Українці Молдови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розселення українців у Молдові за результатами перепису 2001

Украї́нці у Респу́бліці Молдо́ва за даними перепису 2004 року в Республіці Молдова становлять 282,406 осіб (при цьому не обліковувалось населення Придністров'я й Бендер, де, за даними перепису 2004 року, проживає понад 160 тис. українців). Україномовні громадяни становлять у Молдові третю за чисельністю лінгвістичну спільноту у понад 181 тис. осіб.

Чисельність

[ред. | ред. код]

У Молдові є понад 300 населених пунктів, у яких українське населення становить більшість. Основна маса українського населення зосереджена в північних і східних регіонах Республіки.

За даними перепису 1989 року кількість українців становила 13,8 % (600,336 жителів) від загальної чисельності населення країни[1]. У 1989 році з загального числа представників української національності (600,366 осіб) українську мову назвали рідною 370 тис. осіб, молдовську мову — 9,5 тис. осіб, російську — 220 тис., інші мови — 755 осіб.

Рік Населення Частка Зміна
1817 30 000 6.2 %
1856 119 000 12.0 % 296.7 %
1897 379 698 19.6 % 219.1 %
1930 315 004 11.0 % 17.0 %
1941 261 200 11.1 % 17.1 %
1959 420 820 14.6 % 61.1 %
1970 506 560 14.2 % 20.4 %
1979 560 679 14.2 % 10.7 %
1989 600 366 13.8 % 7.1 %
2004 442 475 11.2 % 26.3 %

Законодавче забезпечення розвитку української національної культури

[ред. | ред. код]
Див. також статтю Українсько-молдовські відносини.

Починаючи з кінця 1980-х років, у Республіці Молдова формувалася правова база в галузі міжетнічних відносин. 1 вересня 1989 року був прийнятий Закон «Про функціонування мов на території Республіки Молдова». Цей нормативний акт і донині є основним актом, що регулює використання й функціонування мов на території Республіки Молдова. Закон гарантує використання української мови для задоволення національно-культурних потреб українського населення Республіки, закріплює можливість використання української мови як мови спілкування з органами державної влади, гарантує право на виховання й навчання українською мовою.

У 1989 році прийнята Державна комплексна програма забезпечення функціонування мов на території Республіки Молдова. Окремий розділ Програми присвячений функціонуванню української мови в республіці. У цей час Департамент міжетнічних відносин розробляє проект нової програми.

Республіка Молдова 11 липня 2002 року підписала Європейську Хартію регіональних мов або мов меншин, яка очікує на ратифікацію.

Двосторонні угоди

[ред. | ред. код]

23 жовтня 1992 року в Кишиневі був підписаний Договір про добросусідство, дружбу і співробітництво між Республікою Молдова й Україною (набув чинності 5 січня 1997 року). Відповідно до положень Договору, Сторони гарантують забезпечення прав осіб, що належать до національних меншин у повній відповідності з нормами, закріпленими у документах ООН і ОБСЄ. Сторони забезпечують особам, що належать до їхніх національних меншин, і які проживають на території відповідної Сторони, як індивідуально, так і разом з іншими членами своєї групи, право на свободу вираження, право на збереження й розвиток етнічної, культурної, мовної й релігійної самобутності, забезпечують захист від будь-яких спроб асиміляції проти їхньої волі.

Українська мова у сфері освіти, культури, науки, ЗМІ

[ред. | ред. код]

Починаючи з кінця 1980-х — початку 1990-х років, у Республіці Молдова поступово створюються умови для використання української мови у сфері освіти. У цілому ряді шкіл Республіки українська мова й література введені як окремі предмети, створені експериментальні класи, у яких процес навчання відбувається українською мовою.

У 2006—2007 навчальному році в 57 навчальних закладах Республіки (без урахування Придністровського регіону), зокрема, в 6 ліцеях українська мова й література вивчаються як навчальна дисципліна 3 години на тиждень. У трьох навчальних закладах Республіки (ліцеї с. Унгри, району Окниця; ліцеї с. Нигорень, район Ришкани; школі м. Бричани) функціонують 18 експериментальних класів, де навчання ведеться українською мовою.

