Українці Азербайджану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українці в Азербайджані (azə. Azərbaycandaki ukraynalılar) — одна з етнічних громад на території Азербайджану. За переписом 2009 року чисельність азербайджанських українців дорівнювала 21,5 тисячі осіб — це десята за чисельністю етнічна група Азербайджану, і друга серед слов'янських груп[1], в тому числі 21 тисяча українців проживає в азербайджанській столиці м. Баку[2]. В період з 21 грудня 2011 року до 25 травня 2016 року в Азербайджанській Республіці лише 61 чоловік отримав статус «Закордонного українця». На думку посольства України в Азербайджані, в даний час близько 4 тис. громадян Азербайджану ототожнюють себе з українським походженням (або задіяні в організаціях української діаспори). За даними української громади Азербайджану число українців, які зберегли мову, дотримується традицій, зберігає українську самоідентифікацію, не більше 3 тисяч осіб[3].

Історія[ред. | ред. код]

Валентин Дем'яненко, азербайджанський веслувальник-каноїст, призер Олімпіади 2016 року, під час церемонії нагородження за перемогу на ЧС 2013 по каное-спринту в Дуйсбурзі

Початок появи українців на території сучасного Азербайджану відноситься до часу Перського походу Петра I проти Персії (1722-1723) і укладення між Персією та Росією Петербурзького договору 1723 року, згідно з яким західне узбережжя Каспійського моря разом з Табасаранською провінцією було передано під контроль Російської імперії. Передовою силою Російської імперії на Кавказі було козацтво, як зазначав у своїй книзі "Кавказ" (1904) Ст. Л. Величко. Серед козаків були й українські козаки, однак найбільше козаків з'явилося в даному регіоні після ліквідації Катериною II Запорізької Січі. Ці козаки брали участь у війнах з Персією, до наших днів в Ленкорані на острові Сари збереглися могили отамана Чорноморського козачого війська А. А. Головатого і його соратників.

Звільнення селян, відкриття і початок освоєння нафтових родовищ в кінці XIX століття, викликали міграцію населення на територію сучасного Азербайджану. Деяка частина переселенців була з території сучасної України. Основна частина українців расселялась в районі нафтоносного Апшеронського півострова, деякі переселенці освоювали і сільські райони Азербайджану: село Олексіївка в Хачмазському районі Азербайджану заснували уродженці села Шарівка Богодухівського району Харківської області.

Великий приплив українських мігрантів на територію Азербайджану був пов'язаний з відомими подіями XX століття - першою світової війною, революційними подіями 1917 року, громадянської війною, репресіями та голодомором в Україні (1932-1933), Другою світовою війною та повоєнною відбудовою народного господарства в СРСР. Українські фахівці брали участь у будівництві Сумгаїтського трубопрокатного комбінату, хімічної індустрії Азербайджану, Гянджинського алюмінієвого заводу, Мінгечевирського водосховища та ГЕС, в прокладці Самур-Девечинського каналу, в освоєнні нафтових промислів Каспійського моря. Частина українських фахівців утворила сім'ї і залишилася в Азербайджані.

В Азербайджані склалася сама численна українська громада в Закавказзі, за даними перепису 1989 року вона була четвертою за чисельністю етнічною групою Азербайджану і налічувала 32,5 тисячі осіб[4].

Українські організації[ред. | ред. код]

Дореволюційний період[ред. | ред. код]

Українське товариство «Просвіта» в Баку

4 березня 1906 р. для регламентації діяльності товариств був виданий імператорський указ «Про тимчасові правила про товариства і спілки», на його основі в Баку було створено українське товариство «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка. 27 березня 1907 року на ім'я Бакинського градоначальника від засновників товариства надійшло прохання затвердити статут створеного ними Суспільства і офіційно його зареєструвати, а 23 червня 1907 року в Бакинських губернських відомостях відповідно до листа Бакинського градоначальника від 15 червня 1907 року з'явилася стаття про те, що 4 червня 1907 року товариство було внесено до реєстру товариств.

Українське товариство «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка було одним із найбільш представницьких і активних в Баку. Воно об'єднувало українців, які опинилися на території сучасного Азербайджану в результаті трудової імміграції: освоєння Бакинського нафтопромислового регіону, залізничне будівництво, становлення Каспійського морського пароплавства, а також лікарі та вчителі.

