Місячне море
.png)
Місячне море — рівнина на Місяці, вкрита темною застиглою лавою.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Вперше сучасні назви місячних морів з'явилися на карті Місяця, складеній 1651 року італійським астрономом Джованні Річчолі й італійським фізиком Франческо Грімальді. Води, як з'ясувалося пізніше, в них не було, але термін «море» і наведені на карті назви морів збереглися донині. Сучасний список місячних морів затвердив Міжнародний астрономічний союз.
Моря є найбільшими деталями місячного рельєфу. Це низовини (наприклад, Море Дощів розташоване на 1-3 км нижче середнього рівня поверхні Місяця) з рівним вкритим лавою дном, на якому трапляються складки та невеликі гори. Застигла лава більш темна, ніж решта поверхні Місяця, і саме цим пояснюється сірувато-коричневий відтінок, характерний для місячних морів. Моря покриті вулканічними породами, в основному базальтами. Обриси більшості місячних морів округлі, оскільки вони утворилися у величезних кратерах (імпактних басейнах). Більшість з них утворилася в пізньоімбрійській епосі, в основному 3,8-3,6 млрд років тому[1]. Найбільше місячне море — Океаном Бур розміром 2000 км.
Моря (разом із озерами, затоками тощо, а також із безіменними «морськими» ділянками) вкривають 17 % поверхні Місяця. Однак через невелику товщину вони складають <1 % об'єму місячної кори. Їх сумарна площа — 6,3 млн км2, а об'єм оцінюють у 10 млн км3[1].
На дні кратера Грімальді на краю Океану Бур наземними методами досліджень виявлені ільменіти — породи, що містять кисень. У морях мало кратерів. Крайовим зонам морів, які нагадують затоки, а також темним западин у вигляді озер, були дані відповідні їх увазі назви[2]. Навколо багатьох морів розташовані кільцеподібні гірські хребти. Море Дощів оточують Альпи, Кавказ, Апенніни, Карпати, Юра. Море Нектару — гори Алтай і Піренеї. Море Східне оточене Кордильєрами і горами Рука. У морях іноді зустрічаються урвища — скиди; найвідоміше урвище — Пряма Стіна знаходиться в Морі Хмар.
На зворотному боці Місяця морів небагато і вони невеликого розміру. Є припущення, що морські формації на Місяці сформувалися в результаті лише декількох зіткнень. Утворилися в результаті ударів кратери заповнилися лавою і породили маскони. Лавові породи важче материкових, що могло викликати асиметрію у розподілі місячної маси, внаслідок чого тяжіння Землі назавжди закріпило «морську» півкулю Місяця в напрямку нашої планети[3]. Зворотному боку Місяця властиві таласоїди — величезні кратери, що не містять лави. Море Східне, Море Москви та інші мають два кільцевих вали — зовнішній і внутрішній, зі співвідношенням діаметрів 2/1. Іноді внутрішні кільця сильно зруйновані.
Деякі факти про місячні моря[ред. | ред. код]
- Море Пізнане отримало свою назву після того, як в 1964 р. тут опустився американський зонд «Рейнджер-7».
- Море Спокою знамените тим, що саме тут людина вперше ступила на місячну поверхню 20 липня 1969 р. Це був американський астронавт Нейл Армстронг.
- В Морі Достатку радянський зонд «Луна-16» (1970) взяв пробу місячного ґрунту і доставив її на Землю.
- На південь від Затоки Райдуги проводив дослідження перший планетохід «Луноход-1» (1970 -1971).
