Очікує на перевірку

Панцирь-С1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з «Панцирь-С1»)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Панцир.
«Панцирь-С1»
Панцир-С1 на 8x8 шасі КАМАЗ-6560
Основні характеристики
Тип: зенітний ракетно-гарматний комплекс
Виробник: Росія КБП (Тула)
Стан: На озброєнні
Роки експлуатації: 2008 — нинішній час
Екіпаж: 3 людини
Маса комплексу: до 30 тонн (залежить від шасі)
Час розгортання: < 5 хвилин
Час реакції: 4-6 сек
Боєзапас: 12 ракет 57Е6-Е, 1400 снарядів
Характеристики системи виявлення
РЛС: 1РС1-1Е і 1РС2
Тип РЛС: дводіапазонна трьохкоординатна
Тип антени: ФАР
Діапазон: см/мм (канал супроводу) і см (канал виявлення)[1]
Азимут огляду (виявлення/супровід) : (від 0 до 82)[1]/45 градусів (360 за рахунок механічного повороту)
Кут місця огляду (виявлення/супровід) : (від 0 до 82)[1]/45 градусів
Дальність (ЕПР 2 м) (виявлення/супровід) : 36/30 км[2]
Оптико-електронна система супроводу: є
Поле зору: 1,8 х 2,7 градуса
Режими: автоматичний/ручний
Дальність: 18 км
Ракетне озброєння (57Е6-Е)
Тип: двоступенева надзвукова твердопаливних
Наведення: радіокомандним
Швидкість (максимальна/середня на дистанції 18 км) : 1300/700 м/с[3]
Максимальна швидкість цілі: 1000 м/с
Дальність до цілі: 1,2 км — 20 км
Висотність цілі: 15 м — 15 км
Довжина: 3,2 м
Калібр: 170/90 мм[4]
Маса (без/з ТВК) : 74,5/94 кг
Тип БЧ: стрижнева
Маса БЧ: 20 кг
Маса ВВ БЧ: 5.5 кг
Гарматне озброєння (2А38М)
Тип: спарений зенітний автомат
Калібр: 30 мм
Ефективна максимальна дальність стрільби: 4 км
Сумарна скорострільність: 5000 постр/хв
Живучість ствола: > 8000 пострілів
Тип боєприпасів: бронебійно-запальні
Початкова швидкість кулі: 960 м/с
Маса патрона: 842 г
Маса снаряда: 389 г

Панцирь-С1 (індекс ГРАУ — 96К6, за класифікацією НАТО — SA-22 Greyhound, укр. Панцир) — російський самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс (ЗРГК) наземного базування.

Розроблено тульським ГУП «Конструкторське бюро приладобудування». Призначений для ближнього прикриття цивільних і військових об'єктів (у тому числі комплексів ППО великої дальності) від усіх сучасних і перспективних засобів повітряного нападу. Також може здійснювати захист об'єкта від наземних і надводних загроз[5].

Комплекс створено 1994 року і вперше продемонстровано на МАКС-1995. Відтоді комплекс істотно модернізували, остання відома модифікація демонструвалася на МАКС-2007. 16 листопада 2012 розпорядженням голови уряду РФ Д. А. Медведєва ЗРГК «Панцирь-С1» прийнято на озброєння російської армії.[6]

Огляд

[ред. | ред. код]

Панцирь-С1 являє собою зенітний ракетно-гарматний комплекс малого радіуса дії, що розміщується на гусеничному шасі, колісному шасі вантажівки, причепа або встановлюваний стаціонарно. Управління ведеться двома або трьома операторами. Протиповітряна оборона здійснюється автоматичними гарматами та керованими ракетами з радіокомандним наведенням з ІЧ та РЛ стеженням. Комплекс призначено для захисту малорозмірних об'єктів від засобів повітряного нападу (як пілотованих, так і безпілотних). Крім того, комплекс здатний вести боротьбу з легкоброньованими наземними цілями, а також живою силою супротивника[7].

Робота комплексу

[ред. | ред. код]

Особливість комплексу Панцирь-С1 полягає в суміщенні багатоканальної системи захоплення та супроводу цілей із ракетно-артилерійським озброєнням, що створює безперервну зону перехоплення цілі по висоті (мінімальна) від 0 м і по дальності (мінімальна) від 200 м. Досяжність по висоті 15 км, по дальності 20 км.[8], навіть без зовнішньої підтримки.

Режими роботи

[ред. | ред. код]

До 6 машин Панцирь-С1 можуть спільно працювати через цифрову мережу зв'язку в різних режимах.

