Гедимін

Ґедимін
Dei gratia Letwinorum et multorum Ruthenorum rex
Ґедимін
Правління	1316 — 1341
Титули	Великий князь Литовський
Хрещення	Язичник
Дата народження	бл.1275
Дата смерті	1341
Попередник	Вітень
Діти	Ольґерд, Кейстут, Монвід, Наримунт, Коріат, Любарт, Євнут, Офка (Євфемія)
Наступник	Євнут
Династія	Ґедиміновичі
Батько	Путувер Будивид або Сколмонт

Ґедимін (біл. Гедымін, лит. Gediminas) (приблизно 1275 — 1341) — Великий князь Литовський (1316—1341), титулував себе також «Король литовців й Русі». Син Путувера, брат Вітеня. Засновник династії Ґедиміновичів.

Біографія

Ґедимін отримав владу по смерті брата Вітеня.

Вів непримиренну боротьбу з німецькими лицарями, яким завдав ряд поразок. 1321 р. — в битві на річці Ірпінь Ґ-н повністю разбив об'єднанні сили південноруських князів: Київського, Переяславського, Галицького та двох Брянських (вірогідність цього походу Ґ-на ставиться під сумнів В.Б.Антоновичем та іншими істориками). 1325 р. — уклав союз з польським королем Владиславом I Локетком для спільної боротьби проти хрестоносців. 1331 р. — розбив війська Лівонського ордену під Пловцями (Польща).

За його правління більша частина білоруських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. 1319–1320 рр. — зайняв Берестейську землю і Дорогичин, а згодом Кам'янець та ін. міста. У васальній залежності від Ґ-на знаходились Мінське, Вітебське, Друцьке і Турово-Пинське князівства, завершив підкорення Полоцького князівства. Політичний вплив Ґ-на відчувався і в Києві — залежними були київський, смоленський князі.

Після смерті Юрія II Болеслава в 1340 році, за допомогою руських бояр, поставив свого сина Любарта володарем Галицько-Волинської держави — королем Русі.

Вважається засновником столиці Литви Вільнюса, яка вперше згадується у 1322–1323 рр.

У листах папі Римському Іоанну XXII, ганзейським містам, францисканцам і домініканцям (1323–1324) заявляв про своє бажання прийняти християнську віру і запрошував до Литви лицарів, ремісників, купців, землеробів, священиків, сам не був хрещений.

Титулував себе «королем литовців і руських». Називав себе «собірателем земель руських».

Ґ-н був смертельно поранений під час облоги німецької фортеці Баєрбург на р. Німан

Вхід Ґедиміна до Києва

Сім'я

Ґ-н був тричі одружений і від трьох шлюбів залишилося сім синів і шість дочок. За літописами, він за життя розділив володіння між синами:

• Монвіду (бл.1300—1348) — Кернаве і Слонім,
• Нарімунту (бл.1300—1348) — Пінськ,
• Ольґерду (1296—1377) — Крево,
• Коріату (бл.1300 — 1362) — Новогрудок,
• Любарту (бл.1300—1384) — Володимир, Луцьк і Волинь,
• Кейстуту (1297—1382) — Жмудь, Троки і Гродно,
• молодшому сину Євнуту — Вільне.

Донька Анна (Альдона) Ґедимінівна — перша дружина польського короля Казимира III.

Нащадки Монвіда, Кейстута, Коріата і Любарта зникли у 2-му або 3-му поколіннях. Нащадки Нарімунта, Ольґерда і Євнута утворили роди, які прийнято називати Ґедиміновичами, серед яких були польська королівська династія Яґеллонів, польські, литовські та українські князівські роди: Збаразькі, Вишневецькі, Сангушки, Несвицькі, Ровенські, Порицькі, Воронецькі, Чорторийські, Корецькі, київські князі Олельковичі, а також московські роди Голіцини, Куракіни, Хованські та Трубецькі.

Література

• Русина О. В. Гедимін // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — К.: Наукова думка, 2005. — С. 64.
• Русина О.. Київська виправа Ґедиміна (Текстологічний аспект проблеми)/Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том 231 (CCXXXI), с. 147–157 pdf-версія
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста. — К.: Генеза, 1993.
• Українська геральдика

Посилання

• Князівська верства в добу удільних князівств

Попередник Вітень

Великий князь Литовський 1316-1341

Наступник Євнут