Координати: 38.9517° пн. ш. 77.1467° зх. д. / 39° пн. ш. 77° зх. д. / 39; -77
Очікує на перевірку

Центральне розвідувальне управління

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з CIA)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Центральне розвідувальне управління
(ЦРУ)
англ. Central Intelligence Agency
 
 
 
Загальна інформація:
Тип: спецслужба
Юрисдикція: США США
Дата заснування: 18 вересня 1947
Відомство-попередник: Управління стратегічних служб
Девіз: "The Work of a Nation. The Center of Intelligence"
Структура:
Директор: Вільям Джозеф Бернс
Заступник директора: Девід Коен
Керівна організація: Директор Національної розвідки
Кількість співробітників: 21 575
Бюджет: 15 млрд доларів (2013)
Штаб-квартира:
Мапа
Адреса штаб-квартири: Розвідувальний центр імені Дж. Буша, Ленглі, округ Ферфакс, Вірджинія
38.9517° пн. ш. 77.1467° зх. д. / 39° пн. ш. 77° зх. д. / 39; -77
Вебсайт:
www.cia.gov
Вікісховище має сторінку на цю тему:
Центральне розвідувальне управління
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Центральне розвідувальне управління

Центральне розвідувальне управління (ЦРУ; Central Intelligence Agency, CIA) — головне розвідувальне управління при уряді США, основна функція якого полягає в отриманні та обробці інформації щодо іноземних урядів, корпорацій та людей, у звітуванні про отриману інформацію відповідним гілкам уряду.

Штаб-квартира ЦРУ розташоване за 13 кілометрів від Вашингтона, у місті Ленглі, округ Ферфакс, штат Вірджинія.

ЦРУ входить до Розвідувального співтовариства США, яким керує директор Національної розвідки.

Історія

[ред. | ред. код]

20 січня 1946 року президент США Гаррі Трумен засновує Групу центральної розвідки. Назву «Центральне розвідувальне управління» служба отримає 18 вересня 1947 року. Центральне розвідувальне управління було офіційно створене в 1947 році після ухвалення Закону про національну безпеку, підписаного президентом Труменом. ЦРУ було створене на основі Управління стратегічних служб (УСС), що діяло під час Другої світової війни, і прийняло на себе всі функції УСС. Першим директором ЦРУ був призначений контрадмірал Роскоу Гілленкоттер. У 1949 році був прийнятий Закон про ЦРУ.

Керівником ЦРУ до 2005 року був директор Центральної розвідки. Ця посада була створена в січні 1946 року для контролювання всіх розвідувальних відомств США, також за законом 1947 року директору Центральної розвідки надавались функції директора ЦРУ, посада головного радника президента США з питань розвідки і статус члена Ради національної безпеки. У 1981 році директор також став головою Розвідувальної спільноти США.

Офіційна емблема

Відомі операції

[ред. | ред. код]
  • Операція Splinter Factor

З метою дестабілізації ситуації в комуністичних режимах у Східній Європі, ЦРУ використовувало відому хворобливу підозрілість Сталіна. Операція Splinter Factor полягала в наданні хибних доказів співпраці видних комуністів з американською розвідкою. Початок операції був спрямований проти Ноеля Філда, американського дисидента з комуністичними симпатіями і контактами з провідними членами комуністичної партії Варшавського блоку[1].

Організований ЦРУ переворот в Ірані в 1953 задля повалення влади демократично обраного прем'єр-міністра Ірана Мохаммеда Мосаддика. Закінчився поверненням влади шаха та утвердження нового уряду Захеді.

Операція «Золото» полягала в будуванні підземного тунелю з американського Західного Берліна в радянський Східний Берлін, і підключення до телефонного кабелю штаба радянських військ.