Українську мову вивчають у понад 30 навчальних закладах Придністров'я.

У Бєльському педагогічному університеті ім. А.Руссо створена (1994) і функціонує кафедра української мови й літератури, яка готує вчителів української мови й літератури для середньої школи (підготовлено майже 100 вчителів). У Липканському педагогічному коледжі готують вихователів дитячих садків і вчителів української мови для початкових класів (з 1993 року). Значна частина вчителів української мови й літератури підготовлена в Україні. Щорічно майже 30 вчителів проходять курси підвищення кваліфікації в Україні. У закладах вищої освіти України навчаються 91 громадян Республіки Молдови, з яких 3 — в аспірантурі.

У Республіці видані підручники української мови й літератури, а також підручники для шкіл з українською мовою навчання. Над розробкою цих підручників працюють молдовсько-українські творчі колективи вчених і вчителів–практиків. У середніх навчальних закладах Республіки, де вивчається українська мова, введено курс «Історія, культура й традиції українського народу».

У Міністерстві освіти Республіки Молдова діє Відділ навчання мовами національних меншин, що займається питаннями викладання українською мовою.

У Кишиневі силами Товариства української культури в Республіці Молдова й інших українських етнокультурних організацій при храмі св. Володимира створений і функціонує український культурно-освітній центр, при якому відкрито музей «Українці в культурі Молдови», також постійно (з 1999 року) функціонує недільна школа, де вивчають українську мову й культуру українців, історію України. Школу відвідують переважно діти 1-4 класів.

З 1991 року в Кишиневі постійно функціонує Бібліотека української літератури ім. Лесі Українки. Вона володіє великим фондом літератури українською й іншими мовами, серед якої — твори класиків української літератури (Т.Шевченка, Л.Українки, І.Франка, І.Нечуй-Левицкого та ін.), доробки сучасних українських письменників (О.Гончара, П.Загребельного та ін.). Значну частину фонду становлять періодичні видання України. Бібліотека проводить культурні заходи: зустрічі з цікавими людьми, вечори з відзначення ювілейних і пам'ятних дат України, літературні вечори, виставки.

У Республіці Молдова діють 259 українських фольклорних колективів, з яких 11 — зразкові. Традиційним стало проведення в Молдові щорічних новорічних свят, Днів слов'янської писемності й культури, Етнокультурного фестивалю, заходів з нагоди Міжнародного дня захисту дітей. У всіх цих заходах беруть активну участь українські творчі колективи, а також етнокультурні організації, як республіканські, так і місцеві. Українці щорічно організовують заходи у рамках відзначення Шевченківських днів, днів пам'яті видатних діячів культури, відзначають День незалежності України, інші знаменні дати української історії, народні свята.

Великий внесок у розвиток і збагачення культури Молдови вносить створений у 1994 році Благодійний фонд професійних художників — українських народних майстрів «Ренаштере — Відродження» Республіки Молдова (кер. Осередчук Е. П.). Членами Фонду є понад ста художників, школярів і студентів. Фонд проводить велику культосвітню роботу: організовує тематичні виставки, бере активну участь у різноманітних заходах національкого й міжнародного рівня. Традиційним стало проведення виставок, присвячених пам'яті Т. Г. Шевченка, виставки з нагоди Дня незалежності України, Днів слов'янської писемності й культури в Республіці Молдова тощо.

Значною подією стало відкриття 12 березня 2002 р. у м. Бєльці пам'ятника Т. Г. Шевченку. Пам'ятник був встановлений за активної участі Товариства української культури в Республіці Молдова, за сприяння адміністрації муніципалітету Бельць і Львівської ОДА[2].

