Бій за станцію Лозова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бій за станцію Лозова
Радянсько-українська війна
48°53′21″ пн. ш. 36°18′41″ сх. д. / 48.88944444002777345° пн. ш. 36.31138889002777859° сх. д. / 48.88944444002777345; 36.31138889002777859
Дата: 13-14 грудня 1917 р.
Місце: Поблизу міста Лозова

48°53′22″ пн. ш. 36°18′41″ сх. д. / 48.88944° пн. ш. 36.31139° сх. д. / 48.88944; 36.31139Координати: 48°53′22″ пн. ш. 36°18′41″ сх. д. / 48.88944° пн. ш. 36.31139° сх. д. / 48.88944; 36.31139

Результат: Призупинення просування військ Радянської Росії
Сторони
Flag of the Ukranian State.svg УНР Red Army flag.svg Радянська Росія
Військові сили
близько 1500
Загін Вільного козацтва ,
Гайдамацький курінь,
Частини колишньої 3-ї кавалерійської дивізії РІА та запасні частини Сімферопольського полку ім. П. Дорошенка;
близько 700
Солдати 30-го запасного полку Харківського гарнізону та робітники заводу ВЕК (нині Харківський електромеханічний завод),
бронепотяг з одною 75 мм гарматою.
Втрати
Невідомі. Невідомі.

Бій за станцію Лозова — бій, що відбувся 13-14 грудня 1917 року на залізничній станції Лозова. Це перший бій між військовиками УНР та більшовиками.

Хід бою[ред. | ред. код]

Зведений загін більшовиків під проводом М. Руднєва, загальна чисельність якого була близько 700 вояків, просувався на південь і здобув Лихачове, Краснопавлівку, а ранком 14-го (25-го) грудня — Панютине. Тут до більшовиків приєдналися місцеві «червоногвардійці», а до Лозової (з околиць Панютиного її видно у бінокля) було вислано розвідку. Станція у цей час була забита ешелонами, що належали генералу Каледіну, який очолював на той час рух проти більшовиків на Дону, і перебував ніби союзником УНР у боротьбі з більшовиками (на той час війна між УНР та більшовицькою Росією ще не почалась.)

Бій розпочався з гарматного обстрілу станції. Під прикриттям артилерійського вогню більшовики підійшли до Лозової. Після короткого бою більшовики захопили станцію та селище. Українське військо відступило у напрямку Павлограду. Однак вночі українські вояки раптово атакували більшовиків. Розпочався запеклий бій. Рушнично-кулеметним вогнем вояки Центральної ради вибили ворога з Лозової і той почав відступати до села Хлібного — околиці Панютиного.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела і література[ред. | ред. код]

  • Історія Українського війська: Книга в двох частинах. — Ч. 2. — (Репринт). — Львів: Видання І. Тиктора, 1936. — 568 с.
  • Історія українського війська (1917—1995).Упорядник Я. Дашкевич. — Львів: Світ, 1996. — 840 с.
  • Победа Советской власти на Украине. — М.: Наука, 1967. — 579 с. (рос.)