Синайсько-Палестинська кампанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синайсько-Палестинська кампанія
Близькосхідний ТВД
Перша світова війна
Indian Army QF 3.7 inch gun battery Jerusalem 1917.jpg
Індійська артилерійська обслуга гірської гаубиці QF 3.7-inch на вогневій позиції. Синайсько-Палестинська кампанія
Дата: 28 січня 1915 — 30 жовтня 1918
Місце: Єгипет (Синайський півострів), Левант (Палестина, Сирія, Йорданія), Хіджаз
Результат: Перемога Британської імперії та її союзників по Антанті. Розгром армії Османської імперії.
Територіальні зміни: Розділ Османської імперії
Сторони
Антанта:
Flag of the United Kingdom.svg Британська імперія
* Велика Британія Велика Британія
* Австралія Австралія
* British Raj Red Ensign.svg Британська Індія
* Нова Зеландія Нова Зеландія
Франція Франція
Flag of Hejaz 1917.svg Араби
Flag of Italy (1861-1946).svg Королівство Італія
Четверний Союз:
Османська імперія Османська імперія
Німецька імперія Німецька імперія[а 1]
Командувачі
Велика Британія Джон Максвелл
Велика Британія Арчібальд Мюррей
Велика Британія Едмунд Алленбі
Велика Британія Едвард Балфін
Велика Британія Філіп Четвуд
Австралія Гаррі Човел
Османська імперія Ахмед Джемаль-паша
Османська імперія Мехмет Джемаль Мерсінлі
Османська імперія Ісмаїд Джеват Чобанли
Османська імперія Мустафа Кемаль Ататюрк
Османська імперія Мустафа Февзі Чакмак
Німецька імперія Фрідріх фон Крессенштейн
Німецька імперія Отто фон Сандерс
Німецька імперія Ерік фон Фалькенгайн
Військові формування
Велика Британія Британські війська в Єгипті
Велика Британія Єгипетські експедіційні сили
Османська імперія 4-а армія
Османська імперія Група армій «Йилдирим»
Османська імперія 7-а армія
Османська імперія 8-а армія
Військові сили
Велика Британія січень 1915:
понад 150 000 о/с[1]
вересень 1918:
467 650 в/сл[2][3]
вересень 1917:
~57 000[4]

Синайсько-Палестинська кампанія (англ. Sinai and Palestine Campaign, тур. Sina ve Filistin Cephesi — військова кампанія на Близькосхідному театрі воєнних дій за часів Першої світової війни, що тривала з 28 січня 1915 по 30 жовтня 1918. Військова кампанія розпочалася спробою Османської імперії захопити Суецький канал у 1915 році, й поступово бойові дії розповсюдилися по усьому Леванту та на сході Єгипту. Більше за 3 роки тривали осередкові бойові дії, поки на завершилися підписанням Мудросського перемир'я в 1918 році та відокремлення від Османської імперії Сирії й Палестини.

Історія[ред.ред. код]

Після прийняття у листопаді 1914 року рішення султаном Османської імперії Мехмедом V про вступ у війну на боці країн Четверного союзу, османське керівництво прийняло рішення захопити найважливішу транспортну артерію на всьому Близькому Сході — Суецький канал, який перебував під правлінням британької корони. Активні бойові дії розпочалися в січні 1915 року, коли під керівництвом німецьких воєначальників Османська армія вторглася на Синайський півострів, який на той час був частиною британського протекторату в Єгипті. Спроба захопити з ходу Суецький канал завершилася невдачею й обидві сторони перейшли до осередкових боїв по всій території театру війни. Після Галліполійської кампанії, за рахунок ветеранів бойових дій у Дарданеллах, утворюються потужні військові формування: Єгипетські експедіційні сили та 4-а османська армія в Палестині, що боролися за Синайський півострів з 1916 року. Війська Британської імперії за допомогою австралійських, новозеландських та індийських формувань вели активні дії, протидіючи спробам турків прорватися вглиб Африканського театру дій. У битвах при Романі, Магдгабі та Рафі, британці завдали поразки супротивнику та змусили його відступити з півострову. Згодом у південній Палестині в Першій та Другій битвах за Газу союзна армія знову завдала поразки Османській імперії та продовжила подальший наступ по Леванту.

Після нетривалого періоду тимчасового припинення вогню з квітня до жовтня 1917, британський генерал Е.Алленбі 8 листопада 1917 захопив Беер-Шева. За цим упосліджувала низка боїв та битв союзних військ з послабленою османською армією, що була розкидана на великому просторі Леванту, в Тель-Ель-Хувейлфе, біля Харейра й Шеріа та третьої битви за Газу. У середині листопада розпочалася битва за ключове місто на театрі війни — Іерусалім, яка завершилася перемогою британських сил до початку нового 1918 року. Однак, розпочата Е. Людендорфом навесні 1918 наступальна операція на Західному фронті, змусила британське командування перекинути частку сил з Палестини до Франції.