При Інституті міжетнічних досліджень Академії наук Молдови діє Відділ історії, мови й культури українського населення Молдови, створений в 1991 році. Інститут займається вивченням історії українців Молдови, мови місцевого українського населення, фольклору, етнології українців. Співробітники відділу разом з Міністерством освіти Республіки Молдова беруть участь у розробці підручників української мови й літератури, а також підручників для шкіл з українською мовою навчання. За час роботи Відділу підготовлені й видані монографії: «Нариси історії етнографічного вивчення українського населення Бессарабії XIX — початку XX століть» (2001), «Український театр на кишинівській сцені» (1995), «Сторінки літопису» (1998), «Змови півночі Молдови» (2002) та ін.; надруковано понад 200 наукових, науково-популярних і методичних статей і доповідей.

Понад 40 років над вивченням української тематики, а також історії, мови й культури етносів Молдови плідно працює академік Академії наук Молдови й письменник К. Ф. Попович, автор понад 500 публікацій і 40 книг (зокрема, монографій «Український театр на кишинівській сцені» (1995) і «Сторінки літопису» (1998)).

Компанія «Телерадіо-Молдова» регулярно транслює на всю територію Республіки теле- і радіопередачі українською мовою. Щотижня виходить у ефір телевізійна програма українською мовою «Світанок» (35 хв.) і радіожурнал «Відродження» (30-45 хв.). У районі Бричани і муніципалітеті Бельці місцеві теле- і радіостанції транслюють передачі українською мовою. На території Республіки ретранслюються передачі телерадіокампаній України.

Союз українців Молдови «Заповіт – Моштенире» видає загальнонаціональну газету «Рідне слово» (Бельці, головний редактор — Степан Лядрик)[2]. У м. Рибниця (Придністров'я) виходить українською мовою газета «Гомін».

У Республіці Молдова виходить художня й наукова література українською мовою. Але регулярного книговидання українською мовою в Республіці немає.

Участь українського населення в економічному і громадському житті

[ред. | ред. код]

Українське населення Молдови представлене практично у всіх сферах національної економіки: промисловості, торгівлі, охороні здоров'я, сільському господарстві, а також воно презентовано в науці й культурі Республіки. Українці Молдови беруть активну участь у громадському житті країни. При Департаменті міжетнічних відносин акредитовано 8 суспільних етнокультурних об'єднань українців, що мають загальнонаціональний статус і зареєстровані Міністерством юстиції Республіки Молдова, зокрема: Товариство української культури Республіки Молдова (створене в 1990 р.), Громада українських жінок Республіки Молдова (1993), Українська громада Республіки Молдова (1994), Товариство «Просвіта» ім. Т.Шевченка (1994), Благодійний фонд професійних художників українських народних майстрів «Ренаштере — Відродження» Республіки Молдова (1994), Союз українців Республіки Молдова (1995), Союз українців Молдови «Заповіт – Моштенире» (Бельці, 2002), Асоціація української молоді Молдови «Злагода» (2004). Керівники всіх зазначених українських організацій є членами Координаційної ради етнокультурних організацій, що діє як дорадчий орган при Департаменті міжетнічних відносин.

У районах Бричани, Келераш (с. Хиржавка), Кріулень (с. Белцата), Єдинець, Фалешти, Глодень, Оргіїв (с. Іванча), Ришкань, Сорока, Тараклія (с. Мусайту), муніципалітетах Кишинів й Бельці діють місцеві суспільні етнокультурні об'єднання українців.

Зареєстровані українські організації в Молдові

[ред. | ред. код]

На сьогодні при Бюро міжетнічних відносин РМ (державній установі, яка здійснює політику РМ в галузі міжетнічних відносин і має забезпечувати збереження і розвиток етнічної, культурної та мовної самобутності, реалізацію конституційних прав громадян — представників нацменшин) акредитовані такі українські громадські організації:

  • Українська громада Республіки Молдова (голова Олійник М. К.),
  • Союз українців Республіки Молдова (Мислицька С. Г.)[3],
  • Товариство української культури ім. Т.Шевченка Республіки Молдова (Майстренко О. Ф.)[3][4],
  • Жіноча громада українок Молдови (Морару В. С.),
  • Товариство «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка в Молдові (Рогова Г. М.),
  • Благодійний фонд професійних художників, майстрів української народної творчості, художніх ремесел і промислів «Відродження» (Осередчук Є. П.),
  • Союз українців Молдови «Заповіт — Моштенире» (м. Бельці)[4],
  • Громада українців ім. Петра Могили (Кожухар В. Г.),
  • Асоціація української молоді РМ «Злагода» (Лєкарцев Д. В.)[2],
  • «Квітучий край» (Тер О. С.)[5].