  • Одиночні бойові дії: всі дії, починаючи від виявлення цілі до її перехоплення, повністю виконуються єдиним комплексом без залучення інших засобів.
  • Бойові дії в складі батареї: один Панцирь-С1 працює як бойова машина та одночасно як командний пункт. Від 3 до 5 Панцирів можуть бути підключені до нього та отримувати цілевказівки для подальшого виконання завдання.
  • Бойові дії з командним пунктом: командний пункт посилає цілевказівки на установки Панцирь-С1 для подальшого виконання завдання. Як мобільний командний пункт може служити, зокрема 9С737 «Ранжир».
  • Бойові дії в складі батареї з командним пунктом і РЛС раннього попередження (власна РЛС раннього попередження високомобільна 1РЛ123[9]): командний пункт отримує повітряну обстановку від РЛС раннього попередження та відсилає цілевказівки на установки Панцир-С1 для подальшого виконання завдання.
  • Може працювати в автоматичному режимі як в окремої бойової одиниці, так і в складі підрозділу з декількох бойових машин.[10]

Система виявлення, супроводу та управління вогнем

[ред. | ред. код]
Панцирь-С1 (в центрі радар супроводу цілей) — дві двохствольні зенітні гармати і 12 ракет земля — повітря, готових до запуску

Система управління вогнем комплексу Панцирь-С1 включає РЛС (на основі ФАР) виявлення і дві РЛС супроводу (цей радар супроводжує як цілі, так і ракети земля-повітря, що запускаються комплексом). Для цілей з ефективною площею розсіювання 2 м² дальність виявлення дорівнює 32-36 км[11].

Крім радара, система управління вогнем також містить оптично-електронний комплекс з довгохвильовим термічним приймачем (інфрачервоний пеленгатор), а також здійснює цифрову обробку сигналів та автоматичний супровід цілі. Існує спрощена та здешевлена версія Панцирь-С1 для експорту, яка містить лише оптично-електронну систему управління вогнем.

Два незалежних пристрої наведення — радар та оптично-електронна система дозволяють здійснювати захоплення чотирьох[12] цілей одночасно. Кількість одночасно обстрілюваних цілей в ± 45 ° — чотири.[3] Максимальна швидкість захоплення дорівнює 10 цілей за хвилину.

Ракета ЗПРК Панцирь-С1

Шасі

[ред. | ред. код]
Індекс шасі КамАЗ-6560 ГМ352М1Е БАЗ-6309 Вощина-1 MAN
Зовнішній вид [1]
Колісна формула 8х8 гусеничний 8х8 8х8
Максимальна швидкість 90 км/год 70 км/год
Бронювання протикульне протиснарядне протикульне протикульне
Запас ходу 500 км 600 км

Вартість

[ред. | ред. код]

За даними відомих контрактів, ціна одного ЗПРК Панцирь-С1 при експортних поставках становить від 13,15[13] до 14,67[14] мільйонів доларів США.

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • Панцирь-С1-О — 2005. Озброєння 2×2 30-мм 2А72, 2×4 57Е6Е. З оптичною системою управління озброєнням (з одноцільовим каналом).
  • Панцирь-С1 — 2005. Озброєння 2×2 30-мм 2А38М, 2×4 57Е6Е. Модернізований з дводіапазонною РЛС супроводу 1РС2-Е «Шолом».
  • Панцирь-С1 — 2006. Озброєння 2×2 30-мм 2А38М, 2×6 57Е6Е. З РЛС супроводу з 4-цільовим каналом, зона захоплення цілі по дальності — 0,2-20 км, по висоті — 0-15 км.
  • Панцирь-С2 — подальша модернізація комплексу.
  • Панцирь-СА — арктична модифікація. ЗРГК, виконаний на базі дволанкового гусеничного транспортера ДТ-30ПМ. Має арктичний камуфляж.[15]
  • Панцирь-М — морський варіант ЗРГК «Панцир-С»[16].
  • Панцирь-СМ — подальша модернізація. Найбільша відстань виявлення та ідентифікації цілей — 75 км, враження — 40 км[17].

Панцирь-М

[ред. | ред. код]

Очікується, що модернізований важкий атомний ракетний крейсер Адмірал Нахімов проекту 11442М матиме шість комплексів Панцирь-М[17].

Очікується, що Панцирь-М матиме чотирибічний статичний радар та використовуватиме ті самі ракети, що і суходольні Панцирь-С1/Панцирь-СМ та ракети Гермес-К проти малогабаритних наземних/наводних цілей[17].

В майбутньому, Панцирь-М має замінити зенітний ракетно-артилерійський комплекс «Кортик» («Каштан» в експортній модифікації)[17].

Панцирь-СМ

[ред. | ред. код]

Очікується, що в 2018 році розпочнеться виробництва нової версії «Панциря». Станом на 2016 рік проект комплексу був готовий і розпочалась підготовка до виготовлення прототипів. Новий радар на основі активної фазованої антенної решітки істотно збільшить відстань виявлення та ідентифікації цілей з 40 км до 75 км. Як і Панцирь-С2, Панцирь-СМ матиме двонаправлений поворотний радар[17].

