Українці Туреччини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українці Туреччини — особи з українським громадянством або національністю, які перебувають на території Туреччини. Задля збереження рідної мови та культури створено громадські організації, що співпрацюють з Посольством України в Туреччині.

Історія[ред. | ред. код]

Початок стосунків українців з Туреччиною сягають Середньовіччя. З середини XV ст., коли утворилася Османська імперія, панівною частиною якою були турки-османи, почалася проводитися активна загарбницька політика слов'янських народів. Водночас почалися масштабні напади на українські землі, що тоді перебували у складі Великого князівства Литовського, згодом Речі Посполитої. Захоплені у полон вояки та перетворені на рабів селяни та містяни українських міст стали одними з перших, хто потрапив (хоча й насильно) на територію сучасної Туреччини, насамперед у великі міста. Найвідомішими стали Роксолана, Надія Турхан Хадіджа та Марія Шехсувар Султан, що стали впливовими дружинами османських султанів, а їх діти — султани Селім II, Мехмед IV і Осман III відповідно — були напівукраїнцями.

З цього моменту українці, що потрапляли до Туреччини, були або полоненими або політичними мігратами. Частина останніх оселилася після поразки Івана Мазепи, потім Пилипа Орлика у війні з Російською імперією. В подальшому цей процес на сторіччя припинився. Нова невеличка хвиля мігратів відбулася після поразки Українських визвольних змагань 1918—1920 років. В цей час в українській громаді відбувалися постійні сутички з російською антибільшовицькою (монархічною) громадою, яких було більшість. З 1920-х років основу складали військовики УНР та їх родичі. Відомою активісткою діаспори того часу була Катерина Забілло.

Найзначуща хвиля української міграції до Туреччини почалася з розпадом Радянського Союзу та постанням незалежної України. Значну частину з них становлять жінки, що вийшли заміж за громадян Туреччини, а також фахівці, які тут працюють, деякий відсоток складають спортсмени (переважно плавці та легкоатлети).

За експертними оцінками, що базуються на даних мобільних операторів, в Туреччині нараховується приблизно 35 тисяч українців, які мешкають або тимчасово перебувають на її території. За підрахунками Посольства України, ця цифра становить 25-30 тисяч. За даними Міграційної служби Туреччини за 2016 рік, 1 023 807 громадян України в'їхало до Туреччини, при цьому виїхало — 1 019 716, тобто тільки за 2016 рік українська діаспора в Туреччині збільшилася на 4 091 особу.

За географічним розподілом, більшість українців мешкає у Стамбулі — 4 841 осіб з посвідкою на проживання (станом на лютий 2017 року). Друге улюблене місце українців — це Анталія. Там мешкає 2 633 громадянина України. На третьому місці, — Бурса, з 1 027 українцями. Слідом за цим йдуть Анкара — 707, Ізмір — 588, Мугла — 486, Коджаелі — 193, Айдин — 138, Мерсін — 114, Адана — 110. В інших містах Туреччини кількість українських громадян не перевищує сотні.

Складність підрахунку українців в Туреччині полягає в тому, що крім тих, хто має офіційну посвідку на проживання, є багато наших громадян, які також отримали громадянство Туреччини. За оцінками Посольства України кількість таких громадян може сягати 25 тисяч. Ще один фактор, який не дозволяє говорити про точні дані, — громадяни, які в'їхали на територію Туреччини легальним шляхом, але залишилися вже на нелегальних підставах. Найбільші та найпотужні громади сформовано в Стамбулі, Антальї та Анкарі.

Після початку у 2014 році Російської агресії в Криму та на Донбасі активізувалася робота та об'єднання українців при підтримці Посольства України. Водночас налагоджено співпрацю з кримськотатарською громадою в Туреччині.

Організації[ред. | ред. код]

Тривалий час організованої діаспори в Туреччині не було, існували розпорошені групи за інтересами. За сприяння Посольства України в Турецькій Республіці та Генерального консульства України в Стамбулі у травні 2008 року було створено Українське культурне товариство в Стамбулі, а в червні 2009 року — організацію «Українська родина» в Антальї.

У 2017 році зорганізовано Українську спілку в Анкарі та Українське товариство взаємодопомоги в Стамбулі. Невеличка громада діє в Ізмірі. У 2017 рокці в Бурсі найближчим часом планують також створити український осередок. Про це повідомляє портал UkrAyna з посиланням на місцеву українську активістку Надію Тершак. Про це було оголошено під час зустрічі української громади з Надзвичайним та Повноважним Послом України в Туреччині Андрієм Сибігою та Почесним консулом України в місті Бурса Гьоркемом Шехсуваром. Також анонсовано відкриття громадської організації «Товариство українців в Самсуні», про що йдеться на сторінці української активістки Туреччини в Facebook Людмили Шимко.

При Українському культурному товаристві функціонує Міжнародний ліцей ім. Т.Шевченка, де навчаються як українці, так і представники інших національностей, які виявили бажання отримати український документ про освіту державного зразка. Навчальний процес у ліцеї проходить за державними програмами українських загальноосвітніх шкіл. Велика увага в ліцеї приділяється вивченню української мови та літератури, а також історії України. Українська мова також викладається в університеті Гаазі (Анкара).

З 2016 року в Анкарі також діє українська суботня школа, а з 2017 року — недільна школа.

Джерела[ред. | ред. код]