Бій за станцію Лозова
| Бій за станцію Лозова | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Радянсько-українська війна | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} УНР
|
 Радянська Росія
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| близько 1500 Загін Вільного козацтва , Гайдамацький курінь, Частини колишньої 3-ї кавалерійської дивізії РІА та запасні частини Сімферопольського полку ім. П. Дорошенка; |
близько 700 Солдати 30-го запасного полку Харківського гарнізону та робітники заводу ВЕК (нині Харківський електромеханічний завод), бронепотяг з одною 75 мм гарматою. | ||||||
| Втрати | |||||||
| Невідомі | Невідомі | ||||||
Бій за станцію Лозова — бій, що відбувся 13-14 грудня 1917 року на залізничній станції Лозова. Це перший бій між військовиками УНР та більшовиками.
Хід бою
Зведений загін більшовиків під проводом М. Руднєва, загальна чисельність якого була близько 700 вояків, просувався на південь і здобув Лихачове, Краснопавлівку, а ранком 14-го (25-го) грудня — Панютине. Тут до більшовиків приєдналися місцеві «червоногвардійці», а до Лозової (з околиць Панютиного її видно у бінокля) було вислано розвідку. Станція у цей час була забита ешелонами, що належали генералу Каледіну, який очолював на той час рух проти більшовиків на Дону, і перебував ніби союзником УНР у боротьбі з більшовиками (на той час війна між УНР та більшовицькою Росією ще не почалась.) Станцію Лозова захищав нечисленний підрозділ 3-го Катеринославського Гайдамацького куреня.[1] Також в боях за станцію лозовая брали бійці 623-го Козеніцкого полку.[2]
Бій розпочався з гарматного обстрілу станції. Під прикриттям артилерійського вогню більшовики підійшли до Лозової. Після короткого бою більшовики захопили станцію та селище. Українське військо відступило у напрямку Павлограду. Однак вночі бійці 623-го Козеніцького полку раптово атакували більшовиків. Розпочався запеклий бій. Рушнично-кулеметним вогнем вояки Центральної ради вибили ворога з Лозової і той почав відступати до села Хлібного — околиці Панютиного.
Очевидно після того як Лозову зайняла сотня 623-го полку відповідалність за оборону станції лягла на командувача КВО Шинкаря М. Л.[3]
29 грудня 1917 року українські частини без бою покинули Лозову і вирушили до Костянтинограду.[4]
Див. також
Джерела і література
- Історія Українського війська: Книга в двох частинах. — Ч. 2. — (Репринт). — Львів: Видання І. Тиктора, 1936. — 568 с.
- Історія українського війська (1917—1995).Упорядник Я. Дашкевич. — Львів: Світ, 1996. — 840 с.
- Победа Советской власти на Украине. — М.: Наука, 1967. — 579 с. (рос.)
- Ковальчук М. Битва двох революцій: Перша війна Української Народної Республіки з Радянської Росією. 1917‒1918 pp. / НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. ‒ Т. 1. ‒ К.: Видавничий дім «Стилос», 2015. ‒ 608 с.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ Ковальчук М. Битва двох революцій: Перша війна Української Народної Республіки з Радянської Росією. Стр. 317
- ↑ Ковальчук М. Битва двох революцій: Перша війна Української Народної Республіки з Радянської Росією. Стр. 320
- ↑ Ковальчук М. Битва двох революцій: Перша війна Української Народної Республіки з Радянської Росією. Стр. 325
- ↑ Ковальчук М. Битва двох революцій: Перша війна Української Народної Республіки з Радянської Росією. Стр. 326