Українці Туркменістану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українці в Туркменістані
Кількість близько 10—15 тис.
Мова українська, туркменська
Релігія

здебільшого — християни:

Українці в Туркменістаніодна з етнічних громад на території Туркменістану. За оцінками, чисельність етнічних українців у цій державі становить від 10 до 15 тис. осіб, які проживають переважно в Ашгабаті та околицях Серхетабату (колишньої Кушки) поблизу туркмено-афганського кордону[1].

Історія української діаспори[ред. | ред. код]

Після приєднання території Туркменії до Російської імперії і з початком Столипінської реформи в Закаспійську область переселилися селяни з України, зокрема з Полтавщини.

Перші українські поселенці осіли тут ще наприкінці 80-х років XIX ст., після спорудження залізниці Ташкент — Красноводськ. Українські селяни селилися в районах Прикопеддазькоггі передгір’я і освоювали родючі, але посушливі землі. Так, на самому південному форпості імперії в районі тодішнього міста Кушка (нині Серхетабат) з'являються українські селища Полтавка і Олексіївка. Полтавка початку минулого століття — типовий український хутір: мазанки, солом'яні дахи, писані сорочки у жителів.

За радянської доби за розподілом у Туркменську республіку попрямувало безліч фахівців, кваліфікованих робітників, молодих спеціалістів з УРСР, які внесли свій вклад в індустріалізацію економіки Туркменії у 1930-1940-х роках. У суворі роки війни, коли вся територія України була окупована, Туркменська РСР прийняла тисячі біженців і евакуйовані промислові підприємства, культурні установи й організації, вищі навчальні заклади тощо[1].

У Середню Азію загалом і в Туркменію зокрема (наприклад, у Теджен) більшість військовослужбовців за призовом прибували з Української РСР, як і багато хто з офіцерського складу. Насамперед це стосувалося радянських прикордонних військ[1].

Чисельність і розселення[ред. | ред. код]

В 1897 р. тут налічувалося 5,2 тис. українців. Українці протягом десятиліть Радянського Союзу були однією з найбільших національних меншин Туркменської РСР, і другою за чисельністю слов'янською етнічною групою на території теперішнього Туркменістану:

Народ перепис

1926[2]

% перепис

1959[3]

% перепис

1989[4]

% перепис

1995[5][6]

% оцінка

2010[7]

%
усього 975599 100,00 % 1516375 100,00 % 3522717 100,00 % 4437570 100,00 % 5105000 100,00 %
українці 6877 0,70 % 20955 1,38 % 35578 1,01 % 23064 0,50 % 11000 0,22 %

За оцінками на 2010-ті роки в Туркменістані проживає близько 11 тисяч українців[7], переважно в столиці Республіки Ашгабаті та в Серхетабаті і прикордонних селах поблизу туркмено-афганського кордону[1].

Пам'ятник Тарасові Шевченку в Ашгабаті[ред. | ред. код]

1926 року в тодішньому Ашхабаді було встановлено пам'ятник українському письменнику Тарасові Шевченку — один із найстаріших у місті. У 1948 році під час Ашхабадського землетрусу монумент було зруйновано та знову відкрито 24 березня 1972 року в дні проведення культури України в Туркменії (скульптор Михайло Лисенко). 2009 року пам'ятник було відреставровано і перенесено на зручніше місце[1].

Нині пам'ятник Шевченку править за місце регулярних заходів, що проводяться Посольством України в Туркменістані. Вулиця, яка пролягає поруч, також носить ім'я Шевченка[1].

Забезпечення соціальних, культурних, мовних та інших прав української діаспори[ред. | ред. код]

За конституцією Туркменістану, національні меншини не мають права створювати власні національно-культурні товариства. З огляду на бажання української діаспори задовольняти свої національно-культурні потреби, посольство України в Туркменістані 1998 року створило Товариство дружби «Туркменістан—Україна». За підтримки посольства ця громадська організація проводить культурно-просвітницькі акції, які набули неабиякої популярності не тільки серед українців Туркменістану та інших нацменшин, а й серед етнічних туркменів[8].

Недільна школа, організована при посольстві України, вже понад 10 років дозволяє ближче ознайомитися з українською культурою і мовою. Її активно відвідують члени української громади та діти співробітників українських компаній, що працюють у Туркменістані. У школі навчаються 160 туркменських громадян, більшість із яких мають українське коріння[1].

Проблему зайнятості населення Туркменістану і перш за все української діаспори, розв'язують більш ніж два десятки фірм і підприємств з України, які споруджують у рамках інвестиційних проектів складні об'єкти загальнодержавного значення. Серед них такі будівельні компанії: БА «Інтербудмонтаж», Держкорпорація «УкрАзіаБуд», ВАТ «Сумське МНВО», ДК «Укртрансбуд», АТ «Укргазпромбуд», НАК «Нафтогазбуд», що реалізують проекти на загальну суму близько 1 млрд доларів США[8].

Представники української діаспори можуть безперешкодно і на пільгових умовах виїжджати в Україну. Посольство України в Ашгабаті видає їм візи без запрошень і не стягує з них консульські мита. Це єдина з усіх дипломатичних місій, акредитованих у Туркменістані, яка дозволила подібні пільги для своєї етнічної групи, що проживає у цій країні[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Украина и Туркменистан: прошлое и настоящее — Ashgabad.net - городской портал Ашхабада, Туркменистан. ashgabad.net. Архів оригіналу за 2017-03-13. Процитовано 2017-03-10. 
  2. Демоскоп. Национальный состав населения Туркменской ССР по данным Всесоюзной переписи 1926 года
  3. Демоскоп. Национальный состав населения Туркменской ССР по данным Всесоюзной переписи 1959 года
  4. Демоскоп. Национальный состав населения Туркменской ССР по данным Всесоюзной переписи 1989 года
  5. People Population census of Turkmenistan 1995, Vol. 1, State Statistical Committee of Turkmenistan, Ashgabat, 1996
  6. Итоги всеобщей переписи населения Туркменистана по национальному составу в 1995 году. - Asgabat.net - Ашхабад, Туркменистан. asgabat.net. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 2017-03-10. 
  7. а б Національний склад населення Туркменістану за оцінками Joshuaproject
  8. а б в Українська діаспора в Туркменістані - 14.09.2005 12:08 — Новини Укрінформ. Процитовано 2017-03-10.  (рос.)