Попри значного зниження бойових можливостей, союзні війська продовжили активні наступальні дії, здійснивши спробу захопити Амман та Ес-Салт, а в подальшому остаточно розгромивши османську армію в битві при Мегіддо. У вересні 1918 армія Британської імперії серією послідовних битв при Назареті, Самахі, на рівнині Шарон, Наблусі та третьому Трансйорданському наступі знищили три армії Османської імперії, захопили основні міста регіону, кілька тисяч військовополонених та чимало військового спорядження й майна. Розпочавши переслідування дезорганізованих османських військ, британці захопили Дамаск і Алеппо, що врешті-решт послугувало поштовхом для капітуляції Османської імперії та підписанням 30 жовтня 1918 року Мудросського перемир'я, яке офіційно завершило Синайсько-Палестинську кампанію.

По результатах перемоги союзних військ Британська імперія отримала мандат на Палестину, а Франції у свою чергу мандат на Сирію та Ліван, де були сформовані окупаційні адміністрації. Довгостроковим ефектом цієї кампанії стало зруйнування багатовікової Османської імперії та початок турецької війни за незалежність, державоутворення на уламках імперії сучасної Туреччини у 1923 році. Європейське правління й термін дії Мандатів завершилися з формуванням Королівства Ірак у 1932, Ліванської республіки в 1943, Сирійської Арабської республіки в 1946, держави Ізраїль в 1948 й Хашемитського Королівства Йорданія в 1949.

На фоні грандіозних та трагічних подій Західного та Східного фронтів, Синайсько-Палестинська кампанія в цілому лишилася маловідомою для широкого суспільства й займала мало місця на перших сторінках газет того часу. Британці вважали, що це незначна військова операція і мало цікавилися подіями з Близькосхідного фронту.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Під час Синайсько-Палестинської кампанії, крім деяких вищих та старших офіцерів, які командували низкою формувань, а також виконували ролі радників та консультантів при османських штабах; у бойових діях також брали участь нечисленні німецькі підрозділи, німецькі літаки і озброєння німецького виробництва. Крім цього до складу технічно-артилерійського загону, який брав участь у наступі на Суецький канал в 1916 році входили і австро-угорські підрозділи і артилерійські обслуги
Виноски
  1. Erickson 2001, p. 71
  2. Cemal Kemal, The Last Battle of the Ottoman State on the Palestine Front, Ankara University [Institute for Modern Turkish History (Atatürk Yolu journal, number 45, 2010, page 59 (footnote 94))].
  3. Erickson 2007, p. 154
  4. Erickson 2007, p. 101

Бібліографія[ред.ред. код]

  • История Первой мировой войны 1914–1918 гг. / под редакцией И. И. Ростунова. — в 2-х томах. — М.: Наука, 1975. — 25 500 экз.
  • Бэзил Лиддел Гарт. 1914. Правда о Первой мировой. — М.: Эксмо, 2009. — 480 с. — (Перелом истории). — 4300 экз. — ISBN 978-5-699-36036-9
  • И. Г. Дроговоз. «Турецкий марш. Турция в огне сражений». — Минск: «Харвест», 2007. — ISBN 978-985-16-2075-9
  • E. Ф. Лудшувейт. Турция в годы первой мировой войны 1914–1918 гг.. — Военно-политический очерк. — Москва, 1966.
  • А. Готовцев. Важнейшие операции на ближневосточном театре в 1914–1918 гг. — Москва, 1941.
  • Bowman-Manifold, M. G. E. An Outline of the Egyptian and Palestine Campaigns, 1914 to 1918. — (2nd ed.). — Catham: The Institute of Royal Engineers, W. & J. Mackay & Co. Ltd, 1923.
  • Bruce, Anthony. The Last Crusade: The Palestine Campaign in the First World War. — London: John Murray, 2002. — ISBN 978-0-7195-5432-2
  • Carver, Michael, Field Marshal Lord. The National Army Museum Book of The Turkish Front 1914–1918: The Campaigns at Gallipoli, in Mesopotamia and in Palestine. — London: Pan Macmillan, 2003. — ISBN 978-0-283-07347-2
  • Cemal Kemal. The Last Battle of the Ottoman State on the Palestine Front. — Modern Turkish History. — Ankara University, 2010.
  • Erickson, Edward J. (2007). У Gooch, John; Reid, Brian Holden. Ottoman Army Effectiveness in World War I: A Comparative Study. Cass Military History and Policy Series, No. 26. Milton Park, Abingdon, Oxon: Routledge. ISBN 978-0-203-96456-9. 
  • Falls, Cyril; G. MacMunn. Military Operations Egypt & Palestine from the outbreak of war with Germany to June 1917. — Official History of the Great War Based on Official Documents by Direction of the Historical Section of the Committee of Imperial Defence. — London: HM Stationary Office, 1930. — Т. 1.
  • Wavell, Field Marshal Earl. The Palestine Campaigns. — A Short History of the British Army 4th edition (3rd 13th printing ed.). — London: Constable & Co, 1968.

Посилання[ред.ред. код]