Операція була проведена спільно з американською, британською розвідками. Ідею будівництва тунелю запропонував з Вільям К. Харві, командувач операційної бази в Західному Берліні. Будівництво почалося у вересні 1954 року. Інженери американської армії будували тунель цілодобово. Проте розвідка СРСР знала про операцію ще до її початку (інформація поступила від потрійного агента Джорджа Блейка), тому змогла вжити успішні контрзаходи[2].

Організоване ЦРУ[3] військове вторгнення в 1954 р з метою повалення[4] президента Гватемали Хакобо Арбенса. 27 червня 1954 року президент Арбенс був змушений піти у відставку, його замінив проамериканськи налаштований Кастільо Армас[5][6].

Проводилася спільно з поліцією і спецслужбами Південного В'єтнаму. Програма з ліквідації політичної структури Національного фронту звільнення Південного В'єтнаму[7].

Програма ЦРУ з озброєння афганських моджахедів під час радянської інтервенції в Афганістан — Афганської війни (1979–1989 рр).[8] Є однією з найдовших і найдорожчих секретних операцій ЦРУ,[9] фінансування програми розпочалося з $20–30 мільйонів на рік і до 1987 року досягло рівня $630 мільйонів на рік.[10][11]

Військова операція з метою повалення уряду Фіделя Кастро на Кубі. Вранці 15 квітня 1961 року американські літаки завдали ударів по аеродромам кубинських ВВС, проте кубинське військове командування завчасно замінило літаки на аеродромах макетами. У ніч на 17 квітня десантники почали висаджуватися в районі Затоки Свиней. Висадка завершилася провалом і полоном більшої частини десанту[12].

Операція, яка проводилась підрозділом SEAL під управлінням Об'єднаного командування спеціальних операцій у співпраці з ЦРУ. Ціль операції — ліквідація ватажка міжнародного терористичного угруповування Аль-Каїди Осами бен Ладена[13].

Структура

[ред. | ред. код]
Директор ЦРУ
Призначається Президентом США при схваленні Сенатом. Підпорядковується безпосередньо Директорові національної розвідки.
Генерал Майкл Гайден, колишній директор ЦРУ
Заступник директора ЦРУ
Здійснює функції директора, коли посада директора вакантна, або коли директор відсутній на робочому місці.
Помічник заступника директора ЦРУ
Ця посада була створена 5 липня 2006 року. Помічник здійснює всі функції, які раніше лежали на виконавчому директорові ЦРУ.

Директорат і офіси

[ред. | ред. код]
Штаб-квартира ЦРУ, Ленглі, Вірджинія
  • Розвідувальний директорат займається обробкою і аналізом отриманої розвідувальної інформації. Керівник — директор з розвідки.
  • Національна секретна служба (колишній оперативний директорат) вирішує завдання, пов'язані із збором інформації агентурною розвідкою, організовує і проводить таємні операції.
  • Науково-технічний директорат проводить дослідження і розробку технічних засобів збору інформації.
  • Директорат постачання.
  • Центр вивчення розвідки займається зберіганням і вивченням документальних матеріалів ЦРУ.
  • Офіс головного юрисконсульта. Співробітники відділу стежать за дотриманням працівниками Управління Конституції і законів, правил і інструкцій.
  • Офіс генерального інспектора, керівник — генеральний інспектор. Призначається Президентом США при схваленні Сенатом. Незалежний від інших відділів і офісів, підкоряється безпосередньо директорові ЦРУ. Здійснює інспекції, розслідування і аудит в штаб-квартирі ЦРУ, на місцях, і в зарубіжних відділеннях Управління. Кожні півроку готує для директора ЦРУ звіт, який той надає Комітету з розвідки Конгресу США.
  • Офіс суспільних зв'язків, керівник — директор по зв'язках з громадськістю.
  • Офіс з військових справ — надає підтримку у сфері розвідки збройним силам США.

