Українці Португалії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Культура
АрхітектураКухняКіно
ЛітератураМодаМузика
Народне мистецтво
Образотворче мистецтво
СпортТеатрТанці

Українська діаспора
АвстраліяАвстріяАргентинаБельгія
БолгаріяБоснія і ГерцеговинаБразилія
БілорусьВелика БританіяВірменія
ГреціяГрузіяІспаніяІталіяКазахстан
КанадаКиргизстанКитайЛитва
ЛатвіяМолдоваНімеччинаПарагвай
ПольщаПортугаліяРумуніяРосія
СербіяСловаччинаСШАУгорщина
УругвайФінляндіяФранціяХорватіяЧехія

Етнографічні групи українців
БойкиВолиняниГаличаниГуцули
КубанціЛемкиЛитвиниНаддніпрянці
ОполяниПінчукиПодоляниПокутяни
ПоліщукиРусиниСіверяни
СлобожаниХарцизи

Українська міфологія
Релігія
Православ'я: УАПЦУПЦ-КПУПЦ (МП)
Католицизм: РКЦУГКЦ
ПротестантизмІсламЮдаїзм
Атеїзм

Мови
Українська та її діалекти

Інші статті
УкраїнаЗнамениті українціІсторія України
Всесвітні форуми українцівГолодомори
Етнокультурні регіониРозселення
Етногенез українцівУкраїнські меценати
Українські прізвищаУкраїнський родовід

Українці Португалії — громадяни України, а також громадяни інших країн українського походження, які постійно (або тимчасово) мешкають на території Португалії.

За офіційними даними Португальської міграційної служби станом на 2012 рік, в Португалії легально проживало 44074 українців[1]. Що є однією з найбільших етнічних спільнот цієї країни.

В цю статистику не входять українці, які зареєстровані в Португалії як громадяни країн Європи або інших країн світу. Також офіційно не враховуються кількість українців у країні, які живуть тимчасово та нелегально. Їх кількість оцінюється близько в 10 тисяч чоловік[джерело?].

Динаміка статистики міграції по роках (2000–2012)[ред.ред. код]

Вцілому кількість іноземців в Португалії дорівнює 417 042 чоловік (на 2012 р.). З них вихідців з України з 44 074 чоловік (або 11% від всіх іноземців) посідають друге місце за абсолютною чисельністю після громадян Бразилії — 105 022 чол. (або 25,3%), та трохи випереджуть посідаючих третє місце мігрантів з Кабо-Верде — 42 857 чол. (2012 р.)[2].

Нова хвиля української міграції в Португалію була зафіксована в 2001 році. Вона вважається пов'язаною з поліпшенням процесу легалізації працюючих мігрантів в Португалії[джерело?]. Але вже в 2005, в зв'язку з ситуацію на ринку будування нерухомості, почався зворотний процес вибуття українців з Португалії[3].

Роки
За статтю
Разом
Чоловіки
Жінки

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2011

2012

86

29592

25716

24243

25883

77

14257

15814

15237

22139

163

45829

62448

65220

66281

43849

41530

39480

48022

44074[1]

Тимчасові трудові українські мігранти в Португалії[ред.ред. код]

Статистика розподілу за адміністративними округами (2007–2011)[ред.ред. код]

Українці зосереджені в Лісабоні, Лейрії, Порту, Авейру, Сантарені, Сетубалі, Бразі, Коїмбрі та їх передмістях, на півдні — в адміністративному окрузі Фару.

