Ківер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чако французького морського піхотинця, 1829 рік

Кі́вер[1] (рос. кивер) або ча́ко[2] (угор. csákó) — шкіряний військовий головний убір європейських армій XVIII—XIX століть.

Історія[ред.ред. код]

Російське слово «кивер» походить від давньорус. «киверъ», яке відоме щонайменше з 1378 року. Оригінально означало воно тюрбан або весільний вінець.[3]

Слово «чако» походить від угорського «csákós süveg» (шапка із козирком), яка була частиною уніформи угорських гусар у XVIII ст. Приблизно з межі XVIII і XIX століть розпочалося використання цього головного убору в більшості армій Європи та Америки. Розповсюдження головного убору відбулося в тому числі числі завдяки Наполеонівським війнам. Наприклад, у той час португальська армія екіпірувалася за зразком британської. У британців використовувалися чака зразка 1800 року, а з 1810 року його запозичили і португальські добровольці гарнізону Лісабона. Крім того, португальці мали чака власної конструкції (зразок 1806 року), які використовувалися артилеристами. Вони були основою для британського чака «Ватерлоо»[4].

Чако розглядалося як заміна бікорна (дворогого капелюха із загнутими полями, крисами). Зроблене з міцної повсті та шкіри. Конструкція захищала від прямого удару шаблі по голові, а козирок закривав очі від сонця[5]. Проте чака дуже погано захищали від поганих погодніх умов, наприклад дощу. Сукняна чи повстяна частина легко промокала, доводилося шити зі шкіри спеціальні накриття на голову.

В середині XIX ст. зявилися інші головні убори, які почали витісняти чако, наприклад, пікельхельм (німецький гостроконечний шолом) та кепі (зменшений варіант чака). Вже після наполеонівських воєн, у часи миру, чако було зручним хіба що для парадів через свою непрактичність. Наприклад, чако британських офіцерів мало максимальну висоту 11 дюймів (майже 28 см)

В Російській імперії чако використовувалися з 1803 по 1846 рік[6]. До Першої світової війни збереглося використання чака лише в кінно-гренадерських підрозділах. Натомість 1864 року почали використовувати кепі, а пізніше, після франко-прусської війни, головні убори німецького типу[7].

Станом на 1914 рік чака (нові модифікації) використовувалися досі у кількох країнах:

  • Франція: Республіканська гвардія, шасери (легка піхота), гусари та африканські шасери (кавалерійський корпус в Африканських володіннях Франції)
  • Австро-Угорщина: лінійна піхота та гусари
  • Російська імперія: генерали, штабні офіцери та піхота, інженери, артилерія Лейб-гвардії.
  • Бельгія: лінійна піхота, шасери, інженери, фортечна артилерія та кінні шасери.
  • Данія: гусари Гвардії.
  • Мексика: федеральні війська усіх родів.
  • Португалія: військові кадети.
  • Румунія: артилеристи.
  • Італія: кінна артилерія та кадети.
  • Іспанія: лінійна піхота, інженери, артилеристи та гірська кавалерія (cazadores).

У Німеччині модифікації чака використовувалися цивільної поліцією аж до 1970-х років.

Сучасне використання[ред.ред. код]

Чако досі використовується для виконання певних церемоніальних функцій у деяких підрозділах кількох країн.

  • Франція: Республіканська гвардія і кадети військової школи Сен-Сір.
  • Бельгія: кадети Королівської війської академії.
  • Португалія: кадети двох військох навчальних закладів.
  • Італія: Корпус кінної гвардії, кадети військової академії у Модені.
  • Данія: Полк гвардійських гусарів.
  • Іспанія: полк Королівської гвардії та 1-й піхотний полк.
  • Латинська Америка: використовується теж у церемоніях у Венесуелі, Мексиці, Бразилії, Перу, Еквадорі, Уругваї, Аргентині.
  • Індія: один з підрозділів саперів та мінерів.
  • Південна Корея та Філіппіни: кадети.
  • США: курсанти військових академій і музиканти оркестрів.

У згаданих країнах, а також багатьох інших, чако є частиною одягу музикантів оркестрів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 158.
  2. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 443.
  3. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  4. Rene Chartrand, Bill Younghusband. The Portuguese Army of the Napoleonic Wars. Osprey Publishing. С.45
  5. John R. Elting, page 445 «Swords Around A Throne — Napoleon's Grande Armee», ISBN0 75380 219 8
  6. Энциклопедическом словаре Брокгауза и Ефрона http://be.sci-lib.com/article050987.html
  7. Boris Mollo, Uniforms of the Imperial Russian Army, ISBN0 7137 0920 0

Джерела[ред.ред. код]

  • Darko Pavlović. The Austrian Army 1836-66 (1): Infantry
  • Rene Chartrand, Bill Younghusband. The Portuguese Army of the Napoleonic Wars. Osprey Publishing.