Ньюфаундленд (домініон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Dominion of Newfoundland
Домініон Ньюфаунленд
Британська Північна Америка
1907–19491
Прапор Герб
Прапор Герб
Девіз
Quaerite Prime Regnum Dei
(«Шукайте ж найперш Царства Божого»)
Гімн
Ode to Newfoundland
Ньюфаунленд: історичні кордони на карті
Ньюфаунленд: історичні кордони на карті
Столиця Сент-Джонс
Мови англійська
Форма правління конституційна монархія
Король
 - 1907–1910
(перший)
Едуард VII
 - 1936–1949
(останній)
Георг VI
Губернатор
 - 1907–1909
(перший)
Вільям Мак-Грегор
 - 1946–1949
(останній)
Гордон Мак-Дональд
Прем'єр-міністр
 - 1907–1910
(перший)
Sir Robert Bond[en]
 - 1932–1934
(останній)
Frederick C. Alderdice[en]
Законодавчий орган Палата зборів
Історичний період Інтербелум
 - Незалежність 1907 1907
 - Комісія Уряду 16 лютого, 1934
 - Ньюфаунлендський акт 23 березня, 1949
Валюта Ньюфаунлендський долар
Попередник
Наступник
Британська Північна Америка
Канада
Провінція Ньюфаундленд
1 де-факто, у 1934 році, Ньюфаундленд відмовився від самоврядування, але залишався де-юре незалежним домініоном, доки не ввійшов до складу Канади в 1949.
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ньюфаундленд (домініон)
Мапа Ньюфаундленду 1894 року

Ньюфаундле́нд — британський домініон на території теперішньої провінції Канади Ньюфаундленд і Лабрадор. Був створений 26 вересня 1907 року перетворенням з однойменної колонії та підтверджений Декларацією Бальфура 1926 року й Вестмінстерським статутом 1931 року. Містив острів Ньюфаундленд та Лабрадор на материковій частині. Ньюфаундленд був одним із первинних "домініонів" у значенні Декларації Бальфура і відповідно мав конституційний статус, еквівалентний іншим домініонам того часу.

В 1934 році Ньюфаундленд став єдиним домініоном, який відмовився від свого самоврядного статусу, що закінчило 79 років самоврядування[1]. Цей епізод стався через кризу в державних фінансах Ньюфаундленда в 1932 році. Ньюфаундленд накопичив значну суму боргу, побудувавши залізницю через острів, яка була завершена в 1890-х роках, і створивши власний полк під час Першої світової війни[1].

В 1855 острів Ньюфаундленд здобув право на місцеве самоврядування. Відсутність якихось значних економічних і культурних зв'язків Ньюфаундленду з іншими британськими колоніями в Північній Америці не сприяло зміцненню та політичного союзу з ними. В 1869 місцевий уряд відмовився від вступу до Канадської конфедерації, і політична відособленість Ньюфаундленду від інших провінцій сучасної Канади зберігалася ще протягом 80 років.

26 вересня 1907 Ньюфаундленд разом з Новою Зеландією здобув статус домініону.

В 1927 до Ньюфаундленду рішенням британського парламенту було приєднано значну частину (близько 300 тис. км ²) півострова Лабрадор. Належність цієї території Ньюфаундленду довгий час заперечувалося провінцією Квебек, до складу якої ввійшла інша частина півострова. Партія Національний союз, що перебувала тоді у Квебеці при владі в 1936—1960 роках, продовжувала вважати весь Лабрадор частиною території Квебеку.

В 1934 в результаті світової економічної кризи господарство Ньюфаундленду прийшло до цілковитого фінансового краху — настільки глибокого, що місцеве самоврядування було скасовано, і колонія перейшла під управління призначеної Лондоном спеціальної комісії.

В 1948 було проведено референдум щодо майбутнього колонії, на якому незначною більшістю (52 %) перемогли прибічники приєднання до Канадської федерації.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Hiller, JK (2002). The Newfoundland Royal Commission, 1933 (The Amulree Commission). Newfoundland and Labrador Heritage Web Site. Процитовано 29 грудня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]