Ален Делон
Ален Делон | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
фр. Alain Delon | ||||||||
Ім'я при народженні | фр. Alain Fabien Maurice Marcel Delon | |||||||
Народився | 8 листопада 1935 (88 років) Со (фр. Sceaux), О-де-Сен (фр. Hauts-de-Seine), Франція | |||||||
Помер | 18 серпня 2024[1][2][3] (88 років) Душі-Монкорбон[4][3] | |||||||
Поховання | château de la Brûleried[6][7] | |||||||
Громадянство | Франція[8] Швейцарія[9] | |||||||
Діяльність | сценарист, кінорежисер, актор театру, кіноактор, кінопродюсер, телеактор, продюсер, співак, актор, режисер | |||||||
Alma mater | Школа Жанін Мануельd | |||||||
Роки діяльності | з 1957 | |||||||
У шлюбі з | Наталі Делон | |||||||
Діти | Крістіан Аарон Булонь, Ентоні Делон, Анушка Делон, Ален - Фаб'єн Делон | |||||||
Батьки | Fabien Delond Édith Delond | |||||||
Брати / сестри | Jean-François Delond | |||||||
IMDb | nm0001128 | |||||||
Автограф | ||||||||
Нагороди та премії | ||||||||
| ||||||||
| ||||||||
Ален Делон у Вікісховищі | ||||||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||||||
Але́н Дело́н (фр. Alain Delon; повне ім'я — Ален Фаб'єн Моріс Марсель Делон; фр. Alain Fabien Maurice Marcel Delon; нар. 8 листопада 1935, Со, Франція) — французький актор, продюсер, сценарист і режисер. Найбільшого визнання здобув завдяки своїй участі у фільмах «На яскравому сонці», «Леопард», «Чорний тюльпан». Його ім'я стало синонімом чоловічої краси.
Життєпис
Ален Делон народився в місті Со, що лежить приблизно за 10 км від центру Парижа. Його батько Фаб'єн, народився на Корсиці, був власником кінотеатру «Регіна» в передмісті Парижа. Мати Едіт, репатріантка з Північної Африки, працювала в аптеці й торгувала на ринку. Алену не минуло й п'яти років, коли його батьки розлучилися. Вони взяли повторні шлюби, і в Алена з'явилися сестра і двоє братів, рідних по одному з батьків. Ален Делон вступив до католицької школи-інтернату, першої з кількох, з яких його виключили за неслухняність. А одного разу вчителі переконували його йти вчитися на священика, помітивши здібності до релігійного навчання.
В 14 років Делон покинув школу. За прикладом вітчима збирався стати м'ясником і навіть короткий час працював у його м'ясній крамниці. У віці 17 років, 1952 року, щоб вирватися з-під опіки дорослих, Делон записався до армії. Він був повітряним десантником у французьких ВМС. 1953 року потрапив на війну, яку вела Франція у В'єтнамі. Війна закінчилася в 1954 р. У 1956 р. Делон звільнився з армії. Він казав, що з п'яти років служби він 11 місяців провів на гауптвахті. Після служби в армії Ален Делон опинився в Марселі. Йому було важко адаптуватися, він не мав професії, в армії його навчили тільки стріляти, в цивільному житті, в досить-таки криміналізованому Марселі це — дуже небезпечна справа. Він влаштувався працювати офіціантом, але почував себе як риба, викинута на берег. Багато приятелів, з якими він служив в армії, не знайшли себе в житті — хтось потрапив до в'язниці, інші загинули. Згодом Ален працював порт'є, продавцем.
Ален довгий час страждає від головних болів і запаморочень від аритмії. 16 серпня 2019-го його було госпіталізовано поблизу міста Нейї-сюр-Сен з підозрою на інсульт[11].
Кар'єра
1956 року Алена Делона запросив відвідати Каннський кінофестиваль його друг, актор Жан-Клод Бріалі. Там Делона помітив агент (шукач талантів) кіностудії MGM (Metro-Goldwyn-Mayer) Девід О. Селзнік.
Дебютом актора став фільм Іва Аллегре «Коли втручається жінка». 1958 року знявся у фільмі «Будь красивою та мовчи». У цьому проекті Делон знімався із Жан-Полем Бельмондо. Пізніше його запросили на одну із головних ролей в мелодраму «Крістіна».