Максимальна відстань враження цілі очікується до 40 км, вдвічі більше за 20 км у попередніх версій. Це може означати, що в комплексі будуть використані більші ракети[17].

Стандартна модифікація буде встановлена на колісне шасі КамАЗ 8×8, також буде створена модифікація на гусеничному шасі[17].

При цьому як колісне шасі може бути використана модифікація 8×8 КамАЗ-53958 «Торнадо» (також відоме як КамАЗ-6560М) з броньованою кабіною[18].

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російська збройна агресія проти України (з 2014), Російська зброя на Донбасі та Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Російський ЗРПК «Панцирь-С1», захоплений українськими військовими та місцевими мешканцями, початок березня 2022 року

Перші ознаки появи системи Панцирь-С1 на Донбасі з'явилися у період липня-серпня 2014 року, коли система була вперше виявлена на знімках Google Earth.[19] Значна кількість фото- та відеофіксації цих систем припала на період осені-зими 2014—2015 років.

У серпні 2014 року залишки об'єкту 95Я6 — двигуна, першого ступеню ракет цієї системи, фіксувалися біля смт Тепле Луганської області, неподалік Луганського аеропорту.[19] Залишки двигуна ще неодноразово фіксувалися в інших місцях — восени 2014 року неподалік смт Старобешеве, в районі боїв за Іловайськ,[19] ще один — в листопаді 2014 року,[20][21][22] 4 лютого 2015 — в районі м. Зоринськ.[19]

Український військовий льотчик капітан Владислав Волошин вважав, що його Су-25 був збитий ракетою ЗРК «Панцирь-С1», коли він повертався після виконання бойового завдання поблизу Іловайська.[23]

Орієнтовно в листопаді 2014 чи взимку система була виявлена на фото в районі смт Стіжківське Донецької області (на південь від окупованого м. Дебальцеве),[19][24] ця система в листопаді 2014 року фіксувалася у Ростовській області.[25]

24 січня 2015 система фіксувалася на фото у м. Шахтарськ.[19][26]

28 січня 2015 одна система була виявлена неподалік м. Макіївка, біля недобудованого торгівельного центру.[19][27]

8 лютого 2015 одна система була знята на відео у м. Луганськ, «Панцир» їхав вулицею Оборонна.[27]

Не пізніше 20 лютого 2015 комплекс був зафільмований під Харцизьком, біля в'їзду зі сторони Макіївки.[28]

Система була також зафіксована на зимових фото 2015 року місцевого бойовика Артема Маслова.[29]

19 лютого 2015 Міністерство закордонних справ Великої Британії опублікувало фотографії ЗРГК «Панцир-С1», зроблені на сході України — у Шахтарську і Донецьку 24 січня, 4 та 5 лютого 2015 року.[30]


У березні 2022 після вторгнення російських військ, один зенітний комплекс спалено в місті Баштанка Миколаївській області[31] та три захоплено і вивчено українськими спеціалістами[32].[33][34]

Кілька одиниць було знищено на острові Зміїний під час деокупації.

2 червня 2022 року ОК «Північ» оприлюднило відео з БПЛА знищення комплексу «Панцирь-С1» українськими артилеристами. При чому на відео помітно, що комплекс знищено спеціалізованим боєприпасом, що атакує згори — імовірно BONUS, SMArt 155, M898, або аналогічний протитанковий з самонавідними бойовими елементами[35][36].

11 липня 2022 року Міністерство оборони України повідомило, що один із захоплених «Панцирь-С1» уже заступив на бойове чергування та навіть збив одну ворожу ціль[37].

Згідно з повідомленнями українських військових, протягом 26 вересня 2022 року було знищено одразу три російські зенітні гарматно-ракетні комплекси «Панцирь-С1»[38].

В другій половині жовтня 2022 року Сили Оборони України знищили російський «Панцирь-С1» на території Каховської ГЕС, який, імовірно, прикривав важливу переправу через Дніпро від ударів ракетами з реактивних систем M142/M270[39].

На початку червня 2023 російські військові повідомили про ушкодження одного комплексу малим БПЛА (FPV-дроном). При цьому, «Панцир» намагався збити дрон вогнем з гармат[40].

10 червня 2024 року за допомогою реактивної системним М142 HIMARS було знищено «Панцирь-С1» на території Луганської області. Комплекс належав підрозділу 1-ї армії протиповітряної та протиракетної оборони особливого призначення. Механік-водій та оператор загинули.[41].

Станом на 12 червня 2024 року редактори Oryx Blog знайшли фото чи відео підтвердження безповоротної втрати Росією 17 комплексів «Панцирь-С1» (знищених або захоплених українськими військовими), 15 знищених та 2 захоплених.[42].

Війна в Ємені

[ред. | ред. код]
Докладніше: Збройний конфлікт в Ємені (2014‒2015)

Системи Панцирь-С1 на шасі MAN SX 45 8×8 збройних сил Об'єднаних Арабських Еміратів були помічені на півдні Ємену, неподалік населеного пункту Маріб влітку 2015 року[43][44].

