Іларіон (Процик)
| Іларіон | ||
| Владика Іларіон (Процик) | ||
| ||
|---|---|---|
| з 23 січня 2012 | ||
| Церква: | УПЦ КП → ПЦУ | |
| Попередник: | Євсевій (Політило) | |
| ||
| 14 травня 2008 — 23 січня 2012 | ||
| Обрання: | 13 травня 2008 | |
| Церква: | УПЦ КП | |
| Попередник: | Севастіан (Возняк) | |
| Наступник: | Євстратій (Зоря) | |
| Науковий ступінь: | кандидат богослів'я | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Руслан Іванович Процик | |
| Народження: | 8 листопада 1980 (43 роки) Зубрець, Бучацький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР | |
| Батько: | протоієрей Іван Процик | |
| Мати: | Марія Процик | |
| Дияконство: | 5 листопада 2000 | |
| Священство: | 5 червня 2003 | |
| Чернецтво: | 26 жовтня 2000 | |
| Єп. хіротонія: | 14 травня 2008 | |
|
Нагороди: | ||
  | ||
Іларіон (світське ім'я — Процик Руслан Іванович; нар. 8 листопада 1980, с. Зубрець Бучацького району Тернопільської області) — український релігійний діяч, архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української Православної Церкви Київського Патріархату). Керуючий Рівненською єпархією. У минулому — виконувач обов'язків Екзарха Європи, голова Управління зовнішніх церковних зв'язків, постійний член Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Народився в Зубреці на Бучаччині в родині православного священика, протоієрея Іоанна Процика (священик у селі Новосілка Бучацького благочиння, Тернопільсько-Бучацької єпархії УПЦ КП). Мати — Марія Процик.
1997 вступив у другий клас Київської духовної семінарії УПЦ КП. 2000 вступив у Київську православну богословську академію УПЦ КП.
26 жовтня 2000 — пострижений у чернецтво в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі. Постриг звершив намісник монастиря — високопреосвященний архієпископ Переяслав-Хмельницький Димитрій.
5 листопада 2000 — за Божественною літургією у Володимирському кафедральному соборі міста Києва, Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом рукоположений у сан ієродиякона.
5 лютого 2001 — призначений на посаду благочинного Свято-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря м. Києва.
5 червня 2003 — у Володимирському соборі міста Києва, Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом рукоположений в сан ієромонаха.
24 травня 2004 — захистив кандидатську дисертацію на тему: «Пастирський погляд на зовнішню і внутрішню апостасію», здобув науковий ступінь кандидата богослів'я.
З 1 вересня 2004 призначений на посаду викладача в Київській православній богословській академії.
20 грудня 2006 призначений на посаду секретаря Патріарха Київського і всієї Руси-України.
19 квітня 2006 Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом зведений у сан ігумена.
15 січня 2007 указом Святійшого Патріарха Філарета призначений намісником Свято-Феодосіївського ставропігійного чоловічого монастиря.
4 лютого 2007 зведений у сан архімандрита.
25 січня 2008 призначений керуючим справами Київської Патріархії.
13 травня 2008 Священним Синодом Київського Патріархату обраний на єпископа Чернігівського і Ніжинського. Архієрейська хіротонія, очолена Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом, відбулася 14 травня 2008 року у Свято-Володимирському патріаршому соборі.
13 травня 2011 рішенням Священного Синоду призначений головою Управління зовнішніх церковних зв'язків Київського Патріархату.
23 січня 2012 рішенням Священного Синоду призначений керуючим Рівненською єпархією з возведенням в сан архієпископа.
13 травня 2017 рішенням Священного Синоду призначений виконуючим обов'язки Екзарха Європи.
15 грудня 2018 року разом із усіма іншими архієреями УПЦ КП взяв участь у Об'єднавчому соборі в храмі Святої Софії.
5 лютого 2019 року митрополит Київський і всієї України Епіфаній призначив владику Іларіона до складу першого Священного синоду Православної церкви України.
6 березня 2019 року рішенням Митрополита Київського Епіфанія був призначений заступником голови Управління зовнішніх церковних зв'язків Православної церкви України[1]
15 липня 2021 року архієпископ Іларіон у співслужінні капеланів та духовенства ПЦУ, освятив наріжний камінь та заклав капсулу на місці будівництва храму на честь Почаївської ікони Божої Матері у місті Дубно, на території військової частини А 2755.[2]
2 лютого 2023 року, указом митрополита Епіфанія, возведений у сан митрополита.[3]
- Орден «За заслуги» І ступеня (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[4]
- ↑ Епіфаній призначив дипломатів ПЦУ. Еспресо. 6 березня 2019. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 квітня 2019.
- ↑ Рудніцький, протієрей Василь. На території військової частини в Дубно постане новий храм. Рівненська єпархія ПЦУ (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
- ↑ Предстоятель Православної Церкви України возвів низку архієреїв у сан митрополита та архієпископа. Процитовано 4 лютого 2023.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №335/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 24 серпня 2020.
- http://www.cerkva.info/uk/episkopat/63-ep-ilarion.html [Архівовано 3 березня 2012 у Wayback Machine.]
- https://web.archive.org/web/20111218205950/http://cerkva.in.ua/arhierey.html
- Указ Президента України від 1 грудня 2016 року № 533/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- http://monastyr.rv.ua/?info=1 [Архівовано 3 червня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про православного релігійного діяча чи діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |