Перейти до вмісту

Українці Білорусі

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Українці Білорусі (біл. Украінцы ў Беларусі) — відносно велика етнічна група українців, що мешкають у Білорусі. Перепис 1989 року нарахував 291 008 українців у Білорусі. Перепис 1999 — 237 014 українців. Згідно з останнім переписом населення, який відбувся у 2009 році, кількість українців становила 158,7 тис. осіб. Найбільша концентрація українців (40 тис., або 2,9 % населення) характерна для Берестейської області. Найбільша у країні частка українців зафіксована у Кам'янецькому (7,4 %), Малоритському (7,2 %), Берестейському (6,9 %), Кобринському (4,5 %), Жабинківському (4,3 %) районах та у місті Берестя (4,2 %).[1]

Українці Білорусі
Мапа розселення українців
Кількість150 000 - 500 000
Походженняукраїнці
Моваукраїнська мова
білоруська мова
Релігіяхристиянство (греко-католики, римо-католики, православні, протестанти)

Історія

[ред. | ред. код]

28 березня 1917 року у Мінську відбувся український мітинг. У ньому взяло участь близько 1000 осіб. Було ухвалено одноголосні резолюції про автономію України та перетворення Російської імперії на демократичну республіку.[джерело?]

На цих зборах утворено виконавчий комітет української організації у Мінську: Симон Петлюра (голова), О. Яната (писар), Конощенко (скарбник), Володимир Кавердинський, Авраменко, Березовський, Довгий, Янченко.[2]

Виділяють діаспорних і автохтонних українців. Автохтонні українці живуть в Гомельській області і на Берестейщині. В 1926 році в Комаринському і Наровлянському районах (тепер Брагинський і Наровлянський райони Гомельської області) українці становили за офіційними даними 16,2 % і 13,1 % населення. В 1927-37 роках тут зорганізовано шість українських національних сільрад[3].

Корінне та переважне населення Берестейського регіону українські (зокрема Рудницький) та білоруські (зокрема Карський) дослідники другої половини XIX століття — першої половини XX століття відносили до українців. Носії української мови («малороссийского наречия» за переписом), згідно з переписом 1897 року, у Гродненській губернії нараховувалось 362,5 тис. українців, що становило 22,6 % всього населення губернії, складаючи 3/4 населення на більшій частині Брестської області[4][5], за винятком північно-східного Барановицького "виступу", де більшість становили новогрудці (субетнос, що займав проміжну нішу між українцями та білорусами). Українці складали абсолютну або відносну більшість населення у повітах:[6]

Ще в одному повіті —

  • Пружанському — українці в той час так само становили більшість, проте зважаючи необ'єктивність даних перепису по повіту варто орієнтуватися на незаангажовані підрахунки російського військового статистика Олександра Ріттіха у праці «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року, згідно з якими частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 86,5 %.

Рідна мова населення Поліського воєводства[7] Польщі за переписом 1931 р.

Населення Гомельської області традиційно зараховувалося у довоєнних російських та радянських переписах до білоруського, проте в роки визвольних змагань практично на всій території Гомельської області в результаті волевиявлення місцевого населення, воно висловилася за приєднання до Української держави, маючи альтернативою більшовицьку Росію та Білоруську Народну Республіку, що свідчить про приналежність переважної частини населення до українців, а також до євреїв, що визначилися на користь України. Результатом волевиявлення стало приєднання до України Гомельської області, так само як і переважної частини Брестської областей, що було закріплене у Брестському мирі та визнане більшовицькою Росією та країнами Четверного союзу. БНР також визнавала ці території, а також 4 повіти Стародубщини та сусідні з нею інші 2 повіти Брянської області за Україною, зокрема ключову залізницю Брест — Гомель — Брянськ, включно з зазначеними містами [8].

Після приєднання західноукраїнських та західнобілоруських земель до СРСР, Хрущов висував вимоги щодо включення Брестської області та окремих сусідніх районів суміжних регіонів до України, нащо Сталін йому відмовив закидом "Ти що прямуєш туди ж, куди й Грушевський?". Тож була прийнята аргументація білоруського чиновника з українським прізвищем щодо приєднання новоприєднаних північних українських земель з не надто вираженою ідентифікацією місцевого населення до Білорусі, що полягала в тому, що західні білоруські землі надто полонізовані, східні - надто зросісійщені, тому приєднання цих південних земель сприятиме розвитку білоруської нації та білоруської мови. У підсумку переважна більшість місцевого населення не зіграло роль в білорусизації республіки, а було масово зросійщено разом з іншим білоруським населення і переважно за часи радянського панування переважно втратило не лише мову, але українську ідентичність.