Директори

[ред. | ред. код]
Голова фото початок закінчення примітки
контр-адмірал
Сідні Вільям Соерс[en]
(англ. Sidney William Souers) 		23 січня 1946 10 червня 1946
генерал-лейтенант
Гойт Сенфорд Ванденберг
(англ. Hoyt Sanford Vandenberg) 		10 червня 1946 1 травня 1947
контр-адмірал
Роскоу Гілленкоттер
(англ. Roscoe Henry Hillenkoetter) 		1 травня 1947 7 жовтня 1950
генерал-лейтенант
Вальтер Беделл Сміт
(англ. Walter Bedell Smith) 		7 жовтня 1950 9 лютого 1953
Аллен Велш Даллес
(англ. Allen Welsh Dulles) 		9 лютого 1953 26 лютого 1953 виконувач обов'язків
26 лютого 1953 29 листопада 1961
Джон Алекс Мак-Коун[en]
(англ. John Alex McCone) 		29 листопада 1961 28 квітня 1965
віце-адмірал
Вільям Френсіс Рейборн[en]
(англ. William Francis Raborn) 		29 квітня 1965 30 червня 1966
Річард Макґарра Гелмс
(англ. Richard McGarrah Helms) 		30 червня 1966 2 лютого 1973
Джеймс Родні Шлезінгер
(англ. James Rodney Schlesinger) 		2 лютого 1973 2 липня 1973
генерал-лейтенант
Вернон Ентоні Волтерс
(англ. Vernon Anthony Walters) 		2 липня 1973 4 вересня 1973 виконувач обов'язків
Вільям Іґан Колбі[en]
(англ. William Egan Colby) 		4 вересня 1973 30 січня 1976
Джордж Герберт Вокер Буш
(англ. George Herbert Walker Bush) 		30 січня 1976 20 січня 1977
Інно Генрі Ноуч[en]
(англ. Enno Henry Knoche) 		20 січня 1977 9 березня 1977 виконувач обов'язків
адмірал
Стенсфілд Тернер
(англ. Stansfield Turner) 		9 березня 1977 20 січня 1981
Вільям Кейсі
(англ. William Casey) 		20 січня 1981 29 січня 1987
Роберт Майкл Гейтс
(англ. Robert Michael Gates) 		18 грудня 1986 26 травня 1987 виконувач обов'язків
Вільям Вебстер
(англ. William Hedgcock Webster) 		26 травня 1987 31 серпня 1991
Річард Джеймс Керр[en]
(англ. Richard James Kerr) 		1 вересня 1991 6 листопада 1991 виконувач обов'язків
Роберт Майкл Гейтс
(англ. Robert Michael Gates) 		6 листопада 1991 20 січня 1993
адмірал
Вільям Олівер Студеман[en]
(англ. William Oliver Studeman) 		21 січня 1993 5 лютого 1993 виконувач обов'язків
Роберт Джеймс Вулсі
(англ. R. James Woolsey) 		5 лютого 1993 10 січня 1995
адмірал
Вільям Олівер Студеман
(англ. William Oliver Studeman) 		11 січня 1995 9 травня 1995 виконувач обов'язків
Джон Марк Дейч
(англ. John Mark Deutch) 		9 травня 1995 15 грудня 1996
Джордж Джон Тенет
(англ. George John Tenet) 		16 грудня 1996 11 липня 1997 виконувач обов'язків
11 липня 1997 11 липня 2004
Портер Госс
(англ. Porter J. Goss) 		21 квітня 2005 26 травня 2006
генерал
Майкл Вінсент Гайден[en]
(англ. Michael Vincent Hayden) 		30 травня 2006 12 лютого 2009[14]
Леон Панетта
(англ. Leon Panetta) 		13 лютого 2009[15][16] 30 червня 2011
Майкл Морелл[en]
(англ. Michael Morell) 		1 липня 2011 6 вересня 2011 виконувач обов'язків
генерал
Девід Петреус
(англ. David Petraeus) 		6 вересня 2011[17] 9 листопада 2012
Майкл Морелл[en]
(англ. Michael Morell) 		9 листопада 2012 8 березня 2013 виконувач обов'язків
Джон Бреннан
(англ. John Brennan) 		8 березня 2013[18] 20 січня 2017
Меройо Парк[en]
(англ. Meroë Park) 		20 січня 2017 23 січня 2017 виконувачка обов'язків
Майк Помпео
(англ. Michael Pompeo) 		23 січня 2017[19] 26 квітня 2018
Джина Гаспел
(англ. Gina Haspel) 		26 квітня 2018 21 травня 2018 виконувачка обов'язків
21 травня 2018 20 січня 2021
Девід Коен
(англ. David Cohen) 		20 січня 2021 19 березня 2021 виконувач обов'язків
Вільям Бернс
(англ. William Burns) 		18 березня 2021 на посаді

