Тарасюк Борис Іванович

Борис Іванович Тарасюк
Виконувач обов'язків Міністра закордонних справ України
Час на посаді:
5 грудня 2006 — 30 січня 2007
Президент	Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр	Віктор Янукович
Попередник	Борис Тарасюк
Наступник	Володимир Огризко (в. о.)
6-й Міністр закордонних справ України
Час на посаді:
4 лютого 2005 — 1 грудня 2006
Президент	Віктор Ющенко
Попередник	Костянтин Грищенко
Наступник	Борис Тарасюк (в. о.)
3-й Міністр закордонних справ України
Час на посаді:
17 квітня 1998 — 29 вересня 2000
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Геннадій Удовенко
Наступник	Анатолій Зленко
Народився	1 січня 1949(1949-01-01) (64 роки) смт Дзержинськ (тепер — Романів), Житомирська область, УРСР
Політична партія	Народний Рух України
Дружина	Тарасюк Ніна Євгеніївна, 1948 р.н.
Діти	доньки Оксана (1972 р.н) і Богдана (1980 р.н.), син Олег (1984 р.н.)
Професія	дипломат
Нагороди

Бори́с Іва́нович Тарасю́к (* 1 січня 1949, смт Дзержинськ (тепер — Романів), Житомирська область) — український політик і дипломат, співпрезидент Парламентської асамблеї ЄвроНЕст, голова Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, директор Інституту євро-атлантичного співробітництва, голова громадської ради часопису «ЄвроАтлантика», лідер Народного Руху України.

Міністр закордонних справ України в урядах Валерія Пустовойтенка, Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича.

Біографія

Освіта вища, закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, факультет міжнародних відносин і міжнародного права (1975).

У 1975 – 1981 роках — аташе, 3-й секретар, 2-й секретар, 1-й секретар МЗС УРСР.

У 1981 – 1986 роках — 2-й секретар, 1-й секретар Постійного Представництва України при ООН, Нью-Йорк.

У 1986 – 1987 роках — 1-й секретар відділу міжнародних організацій МЗС УРСР.

У 1987 – 1990 роках — інструктор відділу закордонних зв'язків ЦК КПУ.

У 1990 – 1991 роках — радник, заступник начальника відділу головного радника МЗС України.

У 1991 – 1992 роках — керівник секретаріату Міністерства закордонних справ України — начальник відділу політичного аналізу і координування, МЗС України.

З березня 1992 — заступник Міністра закордонних справ України, Голова Національного комітету України з питань роззброєння (червень 1992 – квітень 1995), голова Державної міжвідомчої комісії з питань вступу України до Ради Європи (1993 – 1995).

З грудня 1994 до вересня 1995 — перший заступник Міністра закордонних справ України.

З вересня 1995 до квітня 1998 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Бельгія, в Королівстві Нідерланди і Великому Герцогстві Люксембург (за сумісництвом, листопад 1995 – квітень 1998); глава Місії України при НАТО (жовтень 1997 – квітень 1998).

З 17 квітня 1998 року — Міністр закордонних справ України. Звільнений з посади 29 вересня 2000 року президентом Кучмою, як стверджували експерти , — за надмірно «прозахідний» курс.

Залишивши дипломатичну службу, активно зайнявся політикою. Став співзасновником і директором Інституту євро-атлантичного співробітництва (ІЄАС). Отримав членський квиток партії «Реформи і порядок», за її квотою потрапив до виборчого списку блоку «Наша Україна» (№ 9 в списку) і 2002 році був обраний народним депутатом. Очолив Комітет з питань європейської інтеграції.

У травні 2003 року обраний головою Народного Руху України, у 2006 році переобраний народним депутатом — знову за списком «Нашої України», № 3 в списку, але вже за квотою НРУ. Знову очолив Комітет з питань європейської інтеграції.

Навесні 2003 року з групою однодумців заснував перший національний недержавний ілюстрований часопис міжнародного життя «ЄвроАтлантика» Інституту євро-атлантичного співробітництва.

У 2005 році вдруге призначений Міністром закордонних справ України. 1 грудня 2006 року формально був звільнений Верховною Радою України (247 голосів), проте надалі продовжував свою роботу на посаді, вважаючи це рішення неконституційним. 30 січня 2007 року Президент України прийняв відставку Бориса Тарасюка.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до грудня 2012, обраний за списками Блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Втретє очолив Комітет з питань європейської інтеграції.

З грудня 2012 року — народний депутат України VII скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» (№ 9 у списку). Заступник голови фракції. Голова підкомітету з питань співробітництва з НАТО та Міжпарламентською конференцією з питань Спільної політики безпеки і оборони Європейського Союзу, питань Східного Партнерства та ПА ЄВРОНЕСТ Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції.

Звання і нагороди

Народний депутат України
4-го скликання
Реформи і порядок (НУ)	14 травня 2002	—	17 березня 2005
5-го скликання
Народний Рух України (НУ)	15 травня 2006	—	12 вересня 2006
6-го скликання
Народний Рух України (НУНС)	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012
7-го скликання
Народний Рух України (Батьківщина)	12 грудня 2012	—

Дипломатичний ранг — Надзвичайний і Повноважний Посол України (1992).

З 1993 року — член Українсько-американського консультативного комітету, член Ради директорів Інституту досліджень Схід-Захід (місто Нью-Йорк).

Нагороджений орденами «За заслуги» III (серпень 1996), II ступеня (січень 1999), І ступеня (грудень 2005), Почесною відзнакою Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків ЧАЕС (травень 1998), орденом «За інтелектуальну відвагу» (2001).

Володіє російською, англійською, французькою та іншими іноземними мовами. Захоплення: настільний теніс (чемпіон турніру дипкорпусу в США), більярд, робота з деревом.

Джерела

• Віталій Довгич. Борис Тарасюк: Штрихи до портрета. - К.: НРУ. - 2009; іл.
• Віталій Довгич. Борис Тарасюк / Vitliy Dovhych. Borys Tarasyuk // Історія українського парламентаризму. - К.: Дніпро, 2010.
• Відкрита Україна: Борис Тарасюк
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К.І.С»

Попередник Геннадій Йосипович Удовенко

3-й Міністр закордонних справ України 17 квітня 1998 - 29 вересня 2000

Наступник Зленко Анатолій Максимович

Попередник Костянтин Іванович Грищенко

6-й Міністр закордонних справ України 4 лютого 2005 - 1 грудня 2006 (в.о. 5 грудня 2006 - 30 січня 2007)

Наступник в.о. Огризко Володимир Станіславович