчителів українських громад, що проводяться на історичній батьківщині. У планах української діаспори- створити в столиці Татарстану український культурний центр і музей видатних земляків, які жили і понині живуть в цій багатонаціональній республіці.

  • МГО «Національно-культурна автономія «Українське товариство «Вербиченька», м Нижньокамськ. Керівник: Савенко Євген Вікторович

Різними шляхами потрапляли українці на землю Татарстану. Хтось шукав кращого життя, багато хто їхав будувати місто і заводи. З 1997 р «Вербиченька» увійшла до складу Асамблеї народів Татарстану, з 1998 р - до складу Об'єднання українців Росії (ОУР) і Федеральної національно-культурної автономії (ФНКА) «Українці Росії» (в даний час ліквідовані). Товариство веде активну роботу по збереженню і розвитку української культури на землі Татарстану і Росії, підтримує дружні стосунки з організаціями України, діаспори багатьох країн світу.

Ведеться велика архівна робота по розшуку і увічненню пам'яті видатних українців, в різний час жили і працювали на землі Татарстану. За результатами знахідок у 2006 році встановлено меморіальну дошку видатному історику, академіку Михайлу Сергійовичу Грушевському в Казані на вул. Кремлівській 15/25 (колишня вул. Воскресенська). У 2008 році встановлено меморіальну дошку видатній українській співачці Оксані Петрусенко на фасаді театру, в якому вона співала на початку ХХ століття в Казані (нині театр ім. К.Тінчуріна). У 2009 році на будівлі гімназії №3 Казані встановили меморіальну композицію видатному художнику-футуристу Давиду Давидовичу Бурлюк. Товариством започатковано проведення Відкритого вокального конкурсу ім. О. Петрусенко в Нижньокамську.

Хоровий колектив «Вербиченька», яким багато років керував Заслужений працівник культури РТ Геннадій Іларіонович Мєщанінов, неодноразово брав участь і був лауреатом фестивалів-конкурсів хорових колективів ім. О. Кошиця в Москві (2000, 2002, 2006 рр.). Виступав хор в Києві, у Львові, на Чернігівщині та Кіровоградщині.

З ініціативи «Вербиченьки» в Татарстані регулярно проводяться численні літературно-музичні та історичні лекції-зустрічі, присвячені видатним іменам і датам української культури, літератури, мистецтва, фестивалі українців Татарстану і Поволжя. Такі заходи дозволяють показати з високої сцени в повному обсязі рівень досягнень українців російської діаспори. До 200-річчя Тараса Шевченка в 2013 і в 2014 роках були проведені конкурси на краще читання поетичних творів Кобзаря серед дітей та юнацтва Поволжя. При суспільстві активно працює молодіжне крило «Лелеки».

  • Нижньокамське об'єднання з вивчення історії та культури українського народу «Лелеки»
  • Українська діаспора Зеленодольська. Керівник: Заруцька Людмила Павлівна
  • Українська діаспора м. Набережні Челни. Керівник: Маньковський Василь Володимирович