Українці Туреччини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українці Туреччини — особи з українським громадянством або національністю, які перебувають на території Туреччини. Задля збереження рідної мови та культури створено громадські організації, що співпрацюють з Посольством України в Туреччині.

Історія[ред. | ред. код]

Початок стосунків українців з Туреччиною сягають Середньовіччя. З середини XV ст., коли утворилася Османська імперія, панівною частиною якою були турки-османи, почалася проводитися активна загарбницька політика слов'янських народів. Водночас почалися масштабні напади на українські землі, що тоді перебували у складі Великого князівства Литовського, згодом Речі Посполитої. Захоплені у полон вояки та перетворені на рабів селяни та містяни українських міст стали одними з перших, хто потрапив (хоча й насильно) на територію сучасної Туреччини, насамперед у великі міста. Найвідомішими стали Роксолана, Надія Турхан Хадіджа та Марія Шехсувар Султан, що стали впливовими дружинами османських султанів, а їх діти — султани Селім II, Мехмед IV і Осман III відповідно — були напівукраїнцями.

З цього моменту українці, що потрапляли до Туреччини, були або полоненими або політичними мігратами. Частина останніх оселилася після поразки Івана Мазепи, потім Пилипа Орлика у війні з Російською імперією. В подальшому цей процес на сторіччя припинився. Нова невеличка хвиля мігратів відбулася після поразки Українських визвольних змагань 1918—1920 років. В цей час в українській громаді відбувалися постійні сутички з російською антибільшовицькою (монархічною) громадою, яких було більшість. З 1920-х років основу складали військовики УНР та їх родичі. Відомою активісткою діаспори того часу була Катерина Забілло.

Найзначуща хвиля української міграції до Туреччини почалася з розпадом Радянського Союзу та постанням незалежної України. Значну частину з них становлять жінки, що вийшли заміж за громадян Туреччини, а також фахівці, які тут працюють, деякий відсоток складають спортсмени (переважно плавці та легкоатлети).

За експертними оцінками, що базуються на даних мобільних операторів, в Туреччині нараховується приблизно 35 тисяч українців, які мешкають або тимчасово перебувають на її території. За підрахунками Посольства України, ця цифра становить 25-30 тисяч. За даними Міграційної служби Туреччини за 2016 рік, 1 023 807 громадян України в'їхало до Туреччини, при цьому виїхало — 1 019 716, тобто тільки за 2016 рік українська діаспора в Туреччині збільшилася на 4 091 особу.

За географічним розподілом, більшість українців мешкає у Стамбулі — 4 841 осіб з посвідкою на проживання (станом на лютий 2017 року). Друге улюблене місце українців — це Анталія. Там мешкає 2 633 громадянина України. На третьому місці, — Бурса, з 1 027 українцями. Слідом за цим йдуть Анкара — 707, Ізмір — 588, Мугла — 486, Коджаелі — 193, Айдин — 138, Мерсін — 114, Адана — 110. В інших містах Туреччини кількість українських громадян не перевищує сотні.

Складність підрахунку українців в Туреччині полягає в тому, що крім тих, хто має офіційну посвідку на проживання, є багато наших громадян, які також отримали громадянство Туреччини. За оцінками Посольства України кількість таких громадян може сягати 25 тисяч. Ще один фактор, який не дозволяє говорити про точні дані, — громадяни, які в'їхали на територію Туреччини легальним шляхом, але залишилися вже на нелегальних підставах. Найбільші та найпотужні громади сформовано в Стамбулі, Антальї та Анкарі.

Після початку у 2014 році Російської агресії в Криму та на Донбасі активізувалася робота та об'єднання українців при підтримці Посольства України. Водночас налагоджено співпрацю з кримськотатарською громадою в Туреччині.

Організації[ред. | ред. код]

Тривалий час організованої діаспори в Туреччині не було, існували розпорошені групи за інтересами. За сприяння Посольства України в Турецькій Республіці та Генерального консульства України в Стамбулі у травні 2008 року було створено Українське культурне товариство в Стамбулі, а в червні 2009 року — організацію «Українська родина» в Антальї.