Адміністративні округи та автономні регіони Кількість українців (2007) Кількість українців (2011)
Округ Авейру 3205 2852
Округ Бежі 639 684
Округ Браги 1329 1816
Округ Браганси 197 204
Округ Віани-ду-Каштелу 309 348
Округ Візеу 818 825
Округ Віли-Реал 383 335
Округ Гуарди 448 365
Округ Евори 765 642
Округ Каштелу-Бранку 662 529
Округ Коїмбри 1247 1474
Округ Лейрії 4321 4971
Округ Лісабону 6857 13005
Округ Порталегре 234 257
Округ Порту 3708 3456
Округ Сантареня 2349 3414
Округ Сетубалу 1845 2861
Округ Фару 8825 9167
Азорські острови 389 251
Мадейра (архіпелаг) 950 566

Українська школа в Португалії[ред.ред. код]

Церкви[ред.ред. код]

Українська Греко-Католицька Церква в Лісабоні[ред.ред. код]

22 лютого 2001 року на прохання Патріярха Лісабону приїхав перший український священик василіянин о. Йосафат Андрій Коваль, ЧСВВ. 27 вересня 2001 року приїхав о. Натанаїл Гарасим, ЧСВВ, а 28 вересня о. Віталій Климчук, ЧСВВ. Пізніше у 2002 році приїхав о. Боніфатій Залуцький, ЧСВВ, 12 лютого 2005 року прибув о. Давид Колеша, ЧСВВ та 17 березня о. Маріо Завірський, ЧСВВ. Впродовж цього часу, як бачимо, змінилось кілька священиків, бо одні виїжджали, а на їх місце приїжджали інші. В Лісабоні все було два священики — один був для Лісабону, а другий був Координатором для душпастирювання по цілій Португалії. 21 червня 2007 року до Лісабону приїжджають о. Йоан Дмитро Лубів, ЧСВВ та о. Сільвіо Літвинчук, ЧСВВ. Обидва отці приїхали на допомогу о. Маріо на літо. Після канікул о. Сільвіо повертається до Риму, а о. Йоан залишається в Лісабоні для українців. З червня по жовтень 2008 року допомагає о. Герман Василь Ничак, ЧСВВ. о. Йоан Дмитро Лубів, ЧСВВ виконує поручене йому служіння в Лісабоні та Сінтрі. Як також о. Йоан є призначений помічником Пасторального Координатора. 21 липня 2009 року до помочі приїхав о. Микола Мар'ян Ярема, ЧСВВ і виконує душпастирське служіння в Калдаш да Раїня, Аленкер та Кашкайш.

2012 році о. Йоан переїхав на нове служіння до монастиря св. Миколая, с. Крехів, що на Львівщині. Виконував служіння магістра новіціяту. Водночас викладав богословські предмети у Василіянському Інституті, що у Брюховичах.

2012 у жовтні приїхав о. Ілля Фіголь, ЧСВВ.

2013 приїхав о. Бернард Підгірний, ЧСВВ.

УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці[ред.ред. код]

Українська церковна громада в Патріархаті Лісабона (Патріярх-Кардинал Жозе да Круж Полікарпу, Президент Португальської Єпископської Конференції) почала формуватись при Церкві св. Юрія 25 березня 2001 року. Спочатку всі богослуження проходили в ній, а 13 січня 2002 року перейшли до Церкви Різдва Пресвятої Богородиці де служимо й тепер. У 2008 році створено веб-сторінку www.osbm.pt

Академічний хор духовної музики «Подих Вічності»
Розпочав свою діяльність у 2009 році при церкві Різдва Пресвятої Богородиці м. Лісабону. Засновником є ієромонах Василіанського Чину, о. Йоан Лубів. Регент — Оксана Киба до 2013 року. З 2013 року регент хору є Іванна Стасів. Хористи — віруючі люди з різних областей України. За короткий час свого існування в репертуарі звучать літургійні твори українських класиків: М. Вербицького А. Гнатишина К. Стеценка М. Леонтовича О. Кошиця Д. Бортнянського В. Староруського Д. Січинського А. Архангельського С. Людкевича та ін.

Крім літургійних творів чільне місце посідають пісні до Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці та Святих. Хористи беруть активну участь у концертах релігійного й національного характеру та у проведенні свят з португальцями. Також час від часу виїжджаємо по цілій Португалії. У квітні 2010 року у Лісабоні хор величав Бога в Архиєрейській Божественній Літургії, яку очолив Владика Йосиф Мілян, відповідальний за українців греко-католиків, де не має церковної структури. Як також цього ж дня, 11 квітня 2010 року, хор отримав назву Подих вічності. Владика Йосиф поблагословив і побажав надалі плекати традицію церковного співу. Мета, яку ми поставили — відродити в українській діаспорі в Португалії традиційний багатоголосний акапельний спів церковної музики, яким славиться Україна, добитися високого рівня виконавської майстерності духовного співу.

Театральна студія Теотокос:
У 2008 році при церкві формується театральна студія. Її засновниками є о. Йоан Лубів, ЧСВВ, Оксана Болюх, Ірина Петрів та інші. Наймолодший серед талантів студії — Ростислав Грунт. За цей час вдалося поставити вистави: «Вічне джерело» та «Надія», дійства до свят Миколая та Йосафата. Запрошуємо до студії як дітей так і дорослих. Керівником студії є Оксана Болюх.
На даний час студія припинила свою роботу.
Журнал «Українська Писанка»
Журнал виходив раз у місяць. Його редактором був о. Йосафат Коваль, ЧСВВ.
Часопис «Голос Церкви Володимирового Хрещення»

26 липня 2009 року починає виходити щотижневий вісник парафії, який стає духовною поживою. Над його випуском працюють отці василіянської обителі міста Лісабона: о. Йоан та о. Микола. Тираж 200 примірників.

Товариство «Апостольство молитви» (АМ)

25 листопада 2009 року при церкві починає діяти Товариство Апостольство молитви, побожна спілка сердець, з'єднаних з Серцем Ісуса, щоб перепросити Бога за зневаги, просити про ласки й осягти спасіння душ. У наш час[Коли?] 31 особа є членами двох спільнот: святого Василія Великого й святого Йосафата. Ревнителька спільноти святого Йосафата є Ольга Грунт, родом зі Львова, а ревнителькою спільноти святого Василія Великого — Катерина Гопанюк, родом з Тернополя. До Апостольства покликані усі вірні через Хрещення та Миропомазання. Належачи до нього, усі його члени беруть участь у спасенній місії Церкви. Завданням кожного є щоденно відмовляти молитву пожертвування й поєднання з Євхаристійною жертвою та роздумувати над одним таїнством з вервиці. Старатися часто брати участь у святих Тайнах: Сповіді та Євхаристії. Кожного місяця відбуваються зустрічі. Всі члени покликані навчати християн, щоб вони приймали Євхаристію, яка дає силу жити повним життям у служінні ближнім, як члени розп'ятого Христа і Його пролитої Крові (Лк 22,20). Історична довідка: АМ виникло у 1844 р. у Франції. Сьогодні його осередки поширилися на весь світ (40 млн членів). В Україну АМ прийшло у 1886 р. Його запровадили оо. Василіяни, чин яких у той час відродився завдяки оо. Єзуїтам й так піднімали релігійно занедбаний народ. Перший гурток АМ виник при церкві св. Онуфрія і, незважаючи на протистояння традиціоналістів, швидко виявив свою плодотворність.

Гурток «Святе Письмо»;

При церкві діє біблійний гурток читання Святого Письма. Збираємось в суботу о 20:00 та в святкові дні (вільні від праці).