Розселення та динаміка чисельності за самоідентифікацією під час переписів

[ред. | ред. код]
Українці в Білорусі за даними перепису 2019 року
Українці в Білорусі за даними перепису 2009 року
Українці в Берестейській області за даними перепису 2009 року
Українці в Гомельській області за даними перепису 2009 року

Динаміка чисельності українського населення у Білорусі за даними переписів:

  • 1897 — 311 145 — 4,79 %[9] (за рідною мовою)[10]
  • 1959 — 133 061 — 1,65 %
  • 1970 — 190 839 — 2,12 %
  • 1979 — 230 985 — 2,42 %
  • 1989 — 291 008 — 2,87 %
  • 1999 — 237 014 — 2,36 %
  • 2009 — 158 723 — 1,67 %[11]
  • 2019 — 159 656 — 1,70 %[12]

Динаміка чисельності українців у регіонах Білорусі

 1959  1989  2009[11]
Берестейська  25 7292,18 %  60 6444,19 %  40 0462,86 %
Вітебська  11 6360,91 %  26 1481,85 %  14 5571,18 %
Гомельська  33 2892,44 %  68 6004,11 %  30 9202,15 %
Гродненська  12 0041,11 %  23 4012,01 %  14 9831,40 %
Мінська  15 6541,06 %  29 5771,88 %  17 7451,25 %
Могильовська  164041,39 %  29 3942,30 %  13 1101,19 %
м. Мінськ  18 3453,60 %  53 2443,31 %  27 3621,49 %
Білорусь  133 0611,65 %  291 0082,87 %  158 7231,67 %

У сучасній Білорусі українське населення, зазвичай, записується білорусами, хоч відносна частка українців у сучасних Брестській і Гомельській областях Білорусі вища, ніж у країні загалом і сягає 3-4 % населення, а в центральних і північних районах вона становить менше, ніж 1 %.

Найчисельніша українська громада мешкає в околиці міста Кобринь Брестської області. У середньому українська меншина в Білорусі в соціальному відношенні вища від середнього рівня населення республіки. Так, на кожну 1 тис. осіб, за переписом 1999 року, вищу освіту мали серед білорусів — 120, серед росіян — 261, серед поляків — 89, серед українців — 221, серед євреїв — 405 осіб.

Список районів Білорусі, де українці складають понад 4 % всього населення за переписом населення 2009 року[11]:

Район Область %
Кам'янецький Берестейська 7,36
Малоритський Берестейська 7,18
Берестейський Берестейська 6,93
Кобринський Берестейська 4,50
Жабинківський Берестейська 4,31
м. Берестя Берестейська 4,16

Сільські ради Білорусі, у яких українці становлять понад 10 % населення за переписом 2009 року[11]:

Сільська рада Район Область Осіб Відсоток
Комаринська сільська рада Брагінський район Гомельська область 159 22,24 %
Біловезька сільська рада Кам'янецький район Берестейська область 396 17,21 %
Хотиславська сільська рада Малоритський район Берестейська область 374 17,03 %
Каленковицька сільська рада Кам'янецький район Берестейська область 179 14,90 %
Хойновська сільська рада Пінський район Берестейська область 190 14,22 %
Вовчинська сільська рада Кам'янецький район Берестейська область 298 13,93 %
Томашівська сільська рада Кам'янецький район Берестейська область 328 13,59 %
Ратайчицька сільська рада Кам'янецький район Берестейська область 163 12,77 %
Яковчицька сільська рада Жабинківський район Берестейська область 159 11,96 %
Пелищенська сільська рада Кам'янецький район Берестейська область 211 11,30 %
Огородницька сільська рада Кам'янецький район Берестейська область 156 11,12 %
Видомлянська сільська рада Кам'янецький район Берестейська область 267 10,91 %
Хідринська сільська рада Кобринський район Берестейська область 464 10,52 %
Войська сільська рада Кам'янецький район Берестейська область 213 10,47 %

Мова

[ред. | ред. код]

Мовна близькість з росіянами і білорусами, русифікація суспільного життя в сучасній Білорусі створює легкі передумови асиміляції українців у білоруському середовищі, але не білорусизації, а власне русифікації, провідником якої є сам Президент цієї держави. Якщо у 1989 році 38 % українців Білорусі називали рідною російську мову, то у 2009 — вже 61,2 %, у 2019 — 62,4 %.

Рідна мова українців Білорусі[13]
За переписом 2019 року*
РегіонУкраїнськаРосійськаБілоруська
Берестейська область35,2 %41,4 %23,3 %
Вітебська область21,8 %63,9 %13,6 %
Гомельська область26,3 %71,2 %2,3 %
Гродненська область26,9 %69,0 %3,9 %
м. Мінськ15,9 %83,1 %0,8 %
Мінська область28,8 %68,7 %2,0 %
Могильовська область66,3 %31,2 %1,7 %
Білорусь29,1 %62,4 %8,2 %

За даними перепису 2019, українська мова була рідною для 46 386 українців (29,1 % від їхньої загальної чисельности), білоруська — для 13 153 (8,2 %), російська — для 99 596 (62,4 %). Українською вдома розмовляли 6 313 українців (4,0 %), білоруською — 10 368 (6,5 %), російською — 142 243 (89,1 %)[12].

