Другий бій за станцію Лозова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Другий бій за станцію Лозова
Радянсько-українська війна
Координати: 48°53′21″ пн. ш. 36°18′41″ сх. д. / 48.88944444002777345° пн. ш. 36.31138889002777859° сх. д. / 48.88944444002777345; 36.31138889002777859
Дата: 16-17 грудня 1917 р.
Місце: Поблизу міста Лозова

48°53′22″ пн. ш. 36°18′41″ сх. д. / 48.88944° пн. ш. 36.31139° сх. д. / 48.88944; 36.31139Координати: 48°53′22″ пн. ш. 36°18′41″ сх. д. / 48.88944° пн. ш. 36.31139° сх. д. / 48.88944; 36.31139{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку

Результат: Захоплення військами Радянської Росії станції та продовження їх наступу на Україну
Сторони
Flag of the Ukrainian State.svg УНР Red Army flag.svg Радянська Росія
Військові сили
близько 200
Сімферопольський полк полку ім. П. Дорошенка;
близько 780
500 солдатів 30-го запасного полку Харківського гарнізону, 280 харківських червогогвардійців,
бронепотяг з одною 75 мм гарматою.
Втрати
2 убиті, 4 поранені, 17 полонено (поміж ними 1 офіцер). 1 убитий 6 поранених, 7 полонених (включно з офіцером з 30-го полку).

Другий бій за станцію Лозова — бій, що відбувся 16-17 грудня 1917 року на залізничній станції Лозова. В ході бою між військовиками УНР та більшовиками залізнична станція була захоплена і для більшовиків відкрилась дорога далі вглиб країни.

Хід бою[ред. | ред. код]

Вранці 16 грудня загін харківських червоногвардійців силою близько 280 багнетів без бою здобули Лихачове, Лозової. Ввечері вони отримали у підтримку ще 500 солдат зі збільшовиченого 30-го запасного полку, що був гарнізоном у Харкові також сюди підійшов і бронепотяг. Вночі більшість солдат пішли в погоню за ешелонами генерала Каледіна, залишивши на станції панцирний потяг та 18 солдат для охорони. Цим скористались бійці полку ім. Дорошенка — вони силою 200 чоловік зайняли станцію легко вибивши більшовиків, однак більшовики швидко схаменулись і значними силами вдарили по військах УНР, внаслідок чого ті були змушені відступити.

У ході бою з боку УНР були наступні втрати: 2 убиті, 4 поранених, 17 полонених. Більшовики в ході бою втратили 1 убитого, 6 поранених та 7 полонених. Після бою обидві сторони домовились і обміняли між собою полонених. Війська УНР відступили на Синельникове.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела і література[ред. | ред. код]

  • Історія Українського війська: Книга в двох частинах. — Ч. 2. — (Репринт). — Львів: Видання І. Тиктора, 1936. — 568 с.
  • Історія українського війська (1917—1995).Упорядник Я. Дашкевич. — Львів: Світ, 1996. — 840 с.
  • Победа Советской власти на Украине. — М.: Наука, 1967. — 579 с.