На лівобережжі Дністра та в Бендерах діють Республіканська громадська організація «Укрпросвіта» ім. Т. Г. Шевченка (голова В. Л. Боднар)[4] та Спілка українців Придністров'я ім. О. М. Бута (голова Л. І. Ткачук), якій підпорядковані районні та міські товариства української культури: у Кам'янці — ім. Т. Г. Шевченка (Стасішен В. П.), у Рибниці — «Поділля» (Палагнюк Б. Т.), у Дубоссарах — «Промінь» (Олійник С. В.), у Григоріополі — «Стожари» (Богуцький П. П.), у Слободзеї (Якименко П. І.), у Тирасполі — «Червона калина» (Коханова А. П.)[3], у Бендерах — «Вітчизна» (Бардук І. В.), у Дністровську — Михайленко В. С.

Асоціація Української Молоді «Злагода»

[ред. | ред. код]

Асоціація Української Молоді в Республіці Молдова «Злагода» була створена відповідно до чинного законодавства РМ, відповідно до протоколу установчих зборів організації № 37 засідання Президії Української Громади в РМ від 07.10.2004 р.

Статут організації зареєстрований Міністерством юстиції РМ 14.01.2005 р. Організація акредитована в Бюро міжетнічних відносин РМ, Посольством України в РМ. Керівництво організації бере участь у координаційній раді Української Громади в РМ. Організація є молодіжним крилом Української Громади в Молдові. У своїй діяльності організація керується міжнародними угодами, однією зі сторін яких є РМ, чинним законодавством РМ, партнерськими угодами з іншими громадськими організаціями, як на території РМ, так і за її межами, своїм Статутом.

Організація керується ідеями демократії, територіальної цілісності Республіки Молдова, неприпустимості дискримінації за расовою, статевою, релігійною, національною ознакою.

Організація виступає за:

  • консолідацію (об'єднання, зімкнення) української молоді, що проживає на території РМ;
  • підвищення соціальної активності української молоді;
  • зміцнення братніх, дружніх, ділових відносин із історичною Батьківщиною;
  • зміцнення відносин з молодіжними організаціями громад українців, що проживають за межами історичної Батьківщини;
  • збереження, збільшення, наступність культурної спадщини українців, що проживають на території РМ;
  • за співробітництво молодих українців, як частини громадянського суспільства РМ, з органами державного управління Республіки, у рамках прийняття зазначеними органами молодіжної політики;
  • за плідне співробітництво з органами державної влади й організаціями громадянського суспільства РМ, у рамках спільної роботи, спрямованої на успішну інтеграцію РМ у Європейське Співтовариство.

Голова — Дмитро Лєкарцев[2].

На сьогоднішній день у Республіці функціонують 4 зареєстрованих представництва Асоціації Української Молоді «Злагода» у місцях компактного проживання українців у Молдові (Єдинці, Тецкани, Ришкани, Нагорени).

Партнерство зі ЗМІ:

  • Державна компанія «ТЕЛЕ-РАДІО Молдова»:
    • телепередачі про українську молодь у рамках Програми «Світанок»;
    • цикл радіопередач, представлених українською молоддю у рамках радіопрограми «Відродження»;
    • представники ЗМІ локального значення (газети, телебачення).

Населені пункти зі значною кількістю українців

[ред. | ред. код]

На території, яку контролює уряд Молдови за даними перепису 2004 року кількість українців становлять 282,406 осіб. Найбільша частка українців у Окницькому районі (30,7 %),Бричанському (25,5 %), Ришканському (22,5 %), Єдинецькому (19,8 %) та Глоденському (19,5 %).