1960 року справжнє визнання актору принесла роль у фільмі «На яскравому сонці» режисера Рене Клемана за романом Патриції Гайсміт «Талановитий містер Ріплі». Наступним успіхом став фільм «Рокко та його брати» режисера Лукіно Вісконті, який отримав Спеціальний приз і приз ФІПРЕССІ на Венеційському кінофестивалі. Потім молода зірка грає з Бріжіт Бардо у кінокомедії «Знамениті любовні історії». 1961 року знявся у комедії Рене Клемана «Як радісно жити».
1962 року він знявся разом з Монікою Вітті в «Затемненні» Мікеланджело Антоніоні, фільмі, який отримав спеціальний приз журі в Каннах. 1963 року він зіграв роль Танкреді в «Леопарді» Лукіно Вісконті, в компанії з Клаудія Кардінале і Бертом Ланкастером; фільм отримав «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі і залишається однією з найбільших ролей Делона в кіно, за цю роль його номінували на Золотий глобус. Того ж року знявся разом з Жаном Габеном у фільмі «Мелодія з підвалу» Анрі Вернея. У 1963—1964 роках знімався у таких фільмах як «Чорний тюльпан» та «Хижаки».
Кар'єра Алена Делона інтернаціональна. Він знімався в Голлівуді в фільмах «Народжений злодієм» Джона Ву та «Зниклий загін» Марка Робсона, у франко-американській картині Рене Клемана «Чи горить Париж?». У Великої Британії знявся в фільмі «Жовтий Роллс-Ройс» Ентоні Асквіта. 1967 року Ален Делон, Ліно Вентура і Джоанна Шимкус зіграли в пригодницькій мелодрамі «Шукачі пригод» Робера Енріко.
Особисте життя
Під час зйомок фільму «Крістіна» закрутив роман з відомою австрійською акторкою Ромі Шнайдер. В 1952 році вони заручилися. Однак, через 6 років стосунків розійшлися.
1962 року співачка Ніко народила сина Арі Пеффгена, батьком якого назвала Алена Делона. Делон не визнав свого батьківства. Арі виховували батьки Делона та дали йому своє прізвище Булонь.
1964 року одружився з Наталі Бартелемі. 1 жовтня 1964 року у них народився син — актор Ентоні Делон. Через 4 роки Ален та Наталі розлучилися.
З 1968 року мав стосунки з Мірей Дарк. Ці стосунки тривали 15 років.
1987 року познайомився з Розалі ван Бремен. Пізніше їх стосунки переросли у другий шлюб актора. Розалі народила актору двох дітей — доньку Анушку та сина Алена-Фаб'єна. 2002 року Делон и Розалі розлучилися.
Фільмографія
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1957 | ф | Коли втручається жінка | Quand la femme s’en mêle | Жо |
1958 | ф | Будь красива і мовчи | Sois belle et tais-toi | Лулу |
1958 | ф | Крістіна | Christine | Франц Лобеньє |
1959 | ф | Слабкі жінки | Faibles Femmes | Жульєн Феналь |
1959 | ф | Дорога школярів | Le Chemin des écoliers | Антуан Мішо |
1960 | ф | На яскравому сонці | Plein Soleil | Том Ріплі / Філіп Грінліф |
1961 | ф | Рокко та його брати | Rocco e i suoi fratelli | Рокко Паронді |
1961 | ф | Як радісно жити | Che gioia vivere | Улісс Чекконато |
1961 | ф | Знамениті любовні історії | Amours célèbres | Принц Альберт / Герцог Альберт |
1962 | ф | Затемнення | L’Eclisse | П'єро |
1962 | ф | Диявол і десять заповідей | Le Diable et les dix commandements | П'єр Месаже |
1962 | ф | Руда | Die Rote | пасажир у Венеції |
1962 | ф | Леопард | Il Gattopardo | Танкреді |
1962 | тф | Пес | Le Chien | — |
1963 | ф | Мелодія з підвалу | Mélodie en sous-sol | Франсіс |
1963 | ф | Ланцюгова реакція | Carambolages | Ламбер |
1964 | ф | Чорний Тюльпан | La Tulipe noire | Жульєн де Сан-Пре / Гійом |
