Африкат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Африка́т (чол. р.),[1] африка́та (жін. р.),[2] (лат. affrico — тру, притираю) — складні нерозривні приголосні, утворені внаслідок злиття двох звукових елементів — зімкненого (його називають також проривним) з наступним щілинним, (його називають також фрикативним).

Якщо сполучення зімкненого з щілинним не утворює нерозривних звуків (наприклад, підживити, відзначити), то воно не складає африкат.

Африкати можуть бути глухі та дзвінкі, напр.: циган — дзвін.

Африкати

Польська

/t͡ʂ/ czysta — «чиста» /ʈ͡ʂ/ trzysta — «триста»

Українська

В українській мові:

В українській мові африкати складаються з однотипних за місцем творення (передньоязикових) звуків: ц (т + с), ч (т + ш), дз (z), дж (ž) (наприклад, кукурудза, джерело).

Джерела

Примітки

  1. Африкат // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  2. Африката // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.