- На кордоні Моря Ясності проводив дослідження планетохід «Луноход-2»
Назви морів, заток, озер і боліт на видимій стороні Місяця[ред. | ред. код]
Українська назва — латинська назва
- Океан Бур — Oceanus Procellarum (1)
Моря[ред. | ред. код]
- Море Вологості — Mare Humorum (6)
- Море Східне — Mare Orientale
- Море Хвиль — Mare Undarum (14)
- Море Гумбольдта — Mare Humboldtianum (19)
- Море Дощів — Mare Imbrium (2)
- Море Змії — Mare Anguis (18)
- Море Достатку — Mare Fecunditatis (12)
- Море Крайове — Mare Marginis (16)
- Море Криз — Mare Crisium (17)
- Море Нектару — Mare Nectaris (11)
- Море Хмар — Mare Nubium (7)
- Море Островів — Mare Insularum' (4)
- Море Пари — Mare Vaporum (8)
- Море Піни — Mare Spumans (13)
- Море Пізнане — Mare Cognitum (5)
- Море Сміта — Mare Smythii (15)
- Море Спокою — Mare Tranquillitatis (10)
- Море Холоду — Mare Frigoris (3)
- Море Південне — Mare Australe
- Море Ясності — Mare Serenitatis (9)
Затоки[ред. | ред. код]
- Затока Вірності — Sinus Fidei (23)
- Затока Спеки — Sinus Aestum (24)
- Затока Місячника — Sinus Lunicus (22)
- Затока Любові — Sinus Amoris (29)
- Затока Веселки — Sinus Iridum (21)
- Затока Роси — Sinus Roris (20)
- Затока Слави — Sinus Honoris (26)
- Затока Згоди — Sinus Concordiae (28)
- Затока Суворості — Sinus Asperitatis (27)
- Затока Успіху — Sinus Successus (30)
- Затока Центральна — Sinus Medii (25)
Озера[ред. | ред. код]
- Озеро Благоговіння — Lacus Timoris
- Озеро Весни — Lacus Veris
- Озеро Вічності — Lacus Temporis
- Озеро Зими — Lacus Hiemalis
- Озеро Справедливості — Lacus Bonitatis
- Озеро Літа — Lacus Aestatis
- Озеро Надії — Lacus Spei
- Озеро Наполегливості — Lacus Perseverantiae
- Озеро Ніжності — Lacus Lenitatis
- Озеро Ненависті — Lacus Odii
- Озеро Осені — Lacus Autumni
- Озеро Смутку — Lacus Doloris
- Озеро Переваги — Lacus Excellentiae
- Озеро Радості — Lacus Gaudii
- Озеро Смерті — Lacus Mortis
- Озеро Сновидінь — Lacus Somniorum
- Озеро Щастя — Lacus Felicitatis
Болота[ред. | ред. код]
- Болото Гниття — Palus Putredinis
- Болото Сну — Palus Somni
- Болото Епідемій — Palus Epidemiarum
Назви морів і озер на зворотному боці Місяця[ред. | ред. код]
Українська назва — латинська назва.
- Море Мрії — Mare Ingenii
- Море Москви — Mare Moscoviense
- Озеро Забуття — Lacus Oblivionis
- Озеро Самотності — Lacus Solitudinis
- Озеро Задоволення — Lacus Luxuriae
Назви виключених морів і боліт[ред. | ред. код]
Українська назва — латинська назва.
- Море Бажання — Mare Desiderii
- Море Мале — Mare Parvum
- Море Негоди — Mare Hiemis
- Море Непізнане — Mare Incognito
- Море Нове — Mare Novum
- Море Струве — Mare Struve
- Болото Туманів — Palus Nebularum
- Затока Гей-Люссака — Sinus Gay-Lussac
- Затока Пьєтросул — Sinus Pietrosul
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Hiesinger, H.; Jaumann, R.; Neukam, G.; Head, J. W. (2000). Ages of mare basalts on the lunar nearside (PDF). Journal of Geophysical Research. 105 (E12): 29239—29276. Bibcode:2000JGR...10529239H. doi:10.1029/2000JE001244. Архів оригіналу (PDF) за 29 січня 2013. Процитовано 10 лютого 2015.
- ↑ Місяць//Азбука астрономії. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 2 вересня 2011.
- ↑ Стаття «Луна» в енциклопедії «Кругосвет». Архів оригіналу за 20 лютого 2011. Процитовано 2 вересня 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Списки морських ділянок Місяця, затверджені Міжнародним астрономічним союзом: океан [Архівовано 16 серпня 2013 у Archive.is], моря [Архівовано 3 січня 2015 у Wayback Machine.], озера [Архівовано 29 січня 2015 у Wayback Machine.], затоки [Архівовано 29 січня 2015 у Wayback Machine.], болота [Архівовано 29 січня 2015 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