1964 | ф | Хижаки | Le Félins | Марк |
1964 | ф | Нескорений | L’Insoumis | Томас Власенрут |
1964 | ф | Жовтий Ролс-Ройс | La Rolls-Royce jaune | Стефано |
1964 | ф | Кохання на морі | L' Amour à la mer | — |
1965 | ф | Народжений злодієм | Les tueurs de San Francisco | Едді Педак |
1966 | ф | Зниклий загін | Les Centurions | Філіп Есклав'є |
1966 | ф | Чи горить Париж? | Paris brûle-t-il? | Жак Шабан-Дельмас |
1967 | ф | Техас за річкою | Texas, nous voilà | Дон Андре Бальтазар / Балде |
1967 | ф | Шукачі пригод | Les Aventuriers | Маню Бореллі |
1967 | ф | Три кроки у маренні | Histoires extraordinaires | Вільям Вілсон |
1967 | ф | Самурай | Le Samouraï | Джефф Кастелло |
1967 | ф | Диявольськи Ваш | Diaboliquement vôtre | П'єр Лагранж / Жорж Кампо |
1967 | ф | Мотоциклістка | La Motocyclette | Даніель |
1968 | ф | Прощавай, друже | Adieu l’ami | Діно Барран |
1968 | ф | Басейн | La Piscine | Жан-Поль |
1969 | ф | Джеф | Jeff | Лоран |
1969 | ф | Сицилійський клан | Le Clan des Siciliens | Роже Сарте |
1969 | ф | Борсаліно | Borsalino | Рок Сіффреді |
1970 | ф | Червоне коло | Le Cercle rouge | Коре |
1970 | ф | Мадлі | Madly | Жульєн Дандьє |
1970 | ф | Повернення докучливої комашки | Fantasia chez les ploucs | вождь |
1971 | ф | Тихше, баси | Doucement les basses | Сімон Медью |
1971 | ф | Червоне сонце | Soleil rouge | Гоше |
1971 | ф | Вдова Кудер | La Veuve Couderc | Жан Лавінь |
1971 | ф | Вбивство Троцького | L’Assassinat de Trotsky | Френк Джексон |
1971 | ф | Жив-був поліцейський | Il était une fois un flic | Людина, яка шукала Родрігеса |
1972 | ф | Поліцейський | Un flic | Едуар Кольман |
1972 | ф | Перша ніч спокою | La prima notte di quiete | Даніель Домінічі |
1972 | ф | Скорпіон | Scorpio | Жан Лор'є |
1972 | ф | Лікування шоком | Traitement de choc | Девілер |
1973 | ф | Спалені клуні | Les Granges brûlées | П'єр |
1973 | ф | Великий калібр | Les Grands Fusils | Тоні Аржента |
1973 | ф | Двоє в місті | Deux Hommes dans la ville | Джіно Страбліджі |
1973 | ф | Раса панів | La Race des Seigneurs | Жульєн Дандьє |
1974 | ф | Борсаліно і компанія | Borsalino & Co | Рок Сіффреді |
1974 | ф | Крижані груди | Les Seins de glace | Марк Рільсон |
1974 | ф | Зорро | Zorro | Дон Дієго / Зорро |
1975 | ф | Поліцейська історія | Flic Story | Роже Борніш |
1975 | ф | Циган | Le Gitan | Г'юго Сеннар, циган |
1976 | ф | Месьє Кляйн | Monsieur Klein | Месьє Кляйн |
1976 | ф | Повернення бумеранга | Comme un boomerang | Жак Баткен |
1976 | ф | Банда | Le Gang | Роберт |
1976 | ф | Армагеддон | Armaguedon | Мішель Амброз |
1977 | ф | Людина, що поспішає | L’Homme pressé | П'єр Ніокс |
1977 | ф | Смерть негідника | Mort d’un pourri | Ксав'є Марешаль |
1977 | ф | Увага, дивляться діти! | Attention, les enfants regardent | чоловік |
1979 | ф | Аеропорт-79: «Конкорд» | Airport 79 Concorde | Капітан Пол Метран |
1979 | ф | Військовий лікар | Le Toubib | Жан-Марі Депре |
1979 | ф | Тегеран-43 | Téhéran 43, nid d’espions | інспектор Фоше |
1980 | ф | Трьох потрібно прибрати | Trois Hommes à abattre | Мішель Жерфо |
1981 | ф | За шкуру поліцейського | Pour la peau d’un flic | Інспектор Шука |
1982 | ф | Шок | Le Choc | Мартин Тер'є / Крістіан |
1983 | ф | Неприборканий | Le Battant | Жак Дарне |
1983 | ф | Кохання Свана | Un amour de Swann | Барон де Шарлу |