Розмовна мова українців Білорусі[13] За переписом 2019 року*
РегіонУкраїнськаРосійськаБілоруська
Берестейська область11,8 %67,9 %20,2 %
Вітебська область0,9 %97,3 %1,8 %
Гомельська область2,0 %95,2 %2,8 %
Гродненська область2,1 %92,4 %5,6 %
м. Мінськ0,8 %98,0 %1,1 %
Мінська область2,0 %94,9 %3,1 %
Могильовська область1,3 %91,3 %1,6 %
Білорусь4,0 %89,1 %6,5 %

* — Перепис населення Білорусі 2019 року може містити сфальшовані результати.

Культурне життя

[ред. | ред. код]

Українські громадсько-культурні об'єднання активно діють у Бересті: Тут виходили українські газети «Голос Берестейщини» і «Берестейський край». Існувала низка товариств, таких як

Діють Науково-педагогічна спілка «Берегиня» та «Український Дім». Державні чинники сучасної Білорусі, у тому числі Міністерство культури, дуже вразливо ставляться до виявів українського громадського і культурного життя на Берестейщині

В республіці діє Білоруська асоціація українців «Ватра». До нього входить кілька громад: «Обрії» в м. Колодищі, Товариство українців «Заповіт» також у Мінськ, громадське об'єднання «Центр української культури „Січ“» Мінськ, культурно-просвітницьке Товариство «Краяни» у Мінській області, «Верховина» у м. Гомель, «Дніпро» у м. Могильов, «Радислав» у м. Вітебськ, Гроденське культурно-освітне об'єднання «Барвінок» у м. Гродно. Виходить газета «Українець в Білорусі».[14]

У 2009 році в Мінську проводився фестиваль сучасної культури «Перелаз».

Релігія

[ред. | ред. код]

Релігійне життя українців у Білорусі має глибоке історичне коріння та тісно пов'язане із загальною релігійною ситуацією в країні. Хоча українська діаспора є однією з найбільших у Білорусі (понад 150 тисяч осіб за офіційними даними), вона не має єдиної окремої "національної" церковної структури.

Українці в Білорусі мають історичний зв'язок із Греко-католицькою церквою, яка була панівною на цих землях до середини XIX століття. У великих містах (особливо в Мінську та Бересті) серед парафіян БГКЦ є чимало етнічних українців, які шукають богослужіння у східному обряді, але поза структурами Московського патріархату.

Українська діаспора також представлена у протестантських громадах, які є досить активними в Білорусі. Баптисти та п'ятидесятники мають розгалужену мережу громад. Українці часто стають активними членами цих церков, особливо у промислових містах та на півдні країни.

Хоча римо-католицизм у Білорусі традиційно асоціюється з поляками, певна частина українців (особливо вихідці із заходу України) також є римо-католиками, відвідує костели.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://web.archive.org/web/20120510053257/http://belstat.gov.by/homep/ru/perepic/2009/itogi1.php - Перепис 2009 року. Статистичні публікації.
  2. ↑ Друге загальне зібрання Мінської Української Громади. Нова Рада. № 21. 26 квітня 1917 року. С. 2.
  3. ↑ Ф.Клімчук, І.Гунчык, Ю.Бажэнаў, Украінцы//Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. Т.6., Ч.І — Мн.:БелЭн, 2001. — с.573
  4. ↑ Кабузан В.М. Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века - 1989 год Форм. этн. и политических границ укр. этноса.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 11 лютого 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) Ин-т рос. истории РАН. М. Наука, 2006. 658 с.
  6. ↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_lan_97_uezd.php?reg=344 Національний склад за перепис населення 1897 року. Гродненська губернія.
  7. ↑ Поліська частина сучасної Берестейської області Білорусі та деякі північні райони Волинської та Рівненської областей
  8. ↑ Сергійчук Володимир. Етнічні межі і державний кордон України. Вид. 3-є, доповнене / В. Сергійчук. – К.: ПП Сергійчук М.І., 2008. – 560 с.
  9. ↑ в сучасних кордонах Білорусі
  10. ↑ західнополіське населення, що проживало на території Мінської губернії (Пінський повіт), було віднесене до білоруськомовних
  11. 1 2 3 4 Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Процитовано 20 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  12. 1 2 Общая численность населения, численность населения по возрасту и полу, состоянию в браке, уровню образования, национальностям, языку, источникам средств к существованию по Республике Беларусь (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  13. 1 2 Распределение населения по родному языку и языку, на котором обычно разговариют дома. Национальный статистический комитет Республики Беларусь (рос.) . 2019. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 3 травня 2026.
  14. ↑ Макарчук С. А. Етнічна історія України: Навч. посіб. — К.: Знання, 2008. — 471 с.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Українці_Білорусі&oldid=48911023