Громадянська війна в Сирії

[ред. | ред. код]
Докладніше: Громадянська війна в Сирії
ЗРГК «Панцир» на авіабазі «Хмеймім», грудень 2015 року

ЗРГК «Панцир-С1» вже перебували на озброєнні Сирійської арабської армії перед початком громадянської війни: іще в 2006 році був укладений контракт на постачання до 50 одиниць[45]. Перші машини стали надходити вже у 2007 році, проте точна кількість невідома.

За суперечливими (але офіційно не підтвердженими) даними сирійський «Панцир-С1» 22 червня 2012 року збив турецький розвідувальний літак RF-4E, який здійснював політ вздовж узбережжя Латакії[46][47].

Дві або три системи Панцирь-С1 ЗС Росії були розгорнуті восени 2015 року для прикриття російської авіабази «Хмеймім» в аеропорті Басіля аль-Ассада поблизу Латакії[48][49]. Крім того, захист бази забезпечували комплекси «Тор-М2» і «Бук-М2» та комплекси РЕБ «Красуха-4»[50].

Одна із розгорнутих поблизу військової бази «Хмеймім» систем Панцир була в новій модифікації «Панцир-С2»[51].

За даними російських чиновників у період за березень-липень 2017 року розгорнуті в Сирії «Панцирі» знищили 12 літальних об'єктів, зокрема БПЛА Heron, Bayraktar, RQ-21A, різні боєприпаси та аеростат. А на початку жовтня 2017 року ними навіть був знищений реактивний снаряд системи БМ-21 «Град»[52][53].

14 квітня 2018 року у відповідь на черговий випадок застосування режимом Ассада хімічної зброї проти цивільного населення коаліція США, Великої Британії та Франції здійснила удар 103 ракетами по 8 об'єктах у Сирії. Російські військові заявили, що 25 випущених із «Панцирів» ракет знищили 23 ракети супротивника[54]. Проте, міністерство оборони США заявило, що жодна з випущених союзниками ракет перехоплена не була[55].

3 травня 2018 року, неподалік від нафтопереробного заводу в місті Баніяс стався інцидент з російською військовою колоною. У результаті інциденту, як повідомляють сирійські джерела, перекинувся в кювет та отримав помітні пошкодження російський самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс Панцир-С1[56].

9 травня 2018 року з території Сирії військовими з підрозділу вартових Ісламської революції були обстріляні ізраїльські об'єкти на окупованій частині Голанських висот. Уже вночі 10 травня Ізраїльські військові завдали ударів у відповідь із використанням ракет «земля-земля» та «повітря-поверхня». Сирійські підрозділи протиповітряної оборони намагались збити ізраїльські літаки, але марно. На додачу ізраїльські військові здійснили удари і по сирійських зенітних системах (С-200, С-75, «Панцир» та «Бук»). На підтвердження оприлюднено відео знищення ЗРГК «Панцир», що перебував на злітній смузі авіабази Меззе (33°28′40″ пн. ш. 36°13′24″ сх. д. / 33.47778° пн. ш. 36.22333° сх. д. / 33.47778; 36.22333; неподалік Дамаска, за 3,5 км від палацу Башара Ассада)[57]. Імовірно він був знищений крилатою ракетою-бомбою Delilah (також була названа Spike NLOS як можливий варіант, або ж одноразовий БПЛА)[58].

21 січня 2019 року Сили оборони Ізраїлю завдали ракетно-бомбового удару по об'єктах на території (та поблизу) аеропорту Дамаска. Під час удару були атаковані у тому числі й декілька позицій систем протиповітряної оборони «Панцир-С1». Винищувачі F-16 ВПС Ізраїлю завдали удару у відповідь на ракетний обстріл Ізраїлю з території Сирії попереднього дня, 20 січня, який був перехоплений ізраїльською системою ПРО «Залізний купол».

Сирійська ППО намагалася чинити опір та була атакована ізраїльськими винищувачами. Через кілька годин після удару Ізраїль оприлюднив відео, яке показує знищення кількох зенітних ракетно-гарматних комплексів (ЗРГК) 96К6 «Панцир-С1»[59].

У березні 2020 президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив про знищення турецькими військовими БПЛА вісьмох російських «Панцирів» у районі Ідліба[60].

Друга громадянська війна у Лівії

[ред. | ред. код]
Докладніше: Друга громадянська війна у Лівії

Експортний варіант ЗРГК «Панцирь-1СЭ» брав участь в другій громадянській війні в Лівії (2014—2020 роки). Ці машини були передані ОАЕ та служили бійцям «Лівійської національної армії». Відмінна зовнішня риса цієї модифікації — використання шасі MAN-SX45 замість КаМАЗ.