У масовій культурі

[ред. | ред. код]

Діяльність ЦРУ дуже широко висвітлена в багатьох книжках, фільмах, відеоіграх тощо. Зазвичай ЦРУ зображується як дещо ідеалізована організація, яка може майже все, для якої немає нездійсне́нних задач.

Фільми

[ред. | ред. код]

Ігри

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Операція Splinter Factor (англ.). Архів оригіналу за 2 листопада 2015. Процитовано 31 липня 2015.
  2. ↑ Операція «Золото» (англ.). Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 31 липня 2015.
  3. ↑ ``Костянтин Сапожников`` «Бананова завіса» навколо Гватемали піднімаєтья?
  4. ↑ Республіка Гватемала. Довідник [Архівовано 25 березня 2009 у Wayback Machine.]. Інститут географії РАН
  5. ↑ Уайз Д., Росс Т. Невидимий Уряд.- М.: Воениздат, 1965. David Wise & Thomas B. Ross, The Invisible Government, Random House, New York, 1964.
  6. ↑ Операція PBSUCCESS(англ.)
  7. ↑ Операція «Фенікс» (англ.). Архів оригіналу за 15 червня 2015. Процитовано 31 липня 2015.
  8. ↑ Eduardo Real: Zbigniew Brzezinski, Defeated by his Success(англ.)
  9. ↑ The Oily Americans. Time (magazine) (англ.). 13 травня 2003. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 8 липня 2008.
  10. ↑ Bergen, Peter, ``Holy War Inc.``, Free Press, (2001), p.68 (англ.)
  11. ↑ Операція «Циклон»(англ.)
  12. ↑ Операція в затоці Свиней(англ.)
  13. ↑ Операція «Спис Нептуна» (англ.). Архів оригіналу за 1 вересня 2015. Процитовано 31 липня 2015.
  14. ↑ Michael Vincent Hayden — Central Intelligence Agency. web.archive.org. 4 серпня 2019. Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 17 січня 2022.
  15. ↑ ЦРУ отримало нового директора Коммерсант в»- 27 (4082) від 14 лютого 2009
  16. ↑ Сенат США затвердив на посаді директора ЦРУ Леона Панетту
  17. ↑ Девід Петреус офіційно став головою ЦРУ. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 31 липня 2015.
  18. ↑ Офіційний сайт ЦРУ. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 15 квітня 2014.
  19. ↑ Сенат США утвердил Джона Бреннана новым главой ЦРУ // Газета.ру, 08.03.2013

