Гайморит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лівостронній гайморит

Гаймори́т — це один з видів синуситу, що найчастіше зустрічаються, запалення слизової оболонки гайморової порожнини.

Гайморит виникає як ускладнення при гострій нежиті, грипі, кору, скарлатині та інших інфекційних захворюваннях.

Гайморова пазуха відноситься до придаткових пазух носа — утворень у вигляді невеликих печерок, що мають зв'язок з порожниною носа.

Причини і чинники виникнення і розвитку гаймориту[ред.ред. код]

Основною причиною виникнення гаймориту є інфекція — бактерії або віруси, що проникають в гайморову пазуху через порожнину носа або через кров і викликають запальний процес.

Чинники, що сприяють виникненню гаймориту:

  1. Стан, який порушує дихання носом: викривлення носової перегородки, вазомоторний риніт, гіпертрофічний риніт (збільшення носових раковин), у дітей — аденоїди, алергічні захворювання носа;
  2. Порушення імунітету, до яких приводять тривалі хронічні захворювання, алергічні стани і т. ін.;
  3. Невчасне або неправильне лікування звичайної застуди, ОРЗ, риніту, що викликає як ускладнення гайморит;
  4. Бактеріоносійство;
  5. Природжені порушення розвитку анатомічних структур носової порожнини.

Перебіг захворювання: симптоми і ускладнення[ред.ред. код]

За перебігом розрізняють гострий, підгострий і хронічний гайморит.

До симптомів гострого гаймориту належать:

  1. З'являються неприємні відчуття в носі та навколоносовій області, які поступово наростають. Болі — менш виражені вранці, але ближче до вечора наростають. Поступово біль «втрачає» локалізацію і у пацієнта починає боліти «в цілому» голова. Якщо процес односторонній, то болі відзначаються з одного боку.
  2. Ускладнення носового дихання. У хворого «закладений» ніс. Голос набуває гугнявий відтінок. Як правило, закладено обидві половини носа. Ускладнення носового дихання постійне або з невеликими полегшеннями. Можлива поперемінна закладеність правої і лівої половин носа.
  3. Нежить. В більшості випадків у хворого спостерігається слизові (прозорі, при т.зв. катаральному гаймориті) або гнійні (жовті, зелені, при т.зв. гнійному гаймориті) виділення з носа. Цього симптому може і не бути, якщо сильно закладений ніс, оскільки ускладнений відтік з пазухи (про це згадувалося вище).
  4. Підвищення температури тіла до 38 °C і вище. Як правило, цей симптом спостерігається при гострому гаймориті. При хронічному процесі температура тіла підвищується дуже рідко.
  5. Загальне нездужання хворого. Це виражається стомлюваністю, слабкістю, пацієнти відмовляються від їжі, у них порушується сон тощо.

При підгострому і хронічному гаймориті зазначені ознаки виражені значно слабкіше.

Хронічний гайморит іноді перебігає приховано, може ускладнюватися сепсисом. Найнебезпечніше, що може викликати хронічний гнійний гайморит, — менінгіт (запалення мозкової оболонки) і навіть абсцес головного мозку. Крім того, існує небезпека таких захворювань, як міокардит, ураження нирок, а також гайморит може служити джерелом генералізованої інфекції.

Діагностика і лікування гаймориту[ред.ред. код]

Діагноз гайморит ставиться на основі клінічних даних і результатів рентгенографії або комп'ютерної томографії додаткових пазух носа.

Лікування гострого гайморита — консервативне, хронічного — часто хірургічне.

Джерела і література[ред.ред. код]

  • Циганов О.І Гайморит // Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985., Том 2, К., 1978, стор. 454
  • Лихачёв А. Воспалительные заболевания придаточных пазух носа // Руководство по отороноларингологии., Т.4., М., 1963 (рос.)