Яновський Феофіл Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Феофіл Гаврилович Яновський
Феофіл Яновський
Феофіл Яновський
Народився 12 (24) червня 1860(1860-06-24)
Миньківці
Помер 8 липня 1928(1928-07-08) (68 років)
Київ
·пневмонія
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Діяльність лікар
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів Інфекційні захворювання
Заклад Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Науковий ступінь доктор медицини
Член НАН України

Яновський Феофіл Гаврилович у Вікісховищі?

Феофі́л (Теофі́л) Гаври́лович Яно́вський (12 [24] червня 1860(18600624), Миньківці — 8 липня 1928, Київ) — український лікар-терапевт, дійсний член Всеукраїнської академії наук (від 1927 року). Батько Яновського Віктора Феофіловича.

Біографія[ред. | ред. код]

Докладніше: Гоголі-Яновські

Народився 12 (24) червня 1860(18600624) року в селі Миньківцях (тепер Дунаєвецького району Хмельницької області) в родині нащадка козацько-дворянського роду. Закінчив Третю гімназію, в 1884 році медичний факультет Київського університету і спеціалізувався в Києві, Берліні (лабораторія Р. Коха), Парижі (лабораторія Л. Пастера) та Лейдені.

Після повернення до Києва заснував в Олександівській лікарні першу в місті бактеріологічну лабораторію для застосування бактеріологічної методики діагностування туберкульозу. В 1890 році захистив докторську дисертацію. В 1893 році брав активну участь у приборканні епідемії холери[1].

Був професором терапевтичної клініки Одеського Університету і лікарської діагностики Київського університету (19051921) та Київського медичного інституту (19211928). 12 жовтня (29 вересня) 1918 головував в Києві всеукраїнським з'їздом лікарів. У 1927 році першим серед лікарів обраний академіком Української академії наук де і викладав.

Помер 8 липня 1928 року о 23 годині 45 хвилин. Похований 10 липня в Києві на Лук'янівському кладовищі (ділянка № 20, ряд 14, місце 13).

Меморіальна дошка видатним хірургам і терапевтам Київського медичного інституту. Встановлена на будинку факультетських клінік Київського медичного інституту (Київ, бульвар Тараса Шевченка, 17).

Наукова і громадська діяльність[ред. | ред. код]

Автор 62 праць з питань інфекційних хвороб, туберкульозу, захворювань легень, нирок, шлунково-кишкового тракту, патології кровообігу тощо, у тому числі низки монографій.

Створив українську школу терапевтів, був членом багатьох наукових товариств. Обирався депутатом Київської міської Ради. На I з'їзді терапевтів УРСР (Харків, 1926) він був обраний довічним головою всіх майбутніх з'їздів терапевтів республіки. Був редактором 1-го видання Великої Медичної Енциклопедії, членом редколегії журналу «Лікарська справа».

За його ініціативою засновано на Київщині та в інших містах України багато протитуберкульозних закладів санаторного типу.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ім'ям Феофіла Яновського в 1928 році названо Київський туберкульозний інститут (нині Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського), біля якого встановлений пам'ятник. На батьківщині вченого в селі Миньківцях встановлене погруддя лікаря.

У Києві на будинку № 13-б на вулиці Ярославів Вал, де з 1903 по 1928 рік жив Феофіл Гаврилович, в 1972 році встановлено меморіальну дошку (бронза, скульптор О. П. Скобликов, архітектор А. Ф. Ігнащенко)[2].

«Святому лікарю» Ф. Яновському присвячено одну з вітрин Музею однієї вулиці. Феофіл Гаврилович починав свою лікарську практику в будинку № 17 на Андріївському узвозі. У музеї зберігаються деякі особисті речі талановитого медика, його стетоскоп, документи та фотографії.

У 1993 році Національною академією наук України була заснована Премія НАН України імені Ф. Г. Яновського, яка вручається Відділенням біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України за видатні наукові роботи в галузі терапії, клінічної бактеріології та імунології.

Yanovsk.jpg Пам'ятник Теофілу Яновському.JPG МД Феофілу Яновському.jpg Могила Теофіла Яновського.jpg
погруддя в Миньківцях
меморіальна дошка
надгробний хрест

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. О. Жадько. «Український некрополь». Київ, 2005. стор. 342 ISBN 966-8567-01-3
  2. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.

Джерела[ред. | ред. код]