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Книжки

[ред. | ред. код]
  • Уильям Блум. Убийство демократии: операции ЦРУ и Пентагона в период холодной войны. — Москва: Кучково поле, 2013. — 704 с. (Реальная политика).(рос.)
  • Тим Вейнер. ЦРУ. Правдивая история. — Москва: Центрполиграф, 2013. — 728 с.(рос.)
  • Френсис Сондерс. ЦРУ и мир искусств: культурный фронт холодной войны. — Москва: Кучково поле, 2013. — 416 с. (Реальная политика).(рос.)
  • Philip Agee, Inside the Company: CIA Diary, Harmondsworth: Penguin, 1975.(англ.)
  • Richard J. Aldrich, The Hidden Hand: Britain, America and Cold War Secret Intelligence, London: John Murray, 2001.(англ.)
  • William Blum, Killing Hope: U.S. Military and CIA Interventions since World War II, Monroe, ME: Common Courage Press, 2004.(англ.)
  • Richard H. Immerman, The CIA in Guatemala: The Foreign Policy of Intervention, University of Texas Press, 1982.(англ.)
  • Alfred W. McCoy, The Politics of Heroin in Southeast Asia, Harper Colophon, 1972.(англ.)
  • Alfred W. McCoy, A Question of Torture: CIA Interrogation, from the Cold War to the War on Terror, New York: Owl Books (Henry Holt & Co.), 2006.(англ.)
  • Ronald Kessler, The CIA at War: Inside the Secret Campaign Against Terror, St. Martin's Press, 2003.(англ.)
  • Melissa Boyle Mahle, Denial and Deception: An Insider's View of the CIA from Iran-Contra to 9/11, Nation Books, 2004.(англ.)
  • L. Fletcher Prouty, The Secret Team: The CIA and Its Allies In Control of the World, Ballantine Books, 1973.(англ.)
  • Kermit Roosevelt, Countercoup: The Struggle for the Control of Iran, New York: McGraw-Hill, 1979.(англ.)
  • Stephen Schlesinger and Stephen Kinzer, Bitter Fruit: The Story of the American Coup in Guatemala, Cambridge: Harvard University Press, 1999.(англ.)
  • Robert Wallace, H. Keith Melton, Henry R. Schlesinger, Spycraft: The Secret History of the CIA's Spytechs, from Communism to al-Qaeda, New York: Dutton, 2009.(англ.)
  • Tim Weiner, Legacy of Ashes: The History of the CIA, New York: Doubleday, 2007.(англ.)

Статті

[ред. | ред. код]
  • Е. Н. Глазунова. США и государственный переворот в Иране 1953 года (по материалам архива ЦРУ) // «Новая и новейшая история» (Москва). — 2013. — № 3. — С. 100—117.(рос.)
  • Н. С. Иванов. Государственный переворот 1954 г. в Гватемале (к 60-летию операции ЦРУ «Успех»). // «Латиноамериканский исторический альманах». — 2014. — № 14. — С. 172—190.(рос.)
  • Наркотики, контрас и ЦРУ // «Известия» (Москва). — № 21 (21828) от 21 января 1987. — С.4.(рос.)
  • Ф. М. Сергеев. «Операция Гватемала» (1954 г.) // «Вопросы истории» (Москва). — 1981. — № 8.(рос.)
  • Сеймур Херш. Тайная войны ЦРУ против Чили // «За рубежом». — 1975. — № 51.(рос.)
  • Nicholas Dujmovic, «Drastic Actions Short of War: The Origins and Application of CIA's Covert Paramilitary Function in the Early Cold War», in Journal of Military History, issue 76 (July 2012), pp. 775–808.(англ.)
  • Seymour M. Hersh, «The Price of Power: Kissinger, Nixon, and Chile», in The Atlantic Monthly, December 1982.(англ.)
  • Kathy Kadane, «Ex-agents say C.I.A. compiled death lists for Indonesians», in San Francisco Examiner, May 20, 1990, p. A1.(англ.)
  • Ralph McGehee, «The C.I.A. and The White Paper On El Salvador», in Nation, April 11, 1981, p. 423f.(англ.)
  • Peter Dale Scott, «The United States and the Overthrow of Sukarno, 1965—1967», in Pacific Affairs, Summer 1985, pp. 239–264.(англ.)
  • Taylor Branch and George Crile III, «The Kennedy Vendetta: How the C.I.A. waged a silent war against Cuba», in Harper's, August 1975, pp. 49–63.(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Центральне_розвідувальне_управління&oldid=42974858