Населені пункти із найбільшою кількість українців (понад 1 тисячу, згідно даних перепису населення 2004 року): Кишинів 58945 осіб (8,3 %), Бєльці 30 288 осіб (23,7 %), Сороки 5250 осіб (15 %), Бричани 4271 особа (48 %), Атаки 3786 осіб (45 %), Братушани 3600 осіб (75 %), Ришкани 3314 особи (30 %), Стурзовка 3194 осіб (65,8 %), Окниця 3082 особи (33 %), Глодяни 2894 особи (27,65 %), Єдинці 2682 особи (17 %), Дрокія 2600 осіб (15,65 %), Дану 2567 осіб (84 %), Тецкани 2525 осіб (91 %), Марамоновка 2354 осіб (88 %), Нігорень 2368 осіб (72 %), Аненій-Ной 2134 особи (25,5 %), Дондушень 2055 осіб (21 %), Липкани 2038 осіб (37 %), Купчінь 1791 особа (24 %), Бессарабка 1757 осіб (15,7 %), Велчінец 1664 особи (87 %), Мошани 1633 особи (94 %), Каларашовка 1564 особи (90,5 %), Булеєшть 1560 осіб (91 %), Красноармєйскоє 1558 осіб (66 %), Медвежа 1489 осіб (90 %), Яблона 1443 осіб (50,5 %), Унгри 1365 осіб (92,5 %), Берлінць 1356 осіб (87 %), Шофринкань 1351 особа (65 %), Флорешти 1332 особи (10 %), Стольничени 1284 особи (85 %), Білявинці 1281 осіб (55 %), Кейнарій-Векі 1262 особи (41,5 %), Богдановка Векь 1215 осіб (90 %), Васілеуць 1191 особа (84 %), Серата-Галбене 1164 особи (25 %), Куніча 1167 осіб (30,4 %), Рекерія 1155 осіб (81 %), Маліновскоє 1112 осіб (89 %), Баронча 1095 осіб (75 %), Куконештій-Ной 1068 осіб (51,3 %), Галагора-де-Сус 1053 особи (92 %).

На території невизнаного Придністров'я за даними перепису 2004 року налічувалося 160 069 українців (28,8 %), які становили майже половину населення Рибницького (45,4 %) та Кам'янського (42,6 %) районів та значну частку населення інших районів республіки.

Найбільша кількість українців була у таких населених пунктах (понад 1 тисячу, згідно даних перепису населення 2004 року): Тирасполь 48 420 осіб (33,6 %), Рибниця 24 898 (46,4 %), Бендери 17 348 осіб (17,9 %), Дубоссари 8 062 осіб (34,1 %), Ближній Хутір 4 687 осіб (64,3 %), Кам'янка 3476 осіб (33,67 %), Дністровськ 3 390 осіб (27,4 %), Суклея 3054 особи (30,5 %), Первомайськ 2 068 осіб (46,6 %), Єржово 1938 осіб (67,0 %), Рашків 1743 особи (87,0 %), Слободзея 1 696 осіб (10,6 %), Григоріополь 1666 осіб (16,3 %), Воронкове 1 569 осіб (57,3 %), Глинне 1 448 осіб (27,6 %), Катеринівка 1445 осіб (90,3 %), Красненьке 1430 осіб (71,9 %), Шипка 1413 осіб (64,1 %), Паркани 1180 осіб (11,2 %), Незавертайлівка 1100 осіб (23,2 %).

На території Гагаузії єдине село із значною долею українців — Ферапонтіївка, де проживає 670 українців, які складають більшу частину населення села. У Комраті проживав 1121 українець (4,8 %).

[6]



Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Про українську діаспору в Молдові на сайті «Буковина толерантна». (укр.)
  2. а б в г Олена Марченко. Не свої і не чужі // ipress.ua, 29.06.2015
  3. а б в Українські громадські організації (асоціації) в Європі
  4. а б в Східна діаспора // УВКР. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
  5. Діаспора на Мерцішор нагородила творця славетного вальсу // Експрес, 18.03.2016
  6. Перепис населення Придністров'я 2004

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]