Лівосторонній рух

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синім кольором позначені країни з лівостороннім рухом

Лівосторонній рух — правило дорожнього руху, яке зобов'язує транспортні засоби рухатися вздовж лівого краю дороги.

На сьогоднішній день орієнтовно 66 % населення Землі їздить по правій стороні та 34 % по лівій[1]. 28% всіх доріг лівосторонні та 72 % — правосторонні[2].

Передумови[ред.ред. код]

Більшість людей - правші. В залежності від методу їзди правші віддають перевагу як лівій так і правій стороні. А саме: Пішохід з вантажем - правосторонній. Мішок, візок або в'ючну тварина зручніше тримати біля узбіччя: легше розходитись, та й можна зупинитися і поговорити із зустрічним. Лицарський турнір - правосторонній. Щит знаходиться на лівій стороні, спис покладено через спину коня. Втім, лицарський турнір - це гра, далека від реальних транспортних завдань. Їзда в одномісному екіпажі або екіпажі з винесеним вперед сидінням кучера - правосторонній. Щоб роз'їхатися, потрібно потягнути віжки більш сильною правою рукою. Їзда з форейтор - правосторонній. Форейтор (кучер, керуючий упряжкою, сидячи верхи на одному з коней) завжди сидить на лівій коні - це полегшує посадку-злізання і дозволяє управляти правою рукою. Їзда верхи - лівосторонній. «Бойова» права рука знаходиться на ударній позиції по відношенню до зустрічного вершника. Крім того, сідати на коня з лівого боку зручніше, так як в цьому випадку меч менше заважає. Їзда в багатомісному екіпажі - лівосторонній. Перебуваючи на правій стороні, кучер не зачепить пасажира хлистом. Для екстреного роз'їзду можна вдарити коней по правій стороні.

Більшість істориків розглядають тільки методи роз'їзду воїнів, що не зовсім вірно - ні в одній країні воїни не були більшістю. Тому воїни могли роз'їжджатися, наприклад, по лівій стороні, у той час як народ при роз'їзді дотримувався правої сторони (що було зручніше якщо, скажімо, народу належало поступатися воїнам дорогу, адже в такому випадку вони помітні раніше).

Автомобіль з правим кермом
В автомобілів з кермом з правої сторони розміщення педалей газу стандартне.

Історія[ред.ред. код]

По якій стороні їздили в стародавній Греції чи Ассирії і т.д., достовірно невідомо (як сказано вище, правила роз'їзду воїнів не є вирішальним аргументом). Існують лише докази того, що римляни їздили по лівій стороні. Близько 1998 в районі Суіндон (Великобританія) була знайдена римська каменоломня, в якій ліва (від каменоломні) колія була розбита набагато сильніше. Також на одному з випусків римського денарія, датованого 50 р. до н. е.. - 50 р. н. е.., зображені два вершники, що роз'їжджаються по лівій стороні.

Після того, як перестали їздити по дорогах зі зброєю і підозрювати в кожному ворога, на дорогах стихійно почав закріплюватися правосторонній рух, що було головним чином пов'язано з фізіологією людини, суттєвою різницею по силі та спритності різних рук в прийомах управління важкими кінними екіпажами, запряженими декількома кіньми. Позначилася особливість людини, адже більшість людей правші. При роз'їзді на вузькій дорозі легше було направляти екіпаж вправо на узбіччя або край дороги, натягуючи правою, тобто більш сильною рукою, віжки, притримуючи коней. Ймовірно, саме з цієї простої причини і виникла спочатку традиція, а потім і норма роз'їзду на дорогах. Ця норма в кінці кінців закріпилася як норма правостороннього руху.

На Заході перший закон, що регламентує ліво-або правосторонній рух - англійський білль 1756 р., згідно з яким рух по Лондонському мосту повинно було бути по лівій стороні. За порушення цього правила передбачався значний штраф - фунт срібла. А через 20 років в Англії був виданий історичний «Дорожній акт», який вводив на всіх дорогах країни лівосторонній рух. Також лівосторонній рух було прийнято і на залізниці. У 1830 р. на першій залізничної лінії Манчестер-Ліверпуль рух був лівостороннім.