Товариство «Просвіта» поширювало українську літературу, створювало свої бібліотеки, школи, влаштовувало публічні лекції, читання, вистави, концерти, виставки, проводило літературно-музичні вечори, присвячені відомим українським поетам і композиторам (Т. Р. Шевченко, Н. Лисенко та ін), збирало кошти для спорудження їм пам'ятників, займалося благодійністю.

Сучасний період[ред. | ред. код]

Діяльність азербайджанських українців є важливою складовою зміцнення відносин дружби і стратегічного партнерства між Україною і Азербайджаном. Діяльність українських громад Азербайджану регулюється указом президента Азербайджану від 16 вересня 1992 р. «Про захист прав і свобод, державної підтримки розвитку мов і культур національних меншин, малочисельних народів та етнічних груп, що проживають в Азербайджанській Республіці», а також законом Азербайджану «Про неурядові організації (громадські об'єднання і фонди)» від 13 липня 2000 р.

На виконання доручення президента України Л. М. Кравчука, у березні 2001 р. на базі Бакинського слов'янського університету була створена Українська недільна школа, в якій вивчають українську мову, історію та традиції України.

В Азербайджані в даний час діють дві українські організації «Українська громада в Азербайджані імені Т. Г. Шевченка» і «Український конгрес Азербайджану». Активну участь у роботі організацій української діаспори в Азербайджані приймає близько 200-300 осіб.[5]

Українська громада в Азербайджані імені Т. Г. Шевченка

Українська громада в Азербайджані імені Т. Г. Шевченка зареєстрована в 1997 році. Голова Ради — А. Ф. Зарічний. У 1994 р. було створено українське відділення Республіканського товариства солідарності народів Азербайджану (РТСНА) «Співдружність», на його основі 1 листопада 1997 року була створена «Українська громада в Азербайджані ім. Т. Р. Шевченко», яка була зареєстрована Мін'юстом Азербайджану в грудні 1997 р. Організація об'єднала близько 400 членів, у неї 9 районних відділень і 1 міське відділення у місті Сумгаїті, при якому зареєстрований Центр української культури ім. Лесі Українки[6]. Більшість членів цієї організації не зайняли сторону української влади з питання приналежності Криму подій на сході України, проблеми арешту Н.С. Савченко; посольство України в Азербайджані висловлює думку про те, що «велика кількість азербайджанських українців не беруть участі в даному об'єднанні, організація практично втратила авторитет і підтримку серед більшості українців Азербайджану».

Український конгрес Азербайджану

Український конгрес Азербайджану зареєстрований у 2012 році. Голова правління УКА — Ю. К. Осадченко.

З 5 лютого 2016 року, після обрання Головою Ю. К. Осадченко — громадянина Азербайджану українського походження, ветерана карабаської війни, Конгрес став єдиною українською організацією в Азербайджані, яка послідовно виступає за суверенітет і територіальну цілісність України.

У квітні 2016 року «Український Конгрес Азербайджану» пройшов офіційну реєстрацію змін керівного складу громади в Міністерстві юстиції Азербайджану, таким чином в даний час є єдиним українським центром в Азербайджані, який діє у відповідності з місцевим законодавством.

Українські монументи в Азербайджані[ред. | ред. код]

З метою увічнення та популяризації української культури, в Азербайджані встановлені скульптури на честь видатних діячів і подій України.

Барельєф Т. Г. Шевченка в місті Закатала був офіційно відкритий у червні 1979 року.

У 2006 встановлено бюст відомої поетеси Лесі Українки у Карадазькому районі міста Баку.

У червні 2008 був відкритий пам'ятник Т. Г. Шевченка в одному з центральних районів столиці Азербайджану Президентами України і Азербайджану, а також меморіальна дошка на фасаді будинку в центральній частині Баку, де у 1919-1920 р.р. була розташована Особлива дипломатична місія Української Народної Республіки. Відкриття відбулося в рамках офіційного візиту президента України В. А. Ющенко в Азербайджан, в церемонії взяв участь президент Азербайджану Ільхам Алієв[7].

Примітки[ред. | ред. код]