Станом на 17 травня 2020 року підтверджено знищення двох таких установок урядовими військами Лівії, а 18 травня одна дещо пошкоджена машина взагалі була захоплена[61]. Це сталось коли війська уряду національної згоди (УНЗ) Лівії за підтримки турецької армії захопили велику військову авіаційну базу Аль-Ватія на північному заході Лівії. Одним з цінних захоплених трофеїв виявився ЗРГК «Панцир-С1» на шасі MAN SX-45, який, поспішаючи при відступі, кинула Лівійська національна армія фельдмаршала Халіфа Хафтара, якого підтримує Москва. При чому вдалось знайти навіть документацію та інструкції з експлуатації машини[62]. Всього ж на авіабазі та її околицях виявили три комплекси «Панцирь», але інші два були в набагато гіршому стані[63].

Всього ж протягом 19-20 травня 2020 року в Лівії знищено до шести одиниць «Панцирь-С1» різних модифікацій (як на шасі MAN, так і на шасі КамАЗ-6560)[64][65].

Вже наступного дня, 21 травня 2020 року, спікер операції «Гнів вулкана» Мухаммед Кануну опублікував інфографіку та повідомлення про знищення військами уряду національної згоди Лівії при підтримці турецької армії 9 російських ЗРГК «Панцир-С1». Такого результату вдалося досягти за останні 72 години[66]. Того ж дня турецький ресурс Clash Report повідомив, що в Лівії загалом знищено 15 таких систем.[67]

Відомо, що нібито ці ЗРГК застосовувалися для збиття турецьких розвідувально-ударних БПЛА Bayraktar TB2, але жодного підтвердженого випадку збиття турецьких БПЛА немає[62][68].

Наприкінці січня 2021 року британське видання The Times повідомило, що американським військовикам удалося взяти під свій контроль захоплений бійцями проурядових сил комплекс «Панцир-С1». Частково ушкоджений комплекс був у червні 2020 року доправлений повітрям з аеропорту Зувара, що знаходиться західніше Триполі, до авіабази Рамштайн у Німеччини, а звідти — до США[69].

Оператори

[ред. | ред. код]

Відомо про портфель замовлень на Панцирь-С1 об'ємом $2,5 мільярда[13]. Виходячи з вартості кожного ЗРГК, це означає загальне замовлення більш 175 одиниць.

  • Алжир Алжир — 24 комплекси Панцирь-С1Е і 400 ЗУР 9М331 поставлені в період з 2012 по 2013 роки, всього замовлено 38 комплексів Панцирь-С1Е і 750 одиниць 9М311 в 2006[70][71] (Сума контракту: більш $500 млн.)[13].
    Проте в червні 2018 року на військових навчаннях «Sakhr-2018» був помічений ЗРГК схожий на модифікацію «Панцир-СМ»[18].
  • Бразилія Бразилія — в лютому 2013 підписано угоду про намір в майбутньому закупити кілька батарей «Панцирь-С1» (від 12 до 18 комплексів)[72]
  • Іран Іран — 10 комплексів Панцирь-С1Е, станом на 2012 рік. [73]
  • Ірак Ірак — 50 комплексів Панцирь-С1Е і 1000 ЗУР 9М331 замовлені в Росії в 2013, сума контракту склала 2,3 млрд доларів[70]
  • ОАЕ ОАЕ — 50 комплексів Панцирь-С1Е і 1000 одиниць 9М311 поставлені з Росії в період з 2009 по 2013 роки (спочатку перша поставка планувалася на 2003 рік). Сума контракту склала 800 млн. $ (включаючи часткове фінансування розробки)[70].
  • Оман Оман — до 12 комплексів Панцирь-С1Е, станом на 2012 рік. [74]
  • Росія Росія — 35 комплексів на листопад 2013. (10 в 2010, 6+6 2012 року)[75] (6+6 в 2013)[76]
  • Сирія Сирія — 36 комплексів 96К6[77] та 700 одиниць 9М311 поставлено з Росії в період з 2008 по 2011 роки. Постачання здійснюється в рамках контракту 2006, який передбачає поставку до 50 комплексів 96К6 і до 700 ракет до них[70][78].
  • Сербія Сербія — замовлено 24 комплекси Панцирь[джерело?]. Перша партія була передана в лютому 2020 року[79].
  • Україна Україна — 3 комплекси (трофейні, захоплені внаслідок російського вторгнення в Україну)[26][80][81].

Сербія

[ред. | ред. код]

У лютому 2020 року Белград отримав перші російські зенітні ракетно-гарматні комплекси «Панцирь-С1», які доставили на військовий аеродром в Батайниці[82].

На початку грудня 2021 року міністр внутрішніх справ Сербії Александр Вулін у ході переговорів із міністром оборони РФ Сергієм Шойгу в Москві домовився про закупівлю додаткової партії цих комплексів[82].