Є й інша теорія появи спочатку лівостороннього руху. Деякі історики припускають, що з лівої сторони було зручніше їхати в часи, коли з'явилися кінні упряжки, де Кучери сиділи нагорі. Так от, коли вони поганяють коней, то батіг кучера-правші міг випадково потрапити по перехожих, які йшли по тротуару. Саме тому кінні екіпажі частіше їхали зліва.

Великобританію вважають головною «винуватицею» «лівизни», яка потім вплинула на багато країн світу. Зустрічається версія, що такий порядок на своїх дорогах вона привнесла з морських правил, тобто на морі зустрічне судно пропускало інше, яке наближалося праворуч, але ця версія є хибною, оскільки пропустити судно, що наближається праворуч, означає розійтися лівими бортами, тобто згідно з правилами правостороннього руху. Саме правосторонній рух прийнято для розходження суден, що наближаються зустрічними курсами в зоні прямої видимості в морі, що зафіксовано в міжнародних правилах.

Вплив Великобританії позначився на порядку руху в її колоніях, тому, зокрема, в таких країнах, як Індія, Пакистан, Австралія, було прийнято лівосторонній рух транспортних засобів. У 1859 р. посол королеви Вікторії сер Р. Алкок переконав владу Токіо також прийняти лівосторонній рух.

Правосторонній рух часто пов'язують з Францією, з її впливом на багато інших країн. За часів Великої Французької революції 1789 р. в декреті, виданому в Парижі, пропонувалося рухатися по «простонародній» правій стороні. Трохи пізніше Наполеон Бонапарт закріпив це положення, наказавши військовим триматися правої сторони, щоб кожен, зустрівши французьку армію, поступався їй дорогою. Далі такий порядок руху, як це не дивно, був пов'язаний з великою політикою на початку XIX сторіччя. Ті, хто підтримував Наполеона в тих країнах встановився правосторонній рух. З іншого боку ті, хто протистояв наполеонівської армії: Британія, Австро-Угорщина, Португалія - виявилися «лівими». Вплив Франції був таким великим, що це вплинуло на багато країн Європи, і вони перейшли на правосторонній рух. Однак в Англії, в Португалії, Швеції і деяких інших країнах рух залишилося лівостороннім. В Австрії склалося взагалі цікаве положення. У частині провінцій рух було лівостороннім, а в інших правостороннім. І лише після аншлюсу в 1930-х роках Німеччиною, вся країна перейшла на правосторонній рух.


Спочатку лівосторонній рух був і в США. Але до кінця XVIII століття відбувся поступовий перехід на правосторонній рух. Вважається, що «переконав» американців перейти на правосторонній рух француз-генерал Марі-Жозеф Лафайєт, який вніс значний вклад у боротьбу за незалежність від британської корони. У той же час у ряді провінцій Канади аж до 20-х років двадцятого століття зберігався лівосторонній рух.

У різний час у багатьох країнах було прийнято лівосторонній рух, але вони перейшли на нові правила. Наприклад, через сусідство з країнами, колишніми французькими колоніями, що мають правосторонній рух, правила змінили колишні британські колонії в Африці. У Чехословаччині (раніше входила до Австро-Угорську імперію) лівосторонній рух було збережено аж до 1938 року. КНДР і Південна Корея поміняли лівобічний рух на правосторонній в 1946 році, після закінчення японської окупації. А в Італії в різних містах до повного переходу на правосторонній рух були різні правила.

Однією з останніх країн, що перейшли з лівостороннього руху на правосторонній, була Швеція. Це сталося в 1967 році. Підготовка до реформи почалася ще в 1963 році, коли шведський парламент утворив Державну комісію з переходу на правосторонній рух, яка повинна була розробити і провести в життя комплекс заходів для забезпечення такого переходу. 3 вересня 1967 в 4:50 ранку всі транспортні засоби повинні були зупинитися, змінити сторону дороги і продовжити рух у 5:00. На перший час після переходу було встановлено спеціальний режим обмеження швидкості.

Що стосується розташування керма, то він на перших машинах в більшості випадків знаходився з правого боку. Причому незалежно від того, по якій стороні їздили автомобілі. Це робилося для того, щоб водій міг краще бачити, як він обганяє машину. Крім того, при такому розташуванні керма водій міг виходити з машини прямо на тротуар, а не на проїжджу частину.

