Корейська Народно-Демократична Республіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Корейська Народно-Демократична Республіка
조선민주주의인민공화국

Прапор Північної Кореї Герб Північної Кореї
Прапор Герб
Девіз: 강성대국
(укр. Сильна і процвітаюча держава)
Гімн: "애국가"
(укр. «Патріотична пісня»)
Розташування Північної Кореї
Столиця
(та найбільше місто)
Пхеньян
39°02′ пн. ш. 125°45′ сх. д. / 39.033° пн. ш. 125.750° сх. д. / 39.033; 125.750
Офіційні мови Корейська
Державний устрій Чучхе
(комуністична диктатура)
 - Вічний президент Республіки Кім Ір Сен (покійний)1
 - Голова Комісії Оборони КНДР Кім Чен Ір (покійний)2
 - Великий керівник КНДР Кім Чен Ин
 - Голова Верховної Народної Ради КНДР Кім Йон Нам3
 - Прем'єр міністр Кім Йон Ір
Становлення  
 - Кочосон 2333 до Р.Х. 
 - Проголошено Незалежність 1 березня 19194 
 - Незалежність 15 серпня 1945 
 - Формальне проголошення 9 вересня 1948 
Площа
 - Загалом 120 540 км² (98-а)
 - Води (%) 4,87
Населення
 - оцінка 2012 р. 24 589 122[1] (49-а)
 - перепис 2008 р. 24 052 231[2]
 - Густота 199,5/км²
ВВП (ПКС) 2011[1] р., оцінка
 - Повний $40 мільярдів (96-а)
 - На душу населення $1,800 (165-а)
ВВП (номінальний) 2011[1] р., оцінка
 - Повний $12.4 мільярдів (93-а)
 - На душу населення $506 (149-а)
Валюта Північнокорейська вона (₩) (KPW)
Часовий пояс Корейський час (UTC+9)
 - Літній час не вираховується (UTC+9)
Домен інтернету відсутній (.kp)
Телефонний код +850
1 Помер у 1994.
2 Кім Чен Ір — керманич КНДР. Він не є головою держави чи уряду; його офіційна посада — Голова Комісії Оборони КНДР, введена з 1994 року. Помер у 2011
3 Кім Йон Нам — «голова держави у закордонних справах».
4 Символічне.

Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР; кор. 朝鮮民主主義人民共和國, 조선민주주의인민공화국, чосон мінджуджуий інмін конхваґук) або Північна Корея — країна в Східній Азії. Розташована у північній частині Корейського півострова. Межує на півночі з Китаєм та Росією, а на півдні Південною Кореєю. На сході омивається Японським морем, на заході — Жовтим морем. Столиця — Пхеньян.

Географія[ред.ред. код]

Мапа країни.

Див. Географія КНДР, Геологія КНДР, Гідрогеологія КНДР, Сейсмічність КНДР.

Знаходиться в східній Азії, межує на півночі з Китайською Народною Республікою, на півдні з Південною Кореєю, на північному сході із Росією, на сході омивається Японським морем, на заході — Жовтим морем. Має площу 120,538 км². Столиця — місто Пхеньян. Рельєф: широка прибережна рівнина на заході піднімається до гір, розділених глибокою долиною посередині.

Найвища точка країни — г.Пектусан (2,744 м над рівнем моря). Найнижча точка — Японське море.

Природні ресурси — свинець, вольфрам, вугілля, цинк, графіт, залізна руда, мідь, золото, сірчаний та залізний колчедан, сіль, флюорит, можливість встановлення гідроелектростанцій.

Природні перешкоди розвиткові країни[ред.ред. код]

Весняна сильна посуха, на зміну якій приходять дощі та повінь. Бувають буревії на початку осені.

Проблеми навколишнього середовища[ред.ред. код]

Забруднення води, нерівномірне розповсюдження питної води, поширені захворювання, які передаються водними шляхами, надмірна вирубка лісів, ерозія та деґрадація ґрунтів. Хоча при цьому у КНДР цілком майже немає забруднення повітря, адже у країні не розвинуті чорна та нафтопереробна галузі промисловості.

Історія[ред.ред. код]

У 1905 році Корея підпала під юрисдикцію Японії, і у 1910 році Японія повністю приєднала Корею до своєї імперії. Після капітуляції Японії у 2-й світовій війні, Корея була окупована у 1945 році двома державами, які раніше оголосили стан війни з Японією, — СРСР зайняв північну частину країни, США зайняли її південну частину. Цей поділ мав тимчасовий характер, малися плани щодо об‘єднання країни у майбутньому. В двох зонах впливу з часом відбулися заснування 2 різних урядів, — комуністичний північнокорейський та капіталістичний ліберальний уряд в південній частині.
15 серпня 1948 року південну частину Кореї проголошено Республікою Корея. В свою чергу північні комуністи проголосили північну частину країни Народною Демократичною Республікою Кореєю 9 вересня 1948. Жодну сторону не задовольняв такий розподіл країни, почались сутички, громадянська війна, та нападом Північної Кореї на Південну Корею розпочалася Корейська війна.

