Харалуг
село Харалуг | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Рівненська область | ||||
Район | Рівненський район | ||||
Тер. громада | Корецька міська громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA56060310330094107 | ||||
Облікова картка | Харалуг | ||||
Основні дані | |||||
Перша згадка | 1577 | ||||
Населення | 424 | ||||
Площа | 1,515 км² | ||||
Густота населення | 279,87 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 34712 | ||||
Телефонний код | +380 3651 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°42′19″ пн. ш. 27°0′36″ сх. д. / 50.70528° пн. ш. 27.01000° сх. д. | ||||
Водойми | р. Рудка, Вороб'ївка | ||||
Відстань до обласного центру |
62 км | ||||
Відстань до районного центру |
18 км | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | Рівненська область, Корецький район, с. Харалуг, вул. Шкільна, 1; | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Харалу́г — село у складі Корецької громади Рівненського району Рівненської області. Колишній центр Харалузької сільської ради. Населення — 424 особи.
Селом протікає річка Вороб'ївка.
У 1906 році село Межиріцької волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 57 верст, від волості 13. Дворів 78, мешканців 496[1].
В 1971 році поблизу села виявлено багатошарове поселення комарівської культури.
До розпаду СРСР в Харалузі існувала унікальна колекція кам'яних знарядь праці, зібрана вчителем історії Ігорем Пантелеймоновичем Кирильчуком.
Існує версія, що село було повноцінним населеним пунктом вже за часів Київської Русі, оскільки з його назвою ідентифікуються «мечі харалужні», які загадуються в «Слові о полку Ігоревім». Вважається, що саме на місці сучасного Харалуга виготовляли холодну зброю, використовуючи залізо, виготовлене з болотної руди, яку видобували неподалік — в районі села Залізниця.
Перша згадка — 1577 рік.
До скасування кріпосного права Харалуг носив ще назву «Сорокапанівка».
У 1845 році у селі діяла суконна фабрика.
І. П. Кирильчук переконує, що харалужна сталь назвалася від поселення, а не навпаки[джерело?].
В 1985 р., повертаючись до Новочеркаська, в цьому селі зупинявся Чикатило Андрій Романович[джерело?].
У селі діють загальноосвітня школа І–ІІ ступенів, дитячий садочок, клуб, публічно-шкільна бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.
На лазуровому щиті два срібні мечі із золотими руків'ями в косий хрест, вістрям донизу, над срібною розкритою книгою. На червоній главі срібний уширений хрест. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Автори — Ю. П. Терлецький, Л. О. Онищук.
- Свято-Яківлівська церква
- Церква євангелістів християн-баптистів.
- Поліщук Валентин Михайлович, уродженець села — народний умілець, краєзнавець, почесний донор.
- Курчик Микола Якович[2], житель села, дисидент, багатолітній політв'язень радянських концтаборів[3].
- Павел Казимир Конопка — «посідач» села «з руки» дідича — князя Корецького Самуеля Кароля 1648 року й пізніше[4]
- У Харалуг часто приїжджав В. Г. Короленко. У селищі певний час функціонував музей письменника.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Спогади Миколи КУРЧИКА
- ↑ Нескорений з хутора Надія
- ↑ Дмитро Вирський. Виправа князя С. К. Корецького у степове Побужжя (серпень-жовтень 1644 р.) / Український історичний журнал.— К., № 1 за січень-лютий 2015.— С. 32; прим.
- «Криворіжсталь» з десятого століття[недоступне посилання з травня 2019]
- Справжня слов'янська зброя — краща за дамаск