Холецистит

Холецистит — запалення жовчного міхура.

Етіологія та патогенез

Причинами виникнення холециститу та холангіту є ураження різними інфекційними хворобами, аутолітичне враження слизової оболонки жовчного міхура при проникненні в нього соку підшлункової залози, глистяна інвазія. Останнім часом виникнення холециститу пов'язують також з вірусною природою (внаслідок вірусного гепатиту).

Сприяють виникненню холециститу застій жовчі в жовчному міхурі при наявності жовчних каменів, дискінезія жовчних шляхів, яка виникає під впливом стресових станів і негативних емоцій, розладнання функцій ендокринної, центральної і вегетативної нервових систем. Велику роль у вирішенні цієї хвороби відіграють переїдання, особливо жирної їжі, надмірна маса тіла, гіподинамія, шкідливі звички: споживання алкоголю, куріння та надмірне захоплення прянощами; розладнання моторної функції кишечника, зокрема так звані звичні запори.

Виділяють гострий і хронічний холецистит, які надто важко піддаються лікуванню. На хронічний холецистит хворіють роками, іноді десятиліттями. Холецистит часто ускладнюється запаленням жовчних шляхів (холенгітом), іноді запаленням підшлункової залози (панкреатитом).

Симптоми

Основні ознаки холециститу: нападоподібні болі в правій половині живота, що іррадіюють в праве плече, лопатку; нудота і блювота; озноб і підвищення температури тіла; можливі жовтяниця і свербіння шкірного покриву. Небезпечне ускладнення холециститу — перитоніт. Показана холецистостомія (греч. chole жовч + cystis міхур + stoma отвір, прохід) — зовнішнє дренування жовчного міхура при неможливості інших втручань.

Лікування

Існує 2 методи лікування: консервативне та оперативне Консервативна терапія включає: -зняття запального синдрому (спазмолітики, новокаїнові блокади, ненаркотичні анальгетики); -постійна декомпресія шлунка, холод на ділянку правого підребір’я; -неспецифічна детоксикаційна терапія; -корекція електролітного балансу і гемокоагуляційних порушень; -кардіальна і судинна терапія; -протизапальна терапія; -імуномодулятори,гепатопротектори; -антиферментна терапія (туласилон, гордокс, Е-АКК).

Джерела

• Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5