Школа Євангелізації Святого Андрія[ред.ред. код]

Школу Євангелізації св. апостола Андрія у 1980 році заснували Хосе Прадо Флорес (José H. Prado Flores) і Білл Фінк (Bill Finke) в Мексиці та о. Еміліян Тардіф (p. EmilianoTardif) у Домініканській Республіці. Ця Школа має апробацію кардинала Хуана Сандовала Ініґуеца (Juan Sandoval Iñiguez), Архиєпископа Гвадалахари (Мексика) і мексиканського єпископату. Сьогодні на п'яти континентах у 60-ти країнах діють вже 2000 шкіл євангелізації св. апостола Андрія. Програма цієї школи теоретично-практична: вони намагаються не лише євангелізувати, але також приготовляти місцеві групи, які зможуть проводити курси їхньої програми. Розроблена і вдосконалювана протягом 29-ти років методологія школи не є традиційно дидактичною, а радше інтерактивною, тобто, передбачає активну участь у курсі самих учасників. Загальна програма навчання ШЄСА: ділиться на 3 етапи по 7 курсів кожний: 1-й етап — християнське життя; 2-й етап — навчитися євангелізувати; 3-й етап — формування євангелізаторів. Відповідальний за місцеву школу о. Йоан Лубів, ЧСВВ Група служіння: Іванна Петрів-Стасів, Ольга Петрів-Феррейра, Ростислав Пащак, Оксана Болюх, Ірина Петрів, Світлана Кузів, Михайло Стойко, Михайло Любий, Оксана Люба, Тарас Грунт, Ольга Грунт, Марія Дец, Тетяна Піддубняк.

Тимчасом школа припинила своє існування.

УГКЦ на Півночі Португалії[ред.ред. код]

З 2007 року душпастирює о. Анатолій у дієцезії Порто та Архидієцезії Браги. Пізніше, у 2010 році його замінив о. Анатолій Цікало, ЧНІ та поїхав в Україну 2013 році.

У березні 2014 року о. Йона Лубів, ЧСВВ вдруге приїжджає до Португалії. Живе у Лісабоні, вчиться у Католицькому Португальському Університеті, тісно співпрацює з Католицьким Харизматичним Відновленням та доїжджає з Лісабона до Порту та Браги служити Божественну Літургію для українців.

Богослужіння відбуваються у таких містах: Віла Нова ди Гая, Сау Жуау да Мадейра та Бразі.

У травні 2016 року, на День Матері та Томину неділю, Божественну Літургію очолив Владика Йосиф Мілян та пообіцяв дати священика на Північ Португалії. Надіємось на реальність слів Владики.

Українська Православна Церква — Київський Патріархат[ред.ред. код]

Громада «Всіх Святих Землі Української» в місті Браґа (перше богослужіння відбулося 6 квітня 2003 року)
Громада «Св. Архистратига Михаїла» в місті Авейро (перше богослужіння відбулося 7 січня 2010 року)

Проспект України у Лісабоні[ред.ред. код]

Дороговказ проспекту України

Визначною подією у житті португальських українців стало урочисте відкриття 23 червня 2008 року проспекту України (порт. Avenida da Ucrânia) у місті Лісабоні. Ця подія збіглася з дводенним офіційним візитом Президента України до Португалії[4]. Цей факт є вдячністю португальського народу за працелюбність українців у розбудові міста та країни в цілому[5].

У той же день Віктор Ющенко відзначив селище Грандолу, як перший португальський муніципалітет що визнав Голодомор 1932–1933 років актом геноциду українського народу, та звернувся з заявою про намір України ближчим часом відкрити у Лісабоні культурно-інформаційний центр[6].

Український асоціативний рух у Португалії[ред.ред. код]

У Португалії діють шість українських громадських організацій; Найчисельнішою і найвпливовішою загальнонаціонального значення вважається Спілка Українців у Португалії[7]

Спілка є неприбутковою асоціацією українських іммігрантів (заснована у червні 2003 року, голова установчого з'їзду Володимир Бандура, зареєстрована у Міністерстві Юстиції Португалії і нараховує близько 1200 членів). При Спілці українців, на всій території Португалії, включаючи острів Мадейра, відкрито 14 осередків і 9 українських суботніх шкіл. Дійсний член ACIDI, СКУ, ЄКУ, УВКР[8]

2013. Підтримка Євромайдану[ред.ред. код]

Відоми особи[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


діаспора Це незавершена стаття про українську діаспору.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.