Втрати

[ред. | ред. код]

Зображення

[ред. | ред. код]

Гусеничний ЗРГК «Панцирь-С1» на міжнародному форумі «Технології в машинобудуванні» 2012 року:

Радіолокаційна станція виявлення 1РЛ-123Е для ЗРГК Панцир-С1 на дні Інновацій МО РФ.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Станція виявлення цілей (СОЦ) 1РС1 1Е. Архів оригіналу за 9 листопада 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  2. ↑ Радіолокаційна станція супроводу цілі і ракет 1PC2-Е
  3. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 31 серпня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ «Панцирь-С1» (SA-20), зенитный ракетно-пушечный комплекс. Вооружения, военная и специальна техника (рос.). ОРУЖИЕ РОССИИ. Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 10 жовтня 2011.
  5. ↑ Зенитный ракетно-артиллерийский комплекс «Панцирь-С1». «Ракетная техника». Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 17 липня 2011.
  6. ↑ «Панцирь-С1» принят на вооружение Российской армии. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 21 березня 2013.
  7. ↑ «Панцирь-С1» (SA-20), зенитный ракетно-пушечный комплекс. «Оружие России» — каталог вооружения, военной и специальной техники. Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 9 липня 2011.
  8. ↑ Зенитный ракетно-пушечный комплекс 96К6 «Панцирь-С1». Сравнительные характеристики отечественных ЗРПК. Вестник ПВО. 9 серпня 2007. Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 9 липня 2011.
  9. ↑ Нова РЛС виявлення цілей 1РЛ123 викликала великий інтерес у потенційних покупців. Архів оригіналу за 9 листопада 2014. Процитовано 31 серпня 2014.
  10. ↑ Панцир-С1<Тема посилання сгенерирован ботом-->. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 31 серпня 2014.
  11. ↑ РОСОБОРОНЭКСПОРТ. Каталоги продуктов, РАКЕТНЫЕ И АРТИЛЛЕРИЙСКИЕ СИСТЕМЫ [Архівовано 2007-11-07 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Саид Аминов. (9 серпня 2007). Зенитный ракетно-пушечный комплекс 96К6 «Панцирь-С1». Вестник ПВО. Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 9 липня 2011.
  13. ↑ а б в «Панцири» едут в Африку. Интерфакс. 24 марта 2010. Процитовано 14 серпня 2010.
  14. ↑ Алжир закупив у Росії 38 зенітних комплексів «Панцир-С1» " Нові Вісті-Детально про події в світі!. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 31 серпня 2014.
  15. ↑ Військовий парад Росії: огляд озброєнь. 23 червня 2020. Процитовано 28 квітня 2022.
  16. ↑ В 2016 году корабли ВМФ РФ получат ЗРПК «Панцирь». 26.8.2014
  17. ↑ а б в г д е ж Nikolai Novichkov (17 October 2016). Russia's Pantsyr-SM air defence system ready in two years. IHS Jane's Defence Weekly. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
  18. ↑ а б Russia’s new Pantsir-SM air defence system spotted in Algeria. Defence Blog. 29 червня 2018.
  19. ↑ а б в г д е ж Site, Donetsk (22 квітня 2017). ЗРК «Тор» и «Панцирь» на Донбассе. Донбасс - Украина (ru-RU) . Процитовано 1 квітня 2019.
  20. ↑ Jonathan Ferguson, N. R. Jenzen-Jones (2014). SELF-PROPELLED ARTILLERY. Table 4: Self-propelled artillery of the Ukrainian conflict. Raising Red Flags: An Examination of Arms & Munitions in the Ongoing Conflict in Ukraine. Research Report. Т. 3. Armament Research Services. Архів оригіналу за 9 травня 2015. Процитовано 5 жовтня 2015.
  21. ↑ Jonathan Ferguson, N.R. Jenzen-Jones (2014). Raising Red Flags: An Examination of Arms & Munitions in the Ongoing Conflict in Ukraine. RESEARCH REPORT No. 3 (PDF). ARES.
  22. ↑ Michael Smallwood (19 лютого 2015). Russian 96K6 Pantsir-S1 air defence system in Ukraine. Hoplite. Armament Research Services.
  23. ↑ Вадим КОВАЛЬОВ (12 вересня 2015). Пілот збитого штурмовика чотири доби виходив до своїх. Народна Армія. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 26 квітня 2019.
  24. ↑ Нові докази агресії Росії на Донбасі - виявлено черговий ЗРАК "Панцир". MIL.IN.UA (укр.). 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019.