Першим масовим автомобілем з лівостороннім розташуванням керма став Ford T .

Країни, що змінили лівосторонній рух[ред.ред. код]

У різний час у багатьох країнах було прийнято лівосторонній рух, але через незручності, пов'язані з тим, що сусіди цих країн мали правосторонній рух, перейшли на правосторонній рух. Найвідомішим в історії став День Н у Швеції, коли країна перейшла з лівостороннього руху на правосторонній.

На частині сучасної території України також до певного моменту існував лівосторонній рух. У Львові, як і по всій Австро-Угорщині, свого часу було прийнято лівосторонню систему руху. Увесь вуличний рух в Галичині було переведено з лівостороннього на правосторонній лише 1 жовтня 1922 р.

Також змінили праве кермо на ліве колишні британські колонії в Африці Сьєрра-Леоне, Ґамбія, Нігерія та Гана через сусідство з країнами — колишніми французькими колоніями, що мають правосторонній рух. І навпаки — колишня португальська колонія Мозамбік змінила ліве кермо на праве через сусідство з колишніми британськими колоніями. КНДР і Південна Корея поміняли лівосторонній рух на правосторонній у 1946 році, після закінчення японської окупації.

Країни з лівостороннім рухом[ред.ред. код]

Антигуа і Барбуда
Австралія
Багамські острови
Бангладеш
Барбадос
Бермудські острови
Британські Віргінські острови
Бутан
Ботсвана
Бруней
Великобританія
Східний Тимор (правосторонній рух в 19281976 рр.)
Гайана
Гонконг
Гренада
Домініка
Замбія
Зімбабве
Індія
Індонезія
Ірландія
Кайманові острови
Кенія

Кіпр
Кірибаті
Кокосові острови
Лесото
Макао
Малаві
Малайзія
Мальдіви
Мальта
Маврикій
Монтсеррат
Мозамбік
Намібія
Науру
Непал
Ніуе
Нова Зеландія
Норфолк
Острови Кука
Острів Різдва
Острів Святої Єлени
Острови Теркс і Кайкос

Пакистан
Папуа Нова Гвінея
ПАР
Піткерн
Самоа (2009)
Свазіленд
Сент-Кіттс і Невіс
Сент-Люсія
Сент-Вінсент і Гренадини
Сейшельські острови
Сингапур
Соломонові Острови
Суринам
Танзанія
Таїланд
Токелау
Тонга
Тринідад і Тобаго
Тувалу
Уганда
Фіджі
Шрі-Ланка
Японія

Особливі випадки[ред.ред. код]

Перші автомобілі[ред.ред. код]

На автомобілях, що випускалися на початку XX століття, розташування керма ще не визначалося остаточно: часто місце водія робили з боку тротуару (тобто робили праве кермо при правобічному русі і лівий при лівосторонньому). Надалі стандартом стало розташування керма з боку, протилежного тротуару - це забезпечує найкращий огляд при обгоні; крім того, при використанні автомобіля як таксі це робить посадку і висадку пасажира зручнішою та безпечнішою.

Поштові авто[ред.ред. код]

Автомобілі для виїмки пошти часто роблять з «неправильним» розташуванням керма. Це робиться для зручності водія, який тепер може виходити відразу на тротуар і не піддається зайвій небезпеці. При правому розташуванні керма водій поштової машини має полегшений доступ до поштових скриньок, розташованим біля проїжджої частини. Іноді пошту можна покласти в поштову скриньку і не виходячи з автомобіля.

Багамські острови[ред.ред. код]

Історично склалося так, що на Багамах лівосторонній рух, але більшість машин їздять по островах з лівим кермом через близькість із США, звідки постійно ввозяться такі машини.

Російський Далекий Схід[ред.ред. код]

Історично склалось так, що в Росії правосторонній рух, але у Приморському, Хабаровському, Камчатському краях, Амурській області та на острові Сахалін більшість машин праворульні. Це відбувається внаслідок того, що автомобільний парк поповнюється переважно уживаними праворульними автомобілями з Японії, де прийнято лівосторонній рух.

Різниця в конструкції автомобілів[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. По даним Бернда Вехнера, 1996
  2. По даним Боба Гудро, 2001