Епікондиліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Епікондиліт
Epicondyluslateralishumeri.png
Лівий ліктьовий суглоб, показані задні та радіальні зв'язки.
МКХ-10 M77.1
DiseasesDB 12950
MedlinePlus 000449
eMedicine orthoped/510
MeSH D013716

Епікондиліт — дегенеративно-дистрофічний процес в місцях прикріплення м'язів до надвиростка плечової кістки. Цей процес супроводжується реактивним запаленням сусідніх тканин.[1][2]

Класифікація[ред.ред. код]

Клінічно виділяють зовнішній епікондиліт плеча (так званий тенісний лікоть), який зустрічається частіше, і внутрішній епікондиліт плеча. Зовнішній епікондиліт виникає переважно у осіб, які робляють часто повторювані, стереотипні рухи (розгинання і супінація передпліччя), наприклад, у масажистів, малярів, теслярів, гравців в теніс, і буває зазвичай правостороннім. Іноді епікондиліт є наслідком прямої травми ліктя або може бути викликаний одноразовим інтенсивним навантаженням (наприклад, перенесенням важкої валізи). Чоловіки страждають частіше жінок.

Симптоми[ред.ред. код]

Симптоми епікондиліту включають:

Лікування[ред.ред. код]

Лікування епікондиліта проводиться консервативно і амбулаторно. Комплекс лікувальних заходів при такій патології передбачає проведення голкорефлексотерапії в поєднанні з фармакопунктурою. Для підвищення ефективності лікування особлива увага приділяється виявленню та усуненню больових тригерних точок. Це особливо важливо у пацієнтів з хронічним і рецидивуючим перебігом епіконділіта. Також у ряді випадків ефективне призначення і проведення постізометричної релаксації напружених м'язів, залучених у запальний процес. Поліпшення самопочуття і регрес больових відчуттів спостерігається вже в перші дні лікування. Повний курс лікування епіконділіта триває, як правило, 10 — 15 сеансів. На час лікування необхідно виключити фізичні навантаження. При необхідності можна використовувати налокітники або пов'язку з еластичного бинта у вигляді вісімки. Після купірування больового синдрому пацієнт може приступати до лікувальної фізкультури, а в подальшому і до спортивних навантажень з поступовим їх збільшенням. Допомогти при епікондиліті може і новий метод — ударно-хвильова терапія.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Major HP. «Lawn-tennis elbow». BMJ. 1883;2:557.
  2. Kaminsky SB, Baker CL; Baker (December 2003). «Lateral epicondylitis of the elbow». Techniques in Hand & Upper Limb Surgery 7 (4). с. 179–89. doi:10.1097/00130911-200312000-00009. PMID 16518219.