У 2017 році зорганізовано Українську спілку в Анкарі[1] та Українське товариство взаємодопомоги в Стамбулі.

Станом на 2018 рік на території Туреччини зареєстровано 12 організацій української культури в таких містах як Аланія, Анкара, Анталія, Бурса, Кушадаси, Мугла, Ізмір, Самсун та Стамбул[2].

8 квітня 2017 року в м. Анкара в приміщенні Посольства України в Турецькій Республіці (ТР) відбувся з'їзд представників українських громад Туреччини, на якому було створено Координаційну раду українських громад при Посольстві України в Турецькій Республіці[3].

Місто в Туреччині Назва українською мовою Назва турецькою мовою Голова товариства
Анкара Українська спілка Ukrayna Derneği Юлія Білецька
Аланія Українська Аланія - Асоціація солідарності Ukrayna Alanya Dayanişma Derneği Іван Ткаченко
Анталія Українська родина Ukrayna Ailesi Derneği Вікторія Михайлова
Анталія Українське культурно-мистецьке об'єднання Ukrayna Kültür ve Sanat Derneği Олеся Мерджан
Анталія Середземноморське об'єднання українців Akdeniz Ukraynalılar Derneği Наталія Караджа
Бурса Товариство українців в Бурсі Bursa Ukraynalılar Derneği Вікторія Бородавченко
Ізмір Українська спілка в Ізмірі Izmir Ukrayna Derneği Світлана Еральп
Кушадаси Українська культурна спілка Кушадаси Kuşadası Ukrayna Kültür Derneği Світлана Потапенко
Мугла Спілка української культури і солідарності Ukrayna Kültür ve Dayanışma Derneği Олена Топчу
Стамбул Українське культурне товариство Ukrayna Kültür Derneği Мунавара Усенова
Стамбул Українське товариство взаємодопомоги Ukrayna Dayanışma Derneği Володимир Левицький
Самсун Чорноморська асоціація українців Karadeniz Ukraynalılar Derneği Людмила Шимко

Освітні заклади[ред. | ред. код]

В Туреччині також діють освітні заклади, які допомагають дітям та дорослим опанувати українську мову та пізнати краще рідну культуру.

При Українському культурному товаристві функціонує Міжнародний ліцей ім. Т.Шевченка, де навчаються як українці, так і представники інших національностей, які виявили бажання отримати український документ про освіту державного зразка. Навчальний процес у ліцеї проходить за державними програмами українських загальноосвітніх шкіл. Велика увага в ліцеї приділяється вивченню української мови та літератури, а також історії України.

В Анкарі та Анталії відкрито суботні школи під егідою місцевих товариств, де дітей навчають української мови та літератури, культури, традицій, історії України, образотворчому мистецтву, народному танцю, музиці.[4] Також найближчим часом суботні школи планується відкрити в Мармарисі, Ізмірі і Кушадаси.

Українську мова як іноземну викладають в Українській спілці в Анкарі[5].

В Стамбульському університеті на кафедрі слов’янських мов відкрито спеціальність “українська мова та література”[6].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Українська спілка в Анкарі. Ukrayna hakkında haber (uk-UA). 2017-04-30. Процитовано 2018-09-21. 
  2. Культурні товариства. Ukrayna hakkında haber (uk-UA). 2017-08-24. Процитовано 2018-09-21. 
  3. Створення Координаційної ради українських громад при Посольстві України в Турецькій Республіці – важливий крок до консолідації українців. 
  4. Суботня школа в Анкарі оголосила набір учнів. Ukrayna hakkında haber (uk-UA). 2018-09-12. Процитовано 2018-09-21. 
  5. ukr-ayna (2018-09-14). В Анкарі, нарешті, з’явилась можливість вивчати українську як іноземну. Ukrayna hakkında haber (uk-UA). Процитовано 2018-09-21. 
  6. Створення Координаційної ради українських громад при Посольстві України в Турецькій Республіці – важливий крок до консолідації українців.