Гедимін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гедимін
Dei gratia Letwinorum et multorum Ruthenorum rex
Gedimin grav xvii.jpg
Гедимін
Король Литви
Правління 1316-1341
Попередник Міндовг I
Наступник Міндовг II
Інші титули Великий князь Литовський
Біографічні дані
Хрещення Язичник
Дата народження бл.1275
Дата смерті 1341
Діти Ольгерд, Кейстут, Монвід, Наримунт, Коріат, Любарт, Євнут, Офка (Євфемія)
Династія Гедиміновичі
Батько Путувер Будивид або Сколмонт

Гедимін (біл. Гедымін, лит. Gediminas, приблизно 1275-1341) — Великий князь Литовський (1316-1341), титулував себе також «Король литовців й Русі». Син Путувера, брат Вітеня. Засновник династії Гедиміновичів.

Біографія[ред.ред. код]

Гедимін отримав владу по смерті брата Вітеня.

Вів непримиренну боротьбу з німецькими лицарями, яким завдав ряд поразок. 1321 року в битві на річці Ірпінь Гедимін повністю розбив об'єднанні сили південноруських князів: Київського, Переяславського, Галицького та двох Брянських (вірогідність цього походу Гедиміна ставиться під сумнів В.Б.Антоновичем та іншими істориками). 1325 р. — уклав союз з польським королем Владиславом I Локетком для спільної боротьби проти хрестоносців. 1331 року розбив війська Лівонського ордену під Пловцями.

За його правління більша частина білоруських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. У 1319-1320 роках він зайняв Берестейську землю і Дорогичин, а згодом Кам'янець та інші міста. У васальній залежності від Гедиміна знаходились Мінське, Вітебське, Друцьке і Турово-Пинське князівства. Гедимін завершив підкорення Полоцького князівства. Політичний вплив Гедиміна відчувався і в Києві — залежними були київський, смоленський князі.

Після смерті Юрія II Болеслава в 1340 році, за допомогою руських бояр, поставив свого сина Любарта володарем Галицько-Волинської держави — королем Русі.

Вважається засновником столиці Литви Вільнюса, яка вперше згадується у 1322-1323 роках.

У листах папі Римському Івану XXII, ганзейським містам, францисканцам і домініканцям (1323-1324) заявляв про своє бажання прийняти християнську віру і запрошував до Литви лицарів, ремісників, купців, землеробів, священиків, сам не був хрещений.

Титулував себе «королем литовців і руських».

Гедимін був смертельно поранений під час облоги німецької фортеці Баєрбург на річці Німан

В'їзд Гедиміна до Києва

Сім'я[ред.ред. код]

Гедимін був тричі одружений і від трьох шлюбів залишилося сім синів і шість дочок. За літописами, він за життя розділив володіння між синами:

Донька Анна Гедимінівна — перша дружина польського короля Казимира III Великого.

Нащадки Монвіда, Кейстута, Коріата і Любарта зникли у 2-му або 3-му поколіннях. Нащадки Нарімунта, Ольгерда і Євнута утворили роди, які прийнято називати Гедиміновичами, серед яких були польська королівська династія Яґеллонів, польські, литовські та українські князівські роди: Збаразькі, Вишневецькі, Сангушки, Несвицькі, Ровенські, Порицькі, Воронецькі, Чорторийські, Корецькі, київські князі Олельковичі, а також московські роди Голіцини, Куракіни, Хованські та Трубецькі.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Вітень
Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg Великий князь Литовський
1316-1341
Arms of Gediminaičiai dynasty Lithuania.svg Наступник
Євнут