3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
3-тя Танкова Дивізія СС "Тотенкопф"
3rd SS Division Logo.svg
Емблема дивізії СС "Тотенкопф"
На службі 1939-45
Країна Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Належність Адольф Гітлер
Вид Flag of the Schutzstaffel.svg Ваффен-СС
Тип Танкові війська
Чисельність Танкова дивізія
Гасло Meine Ehre heißt Treue
("Моя честь називається вірність")
Війни/битви Друга світова війна

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

3-тя Танкова Дивізія СС «Тотенкопф» («Мертва голова») (нім. 3.SS-Panzer-Division «Totenkopf») — елітна німецька танкова дивізія у складі військ Ваффен-СС, що існувала в 1939—1945 роках.

Формування[ред. | ред. код]

Дивізію було сформовано з особового складу 1,2,3, 4 штандартів SS-TV, та Хаймвера-СС «Данциг», а також з персоналу, що охороняв концтабори. Першим командиром дивізії став Теодор Ейке, колишній начальник концтабору «Дахау». Пізніше, будівлі концтабору використовувались як база для тренування різних дивізій СС.

Історія[ред. | ред. код]

Унтерштурмфюрер дивізії СС «Мертва голова», та обер-лейтенант 228 піхотного полку Вермахту (1944 рік)

Дивізія брала участь у Французькій кампанії, а після перемоги німецьких військ, залишилась там як окупаційні сили. Під час німецько-радянської війни, дивізія воювала на північних територіях СРСР. За 19411942 роки «Тотенкопф» зазнала значних втрат. З березня 1943 року, «Мертва Голова» брала участь у битві за Харків, а після цього — у Курській битві. Тривалий час стримувала наступ радянських військ на Кривий Ріг, важливий центр металургійної промисловості. Після поразки німецьких військ, дивізія воювала проти радянських частин у Румунії, Молдові, Західній Україні, наносячи значні втрати танковим арміям СРСР. У 1945 році, «Тотенкопф» відступила до Австрії, де залишки дивізії — 1000 вояків та 6 танків здалися у полон американцям, а пізніше були передані СРСР.

Командири дивізії[ред. | ред. код]

  • Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС Теодор Ейке (1 листопада 1939 - 7 липня 1941)
  • Оберфюрер СС Маттіас Кляйнгайстеркамп (7 липня - 18 липня 1941)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Георг Кепплер (18 липня - 19 вересня 1941)
  • Обергруппенфюрер СС та Генерал Ваффен-СС Теодор Ейке (19 вересня 1941 - 26 лютого 1943)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Макс Зімон (26 лютого - 27 квітня 1943)
  • Штандартенфюрер СС Гайнц Ламмердінг (27 квітня - 1 травня 1943) (діє від імені Макса Зімона)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Германн Прісс (1 травня - 10 жовтня 1943) (діє від імені Макса Зімона)
  • Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС Германн Прісс (10 жовтня 1943 - 20 червня 1944)
  • Оберфюрер СС Карл Улльріх (20 червня - 13 липня 1944)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Гельмут Беккер (13 липня 1944 - 8 травня 1945)

Склад дивізії[ред. | ред. код]

  • 3-й Танковий Полк СС "Тотенкопф"
  • 5-й Панцергренадерський Полк СС "Тотенкопф"
  • 6-й Панцергренадерський Полк СС "Теодор Ейке"
  • 3-й Самохідний Артилерійський Полк СС "Тотенкопф"
  • 3-й Самохідний Розвідувальний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Батальйон Штурмових гармат СС "Тотенкопф"
  • 3-й Протитанковий Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Зенітний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Саперний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Самохідний Батальйон зв'язку СС "Тотенкопф"
  • 3-й Самохідний Ремонтний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Санітарний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Батальйон Постачання СС "Тотенкопф"

Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста[ред. | ред. код]

Лицарський хрест Залізного хреста (46)[ред. | ред. код]