Війна тривала до 1953 року і стала найкривавішим конфліктом після Другої світової війни. За Угодою про перемир'я, підписаною 27 липня 1953 року, Північну і Південну Корею розділяє воєнно-демаркаційна лінія, по обидві сторони якої проходить демілітаризована зона загальною шириною чотири кілометри.

Офіційною ідеологією держави є ідеї чучхе, яку її творці — Кім Ір Сен та Кім Чен Ір визначають як «філософську ідеологію, в центрі уваги якої стоїть людина».

У липні 1972 року було підписано Спільну заяву Півночі і Півдня, в якому були зафіксовані основні принципи об'єднання: самостійно, без опори на зовнішні сили; мирним шляхом; на основі «великої національної консолідації». Об'єднання країни в Пхеньяні бачили шляхом створення конфедерації (Конфедеративна демократична республіка Корея) за формулою «одна нація, одна держава — дві системи, два уряди».

У 1991 році КНДР і Республіка Корея уклали Угоду про примирення, ненапад, співпрацю і обміни, в 1992 році прийняли Спільну декларацію про денуклеаризацію Корейського півострова.

13—15 червня 2000 року в Пхеньяні відбувся перший в історії міжкорейський саміт. За його підсумками голова Комітету оборони КНДР Кім Чен Ір і тодішній президент РК Кім Де Джун підписали Спільну декларацію Півночі і Півдня (15 червня), що нині розглядається як основоположний документ в питаннях об'єднання на довгострокову перспективу. У декларації, зокрема, мовилося про намір сторін добиватися об'єднання країни «силами самої корейської нації».

2—4 жовтня 2007 року в Пхеньяні пройшла друга міжкорейська зустріч на вищому рівні, за підсумками якої Кім Чен Ір і президент РК Но Му Хьон підписали «Декларацію про розвиток міжкорейських відносин, мир і процвітання», що розвиває ідеї і принципи Спільної декларації 2000 року.

Характерною особливістю розвитку політичного діалогу відносин Півночі і Півдня залишається нестабільність. При цьому міжкорейське економічне співробітництво останніми роками розвивається достатньо стійко. Обсяг торгівлі між Північчю і Півднем в 2007 році склав близько 1,5 мільярдів доларів США. Найбільшими поточними проектами є Кимгансанська туристична зона, Кесонська промислова зона, з'єднання залізниць й автомобільних доріг Півночі і Півдня на східному і західному узбережжі. Крім того, Південна Корея надає Півночі значну економічну і гуманітарну допомогу. У 2007 році Пхеньян отримав від Півдня 400 тисяч тон рису на кредитній основі.

На початку 2013 року британська газета «The Daily Mail» повідомила, що у КНДР почався голод, внаслідок якого загинуло близько 10 тисяч осіб, і зафіксовані випадки канібалізму[3].

Економіка[ред.ред. код]

Супутниковий знімок Корейського півострова уночі. На противагу Південній Кореї, на частині Північної Кореї нічне освітлення увімкнене лише в столиці.[4][5]

Ця країна має найбільш ізольовану та проблематичну економіку, що планується верхівкою, тобто Трудовою партією Кореї[6]. Погодні умови, брак палива та техніки для цивільного вжитку, брак капіталовкладень у галузі промисловості окрім воєнної мають негативні наслідки для економіки Північної Кореї. З середини 90-х років країна офіційно визнала існування голоду. Світовим благодійним організаціям був відкритий доступ до раніше закритої країни задля допомоги голодуючим. За офіційними даними північно-корейської сторони у 1995 року від голоду загинули 220 тисяч жителів, за іншими неофіційними підрахунками число померлих наближається до 2-х мільйонів. Проте, за оцінками аналітиків з Peterson Institute for International Economics об'єм торгового обігу між Північною Кореєю і КНР в I кварталі 2012 р. досяг рекордного значення — $1, 4 млрд. На цьому фоні, згідно з попередніми оцінками, «в північнокорейській економіці збереглося позитивне сальдо платіжного балансу».

Валовий внутрішній продукт у 2002 році складався з таких основних секторів: сільське господарство 30%, промисловість 34%, послуги 36%.

