3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
3-тя Танкова Дивізія СС "Тотенкопф"
3rd SS Division Logo.svg
Емблема дивізії СС "Тотенкопф"
На службі 1939-45
Країна Flag of the German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
Належність Адольф Гітлер
Вид Flag of the Schutzstaffel.svg Ваффен-СС
Тип Танкові війська
Чисельність Танкова дивізія
Гасло Meine Ehre heißt Treue
("Моя честь називається вірність")
Війни/битви Друга світова війна

Commons-logo.svg 3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф» у ВікіСховищі

3-тя Танкова Дивізія СС «Тотенкопф» («Мертва голова») (нім. 3.SS-Panzer-Division «Totenkopf») — елітна німецька танкова дивізія у складі військ Ваффен-СС, що існувала в 1939—1945 роках.

Формування[ред.ред. код]

Дивізію було сформовано з особового складу 1,2,3, 4 штандартів SS-TV, та Хаймвера-СС «Данциг», а також з персоналу, що охороняв концтабори. Першим командиром дивізії став Теодор Ейке, колишній начальник концтабору «Дахау». Пізніше, будівлі концтабору використовувались як база для тренування різних дивізій СС.

Історія[ред.ред. код]

Унтерштурмфюрер дивізії СС «Мертва голова», та обер-лейтенант 228 піхотного полка Вермахту (1944 рік)

Дивізія брала участь у Французькій кампанії, а після перемоги німецьких військ, залишилась там як окупаційні сили. Під час німецько-радянської війни, дивізія воювала на північних територіях СРСР. За 19411942 роки «Тотенкопф» зазнала значних втрат. З березня 1943 року, «Мертва Голова» брала участь у битві за Харків, а після цього — у Курській битві. Тривалий час стримувала наступ радянських військ на Кривий Ріг, важливий центр металургійної промисловості. Після поразки німецьких військ, дивізія воювала проти радянських частин у Румунії, Молдові, Західній Україні, наносячи значні втрати танковим арміям СРСР. У 1945 році, «Тотенкопф» відступила до Австрії, де залишки дивізії — 1000 вояків та 6 танків здалися у полон американцям, а пізніше були передані СРСР.

Командири дивізії[ред.ред. код]

  • Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС Теодор Ейке (1 листопада 1939 - 7 липня 1941)
  • Оберфюрер СС Маттіас Кляйнгайстеркамп (7 липня - 18 липня 1941)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Георг Кепплер (18 липня - 19 вересня 1941)
  • Обергруппенфюрер СС та Генерал Ваффен-СС Теодор Ейке (19 вересня 1941 - 26 лютого 1943)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Макс Зімон (26 лютого - 27 квітня 1943)
  • Штандартенфюрер СС Гайнц Ламмердінг (27 квітня - 1 травня 1943) (діє від імені Макса Зімона)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Германн Прісс (1 травня - 10 жовтня 1943) (діє від імені Макса Зімона)
  • Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС Германн Прісс (10 жовтня 1943 - 20 червня 1944)
  • Оберфюрер СС Карл Улльріх (20 червня - 13 липня 1944)
  • Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Гельмут Беккер (13 липня 1944 - 8 травня 1945)

Склад дивізії:[ред.ред. код]

  • 3-й Танковий Полк СС "Тотенкопф"
  • 5-й Панцергренадерський Полк СС "Тотенкопф"
  • 6-й Панцергренадерський Полк СС "Теодор Ейке"
  • 3-й Самохідний Артилерійський Полк СС "Тотенкопф"
  • 3-й Самохідний Розвідувальний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Батальйон Штурмових гармат СС "Тотенкопф"
  • 3-й Протитанковий Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Зенітний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Саперний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Самохідний Батальйон зв'язку СС "Тотенкопф"
  • 3-й Самохідний Ремонтний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Санітарний Батальйон СС "Тотенкопф"
  • 3-й Батальйон Постачання СС "Тотенкопф"

Нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста:[ред.ред. код]

За час існування дивізії 45 осіб її особового складу були нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста.

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям (8)[ред.ред. код]

  • Теодор Ейке - Обергруппенфюрер СС та Генерал Ваффен-СС, командир Дивізії СС "Тотенкопф" (20 квітня 1942)
  • Георг Бохманн - Штурмбаннфюрер СС, командир 2-го Батальйону Мотоциклетного полку СС "Туле" (17 травня 1943)
  • Отто Баум - Оберштурмбаннфюрер СС, командир 5-го Панцергренадерського Полку СС "Тотенкопф" (22 серпня 1943)
  • Германн Прісс - Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС, командир Панцергренадерської Дивізії СС "Тотенкопф" (9 вересня 1943)
  • Губерт-Ервін Меірдресс - Гауптштурмфюрер СС, командир 1-го Батальйону 3-го Танкового полку СС "Тотенкопф" (5 жовтня 1943)
  • Карл Улльріх - Оберштурмбаннфюрер СС, командир 6-го Панцергренадерського Полку СС "Теодор Ейке" (14 травня 1944)
  • Гельмут Беккер - Оберфюрер СС, командир 3-ї Танкової Дивізії СС "Тотенкопф" (21 вересня 1944)
  • Фріц Бірмеір - Штурмбаннфюрер СС, командир 2-го Батальйону 3-го Танкового полку СС "Тотенкопф" (26 грудня 1944)

Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям і Мечами (1)[ред.ред. код]

  • Германн Прісс - Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС, командир 3-ї Танкової Дивізії СС "Тотенкопф" (24 квітня 1944)


DE Band mit RK (1).jpg Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста 45
BmRKEL.jpg Категорія:Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям 8
BmRKELS.jpg Категорія:Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами 1

Однострої та емблеми[ред.ред. код]

У гауптштурмфюрера СС дивізії СС «Мертва голова» Макса Сіла, емблема підрозділу на обох петлицях (1942 рік)

У 1939 році у складі Ваффен-СС було створено дивізію СС «Мертва голова». Особовий склад дивізії носив сірий стандартний однострій Ваффен-СС. Та петлицях замість рун СС, розташовувалася емблема з «мертвою головою». Всупереч загально використовуваної у СС системи знаків розрізнення (знаки розрізнення членів СС молодше штандартенфюрера, розташовувалися на лівій петлиці, на правій петлиці була емблема чи номер підрозділу) у дивізії «Мертва голова», були випадки розташування емблеми «мертва голова» на обох петлицях. Таким чином звання військовика, як і у Вермахті, вказували лише погони [1].

На лівому рукаві особового складу дивізії була чорна манжетна стрічка з емблемою, аналогічною на петлицях. З 1942 року з’являється у використані стрічка з назвою дивізії («Totenkopf»). Також свої манжетні стрічки були у особового складу 5-го полка «Тулє» («Thule»), 6-го полка «Теодор Ейке» («Theodor Eicke»), у військовиків колишнього хаймверу Данциґ з 3-го полка [2] [3] («Heimwehr Danzig», «SS-Heimwehr Danzig»).

Зміни статуса[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Уиндроу М. Охранные отряды НСДАП. Войска СС/Перевод с англ. А.В. Красулиной; Художн. Дж. Барн. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2004. — С. 34 — 63с. — (Военно-историческая серия «Солдатъ»). — 5000 прим. — ISBN 5-271-08057-9.(рос.)
  2. Уильямсон Г. СС-инструмент террора/Перевод с англ.. — Смоленск : Русич, 2003. — С. 91—416с. — (Мир в войнах). — 3000 прим. — ISBN 5-8138-0439-0.(рос.)
  3. Уиндроу М. Охранные отряды НСДАП. Войска СС/Перевод с англ. А.В. Красулиной; Художн. Дж. Барн. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2004. — С. 18 — 63с. — (Военно-историческая серия «Солдатъ»). — 5000 прим. — ISBN 5-271-08057-9.(рос.)
  4. Митчем С., Мюллер Дж. Командиры «Третьего Рейха»/Перевод с англ. Т.Н. Замиловой, А.В. Бушуева, А.Н. Фельдшерова; Под ред. Г.Ю. Пернавского; Художн. А.А. Шуплецов. — Смоленск : Русич, 1997. — С. 396 - 480с. — (Тирания). — 5000 прим. — ISBN 5-88590-778-1.(рос.)
  5. Митчем С., Мюллер Дж. Командиры «Третьего Рейха»/Перевод с англ. Т.Н. Замиловой, А.В. Бушуева, А.Н. Фельдшерова; Под ред. Г.Ю. Пернавского; Художн. А.А. Шуплецов. — Смоленск : Русич, 1997. — С. 463 - 480с. — (Тирания). — 5000 прим. — ISBN 5-88590-778-1.(рос.)

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Митчем С., Мюллер Дж. Командиры «Третьего Рейха»/Перевод с англ. Т.Н. Замиловой, А.В. Бушуева, А.Н. Фельдшерова; Под ред. Г.Ю. Пернавского; Художн. А.А. Шуплецов. — Смоленск : Русич, 1997. — 480 с. — (Тирания). — 5000 прим. — ISBN 5-88590-778-1.(рос.)
  • Уиндроу М. Охранные отряды НСДАП. Войска СС/Перевод с англ. А.В. Красулиной; Художн. Дж. Барн. — М. : ООО «Издательство Астрель», 2004. — 63 с. — (Военно-историческая серия «Солдатъ»). — 5000 прим. — ISBN 5-271-08057-9.(рос.)
  • Уильямсон Г. СС-инструмент террора/Перевод с англ.. — Смоленск : Русич, 2003. — 416 с. — (Мир в войнах). — 3000 прим. — ISBN 5-8138-0439-0.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]