  • Вальтер Бестманн — штурмбаннфюрер СС, командир розвідувального батальйону СС (28 вересня 1941).
  • Фріц Крістен — штурмманн СС, навідник гармати 2-ї роти протитанкового дивізіону СС (20 жовтня 1941).
  • Макс Зімон — оберфюрер СС, командир 1-го піхотного полку СС (20 жовтня 1941).
  • Теодор Ейке — группенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС, командир дивізії (26 грудня 1941).
  • Франц Клеффнер — штурмбаннфюрер СС, командир мотоциклетного полку СС «Мертва голова» (19 лютого 1942).
  • Карл Улльріх — штурмбаннфюрер СС, командир саперного батальйону СС «Мертва голова» (19 лютого 1942)
  • Людвіг Кехле — обершарфюрер СС, командир бойової розвідувальної групи 5-ї роти 1-го піхотного полку СС «Мертва голова» (28 лютого 1942).
  • Губерт-Ервін Маєрдресс — оберштурмфюрер СС, командир батареї штурмових гармат артилерійського полку СС «Мертва голова» (13 березня 1942).
  • Ернст Штойдле — обершарфюрер резерву СС, передовий спостерігач 8-ї батареї артилерійського полку СС «Мертва голова» (10 квітня 1942).
  • Вільфред Ріхтер — оберштурмфюрер СС, командир батареї дивізіону штурмових гармат СС «Мертва голова» (21 квітня 1942).
  • Георг Бохман — гауптштурмфюрер СС, командир 3-го протитанкового дивізіону СС і бойової групи «Бохманн» (3 травня 1942).
  • Макс Зеела — гауптштурмфюрер СС, командир 3-ї роти самперного батальйону СС «Мертва голова» (3 травня 1942).
  • Отто Баум — штурмбаннфюрер СС, командир 3-го батальйону 3-го піхотного полку СС «Мертва голова» (8 травня 1942)
  • Едуард Дайзенгофер — штурмбаннфюрер СС, доктор права, командир 1-го батальйону 1-го піхотного полку СС «Мертва голова» (8 травня 1942).
  • Отто Крон — гауптштурмфюрер СС командир 3-го зенітного дивізіону СС (28 червня 1942).
  • Август Цінгель — унтершарфюрер СС, командир бойової групи «Краут» і 15-ї роти 1-го піхотного полку СС «Мертва голова» (4 жовтня 1942)
  • Ганс Гірнінг — роттенфюрер СС, гранатометник 6-ї роти 1-го піхотного полку СС «Мертва голова» (23 жовтня 1942).
  • Вальтер Герт — оберштурмфюрер резерву СС, командир 7-ї батареї 3-го танкового артилерійського полку СС (31 березня 1943).
  • Арцеліно Мазарі — гауптштурмфюрер СС, командир 3-го розвідувального батальйону СС (3 квітня 1943).
  • Вальтер Редер — гауптштурмфюрер СС, командир 1-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «Туле» (3 квітня 1943).
  • Йоахім Шубах — штурмбаннфюрер СС, командир 2-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «Туле» (3 квітня 1943).
  • Герман Прісс — оберфюрер СС, командир 3-го артилерійського полку СС (28 квітня 1943).
  • Вальдемар Ріфкогель — оберштурмфюрер СС, командир 1-ї роти 3-го танкового полку СС (11 липня 1943).
  • Ернст Демель — гауптштурмфюрер СС, в.о. командира 3-го дивізіонгу штурмових гармат СС (15 серпня 1943).
  • Ернст Гойсслер — штурмбаннфюрер СС, командир 2-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «туле» (15 серпня 1943)
  • Гельмут Беккер — штандартенфюрер СС, командир 6-го моторизованого полку СС «Теодор Ейке» (7 вересня 1943).
  • Курт Франке — гауптшарфюрер СС, командир бойової рзвідувальної групи 11-ї роти 6-го моторизованого полку СС «Теодор Ейке» (3 жовтня 1943).
  • Рудольф Зойменіхт — гауптштурмфюрер СС, командир 2-ї роти 3-го танкового полку СС (13 жовтня 1943).
  • Берндт Любіх фон Мілофан — оберштурмфюрер СС, командир 1-ї батареї 3-го дивізіону штурмових гармат СС (14 жовтня 1943).
  • Фріц Бірмаєр — гауптштурмфюрер СС, командир 2-го батальйону 3-го танкового полку СС (10 грудня 1943).
  • Фелікс Пшедвоєвскі — унтершарфюрер СС, командир гармати 2-ї батареї 3-го дивізіону штурмових гармат СС (16 грудня 1943).
  • Лотар Свіжінскі — роттенфюрер СС, командир групи 10-ї роти 5-го моторизованого полку СС «Туле» (16 грудня 1943).
  • Герман Бухнер — гауптштурмфюрер СС, командир 3-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «Туле» (16 червня 1944).
  • Йоганн Фідлер — унтершарфюрер СС, командир взводу 5-ї роти 6-го моторизованого полку СС «Теодор Ейке» (16 червня 1944).
  • Йозеф Реллеке — унтершарфюрер СС, командир відділення зв'язку 3-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «Туле» (16 червня 1944).
  • Йозеф Свінтек — оберштурмбаннфюрер СС, командир 3-го танкового артилерійського полку СС (23 серпня 1944).
  • Еріх Ебергардт — оберштурмбаннфюрер СС, 1-й офіцер генштабу дивізії (23 серпня 1944).
  • Адольф Пітчелліс — штурмбаннфюрер СС, командир 3-го протитанкового дивізіону СС (23 серпня 1944).
  • Вальтер Маттерн — оберштурмфюрер СС, командир 7-ї роти 3-го танкового полку СС (20 жовтня 1944).
  • Герман Ланг — обершарфюрер СС, командир відділення зв'язку 1-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «Туле» (23 жовтня 1944).
  • Альфред Тічкус — унтершарфюрер СС, командир групи 3-ї роти 3-го танкового розвідувального батальйону СС (11 грудня 1944).
  • Крістіан Бахманн — гауптштурмфюрер СС, командир 2-го батальйону 5-го моторизованого полку СС «Туле» (28 лютого 1945).
  • Борис Краас — штурмбаннфюрер СС, командир 3-го протитанкового дивізіону СС (28 лютого 1945).
  • Ганс Ендресс — гауптштурмфюрер резерву СС, командир 2-го батальйону 6-го моторизованого полку СС «Теодор Ейке» (23 березня 1945).
  • Гайнц Мюллер — гауптштурмфюрер резерву СС, командир 3-го батальйону 6-го моторизованого полку СС «Теодор Ейке» (23 березня 1945).

