Французькі Південні і Антарктичні Території

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Французькі Південні і Антарктичні Території
Terres australes et antarctiques françaises (TAAF)

Прапор Герб
Розташування Французьких Південних і Антарктичних Територій
Столиця Порт-о-Франсе
Офіційні мови Французька
Державний устрій Заморські володіння Франції
 - Президент Франції Еммануель Макрон
Площа
 - Загалом 439 672 км²
без Землі Аделі 7 829 км²
Населення
 - перепис 2009 р. 140
 - Густота 0/км²
Часовий пояс
Домен .tf

Французькі Південні і Антарктичні Території (ФПАТ) (фр. Terres australes et antarctiques françaises (TAAF)[1]) — заморська територія Франції з особливим статусом. Офіційно статус територій закріплений у 1955 році. Розташовані у південній частині Індійського океану і поділені на п'ять адміністративних округів:

  1. Острови Амстердам і Сен-Поль (l'île Amsterdam, l'île Saint-Paul);
  2. Острови Крозе (l'archipel Crozet);
  3. Острови Каргелен (les îles Kerguelen или les îles de la Désolation);
  4. Земля Аделі (la Terre Adélie);
  5. Розсіяні острови в Індійському океані (Îles Éparses).

Іноді території називають Французькі Південні Території чи Французькі Південні Землі. До них не включають Землю Аделі, адже французький суверенітет над цією територією не визнається міжнародним співтовариством.

З 2004 року території управляються з Реюньйону, проте не входять до його складу. До 2004 року управління цими землями здійснювалось з Парижа.

На остові Амстердам знаходиться єдине постійне поселення територій Мартін-де-Вів'є (фактично це і є столиця цих територій) з чисельністю населення 40 чоловік. Переважно це члени наукових експедицій та працівники метеорологічних станцій.

Економічна активність на острові мінімальна. З точки зору промислового рибальства цінність представляє економічна зона біля островів, що входять до складу територій.

Примітки[ред.ред. код]

  1. List of countries, territories and currencies. Interinstitutional style guide. Publications Office. 2008-06-12. Процитовано 2008-06-29. 

Література[ред.ред. код]

  • Gracie Delépine, Les Îles australes françaises, Ouest-France, Rennes, 1995
  • Jacques Nougier Pirate de légines, L'Harmattan, 2003. ISBN 2-7475-4459-1
  • Marcel Barbarin Pêche et piraterie dans les quarantièmes rugissants, Ouest-France, 2002. ISBN 2-7373-2967-1