2005 рік продемонстрував такий розподіл робочих місць: сільське господарство 36%, промисловість та послуги 36%.

Основні галузі промисловості країни: воєнна, машинобудівна, електровиробна, хімічна, гірнича промисловість (видобуток залізної руди, вугілля, графіту, магнезиту, цинку, міді, свинцю, дорогоцінних металів), металургія, текстильна, харчова, туристична.

У 2004 році країна експортувала мінерали, металургійну продукцію, вироби різного вжитку, зброю та боєприпаси, текстиль, риболовне приладдя.

Партнерами з експорту у 2004 року були: Китай — 45,6%, Південна Корея — 20,2%, Японія — 12,9%.

Того ж року статтями імпорту були паливо, вугілля, машини та механізми, текстиль, зернові.

Основні партнери з імпорту на 2004 рік: КНР — 32,9%, Таїланд — 10,7%, Японія — 4,8%.

Див. також: Корисні копалини КНДР, Історія освоєння мінеральних ресурсів Кореї, Гірнича промисловість КНДР.

Комунікації і зв'язок у Північній Кореї[ред.ред. код]

Інтернет

Інтернет та інші технології, пов'язані із мережами, розвиваються повільно, під наглядом державних спецслужб. Декілька інтернет-кафе у Пхеньяні (переважно у великих готелях) мають обмежений доступ до мережі.

Мобільний зв'язок

У березні 2009 року Уряд Північної Кореї скасував заборону громадянам на користування мобільними телефонами. Мешканці Пхеньяна тепер можуть купити телефони і підключитися до оператора Koryolink, створеного разом із єгипетською телекомунікаційною фірмою. У 2012–2013 роках проникнення мобільного звязку в Північній Кореї зростає швидкими темпами. Станом на 2013 рік в Koryolink приблизно 2 млн абонентів.

Компанія SUNNET (KPTC, GSM 900), яка колись була єдиним постачальником стільникового обслуговування у КНДР, офіційно не підтримує роумінгу з іншими країнами. Проте поблизу Південної Кореї можна підключитися до її операторів. Також на Півночі (за сприятливих умов) можна підключитися до операторів російського Далекого Сходу і Китаю.

Телефонний зв'язок

Телекомунікаційна система країни доволі застаріла. Телефонні дроти здебільшого протягнуті лише до державних установ та організацій, а також до великих поштових офісів. На вулицях телефонів-автоматів і телефонних будок майже немає. Також деякі столичні готелі надають послугу міжнародних дзвінків за тарифом 1 хвилина = 4-5 євро (якщо хвилина неповна, то округлюється у більший бік). Можна використовувати телефон, телекс і факс у Центрі Міжнародного Зв'язку. У провінційних готелях міжнародний зв'язок є, проте там такої послуги туристам не надають.

Міжнародний код країни — 850. Міські коди: Пхеньян — 2, Хамгьон — 9, Чхонджин — 73.

Усі номери, що починаються з 381, використовуються лише для міжнародних викликів, а ті, що починаються з 382 — тільки всередині країни.

Інфраструктура[ред.ред. код]

У країні дуже поширеним є велосипедний рух, але навіть велосипед можуть дозволити собі не всі. Автомобіль має лише незначна частка населення, здебільшого через те, що в цій ізольованій країні є багато проблем із постачанням нафти.

Метро є лише у Пхеньяні. Характерними ознаками є повна відсутність реклами і своєрідне освітлення ескалаторів. У кожному поїзді має перебувати портрет Кім Ір Сена. Метро саме по собі невелике, проте найдешевше у світі: один жетон коштує лише 5 вон (це при курсі валют 1 доллар≈1000 вон). Цікавим також є те, що, хоча двері у вагоні відкриваються автоматично, проте зачиняти їх потрібно самостійно (для цього на дверях є спеціальні ручки). До того ж, можна помітити вміння корейців вигадувати цікаві світильники, та й взагалі вміння гарно оформлювати інтер’єр метро.

Маршрутних таксі у КНДР немає, зате непогано розвинутим є тролейбусний рух. Що цікаво: пресів у корейців немає, тому всі тролейбуси виробляються вручну.

У Пхеньяні не працюють світлофори — замість них на вулицях стоять регулювальники, найчастіше жінки. Напевно, це зроблено для того, щоб забезпечити зайнятість і зробити місто привабливішим.

Туризм[ред.ред. код]

Через політичну ізоляцію туризм не дуже розвинений, проте громадянам інших країн в'їзд не забороняється. У КНДР туристів приваблює неосталінська атмосфера, будівлі і просто комуністичний спосіб життя. Приїжджають сюди здебільшого китайці, для яких, до речі, працюють спеціальні казино (КНР забороняє у себе казино, крім Макао) і молодь з пострадянських країн, яка хоче відчути життя у СРСР. Китайців також приваблюють дешеві, порівняно з китайськими, товари.