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям (8)[ред. | ред. код]

  • Теодор Ейке — Обергруппенфюрер СС та Генерал Ваффен-СС, командир Дивізії СС "Тотенкопф" (20 квітня 1942)
  • Георг Бохманн — Штурмбаннфюрер СС, командир 2-го Батальйону Мотоциклетного полку СС "Туле" (17 травня 1943)
  • Отто Баум — Оберштурмбаннфюрер СС, командир 5-го Панцергренадерського Полку СС "Тотенкопф" (22 серпня 1943)
  • Герман Прісс — Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС, командир Панцергренадерської Дивізії СС "Тотенкопф" (9 вересня 1943)
  • Губерт-Ервін Маєрдресс — Гауптштурмфюрер СС, командир 1-го Батальйону 3-го Танкового полку СС "Тотенкопф" (5 жовтня 1943)
  • Карл Улльріх — Оберштурмбаннфюрер СС, командир 6-го Панцергренадерського Полку СС "Теодор Ейке" (14 травня 1944)
  • Гельмут Беккер - Оберфюрер СС, командир 3-ї Танкової Дивізії СС "Тотенкопф" (21 вересня 1944)
  • Фріц Бірмаєр — Штурмбаннфюрер СС, командир 2-го Батальйону 3-го Танкового полку СС "Тотенкопф" (26 грудня 1944)

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям і Мечами (1)[ред. | ред. код]

  • Герман Прісс — Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС, командир 3-ї Танкової Дивізії СС "Тотенкопф" (24 квітня 1944)


DE Band mit RK (1).jpg Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста 45
BmRKEL.jpg Категорія:Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям 8
BmRKELS.jpg Категорія:Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами 1