  25. ↑ Askai (2019T04:44). Фото ноября 2014-го года из Ростовской области.pic.twitter.com/dA3zK4pOGV. @askai707 (рос.). Процитовано 1 квітня 2019.
  26. ↑ а б Dialog.ua. ВСУ захватили в Херсонской области новейший российский ЗРК "Панцирь С-1": первые кадры. Диалог.UA (рос.). Процитовано 4 березня 2022.
  27. ↑ а б Eliot Higgins (28 травня 2015). Russia’s Pantsir-S1s Geolocated in Ukraine. Bellingcat.
  28. ↑ Askai (23 серпня 2017). ЗРПК "Панцирь-С1" возле Харцызска (48.046397, 38.091435). Дата публикации видео - 20 февраля 2015 года: https://youtu.be/NwzWGYO8zuA?t=19s …pic.twitter.com/E8FiWOeo1h. @askai707. Процитовано 23 серпня 2017.
  29. ↑ "Панцир С-1" і "Урал-43206" в Україні. InformNapalm.org (Українська) (укр.). 15 вересня 2015. Процитовано 1 квітня 2019.
  30. ↑ УНІАН, 19.02.2015: Лондон опублікував фото російських «Панцирів» в Україні — BBC
  31. ↑ В Україні спалили зенітний комплекс Росії "Панцирь-С1". Мілітарний (рос.). Процитовано 4 березня 2022.
  32. ↑ Тероборонці захопили цілий комплекс "Панцирь-С1". Мілітарний (рос.). Процитовано 4 березня 2022.
  33. ↑ Відтепер ще один «особливий» трофей буде на службі в ЗСУ. АрміяInform. 10 березня 2022. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 14 березня 2022.
  34. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  35. ↑ Артилеристи одним ударом знищили російський «Панцир-1С» за $15 мільйонів. Укрінформ. 2 липня 2022.
  36. ↑ ЗСУ можуть мати "крутий" 155-мм снаряд, що "вміє" нищити одразу дві цілі. Defense Express. 2 липня 2022.
  37. ↑ Трофейний російський «Панцир» знищив першу ворожу ціль. Укрінформ. 11 липня 2022.
  38. ↑ Триває знищення рашистської ППО на півдні: ще мінус три ворожі системи. Defense Express. 27 вересня 2022.
  39. ↑ На Каховській ГЕС знищили ЗРГК “Панцирь-С1”. Мілітарний. 22 жовтня 2022.
  40. ↑ Рашисти зі свого "Панциря" зняли прильот дрона, по якому "промазали" ракетою. Defense Express. 2 червня 2023.
  41. ↑ На Луганщині ЗСУ знищили позицію з комплексом “Панцирь-С1”. Мілітарний. 12 червня 2024.
  42. ↑ Attack On Europe: Documenting Equipment Losses During The 2022 Russian Invasion Of Ukraine. Oryx Blog. 24 лютого 2022. Процитовано 12 червня 2024.
  43. ↑ ОАЭ перебросила в Южный Йемен зенитные комплексы Панцирь-С1. Military Informant. 30 серпня 2015.
  44. ↑ Dylan Vosman (30 серпня 2015). Pantsir-S1 air-defence missile system of UAE arrive to Yemen.
  45. ↑ Ynetnews, 13 August 2007, IDF: Syria's antiaircraft system most advanced in world
  46. ↑ Newly-supplied Russian Pantsyr-1 anti-air missile used to down Turkish warplane. DEBKAfile. 24 червня 2012. Архів оригіналу за 24 червня 2012. Процитовано 24 червня 2012.
  47. ↑ Syria – Turkey tension: Conflicting arguments on Phantom. BBC News Middle East. 3 липня 2012. Процитовано 9 лютого 2013.
  48. ↑ В Сирии находятся 28 российских боевых самолетов. Радио Свобода. 5 жовтня 2015.
  49. ↑ Dylan Vosman (5 жовтня 2015). Photo : Pantsir-S1 air defense system guarding the air base in Syria. Defence Blog.
  50. ↑ Діяльність угруповання ЗС РФ у Сирії (станом на 13.10.2015). Обстановка довкола Сирії. ГУР МО України. 13 жовтня 2015. Архів оригіналу за 25 жовтня 2015. Процитовано 21 жовтня 2015.
  51. ↑ Jeremy Binnie, Nikolai Novichkov (8 February 2016). Russian deployment of new Pantsyr to Syria confirmed. IHS Jane's Defence Weekly. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.
  52. ↑ Российская ПВО отразила ракетный удар по базе Хмеймим в Сирии. 28 грудня 2017. Процитовано 14 квітня 2018.
  53. ↑ Зенитный комплекс "Панцирь" в Сирии сбил выпущенные "ИГ" ракеты. 3 жовтня 2017. Процитовано 14 квітня 2018.
  54. ↑ http://eng.mil.ru/en/news_page/country/more.htm?id=12171611@egNews
  55. ↑ Department of Defense Press Briefing by Pentagon Chief Spokesperson. U.S. DEPARTMENT OF DEFENSE. Процитовано 23 квітня 2018.
  56. ↑ Російське угруповання в Сирії втратило ЗРГК Панцир-С1 вартістю понад $10 млн (ФОТО). Inform Napalm. 3 травня 2018.