Якщо до країни хоче потрапити громадянин Південної Кореї, йому потрібно отримати дозвіл від посольств і Північної, і Південної Кореї (для громадян інших держав потрібний лише дозвіл посольства КНДР).

Громадянам України візи отримувати не потрібно. Корейцям є чим здивувати туристів: від специфічного корейського вбрання до не менш специфічної корейської кухні. Для туристів спеціально виготовляють три сорти горілки: тростинна, женьшенева і, найдорожча, зі змією.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно КНДР складається з дев'яти провінцій, міста центрального підпорядкування Пхеньяну, повітів (міських районів), сіл (міських кварталів). Особливим адміністративним статусом володіють торгово-економічна зона «Расон» (район центрального підпорядкування), Кесонська і Кимгансанська спеціальні економічні зони, місто Нампхо (місто особливого підпорядкування у складі провінції Південна Пхьонан).

  1. Провінція Чаган (慈江道, Чаган-до)
  2. Північна провінція Хамгьон (咸鏡北道, Хамгьон-пукто)
  3. Південна провінція Хамгьон (咸鏡南道, Хамгьон-намдо)
  4. Північна провінція Хванхе (黃海北道, Хванхе-пукто)
  5. Південна провінція Хванхе (黃海南道, Хванхе-намдо)
  6. Провінція Канвон (КНДР) (江原道, Канвон-до)
  7. Північна провінція Пхьонан (平安北道, Пхьонан-пукто)
  8. Південна провінція Пхьонан (平安南道, Пхьонан-намдо)
  9. Провінція Янган (兩江道, Янган-до)

КНДР — соціалістична держава. Вища державна посада — голова Комітету оборони. Найвищий військовий орган державної влади КНДР — Міністерство оборони. Законодавча влада здійснюється Верховним народним зібранням, виконавча ‑ кабінетом міністрів.

Національні свята:

  • 16 лютого — День народження Кім Чен Іра, лідера КНДР;
  • 15 квітня — Свято сонця (День народження Кім Ір Сена, попередника Кім Чен Іра);
  • 9 вересня ‑ День утворення КНДР (1948).

Культура[ред.ред. код]

Уся культура підвладна державі. У країні виготовляють кінофільми у стилі «соціалістичного реалізму з корейським відтінком». Виготовляються й мультиплікаційні фільми. За деякими джерелами північнокорейські мультиплікатори доволі часто виконують замовлення для європейських і американських студій. В останнє десятиріччя у КНДР нелегально потрапляють південнокорейська музика та фільми.

Мови та етнічні групи[ред.ред. код]

Етнічні групи: корейці — 99 відсотків, є невелика китайська діаспора. Корейська мова є державною.

Релігія[ред.ред. код]

Релігії Північної Кореї
релігія відсоток
Атеїзм
  
64.3%
Корейський шаманізм
  
16%
Чхондоїзм
  
13.5%
Буддизм
  
4.5%
Християнство
  
1.7%
За даними Religious Intelligence UK[7]

У Конституції КНДР проголошено свободу релігії. Насправді ж, усі релігії були жорстоко придушені. Християнство від початків КНДР сприймалося корейцями як ворог комунізму. Тисячі християн були вбиті під час і після Корейської війни. В 1945 р. в Пхеньяні було 13% християн (всього — 400 тис. на півночі Кореї). Більшість із них втекли на Південь. Церкви були розриті бульдозерами. У країні є офіційна ідеологія — чучхе. Також діють два протестантських храми, один католицький (не визнає влади Ватикану) і один православний.

Музика[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в «Північна Корея». Книга фактів ЦРУ. 2012. Процитовано 06.01.2013.  (англ.)
  2. «Національний перепис 2008». Пхеньян: Центральне бюро статистики КНДР. 2009. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2013-01-06. 
  3. У КНДР почався голод і канібалізм. Тві. 28.01.2013.
  4. http://nightearth.com/index.php?lat=38.513788&lng=128.693848&z=6 Night Earth.com
  5. http://visibleearth.nasa.gov/view_rec.php?id=1438 Оригінал фото
  6. «Втім, на початку серпня 2012 року стало відомо про започаткування «Нової системи економічного управління 28 червня», яка по суті означає відхід від строгої планової економіки». http://tsn.ua. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2012-08-09. 
  7. Religious Intelligence UK Report (англ.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Північна Корея Це незавершена стаття з географії КНДР.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.