1984 | ф | Наша історія | Notre histoire | Робер Авранше |
1985 | ф | Слово поліцейського | Parole de flic | Даніель Прат |
1986 | ф | Перехід | Le Passage | Жан Д'яз |
1988 | ф | Не будіть сплячого поліцейського | Ne réveillez pas un flic qui dort | Ежен Грендель |
1989 | ф | Нова хвиля | Nouvelle Vague | Роджер Леннокс / Річард Леннокс |
1990 | ф | Танцювальна машина | Dancing Machine | Ален Вольф |
1991 | ф | Повернення Казанови | Le Retour de Casanova | Джакомо Казанова |
1992 | ф | Злочин | Un crime | Шарль Дюнан |
1992 | ф | Плюшевий ведмедик | L’Ours en peluche | Жан Рів'єр |
1994 | ф | Сто і одна ніч Сімона Сінема | Les Cent et une nuits de Simon Cinéma | камео |
1996 | ф | День і ніч | Le Jour et la nuit | Олександр |
1998 | ф | Один шанс на двох | Une chance sur deux | Жульєн Вігналь |
2000 | ф | Актори | Les Acteurs | камео |
2001 | тф | Комісар Монтале: Смертельні ігри | Fabio Montale | Фабіо Монтале |
2003 | тф | Лев | Le Lion | |
2003—2004 | с | Френк Ріва | Frank Riva | Френк Рива |
2008 | ф | Астерікс на Олімпійських іграх | Astérix aux Jeux Olympiques | Юлій Цезар |
2012 | ф | З новим роком, мами! | камео |
Нагороди
- Премія «Сезар» (1985)
- Найкращий актор за фільм Наша історія (1984)
- Офіцер ордену Почесного легіону
- Офіцер ордена «За заслуги» (Франція)
- Офіцер ордена мистецтв та літератури
Примітки
- ↑ C. L. Mort de l'acteur français Alain Delon — BFM TV, 2024.
- ↑ Alain Delon, dernier monstre sacré du cinéma français, est mort — 2024.
- ↑ а б Fichier des personnes décédées
- ↑ C. L. Mort de l'acteur français Alain Delon — BFMTV, 2024.
- ↑ Mort d'Alain Delon : le douloureux crépuscule d'une légende du cinéma — 2024.
- ↑ Alain Delon sera inhumé samedi dans sa propriété de Douchy dans le Loiret — 2024.
- ↑ Alain Delon inhumé samedi après-midi en toute intimité, dans sa propriété de Douchy / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 2024. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- ↑ http://www.nytimes.com/movies/person/87436/Alain-Delon
- ↑ Mort d’Alain Delon. Delon, un citoyen suisse — Nancy: 1889. — ISSN 0240-4958; 1760-4958; 2274-5912
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Легендарний актор Ален Делон потрапив у реанімацію: що сталося. РБК-Украина (рос.). Процитовано 17 серпня 2019.
Посилання
- Делон, Ален. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
- Делон // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Ален Делон на сайті AlloCiné (фр.)
- Ален Делон на www.nndb.com — своєрідному інтернетівському «Who's Who» (англ.)
- Офіційний сайт (англ.)
- Ален Делон — Біографія, фотографії, фільмографія (рос.)
- Біографія Алена Делона (рос.)
- Інтерв'ю Алена Делона (рос.)
Це незавершена стаття про французького актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про особу Франції. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 8 листопада
- Народились 1935
- Померли 18 серпня
- Померли 2024
- Офіцери ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Офіцери ордена «За заслуги» (Франція)
- Офіцери Ордена мистецтв та літератури
- Лауреати премії «Сезар»
- Французькі театральні актори
- Французькі кіноактори
- Французькі телеактори
- Французькі сценаристи
- Французькі режисери
- Французькі кінопродюсери
- Актори, які зіграли роль Гая Юлія Цезаря
- Актори, які зіграли роль Джакомо Казанови