  57. ↑ Ізраїль показав, як знищив у Сирії російський «Панцир». Укрінформ. 10 травня 2018.
  58. ↑ David Cenciotti (10 травня 2018). The Israeli Air Force Has Just Released A Video Of A Pantsir-S1 Air Defense System Being Struck In Last Night’s Attack In Syria. The Aviationist.
  59. ↑ Ізраїльські ВПС знов знищують «Панцирі» у Сирії (ВІДЕО). Ukrainian Military Pages. 21 січня 2019.
  60. ↑ Ердоган заявив про знищення вісьмох російських комплексів «Панцир» у Сирії.//Українська Правда, 10 березня 2020
  61. ↑ Люксіков Михайло (18 травня 2020). У Лівії захопили «Панцирь». Український мілітарний портал.
  62. ↑ а б Війська Лівії захопили російський ЗРГК «Панцир-С1». Ukrainian Military Pages. 18 травня 2020.
  63. ↑ Силами Правительства национального согласия Ливии захвачены ЗРПК "Панцирь-С1". bmpd. 19 травня 2020.
  64. ↑ За останні дві доби в Лівії знищені вже 6 ЗРГК "Панцирь С1" (відео). Defense Express. 20 травня 2020.
  65. ↑ Pancyry w Libii już nie tylko z Emiratów. DEFENCE 24 - Siły zbrojne. 27 травня 2020.
  66. ↑ Falcon Bjorn (21 травня 2020). Всесвітній день вишиванки: у Лівії за останні 72 години знищили 9 російських ЗРГК “Панцир-С1”. Inform Napalm (ua).
  67. ↑ У Лівії знищено вже 15 ЗРГК "Панцирь-С1" російського виробництва (відео). Defense Express. 21 травня 2020. Процитовано 7 березня 2022.
  68. ↑ Війська Лівії захопили російський ЗРГК «Панцир-С1». Inform Napalm (ua). 18 травня 2020.
  69. ↑ Люксіков Михайло (28 січня 2021). Захоплений у Лівії «Панцирь» доставили у США, – ЗМІ. Український мілітарний портал.
  70. ↑ а б в г Stockholm Internation Peace Research Institute — Arms Transfers Database. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 31 серпня 2014.
  71. ↑ РІА Новини, 29 March 2007, Algeria could become Russia's main military partner
  72. ↑ Бразилия подписала с Россией соглашение о намерении по закупке ЗРПК «Панцирь-С1» (рос.). ЦАМТО. Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 17 лютого 2013.
  73. ↑ The Military Balance 2012. — P. 324.
  74. ↑ The Military Balance 2012. — P. 342.
  75. ↑ Війська ВКО отримали батарею нових зенітних комплексів «Панцирь-С»|РІА Новини
  76. ↑ Рогозин вручил военным из ЮВО ключи от новых «Панцирей»
  77. ↑ 13.05.11 Санкції ЄС щодо Сирії не вплинуть на ВТС Росії з цією країною — експерт — Військовий паритет
  78. ↑ The Military Balance 2014. — P. 345.
  79. ↑ Сербія отримала першу партію російських комплексів “Панцир-С1”. Український мілітарний портал. 23 лютого 2020.
  80. ↑ Украинские военные захватили уже третий "Панцирь-С1". 7 березня 2022.
  81. ↑ Ukraine Army captures third Pantsir-S1 system. 7 березня 2022.
  82. ↑ а б Люксіков Михайло (3 грудня 2021). Сербія докуповує комплекси «Панцирь-С1». Український мілітарний портал.
  83. ↑ Радіо Свобода: Захваченный в Ливии «Панцирь» достался военным США
  84. ↑ The Times: Russian missile system spirited out of Libya by US(англ.) 28.01.2021
  85. ↑ Ворог несе втрати: які перемоги українського війська на фронті та поразки у окупантів, Український тиждень
  86. ↑ Жителі Баштанки відібрали у російських окупантів і спалили комплекс "Панцир-С" вартістю $15 млн, - Філатов. ФОТОрепортаж Джерело: https://censor.net/ua/p3320690. censor.net.
  87. ↑ Абсолютно справний: українські захисники захопили на Миколаївщині новітній ЗРПК Панцир С1 — відео. НВ. 4 березня 2022. Процитовано 6 березня 2022.
  88. ↑ Командування Сил спеціальних операцій ЗС України. Facebook (укр.). Процитовано 10 березня 2022.
  89. ↑ А также остов ЗРПК «Панцирь-С1», который был потерян от огня украинской артиллерии в конце июня. Twitter (укр.). Процитовано 8 липня 2022.
  90. ↑ Attack On Europe: Documenting Equipment Losses During The 2022 Russian Invasion Of Ukraine.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Панцирь-С1
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Панцирь-С1&oldid=42784015