Лондонська угода 1915

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лондонська угода 1915 (англ. Treaty of London (London Pact), італ. Patto di Londra) — таємний міжнародний договір, який підписали Антанта й Італія в Лондоні 26 квітня 1915 року. Згідно з ним Італія вступала у Першу світову війну на боці Антанти проти Австро-Угорщини та Німеччини.

За Лондонською угодою Італія вступала у війну проти Австро-Угорщини та Німеччини. За це їй мали відійти після війни Трієст та інші австрійські області з італійським населенням, під протекторат Італії підпадала Албанія[1]: її північна частина мала би відійти Чорногорії й Сербії, південна частина - Греції, а посередині буде створена невелика нейтральна держава під італійським протекторатом. Таким чином італійський уряд намагався зробити Албанію якомога слабшою, щоб недопустити створення міцного албанської держави, чий флот міг би конкурувати з італйіським в Адріатиці.

Міністр закордонних справ Італії Сідней Соніно прагнув установити контроль над Адріатикою, тому цей договір обіцяв Італії всю Венецію-Джулію, але без порту Ф'юме (тепер Рієка), а також велику частину провінції Далмація до мису Планка, включаючи головні острови, але без Спліта.[2]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]