Микола Святоша
| Микола Святоша | |
|---|---|
 | |
| Печерський чудотворець | |
| У миру: | князь Святослав (Святоша) -Панкратій Давидович Чернігівський |
| У чернецтві: | Микола |
| Народився | 1080 |
| Помер | 14 жовтня 1143 Києво-Печерська лавра, Київ, Київська Русь |
| Поховання | Києво-Печерська лавра |
| Шанується | преподобний |
| У лику | преподобний |
| День пам'яті | 14 жовтня |
Святослав Давидович (відомий як Мико́ла Свято́ша; бл. 1080 — 14 жовтня 1143) — князь луцький (1099—1100) з династії Рюриковичів, син Давида Святославича. Київський і український (руський) православний, християнський трудник (подвижник), інок, чудотворець і преподобний. Його коштом був збудований надбрамний храм на честь Святої Троїці в Києво-Печерській Лаврі, один з небагатьох храмів на честь Святої Троїці на старій, доординській Русі, коли храми на честь Святої Троїці на Подніпров'ї практично не ставили, який пережив монгольську навалу і дав початок місцевості Троєщина (Свята Троєщина), нині у складі Києва.
Життєпис
Народився близько 1080 року. Син чернігівського князя Давида Святославича, онук чернігівського і київського князя Святослава Ярославича, засновника чернігівської князівської династії. У 1080—1090-х роках був луцьким князем. Володів землями у Чернігівському князівстві. Мав дружину Анну, доньку київського князя Святополка Ізяславича, та дітей (його донька згодом була одружена з Новгородським князем Всеволодом Мстиславичем), онуком Володимира Мономаха.
Вигнаний у 1097 році Давидом Ігоревичем з Луцька, втік до батька у Чернігів.
17 лютого 1106 року князь Святослав-Панкратій, залишивши родину, прийняв постриг та з іменем Микола (на честь святого покровителя Миколая Мірлікійського) провів 36 років у Києво-Печерському монастирі, ведучи суворий аскетичний спосіб життя.
Йому належали села Пакуль та Навози (сучасне Дніпровське) на Чернігово-Сіверщині, а також урочище Лісковиця в Чернігові.
Переніс монастирську лікарню на інший бік обителі й розширив настільки, що утворився цілий «лікарняний монастир». На його кошти було збудовано Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерського монастиря, лікарню та лікарняну церкву св. Миколи. Біля своєї келії Микола Святоша розвів чудовий сад. Мав власну бібліотеку в Києво-Печерському монастиреві. Мирив своїх розсварених братів.
Мав дар ясновидіння (передбачив власну смерть), лікував людей молитвами (зокрема, власного лікаря Петра, котрий пішов за ним у Києво-Печерський монастир). Його волосяниця вилікувала його брата Ізяслава Давидовича, чернігівського і київського князя.
Після смерті князя-ченця було канонізовано. Святі мощі зберігаються у Ближніх (Антонієвих) печерах Києво-Печерської Лаври.
Найвірогіднішою є версія походження назви місцевості Святошин від імені Миколи Святоши, котрий, за літописом, володів землями Борщагівки, що межувала зі Святошиним.
Днями його пам'яті є 14 жовтня (день смерті) та 28 вересня (Собор преподобних отців Києво-Печерських, які спочивають у Ближніх печерах).
Родовід
| Ярослав Мудрий | |||||||||||||
| Святослав II Ярославич | |||||||||||||
| Інгігерда | |||||||||||||
| Давид Святославич | |||||||||||||
| Кілікія | |||||||||||||
| Микола Святоша | |||||||||||||
| Феодосія | |||||||||||||
Див. також
Джерела
- Абрамович Д. І. Києво-Печерський Патерик / (Авт. післямови В. І. Крекотень). — К., 1991.
- «Київ. Енциклопедичний довідник» УРЕ, Київ-1981.
- Коваленко В. П. Микола Святоша — перший князь-інок на Русі // Слов'яни і Русь: археологія та історія. Збірник праць на пошану дійсного члена НАН України П. П. Толочка з нагоди його 75-річчя. — К., 2013. — С. 105—113.
- Котляр М. Ф. Святослав Давидович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 487. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Мицько І. Микола Святоша — Николай Жидичинський — Нікалай Мажайський // Миколаївські читання. Науковий збірник. — Луцьк, 2007. — Вип. 1 : Матеріали І-го наукового семінару, присвяченого пам'яті Луцького князя і святого православної церкви Святослава-Миколи Святоші та святого Чудотворця Миколая Мирликійського. 28 жовтня 2007 року. с. Жидичин. — С. 17-25.
- Святоша // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1709. — 1000 екз.Н
- Чугаєва І. K. Чернігівський князь Микола Святоша // Семінаріум. Церква-ментальність-культура: питання історії та історіографії. — Чернігів, 2010. — Вип. 2. — С. 42–54.
- Зотов Р. О черниговских князьях по Любецкому Синодику и о Черниговском княжестве в татарское время. — СПб., 1882. — С. 24, 38, 261. (рос.)
- «Киев. Энциклопедический справочник» УСЭ, Киев-1985. (рос.)
Посилання
- Патерик Києво-Печерський
- Православный календарь на 2004 год
- ХРОНОС — всемирная история в интернете
- Киевская Русь — Для тех, кто хочет верить разумно
- Успенська Києво-Печерська Лавра
- Подробности (газета)
- Электронный журнал «Язык и текст»
- Відкриття пам'ятника Миколі Святоші у с. Дніпровському[недоступне посилання з квітня 2019]
| Попередник — |
|
Князь луцький 1099 |
|
Наступник Давид Ігорович |