Однострої та емблеми[ред. | ред. код]

У гауптштурмфюрера СС дивізії СС «Мертва голова» Макса Сіла, емблема підрозділу на обох петлицях (1942 рік)

У 1939 році у складі Ваффен-СС було створено дивізію СС «Мертва голова». Особовий склад дивізії носив сірий стандартний однострій Ваффен-СС. Та петлицях замість рун СС, розташовувалася емблема з «мертвою головою». Всупереч загально використовуваної у СС системи знаків розрізнення (знаки розрізнення членів СС молодше штандартенфюрера, розташовувалися на лівій петлиці, на правій петлиці була емблема чи номер підрозділу) у дивізії «Мертва голова», були випадки розташування емблеми «мертва голова» на обох петлицях. Таким чином звання військовика, як і у Вермахті, вказували лише погони [1].

На лівому рукаві особового складу дивізії була чорна манжетна стрічка з емблемою, аналогічною на петлицях. З 1942 року з’являється у використані стрічка з назвою дивізії («Totenkopf»). Також свої манжетні стрічки були у особового складу 5-го полку «Тулє» («Thule»), 6-го полку «Теодор Ейке» («Theodor Eicke»), у військовиків колишнього хаймверу Данциґ з 3-го полку [2] [3] («Heimwehr Danzig», «SS-Heimwehr Danzig»).

Зміни статуса[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Уиндроу М. Охранные отряды НСДАП. Войска СС/Перевод с англ. А.В. Красулиной; Художн. Дж. Барн. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2004. — С. 34 — 63с. — (Военно-историческая серия «Солдатъ») — 5000 прим. — ISBN 5-271-08057-9.(рос.)
  2. Уильямсон Г. СС-инструмент террора/Перевод с англ. — Смоленск : Русич, 2003. — С. 91—416с. — (Мир в войнах) — 3000 прим. — ISBN 5-8138-0439-0.(рос.)
  3. Уиндроу М. Охранные отряды НСДАП. Войска СС/Перевод с англ. А.В. Красулиной; Художн. Дж. Барн. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2004. — С. 18 — 63с. — (Военно-историческая серия «Солдатъ») — 5000 прим. — ISBN 5-271-08057-9.(рос.)
  4. Митчем С., Мюллер Дж. Командиры «Третьего Рейха»/Перевод с англ. Т.Н. Замиловой, А.В. Бушуева, А.Н. Фельдшерова; Под ред. Г.Ю. Пернавского; Художн. А.А. Шуплецов. — Смоленск : Русич, 1997. — С. 396 - 480с. — (Тирания) — 5000 прим. — ISBN 5-88590-778-1.(рос.)
  5. Митчем С., Мюллер Дж. Командиры «Третьего Рейха»/Перевод с англ. Т.Н. Замиловой, А.В. Бушуева, А.Н. Фельдшерова; Под ред. Г.Ю. Пернавского; Художн. А.А. Шуплецов. — Смоленск : Русич, 1997. — С. 463 - 480с. — (Тирания) — 5000 прим. — ISBN 5-88590-778-1.(рос.)

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Митчем С., Мюллер Дж. Командиры «Третьего Рейха»/Перевод с англ. Т.Н. Замиловой, А.В. Бушуева, А.Н. Фельдшерова; Под ред. Г.Ю. Пернавского; Художн. А.А. Шуплецов. — Смоленск : Русич, 1997. — 480 с. — (Тирания) — 5000 прим. — ISBN 5-88590-778-1.(рос.)
  • Уиндроу М. Охранные отряды НСДАП. Войска СС/Перевод с англ. А.В. Красулиной; Художн. Дж. Барн. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2004. — 63 с. — (Военно-историческая серия «Солдатъ») — 5000 прим. — ISBN 5-271-08057-9.(рос.)
  • Уильямсон Г. СС-инструмент террора/Перевод с англ. — Смоленск : Русич, 2003. — 416 с. — (Мир в войнах) — 3000 прим. — ISBN 5-8138-0439-0.(рос.)
  • Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.295-300, ISBN 978-5-9955-0081-0 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]